Рішення № 53214770, 27.10.2015, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2/483/2333/14-ц

Провадження №2/483/23/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Чаус Л.В.

при секретарі Шилінскас О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2,

представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5, друга Очаківська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання недійсним заповіту, визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на 1/2 частку спадкового майна, -

В С Т А Н О В И В:

29 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з вказаним позовом до ОСОБА_3 Свої вимоги обґрунтовує тим, що 03 вересня 2011 року померла його та відповідачки мати ОСОБА_6, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді: земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,17 га та 1,44 га в межах Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, 1/2 частки однокімнатної квартири № 108 за адресою: м. Миколаїв, вул. Казарського, буд. 3-а та житлового будинку по вул. Центральній, 12 в с. Каталине Очаківського району Миколаївської області. У 2014 році йому стало відомо, що мати заповіла все належне їй майно відповідачці ОСОБА_3

Вважає, що волевиявлення заповідачки не було вільним та не відповідало її внутрішній волі, оскільки ОСОБА_6 хворіла на тяжкі захворювання, у звязку з чим приймала ліки, які відносяться до фармакологічних наркотиків, що могло вплинути на її психічний стан. Крім того, мати мала вади зору та не могла самостійно підписати заповіт. Посилаючись на викладені обставини, просив: визнати недійсним заповіт, складений 18 березня 2011 року від імені ОСОБА_6 та посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу ОСОБА_5; визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 травня 2014 року, видані Другою Очаківською державною нотаріальною конторою Миколаївської області на імя ОСОБА_3 на земельні ділянки площею 6,17 га та 1,44 га в межах Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, та визнати за ним право власності на 1/2 частину вищевказаних земельних ділянок.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали. Позивач ОСОБА_1 пояснив, що з весни 2009 року він постійно проживав з матірю ОСОБА_6 в с. Каталине Очаківського району Миколаївської області та приймав участь у її похованні, а у відповідачки ОСОБА_3 з матірю були неприязні відносини. Вважає, що ОСОБА_3 могла психологічно вплинути на матір та шляхом обману примусити підписати заповіт.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначив, що та обставина, що ОСОБА_6 не могла самостійно підписати заповіт через вади зору, в судовому засіданні доводитись не буде. Вважає, що експертний висновок щодо психічного стану ОСОБА_6 на час складання заповіту не відповідає фактичним обставинам, які досліджувалися експертами за наданими матеріалами цивільної справи в цілому та витребуваними медичними документами. За сукупністю не достеменного аналізу юридичних фактів, проаналізувавши лише медичну документацію, без сукупного аналізу фактів та обставин, експерти дійшли до необґрунтованого висновку щодо відсутності психічних розладів у померлої на час складання заповіту.

Представник відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав, зазначивши про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_6 на час складання заповіту та його посвідчення не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Заповіт відповідає усім вимогам законодавства та є дійсним. Також усі отримані відповідачкою на підставі заповіту свідоцтва про право на спадщину є дійсними та не підлягають сумнівам у їх достовірності.

Третя особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання не зявилася. В матеріалах справи є заяви ОСОБА_5, де вона просить розглянути справу у її відсутності, позов не визнає, оскільки заповіт посвідчений згідно чинного законодавства. ( т. 1 а.с. 115, 117, т. 2 а.с. 53).

Представник третьої особи - другої Очаківської державної нотаріальної контори Миколаївської області в судове засідання не зявився, не повідомивши про причини неявки. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином повісткою.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідачки, показання свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного.

Позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_3 є сином та дочкою ОСОБА_6, померлої 03 вересня 2011 року. Вказані обставини підтверджуються копією свідоцтва про народження серії І-ФП № 210812, копією свідоцтва про народження серії ІІІ-УР № 588574, копією свідоцтва про укладення шлюбу серії І-ФП № 394161, копією свідоцтва про смерть серії І-ФП № 143753 (т. 1 а.с. 26, 128, 144, 145).

18 березня 2011 року ОСОБА_6 заповіла ОСОБА_3 все належне їй майно, з чого б воно наскладалось та де б воно не знаходилось, тобто все те, на що вона матиме право на день своєї смерті, що підтверджується копією заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за №224 та витягами про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 18 березня 2011 року № 26423233 та від 17 березня 2014 року № 368921287 (т. 1 а.с. 140-142).

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 20 листопада 2014 року №38956661 та з матеріалів оглянутої в судовому засіданні спадкової справи №17/2012 СР № 52425972, відкритої Другою Очаківською державною нотаріальною конторою Миколаївської області щодо майна померлої 03 вересня 2011 року ОСОБА_6, вбачається, що вказана справа відкрита за заявою ОСОБА_3 про прийняття спадщини від 16 лютого 2012 року ( т. 1 а.с. 120-122, 127).

ОСОБА_6 належали на праві приватної власності земельні ділянки площею 1,44 га та 6,17 га, розташовані на території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копіями державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 060344 та серії ЯА № 060345, виданих 15 серпня 2005 року на підставі розпорядження Очаківської райдержадміністрації від 28 лютого 2005 року № 49 ( т. 1 а.с. 183, 188).

16 травня 2014 року державним нотаріусом Другої Очаківської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстровані в реєстрі за № 307 та № 310, в яких зазначено, що на підставі заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за №224, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_6, яка померла 03 вересня 2011 року, є її дочка ОСОБА_3 Спадщина, на яку видані ці свідоцтва, складається з земельних ділянок площею 1,44 га та 6,1704 га, розташованих на території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, які надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що внесені відомості до Спадкового реєстру ( т. 1 а.с. 193 196).

Листом від 08 жовтня 2014 року № 884/02-14 завідувач Другої Очаківської державної нотаріальної контори надала ОСОБА_1 розяснення щодо цієї спадкової справи та відсутність у нього підстав для спадкування майна ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 27).

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Положеннями ст. 1247 ЦК України передбачені загальні вимоги щодо форми заповіту, у відповідності з якими заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення, має бути підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи, суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Таким чином, підставою для визнання правочину недійсним за ст. 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або)керувати ними.

Висновок про недієздатність учасника такого правочину може бути зроблено на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 10 та ч. 2 , ч. 3 ст. 60 ЦПК України, обовязок доведення обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, покладається на позивача.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно висновку посмертної судової-психіатричної експертизи від 15 травня 2015 року, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 03 вересня 2011 року, на період складення 18 березня 2011 року нотаріально посвідченого заповіту на відчуження всього належного їй майна ОСОБА_3, будь-яким психічним розладом не страждала. В момент складення заповіту вона могла розуміти значення своїх дій та керувати ними (т. 2 а.с. 32-37).

Отже, даною експертизою зроблено висновок про спроможність ОСОБА_6 в момент складення нею заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Заперечення позивача та його представника щодо вказаного висновку експертизи суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Як підстава для визнання заповіту недійсним, позивачем та його представником як в позовній заяві так і в клопотанні про призначення первинної судово-психіатричної експертизи зазначалось те, що при складанні заповіту ОСОБА_6 не усвідомлювала своїх дій та не могла керувати ними і саме це питання було поставлене на вирішення експертизи.

Для проведення експертизи експертам були надані судом всі матеріали даної цивільної справи та наявна медична документація на ОСОБА_6, а саме: медична карта амбулаторного хворого, медичні картки стаціонарного хворого, та копії виписних епікризів №2824, №3599, №646 обласної офтальмологічної лікарні, згідно яких ОСОБА_6 перебувала на стаціонарному лікуванні з 25.08.2010р.по 03.09.2010р., з 24.06.2010р. по 09.07.2010р., з 07.02.2011р. по 16.02.2011р.; медична картка стаціонарного хворого Парутинської лікарні з 01.09.2011р. по 03.09.2011р.; копія медичної картки стаціонарного хворого та виписний епікриз Миколаївської обласної лікарні про перебування ОСОБА_6 на стаціонарному лікуванні з 27.07.2011р. по 05.08.2011р. (т. 1 а.с. 199-230).

Відповідно до повідомлення Очаківської центральної районної лікарні від 25 грудня 2014 року №655/02-05, амбулаторна картка ОСОБА_6 в реєстратурі Очаківської ЦРЛ відсутня, а згідно повідомлення Миколаївського обласного наркологічного диспансеру від 24 січня 2015 року № 12-40/01. ОСОБА_6 на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні у диспансері не знаходилась, за медичною допомогою не зверталась, на диспансерний облік взята посмертно на підставі довідки Миколаївської обласної лікарні ( т. 2 а.с. 12,13).

Вивчивши надані судом матеріали цивільної справи та медичну документацію, експерти встановили, що ОСОБА_6 на протязі життя на обліку у лікаря-психіатра ОЦББ не перебувала. При проходженні лікування в МООЛ та НОЛ в період з червня 2010 року по вересень 2011 року їй лікування сильно діючими знеболювальними з наркотичною дією лікувальними засобами не проводилось, консультацій лікарів психіатрів не призначалось. Обєктивні дані про наявність у підекспертної психічних захворювань чи психічних розладів на протязі її життя, так як і 18.03.2011р. відсутні. Відомостей про прийом ОСОБА_6 наркотичних препаратів 18.03.2011р. немає (т. 2 а.с. 37).

З врахуванням викладеного, у суду відсутні підстави вважати висновок експертизи щодо поставлених питань необґрунтованим, або таким, що суперечить матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності щодо психічного стану ОСОБА_6 на час складання заповіту, а тому суд визнає вказаний висновок належним та допустимим доказом для зясування обставин справи.

Зазначений висновок опосередковано підтверджується показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про те, що вони спілкувались з ОСОБА_6 у 2011 році незадовго до її смерті і, на їх погляд, вона не виявляла ніяких ознак неадекватної поведінки та того, що не могла усвідомлювати свої дії. Крім того, свідок ОСОБА_11 пояснила, що ОСОБА_6 висловлювала бажання залишити спадщину своїй дочці ОСОБА_3, оскільки ображалась на ОСОБА_12

Посилання позивача на те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 перебували у неприязних відносинах, а тому ОСОБА_6 не могла за своєю волею заповісти відповідачці все належне їй майно, на його проживання з матірю та участь у її похованні, суд не приймає до уваги, оскільки позивачем не надано доказів щодо перебування ОСОБА_6 та ОСОБА_3 у неприязних відносинах на час посвідчення заповіту і вищевказаними обставинами не спростовується факт складення ОСОБА_6 заповіту на користь відповідачки.

Крім того, з приводу вади зору ОСОБА_6 була прооперована у 2010 році в обласній офтальмологічній лікарні, потім ще неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні і у лютому 2011 року виписана для продовження амбулаторного лікування та контролю зору. Текст заповіту було виконано нотаріусом великим шрифтом. З врахуванням викладеного, суд вважає безпідставними доводи позовної заяви про те, що ОСОБА_6 була незрячою та не могла підписати заповіт.

Відповідно до ст. 1241 ЦК України, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обовязкова частка). Доказів наявності у позивача права на обовязкову частку спадщини суду не надано.

Таким чином, позивач та його представник не надали суду достовірних та належних доказів того, що волевиявлення заповідачки не було вільним і не відповідало її волі, що заповіт складено під психологічним тиском відповідачки, і що на момент його складення вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

З врахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що заповіт складений та відповідає вимогам ст.ст. 1233, 1234, 1247 ЦК України, а тому позовні вимоги про визнання недійсним заповіту, частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом на імя ОСОБА_3 та визнання права власності на частину спадкового майна за ОСОБА_1, є необґрунтованими і в їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5, друга Очаківська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання недійсним заповіту, посвідченого 18 березня 2011 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за №224, за яким ОСОБА_6 заповіла ОСОБА_3 все майно, належне їй за законом на день смерті, визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 16 травня 2014 року, виданих державним нотаріусом Другої Очаківської Державної нотаріальної контори Миколаївської області ОСОБА_7 на імя ОСОБА_3, зареєстрованих в реєстрі за №307 та №310, на земельні ділянки площею 1,44 га та 6,1704 га, розташовані на території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку вказаних земельних ділянок, - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Миколаївської області через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, у той же строк з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, а у разі подання скарги - відразу після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий: