Рішення № 53214239, 02.11.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/281/15-ц Провадження № 22-ц/772/2872/2015Головуючий в суді першої інстанції Бойко В. М.Категорія 47 Доповідач Іващук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючогоІващука В.А.,суддів:Стеблюк Л.П., Чорного В.І.,при секретаріКирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Вінницької міської ради, про встановлення порядку користування земельною ділянкою,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 серпня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

із зазначеним позовом ОСОБА_6 звернувся в суд 25 серпня 2015 року.

Зазначав, що він є власником 67/100 частини жилого домоволодіння за АДРЕСА_1 в тому числі - 67/200 його частини на підставі договору дарування частини будинку від 19.01.2006 року та ще 67/200 його частини відповідно до договору купівлі-продажу від 19.10.2007 року. Власником решти 33/100 частини домоволодіння, згідно з договором дарування від 19.01.2006 року, є відповідач ОСОБА_7

Позивач вказує, що будинковолодіння розташоване на земельній ділянці, яка була закріплена за ним рішенням виконкому Вінницької міської Ради депутатів трудящих за № 573 від 07.10.1976 року площею 2790 кв. м, з яких - 910 кв.м. зареєстровано за землекористувачами та 1880 кв.м - лишки, які були залишені у тимчасовому користуванні землекористувачів, і досі не вилучались. Фактично у користуванні знаходиться земельна ділянка площею 0,1879 га, як показали останні заміри і як видно з кадастрового плану від 15 грудня 2014 року, виготовленого ДП «Поділлягеодезкартографія».

Фактичний порядок користування земельною ділянкою зафіксований на кадастровому плані земельної ділянки. Спору між співвласниками немає. Частина земельної ділянки, яка перебуває у нього в користуванні позначена як зона 2 площею 0,1161 га, зафарбована жовтим кольором. Земельна ділянка розміром 0,0715 га, що позначена на кадастровому плані як зона 1 і зафарбована зеленим кольором, перебуває у користуванні у відповідача по справі. Зона 3 - земля спільного користування 0,0003 га зафарбована червоним кольором. Всього землі, згідно кадастрового плану 0,1879 га, що входить в межі розміру закріпленої за домоволодінням земельної ділянки.

Межі земельної ділянки з суміжними землекористувачами погоджені, що підтверджується актом встановлення в натурі меж земельної ділянки та зон обмежень здачі межових знаків під охорону та зберігання від 27.06.2007 року.

Позивач зазначив, що має намір приватизувати частину своєї земельної ділянки, а тому звернувся до Вінницької міської ради із відповідною заявою. Спеціалістом Департаменту архітектури, містобудування та кадастру йому було роз'яснено, що для приватизації земельної ділянки необхідно встановити порядок її користування і вирішити дане питання можливо виключно у судовому порядку, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Просив встановити порядок користування земельною ділянкою, що розташована за адресою АДРЕСА_1, відповідно до кадастрового плану виготовленого 15.12.2014 року ДП «Поділлягеодезкартографія» відповідно до якого йому визначити для користування 0,1161 га, що позначена на кадастровому плані Зона 2 жовтого кольору. ОСОБА_7 визначити для користування 0,0715 га, що позначена на кадастровому плані як Зона 1 зеленого кольору. У спільному користуванні залишити земельну ділянку розміром 0,0003 га яка позначена Зона 3 червоного кольору.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 серпня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів важчає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Оскаржуване рішення суду підлягає зміні в мотивувальній його частині у двох реченнях по тексту рішення через допущення судом описки.

Так, у мотивувальній частині рішення у реченнях: «Таким чином суд дійшов висновку, що строк користування земельною ділянкою площею 910 кв.м., сплив» та «Зокрема і докази, щодо правомірності користування спірною земельною ділянкою площею 910 кв.м.» судом допущено описку у написанні розмірів земельних ділянок, а саме замість розміру площею 1880 кв.м. вказано розмір 910 кв.м., хоча виходячи із змісту судового рішення вбачається, що суд фактично допустив описку, яку міг виправити в порядку передбаченому статтею 219 ЦПК України.

Допущена судом першої інстанції помилка у вигляді описки залишатись не виправленою апеляційним судом не може, оскільки на це посилається апелянт у апеляційній скарзі, як на підставу скасування рішення суду.

Отже, оскільки суд першої інстанції з власної ініціативи чи ініціативи сторін не виправив описку, а апелянт у апеляційній скарзі наголошує на цьому вважаючи це підставою для скасування рішення, то апеляційний суд в порядку апеляційного перегляду рішення суду, у межах доводів апеляційної скарги, має усунути допущені судом першої інстанції порушення.

У мотивувальній частині рішення вказаний розмір земельної ділянки площею 910 кв.м. у реченнях : «Таким чином суд дійшов висновку, що строк користування земельною ділянкою площею 910 кв.м., сплив» та «Зокрема і докази, щодо правомірності користування спірною земельною ділянкою площею 910 кв.м.» слід змінити, вказавши розмір площею 1880 кв.м. замість 910 кв.м., як допущену у рішенні суду описку.

Положення частини 2 статті 314 ЦПК України передбачає ухвалення апеляційним судом рішення у випадках, зокрема, зміни рішення суду першої інстанції, а отже у справі апеляційним судом слід ухвалити рішення.

Щодо іншої частини рішення по суті вирішення спору, то в цій частині рішення слід залишити без змін виходячи із наступного.

У відповідності до положень статті 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Із судового рішення вбачається, що в основній його частині щодо суті заявлених вимог воно по суті є правильним і справедливим, а тому підстав для його скасування в цій частині не вбачається.

Судом першої інстанції правильно встановлено і не заперечується сторонами, що позивач є власником 67/100 частини жилого домоволодіння за АДРЕСА_1 та ще 67/200 його частини відповідно до договору купівлі-продажу від 19.10.2007 року. Право власності позивача на частину домоволодіння згідно з вказаними документами було зареєстроване в КП ВООБТІ за реєстровим № 13289 ( а.с. 8,10-11, 13).

Відповідачу ОСОБА_7 належить 33/100 частини домоволодіння згідно з договором дарування від 19.01.2006 року ( а. с. 9, 13 ).

Судом встановлено, що між сторонами спору встановлено фактичний порядок користування, встановлено межі земельної ділянки по АДРЕСА_1, що підтверджується актом встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки (земельних ділянок) та зон обмежень здачі межових знаків під охорону та зберігання від 27.06.2007 року (а. с. 12 ).

Рішенням виконкому Вінницької міської Ради депутатів трудящих за № 573 від 07.10.1976 року виділено земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 2790 кв. м, по фактичному обмірі, з яких - 910 кв.м. зареєстровано за землекористувачами та 1880 кв.м - лишки, які залишені у тимчасовому користуванні землекористувачів ( а. с. 6-7).

Відповідно до кадастрового плану виготовленого 15.12.2014 року ДП «Поділлягеодезкартографія» ОСОБА_6 користується земельною ділянкою розміром 0,1161 га, що позначена на кадастровому плані як «Зона 2» жовтого кольору. ОСОБА_6, користується земельною ділянкою розміром 0, 0715 га, що позначена на кадастровому плані як «Зона 1» зеленого кольору. У спільному користуванні частина спільної земельної ділянки, що позначена як зона 3 розміром 0, 0003 га, зафарбована червоним кольором. Всього площа становить 1879 га (а. с. 49).

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд правильно виходив із того, що позивачем не доведено тих обставин за наявності яких заявлені ним позовні вимоги можуть бути задоволеними, а саме не доведено правових підстав для задоволення позову за умови, що у користуванні сторін у справі знаходяться лишки земельної ділянки які в установленому законом порядку їм не виділені, а розмір земельної ділянки, порядок користування якою позивач просить визначити (1879 га), не відповідає тому розміру, який визначений рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради депутатів трудящих №573 від 07 жовтня 1976 р. за номером домоволодіння сторін (2790 га) і до того ж розмір земельної ділянки перевищує норму встановлену для надання громадянам у містах. Правильно суд виходив також із того, як це вбачається із змісту рішення, що суд не може підміняти органи місцевого самоврядування з питань які відносяться виключно до їх компетенції, а задоволення заявлених вимог фактично узаконює право сторін на земельну ділянку у розмірі та конфігурації, які у такому розмірі та конфігурації встановленим законом органом (стаття 12 ЗК України) у визначений законом спосіб не виділялась (не узаконювалась після зміни розміру та конфігурації).

Доводів про порушення судом норм матеріального і процесуального права, які дають підстави для скасування судового рішення в частині вирішеного по суті спору про встановлення порядку користування земельною ділянкою, подана апеляційна скарга не містить.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом неправильно застосовано норму матеріального права до виниклих правовідносин, а саме статтю 67 ЗК України, оскільки ця норма регулює відносини, що не стосується цього спору, не спростовують висновки суду та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Як вбачається із змісту судового рішення, суд обґрунтовував відмову у задоволенні позову зокрема тим, що правовідносини з землекористування власником (співвласниками) будинковолодіння виникли у 1976 році за дії Земельного кодексу УРСР (1970 року), де статтею 15 цього Кодексу регулювались питання строків землекористування. Розміри земельних ділянок які виділялись регулювались цим же Кодексом.

Подальші зміни у земельному законодавстві в частині норм про виділення у користування або надання у власність для потреб індивідуального житлового будівництва у містах не змінились. Так, правилами статті 67 ЗК України (редакції 1990 року) передбачено надання у власність або користування земельних ділянок громадянам для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у містах - не більше 0,1 гектара. Правилами діючого Земельного кодексу України передбачено такий же розмір - не більше 0,10 га (стаття 121 ЗК України (редакція 2001 року).

Отже, за змістом рішення суду, суд обґрунтовуючи норми землекористування за Земельними кодексами редакцій різних часів, починаючи з 1970 року, застосував статтю 67 ЗК України редакції 1990 року, яка регулює ці відносини у межах дії цього Кодексу у часі, а тому доводи про неправильне застосування норм матеріального права судом є безпідставними.

Щодо доводів про незаконність висновки суду про сплив строку користування земельною ділянкою розміром 910 кв.м., то зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд допустив в цій частині описку, яку, як зазначено вище, апеляційний суд виправить зміною рішення суду у цій частині.

Виходячи із зазначеного вище, не можна визнати обґрунтованими й доводи апеляційної скарги про те, що надлишки земельної ділянки не вилучалась у власника будинковолодіння тривалий час, а саме з 1976 року по цей день, тому суд безпідставно відмовив у задоволенні позову. Ці доводи не спростовують правильних висновків суду, оскільки вказана апелянтом обставина не дає підстав змінювати судом встановлений законом порядок набуття права користування або власності на земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку.

Отже, оскаржуване рішення суду в основній його частині щодо вирішення справи по суті є правильним та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому зміні чи скасуванню у цій його частині не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 303, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.4, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 серпня 2015 року у цій справі змінити.

У мотивувальній частині рішення вказаний розмір земельної ділянки площею 910 кв.м. у реченнях : «Таким чином суд дійшов висновку, що строк користування земельною ділянкою площею 910 кв.м., сплив» та «Зокрема і докази, щодо правомірності користування спірною земельною ділянкою площею 910 кв.м.» змінити, вказавши розмір площею 1880 кв.м. замість 910 кв.м., як допущену у рішенні суду описку.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене на протязі двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: /підпис/ В.А. Іващук

/підпис/ Л.П. Стеблюк

/підпис/ В.І. Чорний

Згідно з оргіналом

Суддя В.А. Іващук