Ухвала суду № 53209730, 05.11.2015, Чорнухинський районний суд Полтавської області

Справа № 549/538/15-ц

Провадження №2/549/227/15

УХВАЛА

05 листопада 2015 року суддя Чорнухинського районного суду Полтавської області Крєпкий С.І. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

встановив:

Ухвалою Чорнухинського районного суду від 05.11.2015 р. відкрито провадження у цивільній справі №549/538/15-ц за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди та упущеної вигоди в розмірі 1000000 та 296145 гривень відповідно.

З метою забезпечення позову позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про накладення арешту на майно відповідача, а саме: 2/15 квартири АДРЕСА_1, та 1/5 частини нежилого приміщення (кафе, склад з прибуд., підвал), що знаходиться за адресою: вул.Леніна, 26 в смт.Чорнухи Полтавської області.

В обгрунтування заяви посилається на те, що ОСОБА_3, який з 30.12.2014 р. незаконно використовував належний заявнику та її колишньому чоловіку будинок з метою ведення його господарської діяльності, 16.04.2015 р. вчинив дії щодо пошкодження та розкрадання належного ОСОБА_1 та її сину ОСОБА_2 майна, розмір якого заявником оцінюється у 1 000 000 гривень.

Крім того ОСОБА_1 також заявлено вимогу про стягнення з відповідача упущеної вигоди в сумі 296 145 грн.

Вважає, що невжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідач є боржником та не бажає повертати борг.

Посилаючись на зазначене, а також на те, що обраний спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно є співмірними з позовними вимогами, просила накласти арешт на вищевказане майно, яке належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1-3 статті 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення.

Стаття 152 ЦПК України містить перелік видів забезпечення позову, одним із яких може бути накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно з ч.3 статті 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Зі змісту ст. ст. 152 -154 ЦПК України вбачається, що забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання прийнятого за його позовом та на його користь рішення, у зв'язку з чим скасування цих заходів судом може мати місце у разі виконання судового рішення або відмови у задоволенні вимог позивача.

В пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9 роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виникспіртаіснуєреальназагроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову,який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжитізаходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.10.2015 р., ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, належить на праві приватної власності 1/5 частини нежилого приміщення (кафе, склад з прибуд., підвал), розташованого по вул.Леніна, 26 в смт.Чорнухи Полтавської області.

З поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що ОСОБА_3А, має магазин і здійснює господарську діяльність.

З інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, сформованої за допомогою безкоштовного запиту на сайті Міністерства юстиції України, видно, що ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, є фізична особа-підприємцем, здійснює діяльність щодо роздрібної торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); роздрібною торгівлею в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; роздрібною торгівлею комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах; роздрібною торгівлею побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах; допоміжним обслуговуванням наземного транспорту.

Відповідно до п.4 ст. 3 ЦК України, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, є засадою цивільного судочинства, тому за загальним правилом втручання державних органів у господарську діяльність підприємців не допускається, при цьому вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

За таких обставин накладення арешту на належну ОСОБА_3 1/5 частину нежилого приміщення (кафе, склад з прибуд., підвал) є фактичним втручанням у господарську діяльність відповідача, а також порушенням прав та інтересів інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Крім того, всупереч вимог ч.3 ст. 10, ч.ч.1,2 ст. 60 ЦПК України ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що відповідач відчужує майно або має намір провести його відчуження, що існує реальна загроза не виконання рішення суду про стягнення майнової шкоди та упущеної вигоди при їх доведеності.

Також необхідно зазначити, що з наданої заявником інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.10.2015 р. вбачається, що 2/15 частини квартири АДРЕСА_1 знаходились у приватній спільній сумісній власності померлої особа, прізвище, імя та по батькові співпадає з прізвищем імям та по батькові відповідача ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151 153 ЦПК України, суд,

ухвалив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Чорнухинський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 5-ти денний строк з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.

Суддя