Ухвала суду № 53209695, 02.11.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/1654/14-ц Номер провадження 22-ц/786/2337/15Головуючий у 1-й інстанції Чернюк В.Д. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Прядкіної О.В.,

Суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.

При секретарі: Лимар О.М.,

За участі: представника третьої особи ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 червня 2015р. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними договору дарування та договору купівлі-продажу, визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом. Зазначала, що їй згідно договору дарування від 25 березня 1996р. належало нежитлове приміщення комерційного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1» у АДРЕСА_1 та господарські приміщення : сараї «Б», «В», «Г», «Д»,вбиральня «Е».

В березні 2013р. вона довідалась про те, що зазначене приміщення подароване 06 травня 2004 року ОСОБА_6 Однак на договорі дарування підпис вчинено не нею, у зв'язку з чим просила визнати недійсним вказаний договір дарування.

У листопаді 2014 року позивач уточнила позовні вимоги, та крім вказаного, довідавшись про те, що нежитлові приміщення ОСОБА_4 03 березня 2008р. продані ОСОБА_5, просила визнати недійсним зазначений договір та визнати за нею право власності на нежитлове приміщення за вказаною адресою.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 червня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення оскаржила ОСОБА_3, яка в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав:

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до договору дарування від 25 березня 1996 року ОСОБА_3 прийняла у дар комерційне підприємство «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться у АДРЕСА_1 та сараї «Б», «В», «Г», «Д» та вбиральню «Е» (а.с. 136).

Згідно договору дарування від 06 травня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за № 520, ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_6 прийняла у дар нежитлову будівлю, комерційне підприємство «ІНФОРМАЦІЯ_1» загальною площею 261,5 кв.м., складається з : КП «ІНФОРМАЦІЯ_1» загальною площею 234,5 кв.м., підвала загальною площею 27,0 кв.м., сарая Б, сарая В, сарая Г, вбиральні Є, сарая З, сарая Ж. (а.с.132-133).

03 березня 2008 року ОСОБА_6 (продавець) передала у власність ОСОБА_5 (покупець) нежитлову будівлю КП «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресоюм. АДРЕСА_1, та в цілому складається з КП «ІНФОРМАЦІЯ_1» А-1 загальною площею 234,5 кв.м., підвалу загальною площею 27 кв.м., сараю Б, сараю В, сараю Г, вбиральні Є, сараю З, сараю Ж, навісу И на земельній ділянці Миргородської міської ради площею 574 кв.м., що підтверджується договором купівлі - продажу (а.с.60).

03 березня 2008 року між ОСОБА_5 та ВАТ «Морський транспортний банк» було укладено договір іпотеки № 00369-СР6, предметом якого є нежитлова будівля, КП «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка розташована за адресою АДРЕСА_1 (а.с.61-63).

Обґрунтовуючи недійсність договору дарування від 06 травня 2004 року, ОСОБА_3 заперечує свій підпис на ньому.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, районний суд виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження недійсності укладеного договору.

З такими висновками судів колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст.57-60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема,висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що за клопотанням позивача ОСОБА_3 на підтвердження її доводів ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 грудня 2014р. призначена криміналістична - почеркознавча експертиза, виконання якої було доручено Харьковському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл.проф. М.С.Бокаріуса та для дослідження надані матеріали справи, оригінал договору дарування та експериментальні зразки підпису та почерку позивача (а.с. 86, 106-133).

Пунктом 5 вказаної ухвали суду з метою забезпечення проведення експертизи передбачено відібрати у ОСОБА_3 вільні та умовно вільні зразки її почерку та підписів та запропонувати надати такі зразки в письмових документах з датами, максимально наближеними до 6 травня 2004р.

Позивач ОСОБА_3 була присутня при проголошенні вказаної ухвали суду про призначення експертизи ( а.с.85).

Як вбачається з матеріалів справи, про необхідність надання вільних та умовно вільних зразків її почерку та підписів в письмових документах ОСОБА_3 повідомлялась, як шляхом передачі цієї інформації на мобільний телефон позивача ( а.с.95), так і направлення письмових запитів 26 березня та 06 квітня 2015р. за адресою, зазначеною в її позовній заяві (а.с.145-146,149).

Проте, ОСОБА_3 не надала ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду належних доказів наявності поважних причин, які позбавляли її можливості протягом грудня 2014р. - квітня 2015р. надати вільні та умовно вільні зразки її почерку та підписів в письмових документах з датами, максимально наближеними до 6 травня 2004р., а також здійснити оплату вартості експертизи, копію рахунку по якій їй було направлено 26 березня 2015р. ( а.с.145).

Відповідно до ст. ст.179,212 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що поновити її порушені права на вільне використання нежитлового приміщення «ІНФОРМАЦІЯ_1» можливо лише шляхом визнання недійсним договору дарування цього приміщення, для чого просить призначити почеркознавчу експертизу.

Проте, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, вважаючи, що суд першої інстанції не допустив процесуальних порушень при призначенні такої експертизи і суду апеляційної інстанції не надано належних доказів про те, що недодання позивачем необхідних документів для проведення експертизи та її оплати було зумовлено поважними причинами.

Таким чином, колегія суддів вбачає зловживання позивачем своїми процесуальними правами, відсутності поважних причин щодо неможливості реалізації її прав в суді першої інстанції.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

СУДДІ: / Підписи /

З оригіналом згідно :