Рішення № 53208465, 03.11.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 375/783/15-ц Головуючий у І інстанції Нечепоренко Л. М.Провадження № 22-ц/780/5810/15 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц.Категорія 26 03.11.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

03 листопада 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 12 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми,

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В червні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про стягнення грошової суми. Заявлені вимоги мотивував тим, що 17 січня 2015 року на прохання відповідача він позичив їй 2000 доларів США та 7500 грн., на підтвердження чого остання написала йому розписку, в якій зазначила, що взяті нею кошти вона зобов'язується повернути до 9 години 20 січня 2015 року. Він неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути кошти, але остання ігнорує його; 31 січня 2015 року він звернувся з письмовою заявою до правоохоронних органів. Вважав, що ОСОБА_2 повинна сплатити йому заборгованість за договором позики, яка складається із 2000 доларів США по курсу НБУ станом на 15 травня 2015 року, та 7500 грн. із врахуванням вимог ст. 625 ЦК України.

Просив стягнути із відповідача на його користь грошові кошти в розмірі 48638 грн. та судові витрати.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 12 серпня 2015 року позов задоволено, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 50025,80 грн. та судовий збір.

Відповідач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 12 серпня 2015 року, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам не відповідає.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що ОСОБА_2 в термін до 9 години 20 січня 2015 року зобов'язалася передати ОСОБА_3 кошти в сумі 2000 доларів США та 7500 грн., в рахунок забезпечення передачі коштів залишила у ОСОБА_3 ноутбук, принтер, планшет та особистий паспорт, в разі неповернення коштів зобов'язалася будинок, який належить її матері, переоформити на ОСОБА_3 На підтвердження даних зобов'язань склала розписку від 17 січня 2015 року (а. с. 4).

24 березня 2015 року Рокитнянським РВ ГУ МВС України в Київській області складено постанову про закриття кримінального провадження в зв'язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, договір позики можна вважати укладеним за умов дотримання наступних вимог: гроші передаються у власність іншій особі; особа, яка отримала у власність грошові кошти, зобов'язується повернути суму позики.

Разом із тим судом першої інстанції дані вимоги закону враховано не було.

Так, на підтвердження заявлених вимог про стягнення боргу позивачем надано суду розписку, в якій відповідач зобов'язалася передати йому грошові кошти до визначеної дати та часу. Однак докази того, що ці кошти повинні бути передані в зв'язку із укладенням між сторонами договору позики, та що ОСОБА_2 раніше отримала у власність зазначену суму коштів від ОСОБА_3, в матеріалах справи відсутні.

При цьому колегія суддів враховує, що саме по собі зобов'язання відповідача по передачі грошових коштів, про що складено розписку, не тягне за собою обов'язку їх повернення саме за договором позики, якщо сторони не уклали договір позики в установленому законом порядку.

Таким чином, суд першої інстанції неповно встановив обставини, що мають значення для справи, надав їм помилкової юридичної оцінки та визначив невірні відповідно до них правовідносини, а також оцінив надані докази, виходячи із припущення про укладення між сторонами договору позики.

Виходячи із вищевикладеного, рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та із порушенням норм матеріального права, а тому не може бути залишеним в силі та підлягає скасуванню.

Оцінюючи підставність позову, колегія суддів вважає, що доказів укладення між сторонами договору позики під час розгляду справи надано не було, а позовних вимог про стягнення грошових коштів в порядку загальних умов виконання зобов'язання ОСОБА_3 заявлено не було, відтак його права в межах заявлених вимог та з урахуванням принципу диспозитивності, закріпленої ст. 11 ЦПК України, захисту не підлягають.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України колегія суддів здійснює перерозподіл судових витрат та стягує із позивача на користь відповідача 555,63 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 12 серпня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_3 в позові до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 555,63 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді : Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.