Вирок № 53207602, 06.11.2015, Черняхівський районний суд Житомирської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2015 року Справа № 293/615/15-к

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Мініча Г. Г.

з участю:

секретаря Піонтківської О. О.

прокурора Колосовського В. Я.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

представника потерпілих не з'явилася

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Черняхів Черняхівського району Житомирської області кримінальне провадження № 12015060310000119, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.03.2015 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м.Житомира, офіційно не працюючого, освіта середня, не одруженого, малолітніх дітей на утриманні не маючого, раніше не судимого, проживаючого в АДРЕСА_1, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що 02.03.2015 близько 23 год. він знаходився в кімнаті будинку АДРЕСА_2 разом зі своїми знайомими ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 В цей час між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на грунті довготривалих неприязних відносин виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_1, маючи намір спричинити тілесні ушкодження ОСОБА_5, умисно наніс декілька ударів руками в область голови та декілька ударів ногами в область грудної клітки і тулуба потерпілого ОСОБА_5, в результаті чого умисно спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді:

-закритої травми тулуба - крововилив в м'які тканини живота в епігастральній ділянці; розрив стравоходу в нижній його третині; перелом ребер справа непрямого характеру; крововилив навколо переломів ребер, які відповідно до судово-медичної експертизи № 224 від 21.04.2015 мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходяться в прямому причинному зв'язку із настанням смерті;

-закритої черепно-лицевої травми - садна та синець на обличчі, крововилив в м'які тканини голови; крововилив під тверду мозкову оболонку в лівій гемісфері мозку; крововилив під павутинний простір в лівій лобно-тім'яній долі головного мозку, які відповідно до судово-медичної експертизи № 224 від 21.04.2015 мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та не знаходяться в прямому причинному зв'язку із настанням смерті.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 224 від 21.04.2015 смерть ОСОБА_5 настала від закритої травми тулуба, яка супроводжувалася розривом нижньої третини стравоходу та призвела до плевро-пульмонального шоку.

ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що своїми умисними діями, які виразились в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5, що спричинили смерть потерпілого, він вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні злочину не визнав, проти заявленого потерпілими цивільного позову заперечив у повному обсязі. В судовому засіданні 01.10.2015 ОСОБА_1 відмовився від давання показів.

Положеннями ч. 2 ст. 121 КК України передбачено відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого.

Факт заподіяння ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, тяжких тілесних ушкоджень підтверджується висновком експерта № 224 від 21.04.2015 (матеріали кримінального провадження № 12015060310000119 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України (далі - МКП), стор. 19-21).

Факт смерті ОСОБА_5 підтверджується:

1)лікарським свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 04.03.2015 (МКП, стор. 17);

2)висновком експерта № 224 від 21.04.2015 (МКП, стор. 19-21).

Згідно з п. 1 підсумкової частини висновку експерта № 224 від 21.04.2015 (МКП, стор. 21) смерть ОСОБА_5 настала від закритої травми тулуба, яка супроводжувалася розривом нижньої третини стравоходу та призвела до плевро-пульмонального шоку.

Підстав для визнання вказаних вище доказів недопустимими згідно зі статтями 86-89 КПК України судом при розгляді справи не встановлено.

З огляду на це суд приходить до висновку про наявність події злочину - заподіяння ОСОБА_5, тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть ОСОБА_5, а отже - про наявність складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 показав, що він є братом ОСОБА_5 03.03.2015 зранку він зайшов до ОСОБА_7 біля 10 год. В той час ОСОБА_5 лежав на ліжку вкритий і зі слів ОСОБА_7 спав, тому ОСОБА_3 до ОСОБА_5 не підходив. Пізніше ОСОБА_7 розказав ОСОБА_3, що ввечері 02.03.2015 до нього додому прийшли ОСОБА_6 та ОСОБА_1 Вони разом випили та почалася бійка. Спочатку ОСОБА_5 вдарив ОСОБА_6, а потім ОСОБА_1 ОСОБА_5 лежав на підлозі, а ОСОБА_1 бив його ногами і руками. ОСОБА_7 не втручався, казав лише "навіщо ви його так б'єте". Раніше ОСОБА_1 сильно побив ОСОБА_7, тому останній боявся втручатися. В кімнаті на той час, зі слів ОСОБА_7, були ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 Восени 2014 року між ОСОБА_1, його товаришем ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відбулася бійка. Хто і коли забирав тіло ОСОБА_5 з будинку ОСОБА_7, ОСОБА_3 не бачив. Також ОСОБА_3 показав, що постійно запрошував ОСОБА_5 до себе жити, проте останній відмовлявся.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 показав, що він є братом ОСОБА_5 Про смерть ОСОБА_5 йому стало відомо біля 02.00 год. ранку 04.03.2015. Йому зателефонувала ОСОБА_9 і повідомила, що ОСОБА_5 знайшли мертвим. Вона викликала міліцію і швидку допомогу. ОСОБА_7 прийшов до Жені, разом пішли до ОСОБА_9 і вже всі разом пішли до ОСОБА_7 додому, де виявили, що ОСОБА_5 помер. Тіло в морг доставила ритуальна служба з смт Черняхів, їх послуги оплачував особисто ОСОБА_4 ОСОБА_7 пояснив ОСОБА_4, що він і ОСОБА_5 були в будинку ОСОБА_7 та готували вечерю. До них прийшли ОСОБА_6 та ОСОБА_1, які згадали бійку, яка мала місце восени 2014 року, і почали бити ОСОБА_5 ОСОБА_7 намагався розборонити, але ОСОБА_6 розбив йому обличчя. В цей час ОСОБА_1 продовжував бити ОСОБА_5 Потім ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 почали відтягувати ОСОБА_1 від ОСОБА_5, але той виривався і далі бив. Потім ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 поклали ОСОБА_5 на диван. ОСОБА_1 бив ОСОБА_5 навіть на дивані. В кімнаті на той час, зі слів ОСОБА_7, були ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 Після цих подій ОСОБА_1 до ОСОБА_4 не звертався. Поховання ОСОБА_5 здійснювали ОСОБА_4, ОСОБА_3 з їх сестрою. Ні ОСОБА_6, ні ОСОБА_1 не допомагали.

Покази допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_7, який добре знайомий з ОСОБА_1, але вони не є друзями, та ОСОБА_6, який є другом ОСОБА_1 вже біля 5 років, містили розбіжності, які мають значення для справи. З огляду на це, для з'ясування причин розбіжності в їхніх показаннях судом на підставі ч. 14 ст. 352 КПК України було призначено одночасний допит вказаних вже допитаних свідків.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 під час їх одночасного допиту показали, що 02.03.2015 пізно ввечері ОСОБА_6 та ОСОБА_1 прийшли до будинку ОСОБА_7 ОСОБА_1 постукав в двері. ОСОБА_7 відкрив двері. Спочатку зайшов до будинку ОСОБА_6, а за ним ОСОБА_1 Свідок ОСОБА_6 показав, що він вдарив ОСОБА_7 головою в район носа, коли заходив в будинок, оскільки зачепився за поріг. Свідок ОСОБА_7 показав, що ОСОБА_6 його вдарив головою, коли ОСОБА_1 вже бив ОСОБА_5, а ОСОБА_7 запитав "навіщо ви його б'єте". За наслідками з'ясування усіх обставин, відповідей вказаних свідків на запитання суду, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 не міг фізично вдарити ОСОБА_7 під час проходу в будинок.

З ОСОБА_5 при вході в будинок привітався лише ОСОБА_6 усно, руки не подавав. ОСОБА_1 з ОСОБА_5 не вітався. Далі ОСОБА_1 сказав ОСОБА_7, щоб той ставив чарки на стіл, що той і зробив. Наливав горілку перший раз ОСОБА_6 Але випити не встигли. ОСОБА_5 в цей час нічого не говорив, до столу не підходив, сидів на дивані в кімнаті.

ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_5 і сказав "а пам'ятаєш, як ти мене побив?". ОСОБА_7 не чув, щоб ОСОБА_5 щось відповідав ОСОБА_1 Водночас, ОСОБА_6 показав, що ОСОБА_5 щось відповідав ОСОБА_1, проте що саме - не чув. Відповідав ОСОБА_5 спокійно. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в цей час були біля столу в кімнаті. Далі ОСОБА_7 покликав ОСОБА_1 до столу випити горілки. ОСОБА_1 підійшов до столу, вони втрьох разом випили по одній чарці. ОСОБА_5 горілки не пив, продовжував сидіти на дивані. Знову поки не наливали, закушували. ОСОБА_1 встав з-за столу і знову підійшов до ОСОБА_5 ОСОБА_6 за столом стояв спиною до ОСОБА_5, а тому не міг бачити, що було в нього за спиною, а ОСОБА_7 сидів збоку столу, ОСОБА_5 був по ліву руку від нього і бачив ОСОБА_5

Після того, як ОСОБА_1 відійшов від столу до ОСОБА_5 пройшло біля однієї хвилини, а потім ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_5 Цей удар ні ОСОБА_7, ні ОСОБА_6 не бачили, а лише почули звук удару. ОСОБА_7 та ОСОБА_6 після цього подивилися на ОСОБА_5 ОСОБА_1 нагнувся до ОСОБА_5 а потім встав, а ОСОБА_5 сидів на дивані, нахилений вправо. А тому свідки припускають, що перший удар ОСОБА_1 наніс ОСОБА_5 правою рукою. Після цього ОСОБА_5 вирівнявся, але продовжував сидіти на дивані.

Потім ОСОБА_7 та ОСОБА_6 побачили, як ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_5 вдруге долонею лівої руки в обличчя. Потім ОСОБА_1 втретє вдарив ОСОБА_5 долонею правої руки в район вуха ОСОБА_5 ОСОБА_5 після цього удару рукою взявся за свою голову. ОСОБА_5 зігнувся трохи від удару. В цей час ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відійшли від столу в напрямку ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Від столу до дивану, на якому сидів ОСОБА_5, орієнтовно три метри. ОСОБА_6 показав, що він підбіг до ОСОБА_1 ОСОБА_7 показав, що в цей час він запитав "навіщо ви його б'єте?", а ОСОБА_6 вдарив його головою в район носа і сказав "не втручайся". ОСОБА_6 показав, що він ОСОБА_7 в цей час не бив. ОСОБА_7 показав, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 в цей час знаходилися обоє на відстані кроку від нього. В цей час ОСОБА_1 сказав ОСОБА_6, щоб він не бив ОСОБА_7, бо той "свій". ОСОБА_7 показав, що ОСОБА_1 в цей час був в стані алкогольного сп'яніння.

ОСОБА_1 в цей час був на відстані також одного кроку від ОСОБА_6 ОСОБА_6 показав, що від почав йти до ОСОБА_1 після того, як почув перший удар, зробив орієнтовно чотири кроки і в цей час ОСОБА_1 встиг зробити ще два удари ОСОБА_5 ОСОБА_6 сам відтягнув ОСОБА_1 від ОСОБА_5 В цей час, як показав ОСОБА_7 , ОСОБА_6 вдарив ОСОБА_7 головою в район носа. ОСОБА_7 показав, що ОСОБА_1 в цей час вже був на певній відстані від ОСОБА_5, проте знову розвернувся і знову вдарив ОСОБА_5 кулаком правої руки в голову в район носа, від чого в ОСОБА_5 пішла кров, він нагнувся і почав витирати кров. ОСОБА_6 цього удару не бачив, проте визнав, що ОСОБА_7 міг цей удар бачити, оскільки ОСОБА_6 був спиною до ОСОБА_5, а ОСОБА_7 стояв обличчям. ОСОБА_6 визнав, що цей удар ОСОБА_1 був та був нанесений в обличчя ОСОБА_5 ОСОБА_6 показав, що побачив кров на обличчі ОСОБА_10 вже тоді, коли ОСОБА_5 був на землі біля дивану і ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відтягнули ОСОБА_1 від ОСОБА_5 ОСОБА_7 тримав ОСОБА_1 за ліву руку, а ОСОБА_6 - за праву. ОСОБА_1 тримав ОСОБА_5 за одяг, ударів в цей час не було. В цей час ОСОБА_1 скинув ОСОБА_5 з дивану, бо тримав останнього за одяг. ОСОБА_5 впав з дивану навколішки, стояв на колінах і на ліктях, тулуб був на відстані від землі. ОСОБА_6 і ОСОБА_7 відтягнули ОСОБА_1 на певну відстань від ОСОБА_5 В цей час ударів не було нанесено. Далі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 повернулися до ОСОБА_5, підняли його з землі і посадили на диван, побачили, що в нього на обличчі кров. Очі ОСОБА_5 в цей час були відчинені. ОСОБА_6 в цей час дав ляпаса ОСОБА_5 по обличчю, щоб перевірити, що він при свідомості. ОСОБА_5 щось відповів і продовжував сидіти.

Після цього ОСОБА_6 і ОСОБА_7 повернулися до столу, разом з ОСОБА_1 випили ще по чарці, закусили, викурили по одній цигарці. Всього пройшло біля 20 хвилин. За столом ОСОБА_1 поводився нормально, спокійно. ОСОБА_7 за столом знову сидів так, що ОСОБА_5 був ліворуч від нього. ОСОБА_6 і ОСОБА_7 бачили, що ОСОБА_5 в цей час сидів на дивані, витирав кров з обличчя, нічого не казав. Після цього ОСОБА_1 вскочив з-за столу, знову побіг до ОСОБА_5 і нічого не кажучи зразу вдарив його кулаком в груди в район серця. ОСОБА_6 в цей час сидів спиною до ОСОБА_5, а тому цього удару не бачив, проте припустив, що цей удар міг бути нанесений. ОСОБА_6 визнав, що ОСОБА_7 міг бачити цей удар, оскільки він сидів боком.

Після цього ОСОБА_7 побіг до дивану, ОСОБА_5 в цей час сидів на дивані і був зігнутий вперед, а ОСОБА_1 тримав ОСОБА_5 за одяг. ОСОБА_6 і ОСОБА_7 знову почали відтягувати ОСОБА_1 від ОСОБА_5, ОСОБА_7 тягнув за ліву руку, а ОСОБА_6 - за праву. ОСОБА_5 знову впав на підлогу біля дивану і сидів на підлозі, спершись рукою об підлогу. В цей час ОСОБА_7 побачив, як ОСОБА_1 наніс два удари ногою в тулуб ОСОБА_5 ОСОБА_7 в цей час був обличчям до ОСОБА_5, а ОСОБА_6 був за ОСОБА_1, за його спиною, а тому ОСОБА_5 не бачив та ударів, нанесених ОСОБА_1 не бачив. ОСОБА_6 визнав, що ОСОБА_7 міг бачити ці удари, оскільки був обличчям до ОСОБА_5, а також що ОСОБА_1 міг наносити ці удари ногами. ОСОБА_7 показав, що удари були нанесені ногою в область грудей. ОСОБА_6 і ОСОБА_7 відтягнули ОСОБА_1 від ОСОБА_5, проте ОСОБА_1 вирвався і рукою збив лампу освітлення. З цього часу ні ОСОБА_6, ні ОСОБА_7 ударів не бачили і не чули, жодних криків в цей час також не чули.

ОСОБА_7 почав шукали фонар, а ОСОБА_6 стояв поряд з ОСОБА_1, говорив з ним майже біля столу. ОСОБА_7 ввімкнув фонар, посвітив на стіл. ОСОБА_5 в цей час був під диваном, обпертий об нього, рукою обперся об підлогу. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 були в цей час біля столу на відстані біля 3 метрів від ОСОБА_5 ОСОБА_6 або ОСОБА_1 налили ще по чарці. ОСОБА_7 лишив фонар на столі і сам пішов в туалет і був відсутність біля трьох хвилин. ОСОБА_6 та ОСОБА_1 цей час сиділи за столом, що робив ОСОБА_5 ОСОБА_6 не бачив. ОСОБА_7 повернувся та вони втрьох випили ще по чарці, почали курити. ОСОБА_7 показав, що ОСОБА_5 в цей час продовжував бути біля дивану. ОСОБА_6 на ОСОБА_5 уваги не звертав. ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_5, підняв його з підлоги, підняв на диван, спер спиною об спинку дивану. Ноги ОСОБА_5 звисали з дивану на підлогу. ОСОБА_6 сидів за столом спиною, тому цього не бачив. ОСОБА_7 на ОСОБА_5 не приглядувався, ОСОБА_5 в цей час сопів, але тихо, нічого не говорив, його очей ОСОБА_7 не бачив. ОСОБА_1 з ОСОБА_6 в цей час сиділи за столом. ОСОБА_7 повернувся до столу, випили ще, всі троє стояли біля столу.

Після того, як ОСОБА_7 посадив ОСОБА_5 на диван і коли ОСОБА_6 та ОСОБА_1 почали збиратися додому, минуло ще хвилин 15. ОСОБА_7 показав, що ОСОБА_1 спочатку йшов до дверей за ОСОБА_6, проте повернувся, знову підійшов до ОСОБА_5 і нічого не кажучи знову вдарив його правою рукою по обличчю. ОСОБА_5 від удару знову нагнувся вправо від себе. ОСОБА_6 був повернутий до дверей спиною до ОСОБА_5, а тому не бачив, як ОСОБА_1 пішов до ОСОБА_5, удару не бачив. ОСОБА_7 показав, що після цього удару ОСОБА_1 підійшов до столу і забрав горілку, яка лишилася, та сірники зі столу. ОСОБА_6 в цей час вже був біля дверей, відкривав покливало, що висіло на дверях. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 пішли з будинку ОСОБА_7 та більше в той день не поверталися.

ОСОБА_7 показав, що ОСОБА_5 в цей момент як нахилився від удару вправо, так і лежав, позу не змінював. ОСОБА_7 підняв йому ноги, поклав його на правий бік та вкрив одіялом.

ОСОБА_6 показав, що вони з ОСОБА_1 дійшли разом до різдоріжжя, де і розійшлися.

З огляду на вказані покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6, надані під час їх одночасного допиту, які були безпосередніми учасниками подій в будинку ОСОБА_7, суд приходить до наступних висновків:

1)ОСОБА_5 бив ОСОБА_1 ОСОБА_6 лише дав ляпаса ОСОБА_5, щоб перевірити, що він при свідомості;

2)ОСОБА_1 наніс ОСОБА_5 наступні удари:

-правою рукою в обличчя, який свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не бачили, а лише чули його звук;

-долонею лівої руки в обличчя, який бачили свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6;

-долонею правої руки в район вуха, який бачили свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6;

-кулаком правої руки в голову в район носа, який бачив свідок ОСОБА_7;

-кулаком в груди в район серця, який бачив свідок ОСОБА_7;

-два удари ногою в тулуб в область грудей, які бачив свідок ОСОБА_7;

-правою рукою по обличчю, який бачив свідок ОСОБА_7;

3)ОСОБА_1 наносив удари ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння;

4)удари ОСОБА_5 були нанесені ОСОБА_1 протягом тривалого часу, з перервами 20 хв. та 15 хв. При цьому, ОСОБА_5 у відповідь жодних ударів не наносив, що підтверджується також висновком експерта № 478 від 10.03.2015 (МКП, стор. 64).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що її син ОСОБА_12 дружить з ОСОБА_1, а її сестра була одружена раніше з ОСОБА_5 02.03.2015 її син, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 випивали в неї вдома на веранді, скільки випили - вона не знає, з ними разом не пила. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з собою принесли 1 л горілки. Приблизно о 23.00 год. вони розійшлися, були випивші. До неї стукали через день вночі у вікно, але вона не відкрила. Про смерть ОСОБА_5 вона дізналася лише тоді, коли його тіло забирали в морг.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що ОСОБА_5 був її бувшим зятем. З 3-го на 4-те березня 2015 року біля 1 год. ночі до неї додому прибігли ОСОБА_8 мати і син та ОСОБА_7 і сказали, що ОСОБА_5 мертвий. Вона пішла додому до ОСОБА_7, де побачила тіло ОСОБА_5 На ньому була куртка, кофта і футболка були задерті на голові. Тіло було закляклим. Око було запливше, були синці на голові, була кров біля роту, все тіло було в синцях. В будинку ОСОБА_7 вона прочекала до ранку, поки приїхали міліція та швидка. Хто бив ОСОБА_5 вона не знає. Побачила його вже мертвим. Вважає, що його тіло заклякло в позі, в якій його кинули. Тіло ОСОБА_5 було на дивані на спині, рука не була підперта, проте була в повітрі. Вважає, що тіло закидали на ліжко вже після того, як ОСОБА_5 вже помер. Заплившим було праве око, очі були закриті, синці були на всьому тілі. Одяг був задертий до грудей, синці були на животі. Одяг вона не задирала, він був задертий, як вона прийшла. Куртка була аж на потилиці. Обличчя було синє, були сліди крові з рота. На ногах не було взуття. Тіло не переміщувала, брала за руку, яка була в повітрі, рука була холодною. Руку виправили вже в морзі. Як перевірила, що ОСОБА_5 мертвий, викликала міліцію та швидку. На її запитання ОСОБА_7 сказав, що ОСОБА_5 били, вдарили і його один раз. Відразу подзвонила ОСОБА_4 Ходила до ОСОБА_3, проте він був п'яний. Десь через півгодини приїхала міліція. Вона возила тіло в морг.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що його брат живе з матір'ю ОСОБА_1 В той день ввечері після 21 год. до нього прийшли ОСОБА_1 та ОСОБА_6 Випили, потім вони пішли додому, а він ліг спати. Горілку з собою принесли ОСОБА_1 та ОСОБА_6 Про смерть ОСОБА_5 він дізнався на другий день після 12 год. в обід. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 як йшли від нього, були випивші. В ОСОБА_5 не було постійного місця проживання. ОСОБА_3 проживав в батьківській хаті, чому він живе сам, свідку ОСОБА_13 не відомо. Також свідок ОСОБА_13 показав, що ОСОБА_3 виганяв ОСОБА_5 з дому.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показала, що ОСОБА_5 був її кумом і сусідом. Вона живе поряд з будинком ОСОБА_7 В ніч з 3 на 4 березня 2015 року в період з 00 год. до 01 год. в вікно постукав ОСОБА_8 і сказав, що ОСОБА_5 мертвий. Вони пішли в будинок ОСОБА_7 ОСОБА_5 лежав на дивані на спині. Зразу не було світла, до тіла вона не підходила. Тіло було розкрите. На ньому були штани, футболка, більше нічого вона не бачила, бо не підходила до тіла. Востаннє бачила ОСОБА_5 ввечері 02.03.2015, на той час на ньому жодних ушкоджень не було. Коли побачила тіло, то рука не лежала, а напівстояла. Про обставини смерті ОСОБА_5 їй відомо зі слів ОСОБА_7 ОСОБА_5 останній рік проживав з братом - ОСОБА_3 Інколи в них ночував. Відносини між братами були нормальні. Коли вона прийшла до будинку ОСОБА_7, то там вже були ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 Міліцію викликали при ній. Вона вийшла з будинку, коли вже приїхала міліція. Тіло відвозили в морг, коли її вже не було в будинку. Протягом дня вона не бачила, щоб хтось заходив чи виходив з будинку ОСОБА_7 У нього в хліві стоїть кобила ОСОБА_14. ОСОБА_7 зранку о початку дев'ятого вийшов з будинку сам, закрив будинок і пішов. Більше вона нікого не бачила. ОСОБА_7 їй пояснив, що в ту ніч ОСОБА_5 били ОСОБА_6 та ОСОБА_1 Вдарили і ОСОБА_7 Казав, що били ще звечора, 02.03.2015. Коли ОСОБА_7 повернувся додому, вона не бачила. ОСОБА_5 востаннє бачила близько 12 год. 02.03.2015. Її чоловік 03.03.2015 о 6.20 год. поїхав в Черняхів і тому йому нічого про ці обставини безпосередньо не відомо. Повернувся він 03.03.2015 о 16.30 год. Про ці обставини їй нічого не розповідав.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показала, що в ніч з 3 на 4 березня 2015 року її забрали працівники міліції. Вони поїхали оглядати тіло ОСОБА_5, після огляду працівники міліції відвезли її назад. Під час огляду на тілі ОСОБА_5 було виявлено синець на щелепі знизу, губи були розбиті, був синець на правій скулі. На спині вже були трупні п'ятна. Тіло вже було закляклим. Коли тіло повернули, то з рота потекла рідина темно-бурого кольору. Кров біля губ була запечена. Трупні п'ятна були також на ребрах і на боку.

Покази свідків в судовому засіданні підтверджуються також:

1)рапортом про виявлення кримінального правопорушення від 04.03.2015 (МКП, стор. 5);

2)протоколом огляду місця події від 04.03.2015 (МКП, стор. 7, 8);

3)протоколом огляду місця події від 04.03.2015 (МКП, стор. 33, 34);

4)протоколом огляду місця події від 05.03.2015 (МКП, стор. 54, 55);

5)протоколом огляду місця події від 05.03.2015 (МКП, стор. 59, 60);

6)протоколом отримання зразків для експертизи від 05.03.2015 (МКП, стор. 62);

7)висновком експерта № 465 від 05.03.2015 (МКП, стор. 64);

8)висновком експерта № 478 від 10.03.2015 (МКП, стор. 64);

9)протоколом проведення слідчого експерименту від 17.03.2015 (МКП, стор. 109-117);

10)протоколом проведення слідчого експерименту від 17.03.2015 (МКП, стор. 118-124).

Відповідно до визначеного судом шляхом постановлення відповідної ухвали в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати згідно зі ст. 349 КПК України обсягу доказів, які будуть досліджуватися, та порядку їх дослідження судом в судовому засіданні 01.10.2015 було надано право ОСОБА_1 дати покази як обвинуваченому. Проте, ОСОБА_1 від давання показів відмовився, що відповідно до ст. ст. 42, 95 КПК України є його правом.

В судовому засіданні 03.11.2015 перед початком судових дебатів захисник заявив клопотання, що ОСОБА_1 бажає давати покази. Враховуючи, що:

1)обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження були визначені судом з дотриманням вимог ст. 349 КПК України;

2)обвинувачений і його захисник проти такого обсягу доказів і порядку їх дослідження не заперечували, а навпаки його підтримали;

3)клопотання про зміну вказаних обсягу доказів і порядку їх дослідження ні обвинуваченим, ні захисником заявлено не було та судом не було встановлено необхідності такої зміни;

4)ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував проти закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами і переходу до судових дебатів,

судом було відмовлено ОСОБА_1 та його захиснику у відновленні з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, а також роз'яснено можливість такого відновлення на стадії судових дебатів та останнього слова обвинуваченого відповідно до положень ч. 5 ст. 364, ч. 4 ст. 365 КПК України.

На стадії судових дебатів ОСОБА_1 та захисник повідомили про необхідність допиту в судовому засіданні додаткових свідків - ОСОБА_14 та ОСОБА_18. З їх слів ОСОБА_14 може підтвердити те, що наступного ранку після подій, які мали місце, ОСОБА_3 заходив до будинку ОСОБА_7 зі штахетою в руках і перебував там більш як півгодини. В свою чергу ОСОБА_18, з їх слів, бачив, що 02.03.2015 ОСОБА_5 десь падав, а 03.03.2015 ОСОБА_5 ходив в сусіднє село зі свідком ОСОБА_7 Враховуючи, що:

1)як показала допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14, її чоловік 03.03.2015 о 6.20 год. поїхав в Черняхів і тому йому нічого про ці обставини безпосередньо не відомо, а повернувся він 03.03.2015 о 16.30 год. і про ці обставини їй нічого не розповідав;

2)чітка дата смерті ОСОБА_5 підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 04.03.2015 (МКП, стор. 17) та висновком експерта № 224 від 21.04.2015 (МКП, стор. 19-21), а тому покази свідків не можуть спростовувати висновки спеціаліста та експерта щодо дати його смерті;

3)відповідно до висновку експерта № 224 від 21.04.2015 (МКП, стор. 21) було виявлено ознаки швидко смерті ОСОБА_5, що швидко настала, що виключає можливість ОСОБА_5 рухатися після отримання відповідних тілесних ушкоджень,

судом не було встановлено наявність потреби відновити з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами.

В останньому слові обвинувачений ОСОБА_1 ще раз повідомив про необхідність допиту в судовому засіданні додаткових свідків - ОСОБА_14 та ОСОБА_18. Водночас, на уточнюючі запитання суду щодо наявності нових обставин, які можуть повідомити вказані свідки, ОСОБА_1 підтвердив, що вказані свідки не були на місці подій, не бачили хто і скільки ударів наносив ОСОБА_5, а також не можуть заперечити висновків, встановлених лікарським свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 04.03.2015 (МКП, стор. 17) та висновком експерта № 224 від 21.04.2015 (МКП, стор. 19-21), щодо дати смерті ОСОБА_5 З огляду на це судом не було встановлено необхідності виклику вказаних свідків та не було встановлено наявність нових обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, щоб викликало необхідність відновлення з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами.

При прийнятті цих рішень суд керувався тим, що положеннями ст. 22 КПК України закріплено принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Листом від 05.05.2015 (МКП, стор. 155) ОСОБА_1, захисник ОСОБА_16 та захисник ОСОБА_2 повідомили, що сторона захисту не володіє речовими доказами чи матеріалами, які згідно з ч. 6 ст. 290 КПК України необхідно надавати для ознайомлення стороні обвинувачення. Стороною захисту під час досудового розслідування та судового розгляду до моменту постановлення судом відповідно до ст. 363 КПК України ухвали про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами і переходу до судових дебатів жодних клопотань про доповнення судового розгляду заявлено не було. Перерву в судовому засіданні перед стадією судових дебатів судом було оголошено за клопотанням захисника та обвинуваченого, які відповідне клопотання мотивували необхідністю підготовки до судових дебатів. При цьому, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 364 КПК України суд не має права обмежувати тривалість судових дебатів певним часом, а згідно з ч. 2 ст. 365 КПК України суд не має права обмежувати тривалість останнього слова обвинуваченого певним часом, обвинувачений мав можливість надати власні пояснення щодо обставин справи на стадії судових дебатів та останнього слова обвинуваченого, тобто не був обмежений у реалізації права на власний захист від обвинувачення.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 04.03.2015 (МКП, стор. 17), ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_11.

Відповідно до висновку експерта № 224 від 21.04.2015 (МКП, стор. 21) смерть ОСОБА_5 настала від закритої травми тулуба, яка супроводжувалася розривом нижньої третини стравоходу та призвела до плевро-пульмонального шоку. При цьому, було виявлено ознаки швидко смерті, що швидко настала - добре виражені, суцільні трупні плями та рідка кров в порожнинах серця та магістральних судинах.

При цьому, згідно з висновком експерта № 890 від 05.05.2015 (МКП, стор. 136-139) утворення виявленої у гр. ОСОБА_5 закритої тупої травми грудної клітини в результаті нанесення ударів ногами по тулубу ОСОБА_1, як на то вказує в ході слідчого експерименту від 17.03.2015 ОСОБА_7, не виключається.

З огляду на це суд вважає встановленим заподіяння ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, у тому числі закритої травми тулуба, яка супроводжувалася розривом нижньої третини стравоходу та призвела до плевро-пульмонального шоку, саме ОСОБА_1

Оскільки ОСОБА_1 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії) - заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажав, але свідомо припускав їх настання, суд згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 24 КК України приходить до висновку, що злочин вчинено ОСОБА_1 умисно з непрямим умислом.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується його паспортом, копія якого наявна в матеріалах кримінального провадження (МКП, стор. 140). А значить станом на момент вчинення злочину (02.03.2015) ОСОБА_1 досяг віку, з якого відповідно до ст. 22 КК України може наставати кримінальна відповідальність.

Станом на 17.03.2015 ОСОБА_1 в наркологічному кабінеті на обліку не стоїть, в психіатричному кабінеті на обліку не перебуває, що підтверджується відповідними відмітками на звороті листа Черняхівського РВ УМВС України в Житомирській області від 05.03.2015 (МКП, стор. 144 на звороті). Згідно з актом судово-наркологічної експертизи Д-84 від 19.03.2015 (МКП, стор. 126) ОСОБА_1 залежністю від алкоголю не хворіє, примусового лікування не потребує. Відповідно до довідки Житомирської обласної психіатричної лікарні № 1 Житомирської обласної ради від 30.09.2015 № 5471 ОСОБА_1 в період з 23.09.2015 по 28.09.2015 знаходився на стаціонарному лікуванні в Житомирській обласній психіатричній лікарні № 1, відділенні № 3. Водночас, ухвалою суду від 01.10.2015 (а.с. 114, 115) встановлено відсутність сумнівів щодо осудності чи обмеженої осудності ОСОБА_1 станом на 01.10.2015. З огляду на це суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є осудним згідно зі ст. 19 КК України, а тому він підлягає кримінальній відповідальності.

Рішення про зміну обвинувачення та про визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом протягом розгляду справи не приймалися.

Обставини, що пом'якшують покарання для ОСОБА_1 згідно зі ст. 66 КК України, судом не встановлені.

Обставинами, що обтяжують покарання для ОСОБА_1 відповідно до п. п. 10, 13 ч. 1 ст. 67 КК України, судом визнаються:

1)вчинення злочину з особливою жорстокістю, оскільки, як було встановлено судом, удари ОСОБА_5 були нанесені ОСОБА_1 протягом тривалого часу, з перервами 20 хв. та 15 хв. і не були наслідками виникнення конфліктів між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, а останній удар, як підтверджується висновком експерта № 224 від 21.04.2015, що призвів до утворення забійної рваної рани на чолі зліва, був нанесений посмертно;

2)вчинення злочину ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння.

Обставин, що виключають злочинність діяння ОСОБА_1, передбачених ст. ст. 36-43 КК України, а також підстав для його звільнення від кримінальної відповідальності згідно зі ст. ст. 44-49 КК України, судом при розгляді справи не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи:

-відсутність обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, передбачених ст. 66 КК України;

-наявність обставин, що обтяжують для нього покарання, передбачених п. п. 10, 13 ч. 1 ст. 67 КК України;

-що він раніше не судимий, що підтверджується Вимогою від 05.03.2015 (МКП, стор. 141);

-що він не одружений, малолітніх дітей на утриманні не має;

-що він за період проживання зарекомендував себе з позитивної сторони, ввічливий, трудолюбивий, не конфліктний, з повагою відноситься до старших себе, шкідливих звичок не має, веде здоровий спосіб життя, спиртними напоями не зловживає, громадський порядок не порушує, що підтверджується характеристикою від 04.03.2015, виданою виконкомом Селянщинської сільської ради Черняхівського району Житомирської області (МКП, стор. 143),

суд приходить до висновку про необхідність призначити ОСОБА_1 покарання у виді та у межах, встановлених в санкції ч. 2 ст. 121 КК України, а саме у виді позбавлення волі на строк вісім років.

Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 пред'явили позов до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, в порядку ст. 128 КПК України (далі - позовна заява або позов), мотивуючи його тим, що ОСОБА_1 умисно нанесені тілесні ушкодження ОСОБА_5, які спричинили смерть ОСОБА_5 ОСОБА_5 був братом потерпілих, внаслідок дій ОСОБА_1 вони брата втратили. Тяжкий злочин, вчинений ОСОБА_1, змусив потерпілих пройти важку процедуру захоронення решток рідного брата. Вказаним злочином їм спричинено моральні та фізичні страждання, що виразилися у сильних душевних переживаннях, страхах, фізичному болю. З огляду на це потерпілі просять стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 7505,00 грн. на здійснення поховання ОСОБА_5 та 300,00 грн. витрат на послуги адвоката, а на користь обох потерпілих також моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

Позов було подано до суду 22.05.2015.

Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Потерпілі і представник потерпілих в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити у повному обсязі.

Прокурор в судових дебатах також просив позов задовольнити у повному обсязі.

ОСОБА_1 та захисник позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні у повному обсязі, мотивуючи це тим, що ОСОБА_1 злочину не вчиняв, а тому відсутні підстави для стягнення з нього будь-яких коштів на користь потерпілих. Крім того захисник пояснив, що оскільки ОСОБА_3 був у поганих стосунках з ОСОБА_5, то відсутні підстави для стягнення на його користь моральної шкоди.

За наслідками з'ясування і аналізу обставин справи, пояснень потерпілих, представника потерпілих, обвинуваченого, захисника, показів свідків, дослідження та оцінки наявних в матеріалах справи доказів за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок ... суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Судом при розгляді даного провадження встановлено винуватість ОСОБА_1 у заподіянні ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили його смерть.

ОСОБА_5 був братом потерпілих, що особами, які беруть участь у справі, не заперечується, а тому згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Витрати на поховання ОСОБА_5 були фактично понесені ОСОБА_4, що підтверджується:

1)рахунком від 05.03.2015 (а.с. 55);

2)накладною від 05.03.2015 (а.с. 56);

3)рахунком від 05.03.2015 (а.с. 57),

оскільки саме ОСОБА_4 вказаний в якості платника у вказаних документах.

Загальний розмір витрат ОСОБА_4 на поховання ОСОБА_5 відповідно до вказаних вище документів склав 7 505,00 грн. (розрахунок: 2 980,00 + 2 625,00 + 1 900,00 = 7 505,00).

З аналізу вказаних доказів суд приходить до висновку, що вказані у них товари та послуги пов'язані з похованням ОСОБА_5, є фактично понесеними, а тому є такими, що підлягають відшкодуванню на користь ОСОБА_4 А тому позов в цій частині слід задовольнити.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: ... 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів... .

З огляду на це суд приходить до висновку, що відповідач своєю протиправною поведінкою щодо ОСОБА_5 - брата потерпілих заподіяв останнім моральної шкоди.

Оскільки:

1)як показав ОСОБА_3, він постійно запрошував ОСОБА_5 до себе жити, проте останній відмовлявся;

2)свідок ОСОБА_13 показав, що ОСОБА_3 виганяв ОСОБА_5 з дому;

3)свідок ОСОБА_14 показала, що ОСОБА_5 останній рік проживав з братом - ОСОБА_3, інколи в них ночував, відносини між братами були нормальні,

суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 бути неприязні стосунки, з огляду на що ОСОБА_3 міг не зазнати страждань з огляду на смерть ОСОБА_5 А тому суд вважає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зазнали моральної шкоди, пов'язаної зі смертю їх брата, ОСОБА_5

Згідно з ч. ч. 1, 3, 4 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

З огляду на це суд приходить до висновку, що право обрання способу та розміру відшкодування моральної шкоди належить позивачам з урахуванням вимог розумності і справедливості. Крім того, оскільки судом встановлений факт заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди потерпілим, при цьому одним із способів відшкодування моральної шкоди є її відшкодування грішми, з урахуванням вимог розумності і справедливості, рекомендацій, наданих у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині частково, а саме в загальній сумі 50 000,00 грн. порівну кожному з потерпілих.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Представник потерпілого ОСОБА_4 ОСОБА_17 є фахівцем в галузі права, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 25.11.2010 (а.с. 50). А тому витрати, пов'язані з оплатою наданої представником потерпілого ОСОБА_4 правової допомоги, вважаються судовими витратами у розумінні ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 79, ч. 1 ст. 84 ЦПК України.

Витрати на оплату правової допомоги були фактично понесені ОСОБА_4 в сумі 300,00 грн., що підтверджується квитанцією банківського терміналу від 19.05.2015 (а.с. 53) та листом ПАТ "Державний ощадний банк України" від 20.05.2015 (а.с. 54)., а їх надання представником потерпілого ОСОБА_4 на його користь - договором про надання правової допомоги від 19.05.2015 (а.с. 52) та актом виконаних робіт від 20.05.2015 (а.с. 51).

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Згідно зі ст. 1 Закону України від 20 грудня 2011 року N 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Статтею 8 Закону України від 28 грудня 2014 року N 80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік" передбачено установити у 2015 році мінімальну заробітну плату:у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 гривень, з 1 грудня - 1378 гривень... . А значить, граничний розмір витрат на правову допомогу за годину роботи особи, яка її надає, складає 487,20 грн. (розрахунок: 1218 грн. х 40 % = 487,20 грн.).

З огляду на це суд приходить до висновку, що розмір витрат на правову допомогу, про стягнення яких з ОСОБА_1 просить ОСОБА_4, складають менше граничного розміру вартості однієї години їх надання, а тому не перевищує їх граничного розміру, передбаченого ст. 1 Закону України від 20 грудня 2011 року N 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах". А тому понесені ОСОБА_4 витрати на правову допомогу підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 у повному обсязі. А тому позов в цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі.

Потерпілі звільнені від сплати судового збору за подання позову згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України від 8 липня 2011 року N 3674-VI "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. А значить з огляду на задоволення позову судові витрати у справі мають бути присуджені з ОСОБА_1 в дохід держави.

Сума судового збору за подання позову згідно з ч. 1, пп. пп.1, 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України від 8 липня 2011 року N 3674-VI "Про судовий збір" в редакції, чинній на момент подання позову до суду, складає 487,20 грн. (розрахунок: 1 218,00 грн. х (0,2 + 0,2) = 487,20 грн.).

Арешт на майно ОСОБА_1 не накладався.

Речові докази у справі згідно з п. 1 ч. 6, ч. 9 ст. 100 КПК України - підлягають передачі їх власникам.

Процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні - відсутні.

Захід забезпечення кримінального провадження, застосований до ОСОБА_1, а саме домашній арешт на строк до 21.07.2015,враховуючи відсутність в матеріалах кримінального провадження клопотання про його продовження,не підлягає продовженню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 369-371, 373-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років починаючи з дня звернення даного вироку до виконання.

Речові докази у справі, а саме речі (предмети одягу) вилучені у гр. ОСОБА_1, речі (предмети одягу), вилучені у гр. ОСОБА_6, та речі (предмети одягу), вилучені у гр. ОСОБА_3, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів при Черняхівському РВ УМВС України в Житомирській області, згідно з п. 1 ч. 6, ч. 9ст. 100 КПК України - підлягають передачі їх власникам.

Позов ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_7, проживає за адресою: АДРЕСА_4) матеріальну шкоду в розмірі 7 505,00 грн. на здійснення поховання ОСОБА_5, 300,00 грн. витрат на правову допомогу та моральну шкоду в розмірі 25 000,00 грн., а всього - 32 805,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_9, проживає за адресою: АДРЕСА_5) моральну шкоду в розмірі 25 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) в дохід держави 487,20 грн. судового збору, який підлягає сплаті за наступними платіжними реквізитами: п/р № 31219206700604, отримувач: УДКСУ у Черняхівському районі, код платежу: 22030001, ідентифікаційний код отримувача: 37684003, банк отримувача: ГУДКСУ у Житомирській області, МФО: 811039, ідентифікаційний код суду: 02896236.

Захід забезпечення кримінального провадження, застосований до ОСОБА_1, а саме домашній арешт на строк до 21.07.2015, не є продовженим.

Вирок відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Житомирської області через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно з ч. 6 ст. 376 КПК України учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в Черняхівському районному суді Житомирської області. Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому, прокурору та іншим учасникам провадження, які були присутніми в судовому засіданні.

Головуючий суддя: Г. Г. Мініч