Ухвала суду № 53206669, 05.11.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/9891/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А.В. Провадження № 22-ц/773/1578/15 Категорія: 27 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С.Ю.,

суддів - Завидовської-Марчук О.Г., Свистун О.В.,

при секретарі - Лимарі Р.С.,

з участю:

представника позивача -Лукяненка К.Г.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 вересня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

В грудні 2014 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі- ТзОВ «Кей-Колект») звернулося до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 13.02.2007 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11117575000 в сумі 232000,00 доларів США зі сплатою відсотків відповідно до умов договору. 26.07.2007 року між тими самими стронами укладено договір про надання споживчого кредиту № 11189477000, згідно якого ОСОБА_4 отримала в кредит 65000,00 доларів США. зі сплатою відсотків відповідно до умов договору. З метою забезпечення взятих на себе зобов'язань між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_4 укладено договори іпотеки від 13.02. 2007 р. та 26.07. 2007 р.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.02.2011 року стягнуто солідарно з відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсиббанк» 2001253,79 грн. заборгованості за кредитними договорами № 11117575000 від 13.02.2007 р. та №11189477000 від 26.07.2007р.

12.12.2011 року між АТ «Укрсиббанк» та ТзОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу №1, за яким відступлено право вимоги заборгованості за кредитними та іпотечними договорами ОСОБА_4

На підставі договору відступлення права вимоги за кредитними договорами ТзОВ «Кей-Колект» просило суд в рахунок погашення заборгованості за вищевказаними кредитними договорами в розмірі 2001253,79 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 272,0 кв.м. за адресою: вул. Декабристів, 25 в м. Луцьку Волинської області, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4, встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, та стягнути судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 вересня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ТзОВ «Кей-Колект» подало апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач при зверненні із вказаним позовом пропустив строки позовної давності.

Такі висновки суду є правильними і ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та нормах матеріального і процесуального права.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти

Так, матеріалами справи встановлено, що 13.02.2007 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11117575000 в сумі 232000,00 доларів США зі сплатою відсотків відповідно до умов договору. 26.07.2007 року між тими самими сторонами укладено договір про надання споживчого кредиту № 11189477000, згідно якого ОСОБА_4 отримала в кредит 65000,00 доларів США. зі сплатою відсотків відповідно до умов договору. З метою забезпечення взятих на себе зобов'язань між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_4 укладено договори іпотеки від 13.02.2007 р. та 26.07.2007 р.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.02.2011 року стягнуто солідарно з відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 2001253,79 грн. заборгованості за кредитними договорами № 11117575000 від 13.02.2007 р. та №11189477000 від 26.07.2007 р.

12.12.2011 року між АТ «УкрСиббанк» та ТзОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу №1, за яким відступлено право вимоги заборгованості за кредитними та іпотечними договорами ОСОБА_4

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України ).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст.1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Як вбачається з умов кредитних договорів та договору іпотеки, кінцевий термін повернення кредиту встановлено 13 лютого 2018 року, якщо не буде застосовано інший термін повернення кредиту, пов»язаний із порушенням умов договору та відповідно вимогою про дострокову сплату всієї суми кредитного боргу.

Судом досліджено матеріали витребуваної судом апеляційної інстанції цивільної справи за позовом АКІБ «Укрсиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ПП «Денді-Львів» про солідарне стягнення кредитної заборгованості, з якої слідує, що з позовом банк звернувся 23.03.2010 року, і рішенням Луцького міськрайонного суду від 08.02.2011 року, яке набрало законної сили, з відповідачів на користь АКІБ «Укрсиббанк» достроково стягнуто всю суму заборгованості.

Отже, банк скористався своїм правом, передбаченим ч.2 ст. 1050 ЦК України, і змінив строк виконання зобов'язань за кредитними договорами.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що рішення суду про стягнення боргу у вказаній справі ухвалено 08.02.2011 року, однак банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки лише 17 грудня 2014 року, тому строк позовної давності сплинув.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Виходячи з вищенаведених норм права, колегія суддів приходить до висновку, що зі зверненням банку з позовом 23.03.2010 р. про дострокове солідарне стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кінцевий строк погашення кредитних коштів за кредитними договорами з дати 13.02.2018 року банком змінено.

В силу приписів ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

За загальним правилом перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Оскільки у спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора, до апелянта перейшло право вимоги до особи боржника, тому строк позовної давності є загальним (три роки), а його перебіг починається від дня, коли позивачу стало відомо або повинно бути відомо про порушення його прав.

Суб'єктивне право звернення стягнення на предмет іпотеки ТзОВ «Кей-Колект» утратило з моменту спливу строку позовної давності для пред'явлення позову до суду.

Покликання апелянта на те, що до укладення договору факторингу йому не було відомо про порушення його прав з боку боржників, не береться судом до уваги, оскільки і від дня укладення договору факторингу (12.12.2011 року) сплинув трирічний строк, так як із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки ТзОВ «Кей-Колект» звернулося лише 17 грудня 2014 року, отже ним пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Саме така за змістом правова позиція Верховного Суду України висловлена в постанові від 29 жовтня 2014 року в справі № 6-169цс14.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, дослідивши докази у справі та давши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, оскільки є власним тлумаченням позивачем норм чинного законодавства і обставин справи, які були предметом дослідження суду і суд їм дав правильну юридичну оцінку.

Оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення його без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 вересня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: