Рішення № 53206232, 05.11.2015, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2015 р.Справа № 924/1604/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Танасюк О.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" м. Київ за дорученням якої діє Хмельницька філія Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" м.Хмельницький

до приватного підприємства "Нафтостиль Летичів" Хмельницька область, Летичівський район, смт.Летичів

про стягнення 121793,29 грн., з яких: 101975,85 грн. - основний борг, 15590,53 грн. - пеня, 3282,69 грн. - інфляційні втрати, 944,22 грн. - 3% річних.

Представники сторін:

позивач: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 07.05.15р. №14/20-60-15

відповідач: не з`явився

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 121884,22 грн., з яких: 101975,85 грн. - основний борг, 15590,53 грн. - пеня, 3373,62 грн. - інфляційні втрати, 944,22 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору прямого лізингу №22/13/6 пл-стз/88 від 14.02.2013р., згідно умов якого за актом приймання - передачі від 27.06.13 р. було передано позивачу лізингову техніку, а саме: комбайн "Дон-Лан" "Акрос" зав. №11054.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 90,93 грн. та просить стягнути з відповідача 121793,29 грн., з яких: 101975,85 грн. - основний борг, 15590,53 грн. - пеня, 3282,69 грн. - інфляційні втрати, 944,22 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 22 ГПК України зменшення позовних вимог приймається судом.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, проте у письмовому відзиві від 20.10.2015р. просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язання по сплаті четвертого лізингового платежу нарахованих за період з 30.12.2014р. по 28.01.2015р. При цьому, посилаючись на те, що позивач не висловив жодних заперечень з приводу листа відповідача №6979 від 25.12.2014р. про відтермінування сплати лізингового платежу до 27.01.2015р., ПП "Нафтостиль Летичів" стверджує, що позивач погодив відтермінування вказаного платежу. У звязку із зазначеним стверджує, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 2245,09 грн., інфляційних втрат в розмірі 3128,47 грн. та 3% річних в розмірі 240,55 грн. за період з 30.12.2014р. по 27.01.2015р. є безпідставними.

Що стосується своєчасності сплати пятого лізингового платежу, відповідач зазначає, що не мав змоги своєчасно виконати зобовязання по його сплаті через скрутне фінансове становище, у звязку з чим утворилася заборгованість. Посилаючись на ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України просить зменшити розмір штрафних санкцій за порушення строків сплати п`ятого лізингового платежу.

Представник позивача з приводу відзиву відповідача подав письмове пояснення від 04.11.2015р. за №125, в якому зазначає, що відповідачем фактично було надіслано пропозицію про зміну умов договору в частині оплати 4-го платежу. Однак, наголошує, що з урахуванням ст. 208 ЦК України пропозицію відповідача про відтер мінування сплати лізингового платежу до 27.01.2015р. без наявності письмової відповіді зі сторони позивача не можна вважати погодженою.

З приводу клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій, позивач звертає увагу, що будь-яких доказів на підтвердження важкого фінансового становища до матеріалів справи не надано.

Крім того, позивач зазначає, що директор відповідача ОСОБА_2 в період з 25.06.2014р. по 16.09.2015р. сплатив на рахунок компанії 230270,58 грн. за договором №19-13-32 плк/344 лізингоодержувачем за яким є ФОП ОСОБА_3 Зокрема, вказує, що 16.09.2015р. ОСОБА_2 замість ФОП ОСОБА_3 сплатив 112470,58 грн., що значно перевищує 5-й лізинговий платіж відповідача з договором прямого лізингу №22-13-6пл-стз/88 від 14.02.2013р. Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позов з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Державне публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг, є юридичною особою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.08.2015р.

Приватне підприємство "Нафтостиль Летичів" є юридичною особою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із сайту Міністерства юстиції України від 07.10.2015р.

14.02.2013р. між державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (лізингодавець) та приватним підприємством "Нафтостиль Летичів" (лізингоодержувач) укладено договір прямого лізингу №22-13-6пл-стз/88, відповідно до п. 1.1 якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який є власністю лізингодавця та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Згідно з п. 2.1 договору, лізингодавець за договором передає лізингоодержувачу предмет лізингу, який було придбано за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з Порядком використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1904, що знаходився в користуванні у ТОВ „ДПЗКУ-МТС на умовах договору фінансового лізингу №10-11-82 стз-фл від 15.06.2011р. і його було повернуто лізингодавцю.

Строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами, що укладається у 4-х автентичних примірниках (п. 2.2 договору).

Перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу". Передача предмета лізингу здійснюється на умовах EXW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс.

Лізингодавець відповідно до пп. 3.2.1 договору зобов'язаний: передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачеві згідно з переліком, встановленим додатком до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу". Підписання сторонами акту приймання-передачі свідчить про належне виконання лізингодавцем встановлених лізингоодержувачем умов та специфікацій предмета лізингу та прийняття лізингоодержувачем такого виконання. Зобов'язання лізингодавця щодо передачі предмета лізингу лізингоодержувачу вступають в дію з моменту надходження на рахунок лізингодавця попереднього платежу, визначеного пунктом 4.2. договору.

Згідно з пп. 3.4.2, пп. 3.4.3, пп. 3.4.8, пп. 3.4.9. договору, лізингоодержувач зобов'язаний належним чином користуватися предметом лізингу, утримувати його відповідно до погоджених сторонами умов договору, згідно з якими він був переданий, з урахуванням фізичного зносу та змін стану предмета лізингу, сумлінно дотримуватися умов, норм і правил експлуатації, технічного обслуговування і ремонту, встановлених законодавством і інструкціями виробника; своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору; забезпечувати збереження предмета лізингу та нести повну майнову відповідальність за його втрату, знищення або пошкодження; а також застрахувати предмет лізингу на умовах, передбачених розділом 6 цього договору.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що лізингоодержувач не має права в односторонньому порядку на зменшення сум чи затримку сплати лізингових платежів внаслідок будь-яких обставин, в тому числі форс-мажору.

У п. 4.1 договору сторони погодили, що за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають: попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 10% відсотків його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині комісії за організацію поставки предмета лізингу; комісію за організацію поставки предмета лізингу в розмірі 7% відсотків (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість; відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі 7% відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.

Лізингоодержувач після укладення договору на підставі виставленого лізингодавцем рахунку, який діє протягом трьох днів, перераховує на рахунок лізингодавця попередній лізинговий платіж у розмірі, визначеному пунктом 4.1 договору (п. 4.2 договору).

З моменту підписання акта лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; комісію за супроводження договору у розмірі, визначеному пунктом 4.1 договору; комісію за організацію поставки предмета лізингу у розмірі, визначеному пунктом 4.1 договору, яка сплачується разом зі сплатою чергових лізингових платежів згідно з додатком до договору „Графік сплати лізингових платежів" наступним чином: рівними частинами у терміни сплати чергових лізингових платежів.

Черговість сплати лізингових платежів у частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна шести місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акта. Перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання акта, подальші платежі - через кожні шість місяців (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору, розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до Договору "Графік сплати лізингових платежів".

Предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом за умови перерахування платежу у розмірі та в порядку, визначеному пунктом 4.2 договору (п. 5.1 договору).

Згідно з п. 6.1 Договору, предмет лізингу та страхові ризики, пов'язані з експлуатацією предмета лізингу, підлягають страхуванню протягом 10 календарних днів з дати підписання акта приймання-передачі з обов'язковим погодженням умов договору страхування та компанії-страховика з лізингодавцем.

Лізингоодержувач з підписанням договору лізингу здійснює страхування предмета лізингу та страхових ризиків, пов'язаних з володінням і користуванням предмету лізингу, при цьому, вигодонабувачем за договором страхування є лізингодавець. Предмет лізингу підлягає страхуванню лізингоодержувачем протягом всього строку дії договору (п.6.2. Договору).

За порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня (п.7.1. Договору).

За порушення умов розділу 6 та/або п.3.4.12 Договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф в розмірі 4% від невідшкодованої вартості предмета лізингу (п.7.3 Договору).

Договір, як передбачено п.8.1, набуває чинності від дати надходження платежу, визначеного та сплаченого згідно з п. 4.2 договору, і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", та виконання сторонами всіх зобов'язань за договором.

У пункті 9.3 договору сторони встановили, що строк позовної давності за цим договором, у тому числі для стягнення заборгованості, пені, штрафу, інших видів неустойки, трьох процентів річних та індексу інфляції - 10 років.

Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

В додатку №1 "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу" сторони погодили передачу в лізинг терміном на 7 років комбайн ОСОБА_4 "Акрос" вартістю 1105522,66 грн. Попередній лізинговий платіж становить 10% від вартості предмету лізингу, що складає 110552,27 грн. Зазначено, що предмет лізингу буде передано в термін не пізніше 31.12.2013р. Предмет лізингу передається згідно з актом приймання-передачі.

В додатку № 2 "Графік сплати лізингових платежів" сторони дійшли згоди щодо сплати лізингових платежів, а саме, встановили суми відшкодування частини вартості техніки, комісію за організацію поставки предмета лізингу, комісію за супроводження договору, дату сплати лізингових платежів. Зокрема, згідно графіку сплати лізингових платежів за користування технікою відповідач зобовязаний був сплатити до 27.12.2014р. (3-й платіж) 105893,27 грн., що включає: 71069,31 грн. сума відшкодування частини вартості техніки, 4974,85 грн. - комісія за організацію поставки предмета лізингу, 29849,11 грн. - комісія за супроводження договору. Також, до 27.06.2015р. (4-й платіж) відповідач зобовязаний був сплатити 103405,85 грн., що включає: 71069,31 грн. сума відшкодування частини вартості техніки, 4974,85 грн. - комісія за організацію поставки предмета лізингу, 27361,69 грн. - комісія за супроводження договору.

Як вбачається із акту приймання-передачі від 27.06.2013 р., державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" передало, а приватне підприємство "Нафтостиль Летичів" прийняло у платне користування на умовах договору прямого лізингу від 14.02.2013р. №22-13-6пл-стз/88 комбайн ОСОБА_4 "Акрос" вартістю 1105522,66 грн. Сторони погодили, що лізингоодержувач приймає на себе зобов'язання перед Національною акціонерною компанією "Украгролізинг" по сплаті вартості переданої йому техніки. Технічний стан техніки, що передається за актом, задовольняє лізингоодержувача.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату лізингових платежів, зокрема,: №10132 від 01.12.2014р. про сплату поточного лізингового платежу в частині відшкодування вартості майна згідно договору на суму 71069,31 грн.; №10133 від 01.12.2014р. про сплату комісії за супроводження договору на суму 29849,11 грн.; №10366 від 01.12.2014р. про сплату одноразової комісії за організацію поставки техніки на суму 4974,85 грн.; №4819 від 01.06.2015р. про сплату поточного лізингового платежу в частині відшкодування вартості майна згідно договору на суму 71069,31 грн.; №4820 від 01.06.2015р. про сплату комісії за супроводження договору на суму 27361,69 грн.; №4659 від 01.06.2015р. про сплату одноразової комісії за організацію поставки техніки на суму 4974,85 грн.

Як вбачається із банківських виписок, відповідачем сплата лізингових платежів проводилася наступним чином:

- черговий лізинговий платіж в розмірі 105893,27 грн., строк сплати якого згідно графіку наступив 27.12.2014р. (3-й платіж) здійснено частинами, а саме: 28.01.2015р. 82177,61 грн., 09.02.2015р. 17000,00 грн., 13.02.2015р. 5000,00 грн., 19.02.2015р. 1745,66 грн. Всього сплачено 105923,27 грн. (переплата становить 30,00 грн.);

- черговий лізинговий платіж в розмірі 103405,85 грн., строк сплати якого згідно графіку наступив 27.06.2014р. (4-й платіж) здійснено 29.07.2015р. частково в розмірі 1400,00 грн.

Враховуючи, що відповідач свої зобовязання за договором прямого лізингу №22/13/6 пл-стз/88 від 14.02.2013р. вчасно та в повному обсязі не виконав, позивач звернуся з позовом до суду про стягнення 121884,22 грн., з яких: 101975,85 грн. - основний борг, 15590,53 грн. - пеня, 3373,62 грн. - інфляційні втрати, 944,22 грн. - 3% річних.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом до уваги бере таке.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.2013р. між державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (лізингодавець) та приватним підприємством "Нафтостиль Летичів" (лізингоодержувач) укладено договір прямого лізингу №22-13-6пл-стз/88, відповідно до п. 1.1 якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який є власністю лізингодавця та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Частиною 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтями 807 ЦК України та 3 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Судом встановлено, що на виконання договору фінансового лізину №22-13-6пл-стз/88 від 14.02.2013р. позивач передав відповідачу комбайн ОСОБА_4 "Акрос" вартістю 1105522,66 грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі від 27.06.2013р.

Пунктами 1, 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що лізингоодержувач зобов'язаний прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору та своєчасно сплачувати лізингові платежі. При цьому сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу (ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Умовами договору на лізингоодержувача покладено обов'язок у визначені строки сплачувати лізиногодавцю чергові лізингові платежі, що включають відшкодування вартості предмета лізингу, комісію за організацію поставки предмета лізингу, комісію за супроводження договору (п. п. 4.1, 4.3 договору, додаток № 2 до договору).

Як вбачається із графіку сплати лізингових платежів (додаток №2 до договору), відповідач зобовязаний був здійснювати сплату чергових лізингових платежів наступним чином:

- до 27.12.2014р. (3-й платіж) 105893,27 грн., що включає: 71069,31 грн. сума відшкодування частини вартості техніки, 4974,85 грн. - комісія за організацію поставки предмета лізингу, 29849,11 грн. - комісія за супроводження договору;

- до 27.06.2015р. (4-й платіж) відповідач зобовязаний був сплатити 103405,85 грн., що включає: 71069,31 грн. сума відшкодування частини вартості техніки, 4974,85 грн. - комісія за організацію поставки предмета лізингу, 27361,69 грн. - комісія за супроводження договору.

Таким чином, 3-й та 4-й платежі разом складають суму 209299,12 грн.

Як вбачається із банківських виписок, відповідачем сплата лізингових платежів проводилася в наступному порядку:

- черговий лізинговий платіж в розмірі 105893,27 грн., строк сплати якого згідно графіку наступив 27.12.2014р. (3-й платіж) здійснено частинами, а саме: 28.01.2015р. 82177,61 грн., 09.02.2015р. 17000,00 грн., 13.02.2015р. 5000,00 грн., 19.02.2015р. 1745,66 грн. Всього сплачено 105923,27 грн. (переплата становить 30,00 грн.);

- черговий лізинговий платіж в розмірі 103405,85 грн., строк сплати якого згідно графіку наступив 27.06.2014р. (4-й платіж) здійснено 29.07.2015р. частково в розмірі 1400,00 грн.

Таким чином, заборгованість по 4-му платежу з врахуванням переплати в сумі 30,00 грн. та сплати 1400,00 грн. становить 101975,85 грн.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 101975,85 грн. є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 15590,53 грн. пені, 3373,62 грн. інфляційних втрат та 944,22 грн. - 3% річних, судом враховується наступне.

Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань передбачено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається із розрахунку, наявного в матеріалах справи позивачем правомірно нараховано 3% річних в розмірі 944,22 грн., з яких:

- 252,40 грн. за період з 30.12.2014р. по 27.01.2015р. із суми заборгованості 105893,27 грн.;

- 23,39 грн. за період з 28.01.2015р. по 08.02.2015р. із суми заборгованості 23715,66 грн.;

- 2,21 грн. за період з 09.02.2015р. по 12.02.2015р. із суми заборгованості 6715,66 грн.;

- 0,85 грн. за період з 13.02.2015р. по 18.02.2015р. із суми заборгованості 1715,66 грн.;

- 237,91 грн. за період з 01.07.2015р. по 28.07.2015р. із суми заборгованості 103375,85 грн.;

- 427,46 грн. за період з 29.07.2015р. по 17.09.2015р. із суми заборгованості 101975,85 грн.

Тому заявлена до стягнення сума 3% річних підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 3.1. постанови вказаної постанови Пленуму ВГС України № 14 від 17.12.2013р. інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. №62-97р., відповідно до якого індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Як слідує із розрахунку, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 3282,69 грн., які нараховані за січень 2015р. із суми заборгованості 105893,27 грн.

Таким чином, заявлена сума інфляційних втрат підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені).

Штрафними санкціями у господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони у п. 7.1. договору передбачили, що у випадку порушення строків оплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Як слідує із розрахунку, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення пеню в розмірі 15590,53 грн., зокрема:

- 2355,76 грн. за період з 30.12.2014р. по 27.01.2015р. із суми заборгованості 105893,27 грн.;

- 163,74 грн. за період з 28.01.2015р. по 05.02.2015р. із суми заборгованості 23715,66 грн.;

- 76,02 грн. за період з 06.02.2015р. по 08.02.2015р. із суми заборгованості 23715,66 грн.;

- 28,70 грн. за період з 09.02.2015р. по 12.02.2015р. із суми заборгованості 6715,66 грн.;

- 11,00 грн. за період з 13.02.2015р. по 18.02.2015р. із суми заборгованості 1715,66 грн.;

- 4758,12 грн. за період з 01.07.2015р. по 28.07.2015р. із суми заборгованості 103375,85 грн.;

- 5028,95 грн. за період з 29.07.2015р. по 27.08.2015р. із суми заборгованості 101975,85 грн.;

- 3168,24 грн. за період з 28.08.2015р. по 17.09.2015р. із суми заборгованості 101975,85 грн.

Тому заявлена до стягнення сума пені підлягає задоволенню.

З приводу посилання відповідача на те, що позивач погодив відтермінування сплати лізингового платежу, який припадає на 27.12.2014р., оскільки не висловив заперечень проти листа №6979 від 25.12.2014р., то суд бере до уваги таке.

Як вбачається із п. 3.4.3. договору відповідач зобовязався своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору. В той же час, відповідно до п. 3.5 договору лізингоодержувач не має права в односторонньому порядку на зменшення сум чи затримку сплати лізингових платежів внаслідок будь-яких обставин, в тому числі форс-мажору.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Звертаючись до позивача з листом №6979 від 25.12.2014р. про відтермінування сплати лізингового платежу, відповідач спрямовував свій намір на зміну обовязку щодо строку оплати 4-го платежу. Тобто, фактично відповідачем було надіслано позивачу пропозицію щодо зміни умов договору в частині оплати 4-го лізингового платежу.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що правочини між юридичними особами вчиняються у письмовій формі.

Таким чином, пропозиція певній стороні укласти угоду з урахуванням викладених умов вважається прийнятою після отримання першою стороною згоди від другої сторони.

Отже, пропозицію Відповідача щодо відтермінування сплати лізингового платежу до 27.01.2015р. без наявності письмової відповіді зі сторони Позивача не можна вважати погодженою.

Тому, твердження відповідача про безпідставність позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 2245,09 грн., інфляційних втрат в розмірі 3128,47 грн. та 3% річних в розмірі 240,55 грн. за період з 30.12.2014р. по 27.01.2015р. є необґрунтованим та спростовується доказами, наявними в матеріалах справи.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій за порушення строків сплати пятого лізингового платежу, суд бере до уваги наступне.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Статтею 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначена стаття кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з підпунктом 3.17.4. пункту 3.17. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Як вбачається із поданого відповідачем клопотання, останнє обґрунтоване важким фінансовим становищем, проте, жодних доказів на підтвердження зазначеного до матеріалів справи не надано.

З огляду на зазначене, суд враховуючи положення ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, ст. 33, 34 ГПК України, приймаючи до уваги винятковість випадків зменшення розміру штрафних санкцій, приходить до висновку, що відповідачем не доведено наявність обставин, які могли б слугувати підставою для зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 121793,29 грн., з яких: 101975,85 грн. - основний борг, 15590,53 грн. - пеня, 3282,69 грн. - інфляційні втрати, 944,22 грн. - 3% річних є обґрунтованими, підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у звязку із задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 13, 33, 43, 49, 82, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" м.Київ за дорученням якої діє Хмельницька філія Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" м.Хмельницький до приватного підприємства "Нафтостиль Летичів" Хмельницька область, Летичівський район, смт.Летичів про стягнення 121793,29 грн., з яких: 101975,85 грн. - основний борг, 15590,53 грн. - пеня, 3282,69 грн. - інфляційні втрати, 944,22 грн. - 3% річних задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Нафтостиль Летичів" (Хмельницька область, Летичівський район, смт. Летичів, код ЄДРПОУ 34978668) на користь державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (м. Київ, вул. Мечникова, 16а, код ЄДРПОУ 30401456) 101975,85 грн. (сто одна тисяча девятсот сімдесят пять гривень 85 коп.) боргу, 15590,53 грн. (пятнадцять тисяч пятсот девяносто гривень 53 коп.) пені, 3282,69 грн. (три тисячі двісті вісімдесят дві гривні 69 коп.) інфляційних втрат, 944,22 грн. (девятсот сорок чотири гривні 22 коп.) 3% річних, 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 06.11.2015р.

Суддя О.Є. Танасюк

Відповідно до ч. 5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,Хмельницька філія Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" (29000, м.Хмельницький, вул. Героїв Майдану, 54, оф. 501);

3 - відповідачу, приватне підприємство "Нафтостиль Летичів" (31500, АДРЕСА_1) простим.