Постанова № 53206136, 27.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2015 р. Справа№ 911/2950/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від Позивача: Євтушенко О.В.

від Відповідача: Поліщук О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордон" на рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2015р. у справі №911/2950/15 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпром"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордон"

про стягнення 61192,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом до Відповідача про стягнення 61192,65 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), з яких 26511,96 грн. основного боргу, 1432,04 грн. 3% річних та 30248,65 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Київської області №911/2950/15 від 01.09.2015р. позов задоволено частково.

Рішення мотивовано тим, що з наявних у матеріалах справи письмових доказів вбачається наявність у Відповідача грошового зобов'язання перед Позивачем, строк виконання якого настав і яке Відповідачем не виконане, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 29511,96 грн. є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, отже, підлягає задоволенню. Оскільки Відповідач прострочив виконання зобов'язання суд задовольнив вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних втрат, але за розрахунком суду.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та відмовити в позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховано, що у Відповідача залишився товар, який Позивач не прийняв, при цьому строк для повернення товару не сплинув. Крім того, суд дійшов не вірного висновку щодо порядку розрахунку за товар, передбаченого умовами п.3.2. договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2015р. прийнято апеляційну скаргу у справі №911/2950/15 до провадження колегією суддів, розгляд скарги призначено на 13.10.2015р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015р. апеляційну скаргу Відповідача у справі №911/2950/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Власова Ю.Л. (головуючий), Станіка С.Р., Шаптали Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015р. скаргу Відповідача прийнято до провадження

13.10.2015р. Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити рішення господарського суду без змін.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

30.04.2014р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір поставки №101-146-ДА14/861, відповідно до умов якого Позивач зобов'язався поставити товар за замовленням Відповідача, а Відповідач прийняти його відповідно до накладних та протоколу узгодження цін, що є невід'ємною частиною договору та оплатити товар у строки, зазначені в п.3.2. договору.

Згідно з п.2.13 договору якщо товар не реалізується протягом 30 календарних днів, Відповідач має право повернути його Позивачеві, попередньо повідомивши про це Позивача. Повернення нереалізованого товару здійснюється в присутності відповідальних представників Відповідача й Позивача на підставі видаткових накладних протягом 7 календарних днів з моменту виставлення вимоги в письмовій формі.

Відповідно до п.3.1. договору ціну договору становить сума вартості товару, поставленого за всіма разом узятими накладними до цього договору.

Згідно з п.3.2. договору Відповідач оплачує поставлений товар за цінами, зазначеними у накладних, один раз на тиждень, за проданий товар.

Відповідно до п.4.16 договору договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014р.

Згідно з п.4.17 договору якщо за 20 календарних днів до закінчення дії договору жодна із сторін не відмовляється від даного договору, то договір вважається продовженим на один календарний рік.

На виконання умов договору, Позивач поставив, а Відповідач прийняв товар, всього на суму 130820,16 грн., що підтверджується наданими у матеріали справи видатковими накладними. Протягом травня 2014р. - серпня 2015р. Відповідачем сплачено грошові кошти за отриманий товар в сумі 95818,26 грн.

Крім того, Відповідачем здійснено повернення Позивачеві товару, на суму 5489,94 грн., що підтверджено накладними на повернення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Місцевим судом вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідач отримав від Позивача товар, проте свої зобов'язання з оплати вартості цього товару повністю не виконав, станом на дату прийняття рішення судом, у Відповідача наявна заборгованість перед Позивачем в сумі 29511,96 грн.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості є правомірними, а тому позовні вимоги про стягнення 29511,96 грн. заборгованості за одержаний товар обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний суд погоджується з перерахунком 3% річних та інфляційних втрат відповідно до яких правильний розмір 3% річних складає 1409,55 грн., а інфляційних втрат 30086,88 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги, у частині 22,49 грн. 3% річних та 161,77 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Судом не приймаються до уваги доводи Відповідача щодо ненастання строків оплати товару з посиланням на п.3.2. договору з наступних підстав.

Згідно з п.3.2. договору Відповідач оплачує поставлений товар за цінами, зазначеними у накладних, один раз на тиждень, за проданий товар.

В даному пункті визначено, що Відповідач оплачує поставлений товар один раз на тиждень, при цьому умова «за проданий товар» не вказує на те, що дане зобов'язання виникає у Відповідача після продажу цього товару іншим особам.

Також, як вбачається з матеріалів справи Відповідач отримав від Позивача товар, протягом 30 днів, як визначено п.2.13. договору, даний товар не повернув, тому повинен оплатити даний товар Позивачу.

Судом не приймаються до уваги посилання Відповідача на лист про повернення товару, оскільки даний лист направлений Відповідачем лише у серпні 2015 року після звернення Позивача з вказаним позовом до суду.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордон" на рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2015р. у справі №911/2950/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2015р. у справі №911/2950/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 04.11.2015р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді С.Р. Станік

Є.Ю. Шаптала