Рішення № 53205942, 28.10.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2015 р.Справа № 922/4882/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвой Л.О.

розглянувши справу

за позовом АК "Харківобленерго", м. Харків до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова, м. Харків про стягнення 4456,80 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 01-42юр/3212 від 30.04.2015 року;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 4456 від 12.10.2015 року;

ВСТАНОВИВ:

АК "Харківобленерго" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова " 4 456,80 грн. з яких: 2 485,51 грн. - вартість е/е за липень 2015 р. (де 2 071,26 грн. - тарифна складова та 414,25 грн. - ПДВ 20%); 62,22 грн. - вартість за перетоки спожитої реактивної енергії (КРЕ) за липень 2015р. (де 51,85 грн. за КРЕ та 10,37 грн. - ПДВ 20%); 1136,12 грн. - за ППЕ (перевищення договірних величин) за квітень 2015 р.; 736,67 грн. - пеня за період з січня по липень 2015 р.; 36,28 грн. - 3 % річних за період з січня по липень 2015 р. Судові витрати просить покласти на відповідача.

01.10.15р. представник позивача надав клопотання з документами для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.

01.10.15р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що КЕВ м. Харкова сплатив суму боргу у розмірі 2485,51 грн., 62,22 грн. 12.08.2015 року, підтвердженням цього є платіжні доручення № 617 від 12.08.2015 року, №618 від 12.08.2015 року. Тобто, на момент звернення до суду позивачем, КЕВ м. Харкова було сплачено 2485,51 грн., 62,22 грн. відповідно до договору, у зв`язку з чим просить суд закрити провадження в частині стягнення з відповідача 2547,73 грн. у зв'язку з добровільною сплатою КЕВ м. Харкова розміру заборгованості та зменшити розмір пені на 90%.

13.10.15р. представник відповідача надав інший відзив на позовну заяву, в якому вказує, що КЕВ м. Харків сплатив суму боргу у розмірі 2485,51 грн., 62,22 грн. 12.08.2015 року, підтвердженням цього є платіжні доручення № 617 від 12.08.2015 року, №618 від 12.08.2015 року. Тобто на момент звернення до суду позивачем, КЕВ м. Харкова було сплачено 2485,51 грн., 62,22 грн. відповідно до договору, у зв`язку з чим просить суд відмовити позивачу в частині стягнення з відповідача 2547,73 грн. у зв'язку з добровільною сплатою відповідача розміру заборгованості та зменшити розмір пені на 90%, зменшити розмір заявленої до стягнення вартості за ППЕ на 90%.

23.10.15р. представник відповідача надав клопотання з документами для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.

28.10.15р. представник позивача надав письмові пояснення по справі, в яких підтвердив факт сплати відповідачем заборгованості заборгованість у сумі 2547,73грн. з яких: 2 485,51 грн. - вартість е/е за липень 2015 р. (де 2 071,26 грн. - тарифна складова та 414,25 грн. - ПДВ 20%) та 62,22 грн. - вартість за перетоки спожитої реактивної енергії (КРЕ) за липень 2015р. (де 51,85 грн. за КРЕ та 10,37 грн. - ПДВ 20%) та просить суд стягнути з відповідача: 1136,12 грн. - за ППЕ (перевищення договірних величин) за квітень 2015 р., 736,67 грн. - пеня за період з січня по липень 2015 р. та 36,28 грн. - 3 % річних за період з січня по липень 2015 р.

Крім того, заперечував проти зменшення пені на 90%, вважає, що зменшення суми пені на 90% є значним та не повною мірою узгоджується з приписами ст. 551 ЦК України, ст. 223 ГК України щодо врахування інтересів, як боржника, так і кредитора при зменшенні судом розміру неустойки (штрафних санкцій). Також заперечував проти задоволення клопотання Відповідача про зменшення розміру вартості перевищення договірних величин на 90%, з посиланням на те, що на його думку сплата двократної вартості різниці між фактично спожитою величиною електроенергії і договірною величиною не є штрафною санкцією в розумінні ст. 230 ГК України, вважає таким, що не підлягає задоволенню, оскільки нарахування двократної вартості спожитої електричної енергії за перевищення договірних величин за своєю правовою природою є оперативно - господарською санкцією.

Розглянувши надані позивачем письмові пояснення (аркуш справи №108-111), суд приходить до висновку, що дані пояснення являють собою заяву про зменшення позовних вимог, оскільки позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь меншу суму, ніж заявлено у позовній заяві, тому суд розглядає надані позивачем пояснення (вх.№43611 від 28.10.15р.), як заяву про зменшення позовних вимог.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Враховуючи вищевикладене, суд, розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог (а.с. № 108-111), приймає вищезазначену заяву до розгляду, задовольняє її та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 28.10.15р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, заперечував проти клопотання відповідача про зменшення пені на 90%, також заперечував проти клопотання відповідача про зменшення розміру вартості перевищення договірних величин на 90%.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.10.15р. проти позову заперечував, просив суд зменшити пеню на 90% та зменшити розмір вартості перевищення договірних величин на 90%.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

На підставі договору про постачання електричної енергії від № 050662 від 25.05.2 (далі - Договір) АК "Харківобленерго" (Позивач) відпускає Квартирно-експлуатаційному відділу м. Харкова (Відповідач) електричну енергію. На підставі п. 9.11 Договір пролонговано на 2015 рік.

Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997р. № 575/97-ВР та "Правил користування електричною енергією", затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (далі - "Правила"), договір про постачання електричної енергії є основним документом та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Зокрема, укладення Договору означає, що між АК "Харківобленерго" та Відповідачем досягнуто згоди з усіх його умов.

Відповідно до п. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов Договору, п. 2.1.2 якого передбачено, що постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 Договору, з урахуванням розділів 6, 7 Договору, відповідно до додатка 1 "Договірні величини споживання" та додатка 2 "Порядок розрахунків".

Відповідно до п. 2.2.5 Договору споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування. Згідно з п. 5 додатка 2 остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунка, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії. Відповідно до п. 5 додатка 2 до Договору споживач повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з дня його отримання.

Зобов'язання щодо оплати електричної енергії повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та чинних нормативно-правових актів (ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України). Крім того, самим Договором, а саме п. 2.2.1, передбачено обов'язок Відповідача виконувати його умови.

Станом на 01.08.2015 за період з січня по липень 2015 р. Відповідач заборгував АК "Харківобленерго" - 1 136,12 грн. - за ППЕ (перевищення договірних величин) за квітень 2015 р.; 736,67 грн. - пеня за період з січня по липень 2015 р. 36,28 грн. - 3 % річних за період з січня по липень 2015 р.

Ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997р. № 575/97-ВР передбачено відповідальність споживачів за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у вигляді сплати на користь енергопостачальної організації двократної вартості різниці між фактично спожитою величиною електроенергії і договірною величиною.

Відповідно до абзацу 6 п. 4.2 "Правил" та п. 5.1 Договору між сторонами визначені договірні величини споживання електричної енергії (додаток 1).

Протягом розрахункового періоду Відповідачем не проводилось коригування договірної величини електроспоживання і договірна величина споживання е/е на жовтень та листопад 2014 р. залишилась на рівні узгодженому Додатком №1 до Договору. Відповідно до звіту (протоколу контрольних вимірів) за березень 2015 р. Відповідачем фактично було використано електричну енергію в кількості 9319 кВт/год замість 8500 кВт/год, Таким чином, Відповідач перевищив договірні величини споживання на 819 кВт/год., узгодженому Додатком №1 до Договору.

Відповідно до вимог п. 6.14 "Правил" Позивачем було складене Повідомлення № 2422 від 10.04.2015р. Від 10.04.2015р. про перевищення договірної величини споживання електричної енергії за підсумками розрахункового періоду за березень 2015 р., яким до відома Відповідача доведено про перевищення ним договірних величин споживання електричної енергії на 819 кВт/год., що становить суму 1136,12грн., а саме: 819 кВт/год. (перевищення договірної величини) * 1,3872 (тариф) = 1 136,12 грн. (сума перевищення договірних величин). Сума пені нарахована відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР та п. 4.2.1 укладеного між сторонами Договору, в якому зазначено, що при порушенні термінів розрахунку за спожиту електричну енергію споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник при простроченні виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3 % річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення. Відповідно до розрахунку 3 % річних нарахування за цим видом заборгованості проводилось на суму основного боргу (тарифна складова за спожиту електричну енергію та ПДВ 20%).

Нарахування двократної вартості спожитої електричної енергії за перевищення договірних величин за своєю правовою природою є оперативно - господарською санкцією з наступних підстав.

Можливість нарахування і відповідно стягнення двократної вартості спожитої електроенергії за перевищення договірних величин споживання електроенергії передбачена ч. 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику". При цьому, у названій правовій нормі (статті), а також інших нормах (статтях) цього Закону не визначено правової природи цього нарахування (стягнення), в тому числі це нарахування (стягнення) не визначено і як штрафна санкція - неустойка (пеня, штраф).

Слід зазначити, що ст. 27 вказаного Закону передбачена можливість накладання на споживачів штрафів за порушення в сфері електроенергетики. На виконання цієї норми Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1999 р. № 1312 затверджено Положення про порядок накладення на суб'єктів господарювання штрафів за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання (далі Положення).

Крім того, можливість нарахування пені та штрафів передбачена Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28 з наступними змінами та доповненнями (далі Правила).

У зазначених правових нормах (ст. 27 Закону, Положенні та Правилах) чітко визначено перелік порушень за які можуть бути накладені штрафи та стягуватись пеня, однак не передбачена можливість накладення (стягнення) штрафів/пені за перевищення договірних величин споживання електроенергії, тобто до переліку порушень за які накладаються штрафи/пеня вказане порушення не входить.

Викладене свідчить, що законодавець за порушення в галузі електропостачання, в т.ч. за порушення Закону України "Про електроенергетику" передбачив можливість відповідальності у вигляді штрафних санкцій (штрафу) для конкретних окремих порушень, однак не встановив ці санкції за перевищення договірних величин споживання електроенергії, а відтак з цих підстав вищезазначене нарахування за назване порушення не можна відносити до штрафних санкцій.

Слід також зазначити, що у вказаних Правилах у розділі "Права, обов'язки та відповідальність постачальника електричної енергії за врегульованим тарифом" визначено, що постачальник має право на отримання від споживача підвищеної плати за електричну енергію за обсяг перевищення споживачем договірних величин споживання електроенергії, тобто Правилами це нарахування визначене як підвищена плата, а не як штрафна санкція.

Крім того, із судової практики Вищого господарського суду України та Верховного Суду України, вбачається, що існують і інші підстави з урахуванням яких підвищену плату за перевищення споживачем договірної величини споживання електроенергії не можливо вважати штрафною санкцією.

Так, ст. 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до вимог ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько - правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи приписи наведених норм законодавства про електроенергетику та з огляду на норми ст. 235-237 Господарського кодексу України, судової практики Вищого Господарського суду та Верховного суду України (Постанова Верховного Суду України від 29.11.2010 року (а.с. №122-124), суд приходить до висновку, що нарахування двократної вартості спожитої електричної енергії за перевищення договірних величин за своєю правовою природою не являється штрафною санкцією, а є оперативно - господарською санкцією і тому зменшенню не підлягає.

Оскільки зменшенню, згідно діючого законодавства, підлягають тільки заявлені штрафні санкції, тому в задоволенні клопотання щодо зменшення розміру вартості за перевищення договірних величин електроспоживання на 90% слід відмовити.

Щодо клопотання відповідача зменшення розміру пені на 90%, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.2 ст. 233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Станом на 29.09.2015 року відповідач не має заборгованість перед позивачем за договором про постачання електричної енергії №050662 від 25.05.2004 року. Однак у зв'язку з не постійним фінансуванням Збройних сил України, КЕВ м. Харкова не зміг вчасно проводити платежі відповідно до договору.

КЕВ м. Харкова відповідно до свого положення є структурним підрозділом Збройних сил України та підпорядкований Південно - східним територіальним КЕУ Збройних сил України, який є дні КЕВ м. Харкова розпорядником коштів. Південно - східний територіальний КЕУ Збройних сил України в свою чергу підпорядкований Головному КЕУ Збройних сил України, а Головне КЕУ підпорядковується Міністерству оборони України. Тобто відповідач є розпорядником коштів лише четвертої черги, що ускладнює вчасне отри мання коштів для проведення вчасних оплат за договором №050662 від 25.05.2004 року.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова (Відповідач) є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України від 21.09.99р. № 1076- XIV "Про господарську діяльність в Збройних Силах України", згідно якої квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини (установи) несе Міністерство оборони України (адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6). Згідно ГК України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами, засновники суб'єкта господарювання не відповідають за зобов'язаннями цього суб'єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб'єкта (частини перша та друга статті 219).

Відтак, прийняття рішення про стягнення штрафних санкцій (пені) у повному обсязі спричинить ситуацію з припиненням надання опалення у районі.

Суд враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах зі спорів, пов'язаних зі зменшенням розміру неустойки (постанови ВГСУ від 29.05.2014 у справі №921/186/13-г, від 08.05.2014 у справі №921/185/13-г, від 12.05.2015 року по справі №922/1286/14).

При цьому, суд зазначає, що зменшення суми пені на 50% є адекватною мірою відповідальністю за неналежне виконання відповідачем зобов'язань та є проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, а також як спосіб стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань, а не як засіб використання пені у якості інструменту отримання безпідставних доходів.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 100% та вважає за можливе зменшити розмір пені на 50%, а саме стягненню підлягає пеня в сумі 368,34 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 % річних в розмірі 36,28 грн. за період з січня по липень 2015 року.

Суд приходить до висновку, що при порушенні термінів розрахунку за спожиту електричну енергію споживач сплачує постачальнику 3% річних від простроченої суми, тому вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача про стягнення 3% річних у розмірі 36,28 грн., як таку, що відповідає частині 2 ст. 625 ЦК України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід звернути увагу, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України, зменшує розмір неустойки (штрафу, пені) витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, плаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 509, 526, 549, 598, 612, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 197, 216, 218, 230, 232, 233, 276 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова (вул. Пушкінська, буд.61, м. Харків, 61024, п/р 352212006000219 в ГУ ДКСУ у Харківській, області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (вул. Плеханівська, 149, м. Харків, 61037, на п/р 260323012307 в АТ "ОСОБА_3 Аваль", м. Київ, МФО 38085, код ЄДРПОУ 00131954) 1136,12 грн. - за ППЕ (перевищення договірних величин) за квітень 2015 року.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова (вул. Пушкінська, буд.61, м. Харків, 61024, п/р 352212006000219 в ГУ ДКСУ у Харківській, області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (вул. Плеханівська, 149, м. Харків, 61037, на п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_3 Аваль", м. Київ, МФО 38085, код ЄДРПОУ 00131954) пеню в сумі 368,34 грн., 36,28 грн. - 3% річних, витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в розмірі 368,34 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.11.2015 р.

Суддя ОСОБА_4