Рішення № 53205306, 08.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2015Справа №910/22413/15

За позовомКомунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" До Головного управління статистики у Київській області Простягнення 84 823,76 грн. Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача:Безоглюк Я. Л., представник за довіреністю № 19 від 27.02.2015 р.; Від відповідача: Даценко Б.В., представник за довіреністю № 18-10/97 від 14.01.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" звернулося до суду з позовом про стягнення з Головного управління статистики у Київській області 54 129,22 грн. заборгованості з оплати поставленої теплової енергії за договором від 01.04.2015 № 646, 15 071,69 грн. інфляційних нарахувань, 755,53 грн. 3 % річних, 14 867,32 грн. пені.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/22413/15 від 01.09.2015, яку призначено до розгляду на 22.09.2015.

08.10.2015 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 22.09.2015 розгляд справи було відкладено на 08.10.2015 за клопотанням відповідача через неявку його представника.

08.10.2015 в ході розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити, посилаючись на прострочення відповідача та відсутність підстав для звільнення від виконання зобов'язань за договором.

Представник відповідача підтримав відзив на позовну заяву, згідно з яким просив у позові відмовити повністю, зважаючи на перерахування у жовтні 2015 року суми основного боргу. Посилаючись на затримки та обмеженість бюджетного фінансування, представник відповідача просив не стягувати з Головного управління статистики у Київській області пеню та нарахування по ст. 625 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" в якості постачальника та Головне управління статистики у Київській області в якості покупця 01.04.2015 року уклали договір № 646 про закупівлю за державні кошти, за умовами якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію для потреб опалення і гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язався приймати на межі балансової належності теплову енергію з найменшими втратами та оплачувати її за встановленими тарифами.

Відповідно до п. 10.1 укладеного договору він набирає чинності з дня підписання та діє до 31.12.2015. Згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.01.2015, де вказується, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

У п. 4.3 договору сторони погодили, що оплата за спожиту теплову енергію здійснюється замовником (споживачем) шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки теплової енергії.

Відповідно до п. 4.5 договору при наявності заборгованості за попередні періоди, проведена замовником (споживачем) оплата першочергово зараховується в рахунок погашення боргу, що виник раніше, незалежно від призначення платежу.

За твердженнями позивача, у 2015 році в період опалювального сезону відповідачу було поставлено теплову енергію загальною вартістю 63 046,96 грн., тоді як оплачено ним було лише 8 917,74 грн. станом на час звернення до суду у серпні 2015 року.

Зазначені твердження позивача про обсяги постачання знаходять своє документальне підтвердження в матеріалах справи, де містяться двосторонні акт приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за період з січня 2015 року по січень 2015 року на суму 16 281,34 грн., акт приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за період з лютого 2015 року по лютий 2015 року на суму 23 262,05 грн., акт приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за період з березня 2015 року по березень 2015 року на суму 15 976,57 грн., акт приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за період з квітня 2015 року по квітень 2015 року на суму 7 527,00 грн.

Як вказує позивач та не заперечує відповідач у спірний період в рахунок оплати послуг Головне управління статистики у Київській області перерахувало Комунальному підприємству Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" лише 8 917,74 грн.

З матеріалів справи вбачається, що облік теплової енергії, яка постачалася відповідачеві у спірний період, а також розрахунок її вартості проводився розрахунковим способом, що не порушує умов договору.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З приєднаного до відзиву на позовну заяву платіжного доручення від 06.10.2015 № 506 судом встановлено, що відповідач погасив суму боргу, що обліковувалася за ним у спірному періоді (54 129,22 грн.).

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Зважаючи на те, що станом на час вирішення спору основний борг відповідачем погашено, предмет спору між сторонами щодо стягнення 54 129,22 грн. відсутній, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Під час розгляду спору по суті представник позивача підтримав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 15 071,69 грн. інфляційної складової боргу за весь час прострочення Головного управління статистики у Київській області, 755,53 грн. 3 % річних та 14 867,32 грн. пені, розраховані станом на 18.08.2015 з моменту прострочення за кожний окремий місяць та з врахуванням часткової оплати в сумі 8 917,74 грн.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У п. 4.6 договору сторони погодили, що за порушення строків оплати за спожиту теплову енергію, зазначених у п. 4.3 даного договору замовник (споживач) сплачує на користь учасника (теплопостачальної організації) крім суми заборгованості, пеню за кожний день прострочення оплатив розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається з приєднаного до позову розрахунку, враховуючи вимоги ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня була нарахована позивачем у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та обставини прострочення відповідача у відносинах з позивачем, вимоги про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно, а поданий позивачем розрахунок вищевказаних сум - таким, що проведений правильно.

Разом з тим, при вирішенні спору в частині стягнення з відповідача пені за час прострочення, суд вважає за можливе скористатися правом, передбаченим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України і застосувати до спірних правовідносин сторін норми ст. 233 Господарського кодексу України. Так, вказаними нормами законодавства встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Тому, враховуючи відсутність відомостей від позивача про негативні для підприємства наслідки неналежного виконання відповідачем обов'язку з оплати спожитої теплової енергії, а також зважаючи на пояснення відповідача щодо несвоєчасного і неповного бюджетного фінансування, приймаючи до уваги ведення Антитерористичної операції на сході України у 2015 році, що відображається на наповненні Державного бюджету України, суд зменшує розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача до 1,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв'язку зі зменшенням суми пені за ініціативою суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами.

Оскільки факт погашення відповідачем суми основного боргу мав місце після звернення позивача до суду з указаним позовом, понесені ним судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 54 129 (п'ятдесят чотири тисячі сто двадцять дев'ять) грн. 22 коп. основного борну.

2. В іншій частині вимог позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Головного управління статистики у Київській області (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 71, ідентифікаційний код 02360731) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, ідентифікаційний код 04654336) 1 (одну) грн. пені, 15 071 (п'ятнадцять тисяч сімдесят одну) грн. 69 коп. інфляційної складової боргу, 755 (сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 53 коп. 3 % річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору. Видати наказ.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко

Дата складання рішення 19.10.2015 р.