Рішення № 53204980, 19.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2015

Справа №910/22620/15

За позовом заступника військового прокурора Одеського регіону в інтересах держави в особі:

1) Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України

2) Державного підприємства “Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лотос-Енергія”

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін в судове засідання не з'явиись.

СУТЬ СПОРУ:

В серпні 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява заступника військового прокурора Одеського гарнізону (прокурор, заявник) в інтересах держави в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України (позивач-1), Державного підприємства “Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр” (позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лотос-Енергія” (відповідач) про стягнення 7 970,70 грн. основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № ОД-144/Т поставки нафтопродуктів від 01.02.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/22620/15. Розгляд справи призначено на 28.09.2015р.

В судове засідання, призначене на 28.09.2015р., з’явився представники прокуратури та позивачів, надали усні пояснення, відповіли на запитання суду.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2015р. відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 19.10.2015р.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об’єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2014р. між позивачем-2 (покупець) та відповідачем (постачальник) (разом – сторони) укладено Договір № ОД-144/Т поставки нафтопродуктів (далі – Договір або Договір поставки), відповідно до п. 2.1. якого постачальник зобов’язався передати у власність покупця ПММ (паливно-мастильні матеріали), а покупець зобов’язався отримувати ПММ і оплачувати їх вартість.

Позивач стверджує, що через неналежне виконання відповідачем умов Договору № ОД-144/Т поставки нафтопродуктів від 01.02.2014 року щодо поставки пального, у останнього виникло зобов’язання повернути 7 970,70 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 01.09.2014р. між сторонами укладено Договір № ОД-144/Т поставки нафтопродуктів, відповідно до п. 2.1. якого постачальник зобов’язався передати у власність покупця ПММ, а покупець зобов’язався отримувати ПММ і оплачувати їх вартість.

Згідно з п. 2.2. Договору постачальник зобов’язаний поставляти покупцю ПММ через мережу АЗС при пред’явленні ним бланку-дозволу за умови наявності відповідних ПММ на відповідній АЗС та у робочий час, встановлений на такій АЗС.

Загальна вартість договору визначається шляхом складання вартості всіх ПММ, поставлених покупцю за цим договором. Ціна договору складається з загальної ціни палива, що відображені сторонами у всіх видаткових накладних (п. 4.1. Договору поставки).

Відповідно до п. 4.3. Договору вартість ПММ визначається постачальником самостійно та з урахуванням ринкових цін на конкретні види товару, індексу інфляції, зміни курсу гривні стосовно курсів іноземних валют, збільшення розміру податків, зборів, інших обов’язкових платежів тощо. Ціна на ПММ є динамічною і може змінюватись постачальником в односторонньому порядку.

Згідно з п. 5.1. Договору поставки покупець здійснює розрахунки за даним договором на умовах 100% передплати вартості ПММ вказаної у рахунку, наданому постачальником.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що відпуск (передача) палива здійснюється відповідно до цін, вказаних у видатковій накладній у термін дії бланку-дозволу.

Відповідно до п. 3.1.3. Договору постачальник зобов’язується поставляти покупцю ПММ (за фактичної наявності відповідного виду палива на АЗС), при пред’явлені ним (пред’явником) дійсного бланку-дозволу, відповідно до умов цього договору.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач-2 23.09.2014 року, 02.10.2014 року, 03.10.2014 року, 15.10.2014 року здійснив передоплату за ПММ в розмірі 13 272,00 грн., 5 862,50 грн., 1 240,00 грн. та 3 258,00 грн. відповідно, відповідач надав бланки-дозволи на зазначені суми.

В грудні 2014 року через припинення відпуску ПММ постачальником, покупцем були повернуті бланки-дозволи на загальну суму 7 970,70 грн., що підтверджується накладними на повернення від 04.12.2014 року №№ 707, 708.

Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2014 року по 04.12.2014 року, складений та підписаний сторонами, встановлено, що заборгованість відповідача складає 7 970,70 грн.

На звернення позивача-2 листом № 802/9 від 05.12.2014 року та претензією № 91/12 від 02.02.2015 року, у яких той просив повернути грошові кошти в розмірі 7 970,70 грн., відповідач відповіді не надав, грошові кошти не повернув.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, позивачем-2 повернуто відповідачу бланки-дозволи на загальну суму 7 970,70 грн., вимоги претензії в порядку ст. 530 Цивільного кодексу останнім не виконано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 7 970,70 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стягуються з відповідача до Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 52, літ. Б, офіс 204; ідентифікаційний код 39042048), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України в особі Державного підприємства «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр» (65063, Одеська обл., місто Одеса, Фонтанська дорога, будинок 3, ідентифікаційний код 01188477, р/р 26005060170296 у ЮГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 328704), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду грошові кошти: 7 970,70 грн. (сім тисяч дев’ятсот сімдесят гривень 70 копійок) основного боргу. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 52, літ. Б, офіс 204; ідентифікаційний код 39042048) на користь Державного бюджету України грошові кошти: 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) судового збору. Видати наказ.

4. Копію даного рішення направити учасникам судового засідання у справі № 910/22620/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 26.10.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало