Ухвала суду № 53203932, 04.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 року м. Київ К/9991/69194/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Борисенко І.В., Лосєва А.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року

у справі № 2а-627/10/0970 (№ 28500/10/9104)

за позовом Приватного підприємства «Аляска»

до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Аляска» (далі - позивач) звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську (далі - відповідач) про: визнання протиправними дій ДПІ у м. Івано-Франківську щодо винесення рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10 лютого 2010 року № 0000592304; визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10 лютого 2010 року № 0000592304.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2010 року позов був задоволений частково. Визнано протиправними дії ДПІ у м. Івано-Франківську щодо винесення рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9855,00 грн. Рішення ДПІ у м. Івано-Франківську за № 0000592304 від 10 лютого 2010 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9855,00 грн. було визнано нечинним та скасовано. В задоволені інших частин позовних вимог було відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2010 року було скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення ДПІ у м. Івано-Франківську № 0000592304 від 10 лютого 2010 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку проведення розрахункових операцій за товари (послуги) в розмірі 9350,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. Зобов'язано орган ДКС України стягнути на користь ПП «Аляска» судові витрати в розмірі 1,70 грн. сплаченого судового збору з Державного казначейства України шляхом їх безспірного списання із рахунку ДПІ у м. Івано-Франківську.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року в частині задоволенні позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПА в Івано-Франківській області була проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме: господарської одиниці - кафе «Аляска», що розташоване за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. С.Петлюри, 8а, та належить ПП «Аляска», за результатами якої складений акт від 29 січня 2010 року на бланку № 915135 (реєстраційний № 1938/9/15/23/32606177).

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пунктів 10, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які полягали: у невідповідності суми готівкових коштів на місці здійснення розрахунків (у розмірі 120,00 грн.) сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій (у розмірі 19,00 грн.), яка склала 101,00 грн.; у незабезпеченні друку контрольних стрічок реєстратора розрахункових операцій та їх зберігання за період з фіскального чеку № 1864 від 18 листопада 2009 року по фіскальних звітний чек № 1919 від 28 січня 2010 року в кількості 56 штук.

10 лютого 2010 року ДПІ у м. Івано-Франківську на підставі вказаного акту перевірки прийняла рішення № 0000592304, яким згідно з пунктом 5 статті 17, статтею 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до ПП «Аляска» штрафні (фінансові) санкції у сумі 10025,00 грн.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що виявлений перевіркою факт невідповідності суми коштів на місці проведення розрахунків є недоведеним, оскільки в приміщенні кафе підприємницьку діяльність здійснюють два суб'єкти господарювання, з огляду на що бармен кафе здійснив розмін купюр в касі іншого суб'єкта господарювання, готівкові кошти якого були перераховані разом з готівковими коштами господарської одиниці позивача. Також, суд виходив з того, що податковим органом неправомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції за кожен незбережений розрахунковий документ (у 55 випадках), оскільки законодавством передбачена відповідальність за сам факт незбереження документів, а не за кількість незбережених документів. Крім іншого, суд виходив з того, що перевірка господарської одиниці позивача була проведена у відповідності до вимог чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що: невиконання друку контрольних стрічок або їх не зберігання протягом встановленого терміну є єдиним триваючим правопорушенням незалежно від кількості не роздрукованих стрічок, а законодавством не передбачено застосування фінансових санкцій в залежності від кількості не роздрукованих або не збережених контрольних стрічок. Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що виявлений перевіркою факт невідповідності готівки є доведеним належними та допустимими доказами, а саме: описом готівкових коштів на місці проведення розрахунків, складеним барменом господарської одиниці позивача - ОСОБА_1, та його письмовими поясненнями.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 10 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Згідно з пунктом 5 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання друку контрольної стрічки або її незберігання протягом встановленого терміну за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз змісту цієї норми дає підстави для висновку, що зазначена фінансова санкція встановлена за два види порушень суб'єктами підприємницької діяльності, а саме: за невиконання друку контрольної стрічки та за її незберігання. При цьому, закон не ставить застосування фінансових санкцій у залежність від кількості нероздрукованих або незбережених контрольних стрічок, а також кількості днів, впродовж яких такі не зберігалися, а відповідальність встановлена лише за сам факт допущення вказаних порушень.

Враховуючи, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 5 статті 17 України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків не роздрукування контрольних стрічок та їх зберігання.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що податковим органом невірно застосовано до ПП «Аляска» штрафні (фінансові) санкції у сумі 9350,00 грн., оскільки невиконання зазначеного обов'язку позивачем є єдиним порушенням, незалежно від кількості не роздрукованих контрольних стрічок, а тому штрафна (фінансова) санкція правомірно застосована лише у розмірі 170,00 грн.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій спірним рішенням у розмірі 9350,00 грн.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ І.В. Борисенко

______ А.М. Лосєв