Ухвала суду № 53203927, 29.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2015 року м. Київ К/800/65670/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс ЛТД" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю компанія «Акріс ЛТД» (надалі за текстом - позивач, ТОВ «Акріс ЛТД») звернулось до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (надалі за текстом - відповідач, Інспекція), в якому заявило вимоги про визнання протиправними дій з проведення позапланової перевірки нежитлового приміщення за адресою: вул. Донвар-Запольського, 16 у Шевченківському районі м. Києва, - та складання акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 07 лютого 2014 року, протоколу про вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 07 лютого 2014 року; скасування припису від 07 лютого 2014 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; скасування постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 13 лютого 2014 року № 62/14/7/26-44/1302/02/2 та від 13 лютого 2014 року № 63/14/7/26-43/1302/02/2.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року, позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 13 лютого 2014 року № 62/14/7/26-44-1302/02/2; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів у частині задоволених позовних вимог, Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулась із касаційною скаргою, в якій просила такі рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач проти касаційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Як установлено судами, в лютому 2014 року працівниками Інспекції проведена позапланова перевірка об'єкта будівництва ТОВ «Акріс ЛТД» - групи приміщень № 177 (в літ. «А»), м. Київ, Шевченківський район, вул. Довнар-Запольського, 16, з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а також припису від 23 січня 2014 року. Результати перевірки зафіксовані в акті від 07 лютого 2014 року.

В ході перевірки встановлено, що позивачем не виконані вимоги припису Інспекції від 23 січня 2014 року, а саме: продовжується експлуатація самовільно збудованої нежитлової будівлі (група приміщень № 177 (в літ. «А»)) на вул. Довнар-Запольського, 16 у Шевченківському районі м. Києва, без прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту у встановленому законодавством порядку, чим порушено частину восьму статті 39 та пункт 3 частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Вказаний припис встановлює вимогу вчинити дії з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту у встановленому законодавством порядку в строк до 02 лютого 2014 року. Також під час перевірки встановлено, що замовника будівництва ТОВ «Акріс ЛТД» протягом року піддано стягненню за порушення, передбачені абзацом четвертим пункту 6 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» постановою від 28 січня 2014 року № 37/14/1/7126-56/2801/02/2.

На підставі викладених в акті перевірки висновків відповідачем 07 лютого 2014 року винесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із вимогою про усунення допущених порушень шляхом знесення об'єкта самочинного будівництва - нежитлової будівлі (групи приміщень № 177 (в літ. «А»)) на вул. Довнар-Запольського, 16 у Шевченківському районі м. Києва у термін до 17 лютого 2014 року.

Крім того, 07 лютого 2014 року відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, згідно з яким відповідальність за встановлені правопорушення передбачена абзацом другим пункту 1 частини шостої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

За результатами розгляду матеріалів справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності Інспекцією винесені оскаржувані постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності:

- від 13 лютого 2014 року № 62/14/7/26-44/1302/02/2 за порушення абзацу четвертого пункту 6 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», якою на позивача накладено штраф у розмірі 219 240 грн. 00 коп. (за експлуатацію неприйнятого в експлуатацію об'єкта будівництва);

- від 13 лютого 2014 року № 63/14/7/26-43/1302/02/2 за порушення абзацу другого пункту 1 частини шостої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», якою на позивача накладено штраф у розмірі 12 180 грн. 00 коп. (за невиконання припису від 23 січня 2014 року).

Також суди встановили, що право власності на вищевказаний об'єкт нерухомого майна виникло у позивача на підставі договору купівлі-продажу від 30 грудня 1997 та акту приймання-передачі від 30 грудня 1997 року, яке зареєстроване 02 жовтня 2008 року на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 11 вересня 2008 року № 30/292, а розпорядженням Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації від 19 грудня 2001 року № 262 будівлі присвоєно поштову адресу.

Частково задовольняючи позов та скасовуючи постанову про притягнення позивача до відповідальності за експлуатацію неприйнятого в експлуатацію об'єкта будівництва, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що така постанова винесена Інспекцію поза межами трирічного строку притягнення до відповідальності, а також неправомірно, оскільки під час набуття права власності на нерухоме майно позивач не мав обов'язку щодо введення будівлі в експлуатацію.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи в межах, визначених статтею 220 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI).

Стаття 39 Закону № 3038-VI визначає порядок прийняття в експлуатацію після набрання ним чинності закінчених будівництвом об'єктів та містить заборону на експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, за час його дії. Цей Закон не містить темпоральних застережень, зокрема про поширення його дії на відносини, які виникли до набрання ним чинності.

Так, частина восьма статті 39 Закону № 3038-VI в редакції Закону України від 20 листопада 2012 року № 5496-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання містобудівної діяльності» встановлює, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Отже, обов'язок введення об'єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об'єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб'єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов'язок, не ввели об'єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена відповідна відповідальність.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 04 березня 2014 року у справі № 21-433а13.

З огляду на викладені положення та обставини справи колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у позивача обов'язку ввести об'єкт будівництва в експлуатацію, й, відповідно, відсутність підстав для притягнення останнього до відповідальності за експлуатацію неприйнятого в експлуатацію об'єкта будівництва.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення - залишенню без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд

ухвалив :

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: