Ухвала суду № 53203791, 29.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/62394/14

К/800/62568/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції та Приватного підприємства Фірми "Топаз" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року у справі за позовом Одеської міської ради до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, третя особа: Приватне підприємство Фірма "Топаз" про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації,

встановив:

Одеська міська рада звернулась з позовом до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07 червня 2013 року №4573300 та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ПП фірма «Топаз» (щодо нежитлового приміщення кафе-бару за адресою: м. Одеса, Старобазарний сквер, 1а).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач та третя особа звернулися з касаційними скаргами в яких, посилаючись на порушенням судами норм процесуального та матеріального права, просили їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Заперечень не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що 05 червня 2013 року Приватним підприємством фірма «Топаз» до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення кафе-бару за адресою: м. Одеса, Старобазарний сквер, 1а.

07 червня 2013 року на підставі поданих документів, зокрема, декларації про готовність об'єкту до експлуатації, зареєстрованої 21 вересня 2012 року Інспекцією ДАБК в Одеській області за № ОД14212171717, реєстраційною службою видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 4573300 та проведено державну реєстрацію права власності за ПП фірма «Топаз» на нежитлове приміщення кафе-бару за адресою: м. Одеса, Старобазарний сквер, 1а.

Державна реєстрація права власності та видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно здійснені на підставі декларації про готовність об'єкту до експлуатації, зареєстрованої 21 вересня 2012 року Інспекцією ДАБК в Одеській області за № ОД14212171717.

16 вересня 2013 року постановою Одеського окружного адміністративного суду у справі № 815/6020/13-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року, позов Одеської міської ради до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, третя особа: Приватне підприємство фірма "Топаз", про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації задоволено повністю: скасовано реєстрацію декларації від 21 вересня 2012 року № ОД14212171717 про готовність об'єкта, розташованого у м. Одесі по скв. Старобазарному, 1а, до експлуатації.

Наведені вище обставини стали підставою для звернення позивача з цим позовом.

Задовольнивши, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що декларація про готовність об'єкта до експлуатації скасована, а відтак відпала підстава виникнення права на майно.

Колегія суддів вважає висновки судів передчасними.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів осіб.

Однак, порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.

Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У позовній заяві позивач вказав на порушення відповідачем норм закону при прийнятті оскаржуваного рішення.

Між тим, всупереч приписам ст. 11 КАС України, суди обох інстанцій не з'ясували всіх обставин у справі, зокрема, наявність порушеного права позивача, а відтак суди підійшли до вирішення справи неповно.

Згідно із ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Неповнота у встановленні фактичних обставин справи не дає можливості суду касаційної інстанції визначитись в правильності правової позиції оцінки позовних вимог, проведеної судами попередніх інстанцій.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У зв'язку з тим, що суд касаційної інстанції не може встановлювати нові обставини у справі, зокрема, щодо порушеного права позивача, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд для з'ясування всіх обставин у справі.

Таким чином під час нового розгляду судам необхідно з'ясувати наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання, а також чи буде захищене право осіб у обраний спосіб.

Так, згідно із ст. 26 Закону України від 01 липня 2004, № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Механізм прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передбачений Порядком, затвердженим наказом Мінюста від 12 грудня 2011 року, № 3502/5.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.5., 2.6. та 2.10. вказаного Порядку для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.

Для внесення змін до записів Державного реєстру прав у зв'язку зі зміною відомостей про нерухоме майно, право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права, інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, що містяться у Державному реєстрі прав, які не пов'язані з проведенням державної реєстрації прав, заявник подає документ, що є підставою для зміни відомостей, копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу, та документ про внесення плати за внесення змін до запису Державного реєстру прав.

Для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

За результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що відповідач як суб'єкт владних повноважень користується певною свободою розсуду при вирішенні питань, а суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень, яка поза межами перевірки за названими критеріями.

Відтак, суд касаційної інстанції звертає увагу судів першої та апеляційної інстанцій на спосіб відновленого права у даній категорії справ.

Оскільки під час вирішення справи по суті судами обох інстанції допущені порушення норм матеріального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, то скарги слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив :

Касаційні скарги Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції та Приватного підприємства Фірми "Топаз" задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: