ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 жовтня 2015 року м. Київ К/800/41207/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Веденяпіна О.А.
Федорова М.О.
за участю:
секретаря судового засідання Чайки О.С.
представників позивача Мажарі О.Є., Попова А.С.
представника відповідача Борисова І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2013
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013
у справі №2а-6333/12/1070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд»
до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області
про скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд» (далі по тексту - позивач, ТОВ «БМБ Бленд») звернулось до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі по тексту - відповідач, Броварська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2012 №0000092200, №0000102200.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем на підставі наказу від 17.09.2012 №869 на проведення перевірки ТОВ «БМБ Бленд» було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.11.2009 по взаємовідносинах з ПП «Кампус - 21», за результатами якої складено акт від 20.09.2012 №603/221/32277387.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон №№168/97-ВР), у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сформованих за договором поставки 01.07.2009 №01/07/09, укладеним з ПП «Кампус - 21», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності вказаного правочину.
При цьому, податковий орган посилався на відсутністю (не наданням для перевірки) договорів, податкових накладних, видаткових накладних, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів що засвідчують транспортування товарів, оборотно-сальдових відомостей, банківських виписок та інших первинних документів. Також податковий орган виходив із пояснень директора ПП «Кампус - 21» ОСОБА_1, що дане підприємство він зареєстрував за грошову винагороду, відносно поставок або придбання підприємством товарно-матеріальних цінностей і контрагентів йому не відомо.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.10.2012: №000092200, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2852482,50 грн.; №000010200, яким позивачу визначено штрафні санкції у сумі 510,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ПП «Кампус - 21» товарів, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особою, яка мала статус платників податку на додану вартість.
Фактичне виконання договору поставки від 01.07.2009 №01/07/09 підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, копії яких містяться в матеріалах справи.
Що стосується доводів податкового органу про нікчемність договору поставки, то відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за спірним договором, узгодженості дій позивача з ПП «Кампус - 21» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника.
А тому, твердження відповідача про нікчемність договору, укладеного між позивачем та ПП «Кампус - 21», є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірної угоди інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2012 у справі №2а-4471/12/1070 за позовом ТОВ «БМБ Бленд» до Броварської ОДПІ Київської області ДПС було визнано протиправним і скасовано наказ Броварської ОДПІ Київської області ДПС від 17.09.2012 №869 «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «БМБ Бленд»; визнано протиправними дії Броварської ОДПІ Київської області ДПС стосовно проведення позапланової невиїзної документальної перевірки на підставі наказу від 17.09.2012 №869.
Рішення суду набрало законної сили 17.11.2012 та відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України має преюдиційне значення у даній справі.
За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)О.А. Веденяпін (підпис)М.О. Федоров
Судове рішення № 53203535, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 22.10.2015. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 2а-6333/12/1070. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: