Ухвала суду № 53203376, 13.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/14377/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Імідж Холдинг» Акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада

2013 року

у справі №0870/3858/12

за позовом Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом

спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у Запорізькій області

до Дочірнього підприємства «Імідж Холдинг» Акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС» (надалі - ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС»)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області,

про стягнення коштів, -

встановив:

Позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про стягнення з ДП ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» коштів, витрачених на розповсюдження реклами алкогольних напоїв.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.07.2012р. у задоволені позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

Крім цього, скаржник просить замінити Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у Запорізькій області на його правонаступника Головне управління ДФС у Запорізькій області.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведена планова виїзна перевірка ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АПС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2011р., за результатами якої складено акт від 24.01.2012р. №53\08-04\32096432.

Згідно актів виконаних робіт, складених на підтвердження виконання договорів, укладених позивачем з ТОВ Бренд Бенд», за наслідками проведеної перевірки податковим органом було здійснено розрахунок відрахувань 5% від коштів на виготовлення та розповсюдження реклами за період з 01.10.2009р. по 31.12.2009р., та з 01.01.2011р. по 31.05.2011р.

Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Частиною 8 ст. 22 Закону України «Про рекламу» передбачено, що рекламодавці алкогольних напоїв та тютюнових виробів зобов'язані у порядку, передбаченому законами України, спрямовувати на виробництво та розповсюдження соціальної реклами щодо шкоди тютюнопаління та зловживання алкоголем не менше 5 відсотків коштів, витрачених ними на розповсюдження реклами тютюнових виробів та алкогольних напоїв у межах України. Розпорядники цих коштів щоквартально оприлюднюють звіт щодо їх використання.

Пунктом 3 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про рекламу» законодавець зобов'язав Кабінет Міністрів України подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законів України, які випливають із цього Закону, а в пункті 4 Постанови Верховної Ради України від 3 липня 1996 року № 274/96-ВР «Про порядок введення в дію Закону України «Про рекламу» Комісії Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності доручалося проаналізувати пропозиції про додаткове оподаткування в галузі реклами і зробити висновки щодо можливості внесення відповідних змін і доповнень до Закону України «Про систему оподаткування».

На момент виникнення спірних відносин зміни до відповідних законів не вносились.

Статті 13-15 Закону України «Про систему оподаткування», що встановлюють види податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються на території України, не містять у своєму переліку спірного платежу (не менше 5 відсотків коштів, витрачених на розповсюдження реклами тютюнових виробів та алкогольних напоїв у межах України).

В свою чергу, ч.2 ст.16 вищезазначеного Закону закріплює правило, за яким державні та інші цільові фонди, які не передбачені цим Законом, мають своїм джерелом виключно прибуток підприємств, який залишається після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених статтями 14 і 15 цього Закону. Відрахування до цих фондів здійснюється на добровільних засадах.

Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування, яка базується на принципах оподаткування, закріплених у статті 3 Закону України «Про систему оподаткування».

Норми саме цього Закону є спеціальними стосовно визначення обов'язковості платежів до бюджету України, державних та інших цільових фондів, встановлених різними нормативно-правовими актами.

У 2011 році набрав чинності Податковий кодекс України, згідно з п.1.1. ст.1 якого визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, а також визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування.

Згідно з п.6.3. ст.6 Податкового кодексу України сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Вичерпний перелік видів податків та зборів встановлений ст.ст.8-10 Податкового кодексу України і не містить відрахування на соціальну рекламу як обов'язковий платіж.

Отже, ні в Законі України «Про систему оподаткування», ні в інших законах України у сфері оподаткування не було закріплено порядок обчислення та сплати відрахувань від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв в межах України, через що не мають статусу обов'язкового платежу на рівні сплати податків. Податковий кодекс України також не передбачає обов'язок сплачувати такий платіж, оскільки не включений до переліку податків та зборів.

Дана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 11.12.2012р. №21-305а12, яка в силу норми ч.1 ст.2442 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх судів України.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність обов'язку у відповідача сплачувати платіж, не включений до переліку податків та зборів, визначених законодавством України.

Крім того, позивачем при визначенні бази для обчислення 5 відсотків, що підлягають спрямуванню на виготовлення та розповсюдження соціальної реклами, було враховано витрати відповідача на оплату послуг з розміщення інформації в місцях продажу алкогольних напоїв, маркетингових послуг та з розповсюдження реклами не на території України.

Частиною 7 статті 8 Закону України «Про рекламу» встановлено, що розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Відповідно до п.п.14.1.108 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Вказаними приписами Податкового кодексу до маркетингових послуг не віднесено послуги з розповсюдження реклами. Послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), до яких, зокрема, належать й послуги по розповсюдженню інформації про товар в місцях його продажу, за своїм змістом є маркетинговими послугами і мають на меті стимулювання інтересу споживачів до товару, підтримку і стимулювання попиту на товар.

При цьому, в розумінні приписів Податкового кодексу України витрати платників податків на рекламу та маркетинг не є тотожними витратами, оскільки згідно приписів підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що до витрат платників податків належать витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме - витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів. Тобто витрати на рекламу та маркетинг є окремими видами витрат, які враховуються в податковому обліку платника податків.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення спірної суми коштів з відповідача.

Згідно ст.226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013р. підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 18.07.2012р.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Замінити Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у Запорізькій області на його правонаступника Головне управління ДФС у Запорізькій області.

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Імідж Холдинг» Акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року скасувати та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун