Ухвала суду № 53203325, 04.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 року м. Київ К/800/26094/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Борисенко І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуПідприємства з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд»на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2014 рокута ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 рокуу справі№826/20628/13-аза позовомПідприємства з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд» доМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Підприємство з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд» (далі по тексту - позивач, ПзІІ «МакДональдз Юкрейн Лтд») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків (далі по тексту - відповідач, Центральний офіс з обслуговування ВПП), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22 жовтня 2013 року №0000863910.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року і постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Підприємства з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд» (код за ЄДРПОУ 23744453) з питань дотримання вимог чинного законодавства з повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум орендної плати.

За результатами перевірки складено акт № 1181/39-10/23744459 від 03 жовтня 2013 року.

У висновку акта перевірки зазначено про порушення позивачем підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на загальну суму 3043880,96 грн., у тому числі за 2011 рік - 1141455,38 грн., за 2012 рік - 1141455,38 грн., за період з 01 січня 2013 року по 31 серпня 2013 року на суму 760970,20 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000863910 від 22 жовтня 2013 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на 914708,23 грн., в тому числі за основним платежем - 760276,13 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 154 432,10 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Переглянувши судове рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Починаючи з 01 січня 2011 року, законодавець систематизував правила адміністрування земельного податку та орендної плати за землю, як обов'язкового платежу, в розділі ХІІІ Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 даного Кодексу).

Пунктом 288.1 статті 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до норм Податкового кодексу України, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України тобто, не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Таким чином, річна сума платежу орендної плати за землю не може бути меншою розміру, визначеного підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, а саме - трикратного розміру земельного податку.

Оскільки плату за землю у формі орендної плати за землі комунальної та державної власності віднесено Верховною Радою України до загальнодержавних податків і зборів згідно переліку статті 9 ПК України, логічним завершенням аналізу наведених правових норм є висновок про те, що розмір орендної плати за вказані ділянки є нормативно-регульованою ціною із визначеними мінімальною та максимальною межами.

Тобто, починаючи з 01 січня 2011 року, на адміністрування орендної плати та відносини, що виникають при оренді земельної ділянки комунальної та державної власності, поширюються приписи Податкового кодексу України з усіма правилами обрахування орендної плати та наслідками недотримання порядку нарахування та справляння даного обов'язкового платежу.

Саме із зазначеного часу мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3 % від їх грошової оцінки.

Зважаючи на законодавче закріплення мінімального та максимального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що після набрання чинності Податковим кодексом України позивач мав самостійно перерахувати розмір орендної плати з урахуванням обмежень, визначених підпунктами 288.5.1 та 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Наведені висновки узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною у постановах від 14 липня 2015 року №21-1699а15, від 02 грудня 2014 року №21-274а14.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що внаслідок недотримання Підприємством з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд» наведених норм законодавства відповідачем було правомірно винесено податкове повідомлення - рішення, яке не підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд» залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року у справі №826/20628/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

І.В. Борисенко