Рішення № 532025, 30.01.2007, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 2-64/2007 РІШЕННЯ іменем України

30 січня 2007р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі:

судді Котік Т.С.

секретаря Рудницької CM.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Житомирський завод хімічного волокна" про стягнення заробітної плати, компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати та компенсації упущеної вигоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач вказує, що відповідно до угоди від 12.11.2002 року та уточненої угоди від 14.11.2002 року, він проводив роботу по стягненню боргів за комунальні послуги з жителів будинку АДРЕСА_1 та за свою роботу мав отримувати оплату в розмірі 300 гривень за кожну позитивно вирішену справу.

Вважає, що вказану роботу виконав, оскільки ним подано 32 позови до суду про стягнення заборгованості за комунальні послуги, а тому просить стягнути з відповідача 9 600 гривень.

В послідуючому, після скасування рішення суду від 01.02.2006 року за нововиявленими обставинами, позивачем уточнені позовні вимоги та він просить стягнути кошти по семи вирішених справах, які підтверджені відповідачем в сумі 2 100 гривень і компенсацію за несвоєчасно проведені виплати в сумі 1 305 гривень 56 коп.

Окрім того, позивач вказує, що ним подано 32 позовні заяви до суду, однак підприємство перешкоджало йому виконувати свої обов'язки для успішного виконання роботи по стягненню заборгованості, а тому, по 25 справах, він не зміг виконати роботу по стягненню заборгованості, що призвело до упущеної вигоди, яку просить стягнути в сумі 7 500 гривень.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному об'ємі та вказує, що відповідач не дав йому можливості в подальшому працювати та таким чином, в односторонньому порядку розірвав угоду, а тому він просить задовольнити вимоги в повному об'ємі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що

позивач не має права на отримання коштів, що передбачені угодою, оскільки даних про те, що за

рішенням судів проведені стягнення по особам, що зазначені в довідках не надано, оскільки

тільки боржник ОСОБА_2 сплатив кошти згідно рішення суду, всі інші боржники, погасили

борги добровільно.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено в судовому засіданні, 12.11.2002 року між ВАТ „Житомирський завод хімічного волокна" та позивачем по справі, був укладений цивільно-правовий договір про надання юридичних послуг.

Предметом вказаного договору було те, що позивач як виконавець, представляє інтереси замовника у судових, адміністративних та інших установах по справах стягнення боргів за комунальні послуги за період до 1 листопада 2002 року з жителів, які проживають по АДРЕСА_1 та виселення незаконно вселених мешканців будинку. За виконану роботу, відповідно до п.2.4. замовник зобов'язується видати ордер на квартиру виконавцю в рахунок оплати праці за проведену роботу. В послідуючому, 14.11.2002 року, між сторонами була укладена уточнююча угода, згідно якої за представлення інтересів замовника у судових, адміністративних та інших установах по справах стягнення боргів за комунальні послуги з жителів, які проживають по АДРЕСА_1, позивач отримує заробітну плату за кожну справу з позитивним рішенням суду

2

першої інстанції -300 гривень, якщо розгляд справи виноситься на розгляд апеляційного суду і при позитивному вирішенні справи виплата становить 500 гривень, по справах які виносяться на розгляд Верховного Суду України, при позитивному рішенні-800 гривень / п.2.3 угоди/.

Частина 2 пункту 2.3 угоди від 14.11.2002 року передбачає, що вказані виплати виконавцю формуються тільки при позитивному вирішенні справ на певних рівнях та за рахунок коштів відповідача по справі, при умові, що ці кошти надійдуть від відповідача.

Вище викладене свідчить про те, що угода від 14.11,2002 року укладена між сторонами під умовою, оскільки позивач має право на отримання коштів лише за рахунок коштів, які будуть сплачені відповідачами по справах про стягнення заборгованості за комунальні послуги.

З наданих суду доказів, а саме копій рішень Богунського райсуду м. Житомира та довідок Житлової експлуатаційної дільниці ВАТ „Житомирський завод хімічного волокна" від 26.10.2006 року та від 15.11.2006 року вбачається, що сім осіб, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 оплатили заборгованість по комунальним послугам згідно рішень суду та після звернення з вказаними вимогами до суду, а тому позивач має право на отримання 2 100 гривень відповідно до п.2.3 угоди від 14.11.2002 року.

Не зважаючи на те, що суду не надано копії рішень по справі ОСОБА_7 та по ОСОБА_4 і ОСОБА_4, суд вважає, що вказані справи вирішувалися в порядку, що передбачений умовами договору, оскільки з наданої суду довідки від 15.11.2006 року вбачається, що вказані громадяни погасили борги за комунальні послуги після звернення до суду.

Заперечення представника відповідача та надана ним довідка про те, що кошти по рішенню судів по позовним заявам складеним позивачем, стосовно примусового утримання боргів по квартплаті не надходили, суд не приймає до уваги, оскільки в угоді від 14.11.2002 року не зазначено в якому порядку вказані кошти мають бути стягнуті за рішенням суду - примусовому чи добровільному.

В решті позовні вимоги суд залишає без задоволення, оскільки позивачем не доведено та не встановлено судом, що кошти за рішенням судів надходили в касу підприємства.

Не підлягають до задоволення і позовні вимоги щодо стягнення компенсації, оскільки між сторонами укладено цивільно-правову угоду в якій не передбачена виплата компенсації. Позовні вимоги про стягнення 7 500 гривень упущеної вигоди також не підлягають до задоволення.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що позивачем було підготовлено для звернення до суду 32 позовні заяви про стягнення коштів за комунальні платежі, однак як вбачається зі змісту запиту, який направлявся 29.12.2003 року заступником голови правління по соціально-правових питаннях ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна» Городіловим О.В. на адресу Богунського райсуду м. Житомира тільки по 17 справах постановлені рішення суду про стягнення коштів, та саме по вказаних справах необхідно було виписати виконавчі листи.

Справи відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 закриті у зв'язку з сплатою боргу в добровільному порядку під час перебування справи в провадженні суду, що стверджується відповідними ухвалами, які оглянуті в судовому засіданні. Кошти ОСОБА_4 та ОСОБА_4 сплачені також після подачі заяви, що стверджується змістом довідки від 15.11.2006 року.

Відповідно до повідомлення державної виконавчої служби у Богунському районі м. Житомира, на виконанні перебувають виконавчі листи по трьох мешканцях будинку по АДРЕСА_1/а.с.98/.

У зв'язку з викладеним, вбачається, що по 26 позовних заявах є дані про прийняті рішення та лише по 7 позовних заявах вони виконані.

Доказів на підтвердження того, що подавалося до суду ще 6 позовних заяв не надано, оскільки позивач не зазначає конкретно осіб, відносно яких звертався до суду, а його вимога про витребування усіх справ, відносно яких підприємство звільнялося від сплати державного мита є безпідставними, оскільки таке звільнення проведено фінансовим управлінням Житомирської міської ради 02.12.2002 року відносно 64 мешканців квартири по АДРЕСА_1.

Безпідставними є посилання позивача й на те, що йому перешкоджали у виконанні роботи по стягненню заборгованості з боржників по 25 справах, оскільки відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень в Україні покладається на

з

Державну виконавчу службу, а не на представника підприємства, який виступав від імені підприємства при розгляді справи в суді.

Керуючись ст. 61, 161,162 ЦК України в редакції 1963 року, ст.ст. 10,60,208,212 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ВАТ „Житомирський завод хімічного волокна" на користь ОСОБА_1 2 100 гривень.

В решті позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути з ВАТ „Житомирський завод хімічного волокна" на користь держави 51 гривну судового збору та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення при розгляді справи в Корольовському райсуді м. Житомира на р/рахунок 35225015001562 ТУ ДСА в Житомирській області, МФО 811039, Код ЄДРПОУ: 26278626, Банк: УДК в Житомирській області.

Забезпечення позову, після набрання рішенням законної сили скасувати.

 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не подано.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду та в послідуючому подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Т.С.Котік