Ухвала суду № 53202231, 29.10.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/162/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

29 жовтня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

представника позивача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної реєстраційної служби України, державного реєстаратора Державної реєстраційної служби України ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, публічне акціонерне товариство "Мегабанк", Реєстраційна служба Вінницького міського управління юстиції про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2015 року позивач - ОСОБА_4 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної реєстраційної служби України, державного реєстаратора Державної реєстраційної служби України ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 14.09.2015 року вказаний позов задовольнив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, третьою особою подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник третьої особи підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, в свою чергу представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 15.08.2008 року між ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 (Іпотекодавці) та ПАТ "Мегабанк" (Іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір № ГД-03г/2008-з/1, який посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В.В. 15.08.2008 року та внесено до реєстру за № 7077 (том 1, а.с. 111-112).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору договір забезпечує виконання боржником ПП "Вудмастер плюс" зобов'язань перед заставодержателем ПАТ "Мегабанк" за кредитними договорами № ГД-03г/2008-2 та № ГД-03г/2008-1 від 15.08.2008 року.

Пунктом 1.2 іпотечного договору визначено, що предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме трикімнатна квартира АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 в рівних частках кожному (по ј) на праві приватної власності.

Крім того, згідно з п. 5.1, п. 5.2 договору у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, а також з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема отримати на праві власності предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відтак, керуючись вищезазначеними застереженнями про задоволення вимог Іпотекодержателя та положеннями ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", 30.10.2015 року ПАТ "Мегабанк" в особі свого уповноваженого представника ОСОБА_10 звернулось до Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, до якої серед інших документів було долучено правовстановлюючий документ - договір іпотеки № ГД-03г/2008-з/1 від 15.08.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В.В. 15.08.2008 року (реєстровий № 7077) (том 1, а.с. 67-118).

17.11.2014 року за результатами розгляду такої заяви державним реєстратором Державної реєстраційної служби України ОСОБА_11 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 17243513, яким вирішено провести державну реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ "Мегабанк" (том 1, а.с. 119).

Вважаючи зазначені дії державного реєстратора стосовно проведення державної реєстрації права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ "Мегабанк"незаконними позивач звернувся до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та ЦК України, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

21.06.2012 року господарський суд Вінницької області виніс ухвалу про затвердження звіту, ліквідаційного балансу банкрута та припинення провадження у справі № 5/39-10, згідно з якою ПП "Вудмастер плюс" було ліквідоване як юридична особа.

03.07.2012 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис № 11741170003006045 про припинення юридичної особи ПП "Вудмастер плюс".

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Частиною 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Частина 3 ст. 6 ЦК України передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що у разі ліквідації боржника - сторони основного зобов'язання - право застави, що забезпечувало його виконання, також є припиненим. При цьому, ураховуючи імперативний характер норми п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, зазначення в договорі застави інших умов, за яких право застави у разі припинення основного зобов'язання залишається дійсним, слід вважати нікчемним.

Таким чином, виходячи з однорідної юридичної природи поруки та застави як засобів забезпечення виконання зобов'язань, а також того факту, що як порука, так і застава припиняються у разі припинення основного зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 575, п. 1 ч. 1 ст. 593, ч. 1 ст. 609 ЦК України, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека як вид застави припиняється в разі припинення основного зобов'язання (кредитного договору). Зважаючи на це, припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом є підставою припинення іпотеки, оскільки зобов'язання за кредитним договором припиняється.

Врегулювання сторонами договірних відносин на власний розсуд за наявності в законі імперативних приписів є протиправним.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-52цс13.

Враховуючи зазначене, договір іпотеки № ГД-03г/2008-з/1 від 15.08.2008 року був припинений 03.07.2012 року тобто з дати внесення до державного реєстру запису про припинення юридичної особи ПП "Вудмастер плюс".

Отже, на час звернення - 30.10.2014 року представника ПАТ "Мегабанк" ОСОБА_10 до Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, до якої було долучено в тому числі правовстановлюючий документ - договір іпотеки № ГД-03г/2008-з/1, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В.В. 15.08.2008 року (реєстровий № 7077) зазначений договір іпотеки вже був припинений.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

В силу вимог п.1 ч.2 ст. 9 вказаного Закону, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення, відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документів, наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог даного Закону, наявність факту виконання умов правочину,з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до статті 15 вищезазначеного Закону визначено порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно до статті 24 Закону, зазначено, що відмова у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Згідно частини 1 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Отже, враховуючи зазначене, державний реєстратор під час вирішення питання про державну реєстрацію або відмову у такій реєстрації повинен перевірити подані йому документи, на відповідність їх вимогам встановленим законом та за наслідком такої перевірки прийняти відповідне рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації.

Таким чином державний реєстратор під час прийняття документів, поданих ПАТ "Мегабанк" для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1, на підставі правовстановлюючого документу - договору іпотеки № ГД-03г/2008-з/1, зобов'язаний був перевірити подані документи на відповідність закону та відмовити у реєстрації права власності за ПАТ "Мегабанк" у зв'язку із припиненням договіру іпотеки № ГД-03г/2008-з/1 внаслідок припинення основного зобов'язання.

Крім того, рішенням апеляційного суду Вінницької області від 06.08.2015 року у справі № 127/4201/14-ц задоволено апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_6, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05.06.2015 року в частині задоволення позову ПАТ "Мегабанк" про виселення ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14 з квартири АДРЕСА_1 скасовано і у задоволенні цих вимог відмовлено та задоволено зустрічний позов ОСОБА_4 до ПАТ "Мегабанк" про визнання договору іпотеки припиненим та визнано припиненим з 03.07.2012 року договір іпотеки № ГД-03г/2008-з/1, укладений 15.08.2008 року між ПАТ "Мегабанк" та ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 7077.

Вищезазначеним судовим рішенням іпотечний договір № ГД-03г/2008-з/1 від 15.08.2008 року визнано припиненим з 03.07.2012 року. При цьому суд апеляційної інстанції констатував, що за змістом ст.ст. 575, 593, 598, 609 ЦК України та ст.ст. 3, 17 Закону України "Про іпотеку" застава (іпотека) припиняється в разі припинення основного зобов'язання.

Враховуючи зазначенне, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, стосовно наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України ОСОБА_11 від 17.11.2014 року, індексний № 17243513, про державну реєстрацію права власності на АДРЕСА_1 за ПАТ "Мегабанк" на підставі договору іпотеки № ГД-03г/2008-з/1, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В.В. 15.08.2008 року (реєстровий № 7077).

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які підтверджуються належними доказами, а тому обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 04 листопада 2015 року.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Залімський І. Г.

Сушко О.О.