Ухвала суду № 53202212, 04.11.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 р.Справа № 820/10167/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Яковенка М.М.

Суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Клочко Ю.О.

за участю представника позивача Джумаєва К.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року по справі № 820/10167/15 за поданням Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, -

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з поданням, в якому просить суд: підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1), застосованого на підставі рішення начальника ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківської області від "14" вересня 2015р. №2861/10/20-30-17-01-14.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року відмовлено у прийнятті подання Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна.

Не погодившись з даним рішення суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити подання у повному обсязі. Апелянт з посиланням на положення норм податкового законодавства наголошує на праві позивача здійснити умовний арешт платника податків, який не допустив до фактичної перевірки контролюючий орган. Порядок такого підтвердження арешту може здійснюватися в порядку передбаченому п.2 ст.183-3 КАС України.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 11.09.2015 року керуючись п.п.80.2.7 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI в.о. начальника Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області винесено наказ №322 "Про проведення фактичної перевірки ФО-П ОСОБА_2.

На підставі зазначеного наказу та направлення на перевірку від 11.09.2015 року №323 старшим державним ревізором-інспектором складено акт №304/1701/НОМЕР_1 від 11.09.2015 року "Неможливості розпочати перевірки" ФО-П ОСОБА_2, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1.

Відмовляючи у прийнятті подання суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існує спір про право.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, спір про право в контексті цієї норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

Таким прикладом може бути, коли платник податків оскаржує до суду рішення про застосування адміністративного арешту (пункт 94.11 статті 94 Податкового кодексу України); наказу про призначення та проведення перевірки, оскаржено податкове повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що стягується шляхом внесення подання, тощо. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Як було встановлено судом першої інстанції, із програми Діловодство спеціалізованого суду, що відповідно до ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 820/10184/15 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу і рішення.

Тобто, на даний час відповідачем оскаржується законність винесення наказу, який слугував підставою для винесення рішення щодо накладення адміністративного арешту на майно фізичної особи - підприємця ОСОБА_2.

Отже, колегія суддів погоджується, з висновком суду першої інстанції стосовно того, що між сторонами існує дійсний, а не уявний спір про право, оскільки предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування адміністративного арешту, а саме: платник податків заперечує наявність законних підстав для проведення такої перевірки.

Доводи представника апелянта про те, що на час звернення із поданням до суду, ФОП ОСОБА_2 спору про право ще не існувало не приймається до уваги. На час вирішення судом питання про прийняття або у відмовлені прийняття подання, такий спір про право вже існував, що обумовлювало відмову у прийняття такого подання.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач-апелянт в апеляційній скарзі жодних допущенних судом першої інстанції порушень норм матеріального або процесуального права при прийнятті оскаржувальної ухвали суду не наводить. Крім того, вимоги апеляційної скарги щодо скасування ухвали та постановлення нового рішення про задоволення подання є безпідставними та такими, що суперечать змісту вимог тст.183-3 КАС України, якою передбачена можливість прийняття саме постанови по суті заявлених вимог (поставлених питань у поданні). На стадії апеляційного перегляду щодо вирішення питання стосовно правомірності відмови у прийнятті подання, суд апеляційної інстанції позбавлений правової та процесуальної можливості задовольнити вимогу апеляційної скарги шляхом прийняття постанови про задоволення подання, вирішення такого подання та відмова у його задоволенні судом першої інстанції не здійснювалось, а вирішувалось процесуальне питання на стадії його прийняття або не прийняття.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що ухвала Харкіського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року по справі № 820/10167/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвал або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Вирішуючи питання щодо судового збору, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст.97 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», податковий орган не звільнений від сплати судового збору, в тому числі при поданні апеляційної скарги, а тому зобов'язаний був при такому зверненні сплатити судовий збір.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч.2 ст. 88 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судді апеляційної інстанції від 21.10.2015 року, після залишення апеляційної скарги без руху, в зв'язку з не сплатою судового збору у розмірі 1218 грн. з наданням строку для усунення недоліків, та звернення із клопотанням апелянта про відстрочення такої сплати, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на увалу суду до моменту прийняття судового рішення.

Враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь апелянта, суб'єкта владних повноважень, якому було відстрочено сплату судового збору у розмірі 1218 грн. до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність такого стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року по справі № 820/10167/15 - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривен до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173 .

Вступна та резолютивна частина ухвали прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 04 листопада 2015 року. У повному обсязі складена 05 листопада 2015 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.