Постанова № 53202175, 28.10.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 р. Справа № 820/15649/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2015р. по справі № 820/15649/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ УКРАЇНА"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "КТ Україна" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000163901 від 29.08.2014 року про сплату 7 230 371, 00 грн. податку на прибуток і штрафних (фінансових) санкцій 1 807 592,75 грн., та № 0000153901 від 29.08.2014 року про сплату 1 298 614,00 грн., в частині нарахованого грошового зобов'язання до сплати 1 270 207,00 грн. податку на додану вартість (тобто за вирахуванням 28 407,00 грн.) і штрафних (фінансових) санкцій 649 307,00 грн. в частині нарахування до сплати 635 103,50 грн. (за вирахуванням 14 203,50 грн.)

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ Україна" - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000163901 від 29.08.2014 року про сплату 7 230 371, 00 грн. податку на прибуток і штрафних (фінансових) санкцій 1 807 592,75 грн., та № 0000153901 від 29.08.2014 року про сплату 1 298 614,00 грн. податку на додану вартість і штрафних (фінансових) санкцій 649 307,00 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 153.5 ст. 153, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 129 Конституції України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що у період з 19.06.2014 року по 07.08.2014 року співробітниками Спеціалізованої ДПІ проведено документальну планову перевірку ТОВ "КТ Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року, за наслідками якої складено Акт № 242/28-09-39-01-03/37682336 від 14.08.2014 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема:

- п.п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.4.1 п. 135.4, пп. 135.5.4, пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135, п.137.1, п. 137.16 ст. 137, п. 153.5 ст. 153, пп.138.1. п. 138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст. 138, ПК України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на суму 7230371,00грн.;

- пп. 192.1.1, пп.192.1.2, п.192.1, п. 192.3 п.192.3, п. 198.1, п.198.2 п. 198.3, п. 198. 6 ст. 198, п.201.1, п.201.4, п. 201.6, п.201.7, п.201.8, п.201.10 ст. 201 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 1298614грн.;

- п. 239 ст. 239 ПК України, внаслідок чого встановлено порушення розрахунку за першу реєстрацію транспортних засобів за 2012рік по терміну подання до 30.07.2012року, фактично розрахунок надано 25.09.2012року.

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" № 0000163901 від 29.08.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 9037963,75грн.;

- форми "Р" № 0000153901 від 29.08.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1947921,00грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не було доведено належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 29.08.2014 року № 0000163901 та № 0000153901винесено з порушенням норм чинного законодавства України, що стало підставою для їх скасування в повному обсязі.

Переглянувши рішення суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) спірних рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також відображених суб'єктом владних повноважень в акті перевірки суджень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Під час судового розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000163901 від 29.08.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств слугували висновки податкового органу про те, що перевіркою не підтверджено факт реалізації позивачем товарів на адресу його контрагентів - покупців: ТОВ "ПК Унітек", ТОВ "Продмаркет 2012", ТОВ "Неопромтейдинг", ТОВ "Епро-Дівайс", ТОВ "Дельта КЛ", ТОВ" Дімалс ЛТД ", ТОВ "Будівельний центр "Спектр", ТОВ "ТВ Транс", ТОВ "ТД "Стироплен", ТОВ "Алкест Груп", ТОВ "Престиж Строй 2012", ТОВ "ТРУ КАМ" у перевіряємому періоді на суму 29 302 372,59 грн.

Вказані висновки відповідача ґрунтуються виключно на підставі податкової інформації, наданої податковими органами за місцем реєстрації вказаних суб'єктів господарювання, а саме: актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "ПК Унітек", ТОВ "Неопромтейдинг", ТОВ "ТВ Транс", ТОВ "Дельта КЛ", ТОВ "Дімалс ЛТД ", ТОВ "Будівельний центр "Спектр", ТОВ "ТД "Стироплен", ТОВ "Алкест Груп", ТОВ "Престиж Строй 2012", ТОВ "Епро-Дівайс", ТОВ "ТРУ КАМ"; акту про проведення зустрічної звірки ТОВ "ПК Унітек" та акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Продмаркет 2012" щодо підтвердження фінансово-господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2013 року по 31.03.2014 року, при дослідженні яких відповідачем зроблено висновок, що дані підприємства не відносяться до реального сектору економіки та фактичну діяльність не здійснювали.

За таких обставин, оскільки СДПІ ОВП у м. Харкові ГУ Міндоходів не підтверджено факту реалізації товару ТОВ "КТ Україна" на вищенаведених покупців, податковий орган дійшов висновку, що підприємством в порушення п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.4 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу завищено дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів, робіт, послуг) на загальну суму 24 418 643 грн.

При цьому податковим органом встановлено, що вищенаведеними суб'єктами господарювання по взаємовідносинам з ТОВ "КТ Україна" проведені розрахунки на загальну суму 29 302 372,50 грн., в. т.ч. 24 622 925,44 грн. грошовими коштами на розрахунковий рахунок та 4 679 447,15 грн. - шляхом взаємозаліку відповідно до договорів відступлення права вимоги.

У зв'язку з цим податковий орган дійшов висновку, що вказані доходи повинні були бути віднесені позивачем до складу інших доходів, внаслідок чого податковим органом зроблено висновок про те, що позивачем, в порушення п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135, п. 137.16 ст. 137 Податкового кодексу України, занижено інші доходи на суму 24 418 643 грн.

Аналогічного висновку щодо заниження інших доходів податковий орган дійшов і по розрахункам між позивачем та ПП "Сузір'я Альпіон", ТОВ "АКВІТА ЛТД ЮНІОН", ТОВ "Д.Т.Р. ТРЕЙД НОВА" на суму 4 679 447,15 грн. шляхом взаємозаліку відповідно до договорів відступлення права вимоги. Вказаного висновку податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що перевіркою не підтверджено факту реалізації товару контрагентам-покупцям - ТОВ "Неопромтейдинг", ТОВ "Дельта КЛ" та ТОВ "ТРУ КАМ", на суму у загальному розмірі 4 679 447,15 грн., а тому, на думку відповідача, поставка товару не відбулась. Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ "КТ Україна" отримало товар від ПП "Сузір'я Альпіон", ТОВ "АКВІТА ЛТД ЮНІОН", ТОВ "Д.Т.Р. ТРЕЙД НОВА" на суму у загальному розмірі 4 679 447,15 грн. без оплати, у зв'язку з чим вказані доходи повинні були бути віднесені позивачем до складу інших доходів.

Крім того, податковим органом під час перевірки встановлено заниження позивачем інших доходів по операціям з ТОВ "Феррель груп" на суму 1 427 959,95 грн. за рахунок не включення до складу доходів вартості активів отриманих від ПП "Сузір'я Альпіон" відповідно до договору відступлення права вимоги, що, на думку податкового органу, є порушенням п. 135.1 ст. 135, п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу України.

У зв'язку з тим, що за результатом перевірки податковим органом не визнано доходи від реалізації товарів ТОВ "КТ Україна" на адресу вищенаведених суб'єктів господарювання, відповідач дійшов висновку, що позивачем в порушення п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України завищено собівартість по товарам, перелік яких наведено у видаткових накладних виписаних на ТОВ "ПК Унітек", ТОВ "Продмаркет 2012", ТОВ "Неопромтейдинг", ТОВ "Епро-Дівайс", ТОВ "Дельта КЛ", ТОВ" Дімалс ЛТД ", ТОВ "Будівельний центр "Спектр", ТОВ "ТВ Транс", ТОВ "ТД "Стироплен", ТОВ "Алкест Груп", ТОВ "Престиж Строй 2012", ТОВ "ТРУ КАМ" та реалізованих товарів на загальну суму 24 418 643 грн.

В результаті вищезазначених порушень податкового законодавства, податковий орган дійшов висновку, що позивачем занижено податок на прибуток у загальному розмірі 7 230 371 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Таким чином, показник валових витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Відповідно до вимог пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановленихрозділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та устатті 136 цього Кодексу.

Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг (п.п.137.1 ст. 137 ПК України).

Підпунктом 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України передбачено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Пунктом п. 138.8 ст. 138 ПК України передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.138.10.2 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються, зокрема: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, серед яких, витрати на врегулювання спорів у судах; інші витрати загальногосподарського призначення (витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, о забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг).

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, ТОВ "КТ Україна", у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ "ПК Унітек", ТОВ "Продмаркет 2012", ТОВ "Неопромтейдинг", ТОВ "Епро-Дівайс", ТОВ "Дельта КЛ", ТОВ" Дімалс ЛТД ", ТОВ "Будівельний центр "Спектр", ТОВ "ТВ Транс", ТОВ "ТД "Стироплен", ТОВ "Алкест Груп", ТОВ "Престиж Строй 2012", ТОВ "ТРУ КАМ"

Щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Продмаркет 2012" судом встановлено, що між ТОВ "КТ Україна" та ТОВ "Продмаркет 2012" укладено договір купівлі-продажу № 15/15 від 15.05.2013року, відповідно до умов п.1.1. якого ТОВ "КТ Україна" (Продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ "Продмаркет 2012" (Покупець) товар (партію товару), а Покупець в порядку і на умовах договору зобов`язується прийняти і оплатити товар. Загальна кількість товару, що підлягає поставці визначається специфікаціями (накладними), які є невід`ємними додатками до договору. (п.1.2-1.3 Договору).

Розрахунок між сторонами проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.(п.2.3 Договору).

На підтвердження факту оплати вартості ТМЦ позивачем було надано та долучено до матеріалів справи відповідні платіжні доручення (т.3 а.с 125, 140-143, 152, 167-169, 176-177, 189-191, 200-202, 206, 213, 217), що були також відображені бухгалтерською проводкою Дт 311Кт361, що підтверджується податковим органом в акті перевірки.

Згідно п. 2.4 Договору, доставка товару здійснюється за рахунок Покупця.

Відповідно до приписів п. 4.1 Договору, прийом-передача товару здійснюється відповідно до норм діючого законодавства з урахуванням вимог, встановлених Договором.

На підтвердження реальності виконання умов договору, позивач надав до суду відповідні видаткові (т. 3 а.с. 123, 129, 138-139, 147-148, 151, 157-158, 161, 165-166, 172, 175, 181, 186-187, 194, 198-199, 205, 210-211та податкові накладні (т.3 а.с. 122, 126-128, 130-137, 144-146, 149, 153-156, 159-160, 162-164, 170-171, 173-174, 178-180, 182-185, 192-193, 195-197, 203-204, 207209, 214216а також копії відповідних довіреностей на отримання ТМЦ (т.3 а.с 124, 188, 212).

Як вбачається з матеріалів справи, видача товару Покупцеві проводилась зі складу Продавця, який перебуває у платному користуванні ТОВ "КТ Україна" (Продавець) на підставі договору оренди № 06/01/12 від 01.01.2012року та договору суборенди нежитлового приміщення № 03/01/12 від 01.01.2012року, реальність виконання яких підтверджується наданими позивачем відповідними актами прийому-передачі нежитлових приміщень. Вказані обставини підтверджуються контролюючим органом в акті перевірки (т 1, а.с 34) та водночас суперечить висновку перевіряючого про відсутність у позивача складських приміщень ( т.1. а.с. 79).

Відносно взаємовідносин з ТОВ "НЕОПРОМТРЕЙДИНГ" судом встановлено, що між ТОВ "КТ Україна" (Продавець) та ТОВ "НЕОПРОМТРЕЙДИНГ" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 12/13 від 24.01.2013року, відповідно до умов п.1.1. якого ТОВ "КТ Україна" (Продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ "НЕОПРОМТРЕЙДИНГ" (Покупець) товар (партію товару), а Покупець в порядку і на умовах договору зобов`язується прийняти і оплатити товар. Загальна кількість товару, що підлягає поставці визначається специфікаціями (накладними), які є невід`ємними додатками до договору. (п.1.2-1.3 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується податковим органом, розрахунок по договору № 12/13 від 24.01.2013 року проведено шляхом взаємозаліку, відповідно до договору відступлення права вимоги № 1/13 від 25.02.2013року, відповідно до умов якого ТОВ "КТ УКРАЇНА"( Первісний кредитор) та Приватне підприємство "Сузір'я Альпіон" (Новий кредитор), на підставі глави 47 Цивільного кодексу України з метою уступки права вимоги за Договором купівлі-продажу №12/13 від 24.01.2013р., укладеним між Первісним Кредитором і Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕОПРОМТРЕЙДИНГ" (Боржником).

Згідно п.1 Договору № 1/13 від 25.02.2013року, первісний кредитор уступає Новому кредитору дійсні вимоги, зазначені у п. 2 вказаного Договору № 1/13 від 25.02.2013року, а Новий кредитор стає кредитором за вказаним Договором № 12/13 від 24.01.2013року.

Дійсність права вимоги, що передається за Договором № 1/13 від 25.02.2013року засвідчується видатковими накладними. (п.4 Договору).

Також, між ТОВ "ЕНЕРГОСТРОЙ" (Новий боржник), ТОВ"НЕОІГРОМТРЕЙДИНГ" (Первісний боржник) та ТОВ "КТ УКРАЇНА" (Кредитор), укладено Договір про переведення боргу № 1/07/13 від 02.07.2013року, який регулює відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (Первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору купівлі-продажу №12/13 від 24.01.2013року, укладеного між Первісним боржником та Кредитором .

Відповідно до п. 1 Договору № 1/07/13 від 02.07.2013року, Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 1177100 грн. 00 коп., що виник на підставі п. 6.1 договору №12/13 від 24.01.2013року.

На підтвердження реальності виконання договору №12/13 від 24.01.2013 року, позивачем долучені до матеріалів справи відповідні податкові (т.4 а.с. 2-3, 5-6, 10-12, 14-15, 17-19, 21-28, 33-35, 37-39), видаткові накладні (т.4 а.с. 4, 7, 13, 16, 20, 29, 36, 40), а також довіреності на отримання ТМЦ (т. 4 а.с. 8, 32, 41).

Відносно взаємовідносин з ТОВ "Дельта КЛ" судом встановлено, що між ТОВ "КТ Україна" (Продавець) та ТОВ " Дельта КЛ" укладено договір купівлі-продажу № 51/13 від 11.03.2013року, відповідно до умов п.1.1. якого ТОВ "КТ Україна" (Продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ "Дельта КЛ" (Покупець) товар (партію товару), а Покупець в порядку і на умовах договору зобов`язується прийняти і оплатити товар. Загальна кількість товару, що підлягає поставці визначається специфікаціями (накладними), які є невід`ємними додатками до договору. (п.1.2-1.3 Договору).

Розрахунок по договору № 51/13 від 11.03.2013року проведено шляхом взаємозаліку, відповідно до договору відступлення права вимоги № 3/13 від 18.03.2013року, відповідно до умов якого ТОВ "КТ УКРАЇНА"( Первісний кредитор)та ТОВ "АКВІТА ЛТД ЮНІОН" (Новий кредитор), на підставі глави 47 Цивільного кодексу України з метою уступки права вимоги за Договором купівлі-продажу № 51/13 від 11.03.2013року, укладеним між Первісним Кредитором і ТОВ "Дельта КЛ"(Боржником).

Згідно п.1 Договору № 3/13 від 18.03.2013року, первісний кредитор уступає Новому кредитору дійсні вимоги, зазначені у п. 2 вказаного Договору, а Новий кредитор стає кредитором за вказаним Договором № 51/13 від 11.03.2013року.

Дійсність права вимоги, що передається за Договором № 3/13 від 18.03.2013року засвідчується видатковими накладними. (п.4 Договору).

На підтвердження реальності виконання договору № 51/13 від 11.03.2013року, позивачем долучені до матеріалів справи відповідні податкові (т. 4 а.с. 189-192, 196-201, 205-208), видаткові накладні( т.4 а.с. 186-187, 193-195, 202-203), а також довіреності на отримання ТМЦ (т. 4 а.с. 188, 204).

Щодо взаємовідносин з ТОВ "ДІМАЛС ЛТД" судом встановлено, що між ТОВ "КТ Україна" (Продавець) та ТОВ " ДІМАС ЛТД" укладено договір купівлі-продажу № 212/13 від 13.08.2013року, відповідно до умов п.1.1. якого ТОВ "КТ Україна" (Продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ " ДІМАС ЛТД" (Покупець) товар (партію товару), а Покупець в порядку і на умовах договору зобов`язується прийняти і оплатити товар. Загальна кількість товару, що підлягає поставці визначається специфікаціями (накладними), які є невід`ємними додатками до договору. (п.1.2-1.3 Договору).

Розрахунок між сторонами проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.(п.2.3 Договору).

На підтвердження факту оплати вартості ТМЦ позивачем було надано та долучено до матеріалів справи відповідні платіжні доручення (т.4 а.с.220, 225, 234), що підтверджується податковим органом в акті перевірки.

Згідно п. 2.4 Договору, доставка товару здійснюється за рахунок Покупця.

Відповідно до приписів п. 4.1 Договору, прийом-передача товару здійснюється відповідно до норм діючого законодавства з урахуванням вимог, встановлених Договором.

На підтвердження реальності виконання умов договору № 212/13 від 13.08.2013року, позивач надав до суду відповідні видаткові (т.4 а.с. 213, 218, 223, 228, 232) та податкові накладні (т.4 а.с. 211-212, 216-217, 221-222, 226, 230-231), а також копії відповідних довіреностей на отримання ТМЦ (т.4 а.с. 214-215, 219, 224, 229, 233).

Щодо взаємовідносин з ТОВ " Будівельний центр "Спектр" встановлено, що між ТОВ "КТ Україна" (Продавець) та ТОВ "Будівельний центр "Спектр" укладено договір купівлі-продажу № 235/13 від 11.09.2013року, відповідно до умов п.1.1. якого ТОВ "КТ Україна" (Продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ "Будівельний центр "Спектр" (Покупець) товар (партію товару), а Покупець в порядку і на умовах договору зобов`язується прийняти і оплатити товар. Загальна кількість товару, що підлягає поставці визначається специфікаціями (накладними), які є невід`ємними додатками до договору. (п.1.2-1.3 Договору).

Розрахунок між сторонами проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.(п.2.3 Договору).

На підтвердження факту оплати вартості ТМЦ позивачем було надано та долучено до матеріалів справи відповідні платіжні доручення (т. 4, а.с. 249, т.5 а.с. 12, 17-18, 35, 40, 45, 55, 62, 66, 74), що підтверджується податковим органом в акті перевірки.

Згідно п. 2.4 Договору, доставка товару здійснюється за рахунок Покупця.

Відповідно до приписів п. 4.1 Договору, прийом-передача товару здійснюється відповідно до норм діючого законодавства з урахуванням вимог, встановлених Договором.

На підтвердження реальності виконання умов договору № 235/13 від 11.09.2013року, позивач надав до суду відповідні видаткові (т. 4 а.с. 237-238, 243-244, т. 5 а.с. 1-2, 8, 13, 23, 25, 27, 31, 36, 41, 46, 51, 56, 63, 67, 71) та податкові накладні (т.4. а.с 240-242, 246-248, т. 5 а.с. 4-7, 10-11, 15-16, 19-22, 29-30, 33-34, 37-39, 43-44, 48-50, 53-54, 59-61, 64-65, 69-70, 72-73), а також копії відповідних довіреностей на отримання ТМЦ (т.4 а.с. 239, 245, т. 5, а.с. 3, 9, 14, 24, 26, 28, 32, 42, 47, 52, 57-58, 68).

Відносно взаємовідносин з ТОВ " Торговий дім " Стироплен" судом встановлено, що між ТОВ "КТ Україна" (Продавець) та ТОВ " Торговий дім " Стироплен" укладено договір купівлі-продажу № 840/12 від 25.09.2012року, відповідно до умов п.1.1. якого ТОВ "КТ Україна" (Продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ " Торговий дім " Стироплен". (Покупець) товар (партію товару), а Покупець в порядку і на умовах договору зобов`язується прийняти і оплатити товар. Загальна кількість товару, що підлягає поставці визначається специфікаціями (накладними), які є невід`ємними додатками до договору. (п.1.2-1.3 Договору).

Розрахунок між сторонами проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.(п.2.3 Договору).

На підтвердження факту оплати вартості ТМЦ позивачем було надано та долучено до матеріалів справи відповідні платіжні доручення (т. 5 а.с. 86, 95, 101, 110), що підтверджується податковим органом в акті перевірки.

Згідно п. 2.4 Договору, доставка товару здійснюється за рахунок Покупця.

Відповідно до приписів п. 4.1 Договору, прийом-передача товару здійснюється відповідно до норм діючого законодавства з урахуванням вимог, встановлених Договором.

На підтвердження реальності виконання умов договору № 840/12 від 25.09.2012року, позивач надав до суду відповідні видаткові ( т.5 а.с. 79, 84, 89, 93, 99, 104, 108) та податкові накладні (т. 5 а.с. 77-78, 81-83, 87-88, 91-92, 96-98, 102-103, 106-107), а також копії відповідних довіреностей на отримання ТМЦ (т.5 а.с. 80, 85, 90, 94, 100, 105, 109).

З приводу взаємовідносин з ТОВ " Алкест груп" судом встановлено, що між ТОВ "КТ Україна" (Продавець) та ТОВ "Алкест груп" укладено договір купівлі-продажу № 839/12 від 25.09.2012року, відповідно до умов п.1.1. якого ТОВ "КТ Україна" (Продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ " Алкест груп". (Покупець) товар (партію товару), а Покупець в порядку і на умовах договору зобов`язується прийняти і оплатити товар. Загальна кількість товару, що підлягає поставці визначається специфікаціями (накладними), які є невід`ємними додатками до договору. (п.1.2-1.3 Договору).

Розрахунок між сторонами проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.(п.2.3 Договору).

На підтвердження факту оплати вартості ТМЦ позивачем було надано та долучено до матеріалів справи відповідні платіжні доручення (т. 5 а.с. 119, 124), що підтверджується податковим органом в акті перевірки.

Згідно п. 2.4 Договору, доставка товару здійснюється за рахунок Покупця.

Відповідно до приписів п. 4.1 Договору, прийом-передача товару здійснюється відповідно до норм діючого законодавства з урахуванням вимог, встановлених Договором.

На підтвердження реальності виконання умов договору № 839/12 від 25.09.2012року, позивач надав до суду відповідні видаткові (т. 5 а.с. 116-117, 122) та податкові накладні (т. 5 а.с. 113-115, 120-121), а також копії відповідних довіреностей на отримання ТМЦ (т. 5 а.с. 118, 123).

Щодо взаємовідносин з ТОВ " Престиж строй 2012" судом встановлено, що між ТОВ "КТ Україна" (Продавець) та ТОВ "Престиж строй 2012" укладено договір купівлі-продажу № 776/12 від 02.08.2012року, відповідно до умов п.1.1. якого ТОВ "КТ Україна" (Продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ " Престиж строй 2012" (Покупець) товар (партію товару), а Покупець в порядку і на умовах договору зобов`язується прийняти і оплатити товар. Загальна кількість товару, що підлягає поставці визначається специфікаціями (накладними), які є невід`ємними додатками до договору. (п.1.2-1.3 Договору).

Розрахунок між сторонами проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.(п.2.3 Договору).

На підтвердження факту оплати вартості ТМЦ позивачем було надано та долучено до матеріалів справи відповідні платіжні доручення (т. 5 а.с. 132, 141-142, 153,161-163, 173-176, 182-183, 188, 197-200, 208, 213-214), що підтверджується податковим органом в акті перевірки.

Згідно п. 2.4 Договору, доставка товару здійснюється за рахунок Покупця.

Відповідно до приписів п. 4.1 Договору, прийом-передача товару здійснюється відповідно до норм діючого законодавства з урахуванням вимог, встановлених Договором.

На підтвердження реальності виконання умов договору № 776/12 від 02.08.2012року, позивач надав до суду відповідні видаткові (т. 5 а.с. 130, 136, 140, 147-148, 152, 157, 160, 166, 169, 172, 180, 187, 192, 196, 203, 206, 211) та податкові накладні (т.5 а.с. 127-129, 133-135, 137-139, 143-146, 150-151, 154-156, 158-159, 164-165, 167-168, 170-171, 177-179, 184-186, 189-191, 193-195, 201-202, 204-205, 209-210), а також копії відповідних довіреностей на отримання ТМЦ (т.5. а.с. 131, 149, 181, 207, 212).

Відносно взаємовідносин з ТОВ "ТРУ КАМ" судом встановлено, що між ТОВ "КТ Україна" (Продавець) та ТОВ "ТРУ КАМ"" укладено договір купівлі-продажу № 50/13 від 11.03.2013року, відповідно до умов п.1.1. якого ТОВ "КТ Україна" (Продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ "ТРУ КАМ" (Покупець) товар (партію товару), а Покупець в порядку і на умовах договору зобов`язується прийняти і оплатити товар. Загальна кількість товару, що підлягає поставці визначається специфікаціями (накладними), які є невід`ємними додатками до договору. (п.1.2-1.3 Договору).

Розрахунок по договору № 50/13 від 11.03.2013року проведено шляхом взаємозаліку, відповідно до договору відступлення права вимоги № 4/13 від 25.03.2013року, відповідно до умов якого ТОВ "КТ УКРАЇНА"( Первісний кредитор)та ТОВ " Д.Т.Р. ТРЕЙД НОВА" (Новий кредитор), на підставі глави 47 Цивільного кодексу України з метою уступки права вимоги за Договором купівлі-продажу № 50/13 від 11.03.2013року, укладеним між Первісним Кредитором і ТОВ "ТРУ КАМ"(Боржником).

Згідно п.1 Договору № 4/13 від 25.03.2013року, первісний кредитор уступає Новому кредитору дійсні вимоги, зазначені у п. 2 вказаного Договору, а Новий кредитор стає кредитором за вказаним Договором № 50/13 від 11.03.2013року.

Дійсність права вимоги, що передається за Договором № 3/13 від 18.03.2013року засвідчується видатковими накладними. (п.4 Договору).

На підтвердження реальності виконання договору № 50/13 від 11.03.2013року, позивачем долучені до матеріалів справи відповідні податкові (т. 6 а.с. 245в-247а), видаткові накладні (т. 6 а.с. 245-245а, 248-249), а також довіреності на отримання ТМЦ (т. 6 а.с. 245б, 250) .

Крім того, між ТОВ "КТ Україна" (Продавець) та ТОВ " ПК УНІТЕК" укладено договір купівлі-продажу № 123/13 від 15.05.2013року, відповідно до умов п.1.1. якого ТОВ "КТ Україна" (Продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ " ПК УНІТЕК"(Покупець) товар (партію товару), а Покупець в порядку і на умовах договору зобов`язується прийняти і оплатити товар. Загальна кількість товару, що підлягає поставці визначається специфікаціями (накладними), які є невід`ємними додатками до договору. (п.1.2-1.3 Договору).

Розрахунок між сторонами проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.(п.2.3 Договору).

На підтвердження факту оплати вартості ТМЦ позивачем було надано та долучено до матеріалів справи відповідні платіжні доручення ( т. 5 а.с. 220, 231, 236-237, т.6 а.с. 17, 27, 37, 45, 57, 50), що підтверджується податковим органом в акті перевірки.

Згідно п. 2.4 Договору, доставка товару здійснюється за рахунок Покупця.

Відповідно до приписів п. 4.1 Договору, прийом-передача товару здійснюється відповідно до норм діючого законодавства з урахуванням вимог, встановлених Договором.

На підтвердження реальності виконання умов договору № 123/13 від 15.05.2013року, позивач надав до суду відповідні видаткові (т. 5 а.с.219, 223, 229, т.6 а.с. 5-6, 14-16, 22-23, 26, 31, 35, 40, 43, 48-49, 53, 56) та податкові накладні (т. 5 а.с. 217-218, 211-222, 224-228, 232-235, т. 6 а.с. 1-4, 8-13, 18-21, 24-25, 28-30, 32-34, 36, 38-39, 41-42, 46-47, 51-52, 54-55), а також копії відповідних довіреностей на отримання ТМЦ (т. 5 а.с. 230, т. 6 а.с. 36, 44).

Щодо взаємовідносин з ТОВ " ЕПРО -ДІВАЙС" встановлено, що між ТОВ "КТ Україна" (Продавець) та ТОВ " ЕПРО -ДІВАЙС" укладено договір купівлі-продажу № 806/12 від 27.08.2012року, відповідно до умов п.1.1. якого ТОВ "КТ Україна" (Продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ " ЕПРО - ДІВАЙС" (Покупець) товар (партію товару), а Покупець в порядку і на умовах договору зобов`язується прийняти і оплатити товар. Загальна кількість товару, що підлягає поставці визначається специфікаціями (накладними), які є невід`ємними додатками до договору. (п.1.2-1.3 Договору).

Розрахунок між сторонами проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця (п.2.3 Договору).

На підтвердження факту оплати вартості ТМЦ позивачем було надано та долучено до матеріалів справи відповідні платіжні доручення ( т. 6 а.с. 66, 72, 82, 87, 95-96, 103, 107-108, 113, 117, 122-123, 127, 129, 136-137, 141, 144, 148, 157-159, 166, 177, 187, 191, 197-198, 204-205, 209, 213, 218, 226, 230в, 232б-232в, 234, 236, 237, 240-240а, 241-241б, 243а244), що підтверджується податковим органом в акті перевірки.

Згідно п. 2.4 Договору, доставка товару здійснюється за рахунок Покупця.

Відповідно до приписів п. 4.1 Договору, прийом-передача товару здійснюється відповідно до норм діючого законодавства з урахуванням вимог, встановлених Договором.

На підтвердження реальності виконання умов договору № 806/12 від 27.08.2012року, позивач надав до суду відповідні видаткові (т.6 а.с. 60-61, 67, 69, 73, 78, 83, 88, 92, 97, 100, 104, 109, 114, 124, 130-131, 146, 149, 154, 160-16, 167-168, 173, 180-182. 188, 192-193, 199, 206, 210, 214, 219-220, 227-228, 231-231а, 233, 234а-234б, 236а, 237а, 238б- 238в, 241в-242а) та податкові накладні (т.6 а.с. 63-64, 68, 70-71, 75-77, 79-81, 85-86, 90-91, 93-94, 98-99, 102, 105-106, 111-112, 115-116, 118, 120-121, 125-126, 132-135, 138-140, 142-143, 145, 151-153, 155-156, 162-165, 169-172, 174-176, 178-179, 183-186, 189-190, 194-196, 201-203, 207-208, 211-212, 216-217, 221-225, 229-230б, 231б-232а, 233б-233в, 235235в, 236б-236в, 237в-238а, 239-239в, 240б-240в, 242б-243), а також копії відповідних довіреностей на отримання ТМЦ (т.6 а.с. 62, 74, 84, 89, 101, 110, 119, 147, 150, 200, 215, 233а, 234в, 237б).

Щодо взаємовідносин з ТОВ " ТВ Транс" судом встановлено, що між ТОВ "КТ Україна" (Продавець) та ТОВ " ТВ Транс" укладено договір купівлі-продажу № 774/12 від 31.07.2012 року, відповідно до умов п.1.1. якого ТОВ "КТ Україна" (Продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ " ТВ Транс" (Покупець) товар (партію товару), а Покупець в порядку і на умовах договору зобов`язується прийняти і оплатити товар. Загальна кількість товару, що підлягає поставці визначається специфікаціями (накладними), які є невід`ємними додатками до договору. (п.1.2-1.3 Договору).

Розрахунок між сторонами проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.(п.2.3 Договору).

На підтвердження факту оплати вартості ТМЦ позивачем було надано та долучено до матеріалів справи відповідні платіжні доручення (т.4 а. с 48-49, 55, 62,70-71,76-78, 84-85, 93-94, 111-113, 125-128, 133-134, 139-140, 145, 149, 155, 162, 168-169, 173, 181-182), що підтверджується податковим органом в акті перевірки.

Згідно п. 2.4 Договору, доставка товару здійснюється за рахунок Покупця.

Відповідно до приписів п. 4.1 Договору, прийом-передача товару здійснюється відповідно до норм діючого законодавства з урахуванням вимог, встановлених Договором.

На підтвердження реальності виконання умов договору № 774/12 від 31.07.2012року, позивач надав до суду відповідні видаткові (т. 4, а.с. 44, 50, 52, 56-57, 63, 67, 72-73, 79, 86, 89, 95, 98, 103, 107, 114-115, 120-121, 129, 135, 141, 146, 150, 156, 159,163, 170, 174, 177) та податкові накладні (т.4 а.с. 46-47, 51, 53-54, 59-61, 64-66, 68-69, 74-75, 81-83, 87-88, 90-92, 96-97, 99-102, 104-106, 107-110, 117-119, 122-124, 131-132, 137-138, 143-144, 147-148, 152-154, 157-158, 160-161, 165-167, 171-172, 175-176, 179-180), а також копії відповідних довіреностей на отримання ТМЦ (т. 4. а.с. 45, 58, 80, 116, 130, 136, 142, 151, 164, 178).

Крім того, на підтвердження господарської діяльності, з реальним настанням правових наслідків та виконання договорів, позивач надав до суду копії документів, а саме: картки рахунку 28/1 за липень 2012 р. - грудень 2013 р.; штатний розпис ТОВ "КТ УКРАЇНА" з липня 2012 р. - грудень 2012 р.; штатний розпис ТОВ "КТ УКРАЇНА" з січня 2013 р. - грудень 2013 р.; договір суборенди нежитлового приміщення №06/01/12 від 01.01.12 р. з актом прийому-передачі приміщення та додатковими угодами; договір суборенди нежитлового приміщення №03/01/12 від 01.01.12 р. з актом прийому-передачі приміщення та додатковими угодами; договір купівлі-продажу №1/06/13 від 03.06.13 р., з додатковою угодою №1 від 03.07.13 р., з видатковими накладними, ТТН, податковими накладними, платіжними дорученнями про оплату; договір купівлі-продажу №15/15 від 15.05.13 р. та податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями на отримання цінностей, платіжними дорученнями про оплату; договір купівлі-продажу №12/13 від 24.01.13 р. з договором відступлення права вимоги № 1/13 від 25.02.13 р., з договором про переведення боргу №1/07/13 р., та податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями на отримання цінностей, платіжними дорученнями про оплату; договір купівлі-продажу №774/12 від 31.07.12 р. з податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями на отримання цінностей, платіжними дорученнями про оплату; договір купівлі-продажу №51/13 від 11.03.13 р. з договором відступлення права вимоги № 3/13 від 18.03.13 р. та податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями на отримання цінностей; договір купівлі-продажу №212/13 від 13.08.13 р. з податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями на отримання цінностей, платіжними дорученнями про оплату; договір купівлі-продажу №235/13 від 11.09.13 р. з податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями на отримання цінностей, платіжними дорученнями про оплату; договір купівлі-продажу №840/12 від 25.09.12 р. з податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями на отримання цінностей, платіжними дорученнями про оплату; договір купівлі-продажу №839/12 від 25.09.12 р. з податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями на отримання цінностей, платіжними дорученнями про оплату; договір купівлі-продажу 776/12 від 02.08.12 р. з податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями на отримання цінностей, платіжними дорученнями про оплату; договір купівлі-продажу №123/13 від 15.05.13 р. з податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями на отримання цінностей, платіжними дорученнями про оплату; договір купівлі-продажу №806/12 від 27.08.12 р. з податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями на отримання цінностей, платіжними дорученнями про оплату; договір купівлі-продажу №50/13 від 11.03.13 р. з договором відступлення права вимоги № 4/13 від 25.03.13 р. та податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями на отримання цінностей.

Також позивач зазначив, що ТМЦ поставлялись на територію складських приміщень, що належать ТОВ "КИЇВЛОГІСТИКГРУПП" та ТОВ" УКРЛОГІСТИКГРУП", що підтверджується договорами складського зберігання № 1/11 від 12.12. 2011року та № 1/11 від 12.12.2011року відповідно, реальність виконання яких підтверджується відповідними актами надання послуг, актами прийому-передачі наданих послуг ( т.8 а.с.73-117).

Разом з цим, позивачем було надано до суду апеляційної інстанції докази складського обліку товарів, що знаходились на відповідальному зберіганні у ТОВ "КИЇВЛОГІСТИКГРУПП" у перевіряємому періоді.

Крім того, на спростування доводів відповідача про відсутність необхідного кваліфікованого персоналу на підприємстві, позивачем було надано до матеріалів справи роздруківки штатного розпису ТОВ "КТ Україна".

Колегія суддів зазначає, що досліджені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак обґрунтовано прийняті судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

При цьому, як вбачається з акту перевірки, на підтвердження фактів здійснення позивачем господарських операцій з вищезазначеними контрагентами податковому органу були дані всі первинні документи, що свідчать про фактичну реалізацію позивачем товарів. Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є документами первинного обліку.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реальність виконання вищевказаних договорів повністю підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Порушень в діях позивача при формуванні доходів від операційної діяльності та валових витрат за перевіряємий період з вищезазначеними контрагентами під час судового розгляду не встановлено.

Доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включено до складу доходу та витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, відповідачем по справі не надано. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Стосовно посилань ДПІ на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з реалізації товару, оскільки транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з поставки товару.

З приводу доводів податкового органу щодо ненадання до перевірки сертифікатів відповідності на придбаний товар, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сертифікати якості, якісні посвідчення та специфікація не відносяться до категорії первинних та інших, визначених чинним законодавством документів, що повинні використовуватися в бухгалтерському та податковому обліку підприємства для нарахування податкових зобов'язань та не можуть бути предметом вивчення під час документальної перевірки. Державний нагляд та контроль за дотриманням та здійсненням сертифікації продукції (сировини) не належить до компетенції податкових органів.

Твердження відповідача про необхідність позивачу мати копії довіреностей, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги, оскільки довіреність оформлюється в одному екземплярі і не є бланком суворої звітності. Умови та порядок видачі довіреностей на одержання ТМЦ регламентовані Інструкцією "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності. Відповідно п. 3 даної Інструкції товари відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. При цьому видача бланків довіреностей (типова форма № М-2) здійснюється після їх реєстрації у журналі реєстрації довіреностей (типова форма № М-3), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. При цьому нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

З приводу посилання податкового органу на акти перевірок та неможливості проведення зустрічних звірок відносно контрагентів позивача, в яких встановлено неможливість реального здійснення суб'єктами господарювання фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами чинного законодавства у перевіряємому періоді, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством України платник податків не обтяжений обов'язком здійснювати перевірку своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого обов'язку зі сплати податку, або не знаходиться за місцем державної реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме відносно цієї особи. Чинне податкове законодавство не ставить право на формування валових доходів/витрат в залежність від правильності податкового обліку інших осіб. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, оскільки, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, у відповідності до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах на підставі яких підприємством сформовано показники податкової звітності.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Отже, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включено до складу доходів та валових витрат при обчисленні податку на прибуток. Натомість, наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що спростовані наявними у матеріалах справи доказами, висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій з реалізації позивачем товарів по вищезазначеним господарським операціям та, як наслідок, завищення позивачем доходів від операційної діяльності, завищення собівартості реалізованих товарів та заниження позивачем податку на прибуток у перевіряємому періоді.

З приводу висновків податкового органу про заниження позивачем інших доходів по операціям з ТОВ "Феррель груп" на суму 1 427 959,95 грн. за рахунок не включення до складу доходів вартості активів - товарів отриманих від ПП "Сузір'я Альпіон" відповідно до договору відступлення права вимоги, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено відповідачем в акті перевірки, ТОВ "Феррель груп" за перевіряємий період мало взаємовідносини ТОВ "КТ Україна" на загальну суму 7 147 341,54 грн., вт.ч. ПДВ 1 191 223,59 грн.

Взаємовідносини відбувалися відповідно до договору купівлі-продажу №790/12 від 14.09.2012.

В бухгалтерському обліку операції з реалізації товарів відображено проводкою Дт 361 Кт 702 на суму 7 147 341,54 грн., в т ч. ПДВ 1191 223,59 грн.

ТОВ "Феррель груп" з ТОВ "КТ Україна" розрахунок проведено грошовими коштами на розрахунковий рахунок у сумі 5 719 381,56 грн. та шляхом взаємозаліку, відповідно до договору відступлення права вимоги №2/13 від 28.02.2013 на суму 1 427 959,95 грн.

Відповідно до договору відступлення права вимоги №4/13 від 25.03.2013 року ТОВ "КТ Україна", що в подальшому іменується «Первісний кредитор», в особі директора Звягінцевої Т.С., яка діє на підставі Статуту, з однієї сторони та Приватне підприємство ПП "Сузір'я Альпіон", що у подальшому іменується «Новий кредитор», в особі директора Курганського ПО., який діє на підставі Статуту, з іншої сторони, які при спільному згадуванні іменуються «Сторони», на підставі глави 47 Цивільного кодексу України з метою уступки права вимоги за договором купівлі-продажу №790/12 від 14.08.2012р. (далі по тексту - «Угода») укладеною між Первісним кредитором і Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЕРРЕЛЛЬ ГРУП» (названим у подальшому «Боржник»), уклали цей Договір про наступне:

1. 3а цим Договором Первісний кредитор уступає Новому кредитору дійсні вимоги, зазначені у пункті 2 цього Договору, які виникли на підставі Угоди, і Новий кредитор стає кредитором за Угодою.

2. Право вимоги, що передається за цим Договором, складає право Нового кредитора вимагати від Боржника належного виконання зобов'язань по сплаті заборгованості у розмірі і порядку, передбаченими пунктами 3 Угоди.

3. Загальна сума заборгованості, яку Боржник зобов'язаний сплатити, складає 1427959,95 грн.

4. Дійсність права вимоги, що передається за цим Договором засвідчується видатковими накладними.

5. Первісний кредитор зобов'язаний під час підписання цього Договору передати Новому кредитору належним чином засвідчені копії документів, зазначені у п. 4 цього Договору і які є невід'ємною частиною Договору.

6. Боржник підписанням цього Договору підтверджує свою згоду на заміну кредитора у зобов'язанні.

В ході перевірки встановлено, що за даними бухгалтерського обліку ТОВ «КТ Україна» станом на 01.02.2013 року обліковувалася кредиторська заборгованість по рахунку 631 по Приватному підприємству «Сузір'я Альпіон» на суму 3 429 318,62 грн. за поставлені товари народного споживання. Відповідно до договору відступлення права вимоги № 2/13 від 28.02.2013 року в бухгалтерському обліку ТОВ «КТ Україна» до взаємовідносинам з ПП «Сузір'я Альпіон» проведено операцію взаємозаліку наступною проводкою Дт 631 Кт 361 на суму 1 427 959,95 грн.

Таким чином, на думку податкового органу, ТОВ «КТ Україна» в рахунок оплати за передане право вимоги боргу від Нового кредитора (ПП «Сузір'я Альпіон») отримано активи-товари (погашено кредиторську заборгованість підприємства за отримані товари) на суму 1 427 959,93 грн., а тому позивачем в порушення п. 135.1 ст. 135, п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу України занижено інші доходи на суму 1 427 960 грн.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Особливості податкового обліку операцій з відступлення права вимоги регулюються пунктом 153.5 статті 153 ПК України.

Згідно до п. 153.5 ст. 153 ПК України, визначено, що з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.

При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону.

Якщо доходи, отримані платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), отриманий прибуток включається до складу доходу платника податку.

Якщо витрати, понесені платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), перевищують доходи, отримані таким платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, від'ємне значення не включається до складу витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третьої особи.

Частиною першою ст. 512 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. N 435-ІV (за текстом - Цивільний кодекс) встановлено, що відступлення права вимоги визначено як одна з підстав заміни кредитора у зобов'язанні, яке полягає у переданні кредитором своїх прав іншій особі за правочином. Згідно з вимогами частини другої ст. 512 Цивільного кодексу кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених Законом. У свою чергу, відповідно до вимог частини третьої цієї статті, кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором. Відповідно до ст. 514 зазначеного Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що були на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або Законом.

Право вимоги може бути предметом договору купівлі-продажу, якщо вимога не має особистого характеру (п. 3 ст. 656 Цивільного кодексу).

При цьому первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові всі документи, які засвідчують права, що передаються (договір та додатки до нього, специфікації, товарно-розпорядчі документи тощо), а також інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ст. 517 Цивільного кодексу).

Передача таких документів оформлюється актом приймання-передачі, який складається в довільній формі, підписується кожною стороною договору та скріплюється печатками.

Коментованим пунктом регулюються особливості оподаткування операцій з відступлення права вимоги, відповідно до якого з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.

При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість. Слід зазначити, що заборгованість за фінансовими кредитами враховується в складі витрат у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення. За іншими цивільно-правовими договорами витрати, понесені платником податку, визнаються у розмірі фактичної заборгованості, що відступається.

Щодо доходів, то до їх складу включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умови, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами ПКУ.

При цьому, якщо доходи, отримані платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), то в такому випадку отриманий прибуток включається до складу доходу платника податку.

Отже, первісний кредитор має право врахувати в податкових розрахунках фінансовий результат від продажу права вимоги зобов'язань за фінансовими кредитами в момент отримання коштів від відступлення права вимоги наступному кредитору.

У разі якщо понесені платником податку витрати на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) перевищують доходи, отримані таким платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, то збитки, отримані в результаті таких дій, не включаються до складу витрат, а також такі збитки не враховуються у зменшенні отриманих прибутків від здійснення інших операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третьої особи.

Як наполягає позивач та встановлено судом першої інстанції, ТОВ "КТ УКРАЇНА" не було включено до складу доходів вартості активів отриманих від відступлення права вимоги у сумі 1 427 959, 95 грн. у зв'язку з тим, що на підставі п.153.5 ст. 153 ПКУ - не було включено заборгованість до складу витрат, а тому невідображення позивачем у складі доходів вартості товарів не вплинуло на об'єкт оподаткування з податку на прибуток. Доказів зворотного відповідачем не надано ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а тому колегія суддів вважає необґрунтованими висновки податкового органу щодо заниження позивачем інших доходів на суму 1 427 959, 95 грн. внаслідок порушень п. 135.1 ст. 135, ст.. 153.5 ст. 153 ПК України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000163901 від 29.08.2014 року, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 7 230 371, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 807 592,75 грн. є неправомірним і таким, що підлягає скасуванню.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000153901 від 29.08.2014 року про донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 298 614,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 649 307,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення в оскаржуваній позивачем частині слугували висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "ТЕХНО-ТОРГ ", ППТЗ "Інструмент центр", ТОВ "Стек-Комп'ютер", ТОВ "Продмаркет" та ПП "Промпоставка" на загальну суму 1 270 207 грн.

При цьому, як вбачається з акту перевірки № 242/28-09-39-01-03/37682336 від 14.08.2014 року, висновки відповідача про неправомірність формування позивачем податкового кредиту у серпні-жовтні 2012 року, червні-липні та жовтні 2013 року на суму 1 270 207 грн. ґрунтуються виключно на підставі податкової інформації, наданої податковими органами за місцем реєстрації вказаних суб'єктів господарювання , а саме: акту ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.10.2013 року № 385/3-22-08-33791183 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТЕХНО-ТОРГ» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за 2012 рік»; ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 24.07.2014 р. № 357/22-04/20282472 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПСПТЗ «Інструмент центр», з питань дотримання вимог податкового законодавства з контрагентами ТОВ «Компанія Профі» за період серпень 2012 року»; акту ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 27.11.2013 року № 185/22-10/30538300 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Стек-Комп'ютер" з питань взаємовідносин з ПП Гєлан» за червень 2012 року-лютий 2013 року, ТОВ «Перітус Альянс» за липень 2013 року, ТОВ «ТПА Україна» за травень 2013 року та з питань подальшої реалізації товарів, отриманих від ПП «Гєлан» у червні 2012 року-лютому 2013 року, ТОВ «Перітус Альянс» у липні 2013 року, ТОВ «ТПА Україна» у травні 2013 року»; акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.06.2014 року № 1502/26-59-22-01/37881509 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПРОДМАРКЕТ 2012 щодо підтвердження фінансово-господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2013 року по 31.03.2014 року», акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 17.05.2013 року № 1908/22.2-09/34330452 «Про результати документальної позапланової перевірки ПП «Промпоставка» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «НВФ «Електросервіс» за період серпень-вересень 2012 року, ТОВ «марафон 12» за період жовтень 2012 року, ПФ «Агроіндустрія» за період серпень 2012 року», в яких, зокрема, встановлено відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність за податковою адресою тощо.

Таким чином, враховуючи порушення зазначені в актах від 11.10.2013 року № 385/3-22-08-33791183, від 24.07.2014 р. № 357/22-04/20282472, від 27.11.2013 року № 185/22-10/30538300, від 25.06.2014 року № 1502/26-59-22-01/37881509, від 17.05.2013 року № 1908/22.2-09/34330452 податковим органом зроблено висновок про неможливість встановлення зв'язку понесених витрат (з урахуванням ПДВ) ТОВ "КТ УКРАЇНА" в частині взаємовідносин з ТОВ "ТЕХНО-ТОРГ ", ППТЗ "Інструмент центр", ТОВ "Стек-Комп'ютер", ТОВ "Продмаркет" та ПП "Промпоставка" з фінансово-господарською діяльністю перевіряємого суб'єкта господарювання у сумі ПДВ 1 270 207 грн.

Виходячи з цього, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "ТЕХНО-ТОРГ ", ППТЗ "Інструмент центр", ТОВ "Стек-Комп'ютер", ТОВ "Продмаркет" та ПП "Промпоставка" на загальну суму 1 270 207 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За приписами пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Враховуючи викладене вище, є існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме - наявність у платника податку - покупця - належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній у податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням зі сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту; пункт 44.2, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу; пункт 44.3, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1. цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її не подання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський обліку. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закони України "Про бухгалтерський обліку і фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин першої, третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складені на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вбачається з акту перевірки № 242/28-09-39-01-03/37682336 від 14.08.2014 року, ТОВ «КТ Україна» задекларовано в деклараціях з податку на додану вартість податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «ТЕХНО-ТОРГ» на підставі податкової накладної № 453 від 03.08.2012 року на суму у загальному розмірі 5046,68 грн. в т.ч. ПДВ 841,11 грн.

Крім того, позивачем до перевірки було надано видаткову накладну б/н від 14.08.2012 року на суму у загальному розмірі 5046,68 грн. в т.ч. ПДВ 841,11 грн. та платіжне доручення № 3751 від 03.08.2012 року на суму 5046,68 грн.

По зазначеній накладній ТОВ «КТ Україна» сформовано податковий кредит на загальну суму 841 грн. за серпень 2012 року. (т. 1 а.с. 129)

Також ТОВ «КТ Україна» задекларовано в деклараціях з податку на додану вартість податковий кредит по взаємовідносинам з ППТЗ «Інструмент Центр» щодо надання послуг з організації перевезення вантажів на підставі наступних податкових накладних: № 225 від 16.08.2012 року, № 78 від 07.08.2012 року та № 193 від 14.08.2012 року на загальну суму 66 315 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 16 691 грн.

Суми податку на додану вартість у розмірі 16 691 грн. позивачем включено до складу податкового кредиту вересня-жовтня 2012 року.

Окрім того, до перевірки підприємством надано видаткові накладні, платіжні доручення та товарно-транспортні накладні ( т. 1 а.с. 129-130).

Перевіркою взаємовідносин ТОВ «КТ Україна» з ТОВ «Стек-Комп'ютер» встановлено, що позивачем задекларовано в деклараціях з податку на додану вартість податковий кредит по взаємовідносинам з вищезазначеним контрагентом з надання послуг по заправці картриджів на підставі наступних податкових накладних: № 2113 від 31.05.2013 року на суму у загальному розмірі 180 грн. в т.ч. ПДВ 30 грн. та № 35 від 08.05.2013 року на суму у загальному розмірі 955, 01 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 159,17 грн.

Суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним включено позивачем до складу податкового кредиту липня 2013 року.

Крім того, до перевірки позивачем було надано акти виконаних робіт б/н від 31.05.2013 року, 08.05.2013 року та платіжні доручення № 3520 від 31.05.2013 року та № 2769 від 08.05.2013 року на загальну суму 1135 грн., в т.ч. ПДВ 189 грн.

Перевіркою взаємовідносин ТОВ «КТ Україна» та ТОВ «ПРОДМАРКЕТ 2012» встановлено, що 03.06.2013 року між ТОВ "Продмаркет 2012" (Продавець) та ТОВ "КТ Україна" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1/06/13, відповідно до умов п.1.1. якого ТОВ "Продмаркет 2012" (Продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ "КТ Україна" (Покупець) товар (партію товару), а Покупець в порядку і на умовах договору зобов`язується прийняти і оплатити товар. Загальна кількість товару, що підлягає поставці визначається специфікаціями (накладними), які є невід`ємними додатками до договору. (п.1.2-1.3 Договору).

Розрахунок між сторонами проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.(п.2.3 Договору).

Згідно п. 2.4 Договору, доставка товару здійснюється за рахунок Покупця.

Відповідно до приписів п. 4.1 Договору, прийом-передача товару здійснюється відповідно до норм діючого законодавства з урахуванням вимог, встановлених Договором.

На підтвердження реальності виконання умов договору, позивач надав до суду відповідні видаткові ( т.2 а.с.162-165, 171-207, 219-227, 239-246, т. 3 а.с. 28-40, 58-69, 85-92, 103-108) та податкові накладні (т.2 а.с 168-170, 210-218, 230-238, т. 3 а.с. 1-12, 43-57, 72-84, 95-102. 111-119) ТТН (т.2 а.с. 166-167, 208-209, 228-229, 247-248. т.3 а.с. 41-42, 70-71, 93-94, 109-110) а також копії відповідних довіреностей на отримання ТМЦ (т.3 а.с 124, 188, 212).

Вказані документи були надані позивачем до перевірки, що підтверджується актом перевірки ( т. 1 а.с. 132-133).

По отриманим від ТОВ «ПРОДМАРКЕТ 2012» податковим накладним ТТОВ «КТ Україна» сформовано податковий кредит на загальну суму 1 251 485 грн., в т.ч. за червень 2013 року у сумі 775 356 грн., за жовтень 2013 року у сумі 476 129 грн.

Перевіркою взаємовідносин позивача з ТОВ «Промтранспоставка» встановлено наступне.

Як вбачається з акту перевірки ( т. 1 а.с. 135), ТОВ КТ «Україна» задекларовано в деклараціях з податку на додану вартість податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Промтранспоставка» на підставі наступних податкових накладних: № 8 від 02.08.2012 року на суму ПДВ 66,67 грн., № 50 від 08.08.2012 року на суму ПДВ 133,33 грн., № 51 від 08.08.2012 року на суму ПДВ 133,33 грн., № 94 від 13.08.2012 року на суму ПДВ 66,67 грн., № 119 від 15.08.2012 року на суму ПДВ 66,67 грн., № 125 від 16.08.2012 року на суму ПДВ 133,33 грн., № 156 від 17.08.2012 року на суму ПДВ 66,67 грн., № 204 від 22.08.2012 року на суму ПДВ 133,33 грн., № 213 від 23.08.2012 року на суму ПДВ 66,67 грн., № 257 від 29.08.2012 року на суму ПДВ 133,33 грн.

По вищезазначеним податковим накладним ТОВ «КТ Україна» сформовано податковий кредит за серпень 2012 року на загальну суму 1000 грн.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ані обставини фізичної наявності придбаних позивачем товарів/послуг, ані обставини дійсності виконання послуг, податковою інспекцією в акті перевірки не заперечувались, заперечень відносно розрахунків платника податків з контрагентами або ненадання позивачем будь-яких документів первинного бухгалтерського та податкового обліку на вимогу перевіряючих по взаємовідносинам з вищезазначеними суб'єктами господарювання, з акту № 242/28-09-39-01-03/37682336 від 14.08.2014 року не вбачається.

Доказів фактичного нездійснення господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ "ТЕХНО-ТОРГ ", ППТЗ "Інструмент центр", ТОВ "Стек-Комп'ютер", ТОВ "Продмаркет" та ПП "Промпоставка", суми по яких позивачем включено до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість у серпні-жовтні 2012 року, червні-липні та жовтні 2013 року на загальну суму 1 270 207 грн., відповідачем по справі не надано.

Як вже було зазначено, єдиною підставою для висновку про вчинення позивачем порушень вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту слугували акти перевірок контрагентів позивача та їх контрагентів від 11.10.2013 року № 385/3-22-08-33791183, від 24.07.2014 р. № 357/22-04/20282472, від 27.11.2013 року № 185/22-10/30538300, від 25.06.2014 року № 1502/26-59-22-01/37881509, від 17.05.2013 року № 1908/22.2-09/34330452 якими не підтверджено господарські відносини із платниками податків контрагентами - покупцями та контрагентами-постачальниками.

Інших обставин нездійснення господарської діяльності та мотивів для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при вчиненні правочинів з ТОВ "ТЕХНО-ТОРГ ", ППТЗ "Інструмент центр", ТОВ "Стек-Комп'ютер", ТОВ "Продмаркет" та ПП "Промпоставка", відповідачем в акті перевірки № 242/28-09-39-01-03/37682336 від 14.08.2014 року не вказано.

Колегія суддів вважає безпідставними такі посилання податкового органу, оскільки Податковий кодекс України не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

Несплата постачальником податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару), який дотримався вимог Закону щодо формування податкового кредиту, не має обов'язку в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на бюджетне відшкодування за можливе порушення правил оподаткування постачальниками у ланцюгу постачання. У разі, коли контрагент не виконав свого обов'язку щодо звітування, нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки Податковим кодексом України іншого не передбачено.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, оскільки, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак, факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань. Тобто, лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірки відповідачем досліджувались первинні документи ТОВ "ТЕХНО-ТОРГ ", ППТЗ "Інструмент центр", ТОВ "Стек-Комп'ютер", ТОВ "Продмаркет" та ПП "Промпоставка" на підтвердження реальності здійснених правочинів.

Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Також матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ТОВ "ТЕХНО-ТОРГ ", ППТЗ "Інструмент центр", ТОВ "Стек-Комп'ютер", ТОВ "Продмаркет" та ПП "Промпоставка" були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування показників податкової звітності. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Згідно ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

31.01.2011р. Верховним Судом України винесена постанова у справі у за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02). «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками по ланцюгу придбання товару) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення ТОВ «КТ Україна» грошового зобов'язання з податку на додатну вартість на суму 1 270 207 грн. та нарахування штрафних санкції на суму 635 103,50 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав скасування податкового повідомлення-рішення № 0000153901 від 29.08.2014 року про донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 270 207 грн. грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 635 103,50 грн.

Водночас, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для виходу за межі позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ УКРАЇНА" та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000153901 від 29.08.2014 року в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 42 610,50 грн., в т.ч. 28407,00 грн. за основним платежем та 14203,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як свідчать матеріали справи, під час розгляду справи ТОВ «КТ Україна» було подано уточнення до адміністративного позову, в якому позивач просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000163901 від 29.08.2014 року про сплату 7 230 371, 00 грн. податку на прибуток і штрафних (фінансових) санкцій 1 807 592,75 грн., та № 0000153901 від 29.08.2014 року про сплату 1 298 614,00 грн., в частині нарахованого грошового зобов'язання до сплати 1 270 207,00 грн. податку на додану вартість (тобто за вирахуванням 28 407,00 грн.) і штрафних (фінансових) санкцій 649 307,00 грн. в частині нарахування до сплати 635 103,50 грн. (за вирахуванням 14 203,50 грн.).

При цьому позивачем було визнано безпідставне формування ним податкового кредиту на загальну суму 28 407,00 грн. в т.ч.: 27 744,00 грн. - за подвійне внесення податкових накладних до податкового кредиту; у сумі 483 грн. через помилкове віднесення податкових накладних до податкового кредиту; у сумі 180.00 грн. за невідображення розрахунків коригування та, відповідно, визнано правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 14 203,50 грн. ( т. 8 а.с. 224-225).

Згідно ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Натомість, суд першої інстанції, не обґрунтовуючи підстав виходу за межі позовних вимог, без надання правової оцінки висновкам податкового органу щодо завищення ТОВ «КТ Україна» податкового кредиту на суму 28 407,00 грн. внаслідок допущених порушень норм п. 187.8 ст. 187, пп. 192.1.1, 1921.2 п. 192.1, п. 192.3, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201, не досліджуючи при цьому питання правомірності формування позивачем податкового кредиту на зазначену суму, прийняв рішення щодо скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000153901 від 29.08.2014 року в тому числі і в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 42 610,50 грн., в т.ч. 28407,00 грн. за основним платежем та 14203,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2015 р. по справі № 820/15649/14 в частині виходу за межі позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ УКРАЇНА" та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000153901 від 29.08.2014 року в тому числі і в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 42 610,50 грн., в т.ч. 28407,00 грн. за основним платежем та 14203,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями не відповідає вимогам ст. 159 КАС України, оскільки прийнята судом без жодного обґрунтування та з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині виходу за межі заявлених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ УКРАЇНА" підлягає скасуванню.

В іншій частині доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та його скасування колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст. 202, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2015 р. по справі № 820/15649/14 - скасувати в частині виходу за межі позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ УКРАЇНА" та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000153901 від 29.08.2014 року в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 42 610,50 грн., в т.ч. 28407,00 грн. за основним платежем та 14203,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2015 р. по справі № 820/15649/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02.11.2015 р.