Ухвала суду № 53202150, 04.11.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 р.Справа № 820/10212/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Яковенка М.М.

Суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Клочко Ю.О.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року по справі № 820/10212/15 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, Начальника Територіального управління Державної судової адміністрації в Харківській області Остапенка В.В. про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, Начальника Територіального управління Державної судової адміністрації в Харківській області Остапенко В.В., в якому просить суд зобов'язати відповідача ТУ ДСА в Харківській області перерахувати 121800 гривень, внесених на розрахунковий рахунок ТУ ДСА в Харківській області №37318008000164 в якості застави ОСОБА_1, на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в ПАТ "Креді Агріколь Банк".

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року відмовлено у відкритті провадження.

Позивач не погодився із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на її передчасність та прийняття з порушенням норм процесуального законодавства, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року і направити справу для продовження розгляду. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт наголошує на тому, що позивач у позові не ставив перед судом питання, які належить вирішувати в порядку кримінально-процесуального законодавства, спір полягає у зобов'язанні ТУ ДСА на її керівника вчинити певні дії, які вони повинні вчинити щодо повернення застави, а тому спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Посилається на те, що за аналогічними позовами окружні адміністративні суди відкривали провадження та приймали рішення щодо повернення застави.

Позивач підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представники відповідача в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи. Від сторони ТУ Державної судової адміністрації України в Харківській області надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутність.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження виходив з того, що правовідносини у сфері питання про застосування застави, у тому числі її повернення, врегульовано нормами КПК України, тому вони не можуть бути вирішенні в іншому порядку, зокрема, в порядку адміністративного судочинства, в зв'язку з чим таку позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Колегія суддів зазначає, що ТУ ДСА у Харківській області є територіальним органом Державної судової адміністрації України у системі судової влади, яке здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом, яке очолює відповідний начальник. Зазначені особи, з огляду на спрямованість їх діяльності та повноваження є суб'єктами владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Виходячи із загального розуміння правового спору, публічно-правовий спір - це відносини, які виникають внаслідок реального або уявного порушення прав, свобод та інтересів учасників публічно-правових відносин, що виникають з органами влади і їх посадовими чи службовими особами, які здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства та юридичними чи фізичними особами.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, спір між позивачем та відповідачами виник внаслідок (на думку позивача) протиправної дії (бездіяльності) щодо не повернення в межах кримінальної справи внесеної застави, а саме позивач просить зобов'язати відповідача перерахувати 121800 гривень, внесених на розрахунковий рахунок ТУ ДСА в Харківській області №37318008000167 в якості застави ОСОБА_1, на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «Креді Агріколь Банк».

Колегія суддів, враховуючи підстави звернення до суду, характер та суть спірних правовідносин, що виник між її учасниками вважає, що наявний спір має ознаки публічно-правового.

Вирішуючи питання про визначення юрисдикції адміністративного суду щодо можливості вирішення цієї справи, колегія суддів враховує, що КАС України встановлює певні правила відмежування адміністративної юрисдикції від інших видів юрисдикції, в тому числі встановлення переліку публічно-правових справ, що не належать до предмета адміністративної юрисдикції (частина третя статті 17 КАС України).

Так, частиною 3 ст.17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції;

Виходячи з правового аналізу наведених норм, колегія суддів приходить до висновку, що у випадку юрисдикційної визначеності розгляду спірного питання щодо повернення внесених коштів в якості запобіжного заходу у вигляді застави в порядку кримінального судочинства, тоді спір повинен вирішуватися відповідно до правил такого судочинства. Тобто, повинно мати пряма законодавча вказівка на можливість вирішення саме такого питання в порядку КПК України.

В той же час, якщо ж такий порядок прямо не визначений та не встановлений, тоді спір, що виник між такими особами з такого питання підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, внаслідок відсутності можливості вирішення такого спору у іншому судовому порядку.

Як вбачається з правових норм, що регулюють питання застави, в тому числі її повернення, ст.176, ч.11 ст.182, 203 КПК України, Постанови КМ України від 11.01.2012 року №15 «Порядок внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу», законодавчо не визначено, що спір, який може виникнути щодо повернення застави між заставодавцем та іншими суб'єктами владних повноважень, які здійснюють таке повернення, вирішується в порядку кримінального судочинства та за правилами КПК України.

Колегія суддів зазначає, що вирішення цього питання можливо умовно розділити дві стадії. Одна з яких, перебуває у стадії вирішення кримінального судочинства, в тому числі коли закінчується строк дії застави визначений в ухвалі про застосування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК України. В такому випадку усі спірні питання та випадки щодо прийняття рішення про повернення застави, що можуть виникнути між підозрюваним, обвинуваченим, заставодавцем та іншими суб'єктами кримінального процесу вирішуються в порядку кримінального судочинства.

В іншому випадку, коли вже настали певні умови, як то закінчення строку дії застави визначений в ухвалі, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК України, тоді питання щодо повернення коштів особі, що внесла заставу перебуває у площені правових відносин між іншими суб'єктами, тобто виникає конфлікт інтересів між особою, яка претендує на отримання коштів та суб'єктом, який зобов'язаний здійснити таке повернення, що в свою чергу вказує на перебування спору за межами вирішення кримінального судочинства.

Посилання суду першої інстанції на положення п.7 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 11.01.2012 року, якою передбачено, що кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України є безпідставним. Зазначеними пунктом лише врегульовано та визначене саме випадки передбачені КПК України, коли здійснюється повернення застави, а сам порядок вирішення спору, тобто судочинство в якому повинне здійснюватися судовий захист порушеного права, у випадку не здійснення повернення такої застави цим Порядком не визначений.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції внаслідок надання неналежної правової оцінки нормам матеріального та процесуального права дійшов помилкового висновку про те, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку стосовно того, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року підлягає скасуванню, з прийняттям нової про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду шляхом вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 197, 196, 198, 204, 205, 206, 209, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року по справі № 820/10212/15 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду шляхом вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Вступна та резолютивна частина ухвали прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 04 листопада 2015 року. У повному обсязі складена 05 листопада 2015 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.