Ухвала суду № 53202044, 21.10.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/332/14

Категорія: 8.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Кіселик Д.С.,

за участю представника позивача Філевського Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Лиман»» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

04.02.2014 року ПАТ «Суднобудівний завод «Лиман» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.11.2013 року:

- №0008731501, яким зменшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 5912 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2956 грн.;

- №0008741501, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5232 грн.;

- №0008751501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 4462 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року адміністративний позов ПАТ «Суднобудівельний завод «Лиман»» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.11.2013р. №0008741501. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області 25.12.2014 р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.11.2014 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника позивача та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

З 22.10.2013р. по 04.11.2013р. співробітниками податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ «Суднобудівний завод «Лиман» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за серпень 2013 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 11.11.2013р. №1168/14-04-15-01-19/01373890, яким встановлено порушення вимог п.200.4, п.200.6, абз. «а» п.200.14 ст.200, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України.

На підставі зазначеного акту уповноваженою особою прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.11.2013 року:

- №0008731501, яким зменшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 5912 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2956 грн.;

- №0008741501, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5232 грн.;

- №0008751501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 4462 грн.

Не погоджуюсь з зазначеними рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності лише одного з трьох рішення №0008741501.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як слідує з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, з 01.01.2011 р. він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями ж п.75.1 ст.75 ПК України, в свою чергу, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Так, як встановлено з матеріалів справи та спірного акту перевірки, підставами для прийняття відповідачем ППР №0008731501 і №0008751501 від 20.11.2013 року став висновок контролюючого органу про завищення підприємством позивача суми податкового кредиту з ПДВ за серпень 2013 року на загальну суму 10374 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 10374 грн., завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у серпні 2013 року на 5912 грн., завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у серпні 2013 року на 4462 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, самої позовної заяви та пояснень представника позивача в судових засіданнях судів 1-ї та 2-ї інстанцій, ПАТ «Суднобудівний завод «Лиман» проти вказаного вище висновку податкового органу фактично не заперечувало, і будь-яких заслуговуючи на увагу доводів та доказів, які б спростовували встановлені відповідачем факти, не навело та не надало.

Таким чином, з урахуванням вказаного, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність належних підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування ППР №0008731501 і №0008751501 від 20.11.2013 року.

При цьому, одночасно слід зазначити, що постанова суду 1-ї інстанції в цій частині позивачем в апеляційному порядку не оскаржувалася.

Як слідує зі змісту п.200.14 ст.200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з п.200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку у наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Крім того, як вказано у п.2.2 розділу ІІ Порядку №1236, податкове повідомлення-рішення за формою «В3» складається у випадку відмови у наданні бюджетного відшкодування ПДВ.

Відповідно до приписів п.200.5 ст.200 ПК України, не мають право на отримання бюджетного відшкодування особи, які: 1) були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); 2) мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Отже, за таких обставин, контролюючий орган вправі прийняти податкове повідомлення-рішення про відмову у наданні бюджетного відшкодування лише у випадку з'ясування за результатами проведення перевірки факту (фактів), про які зазначено у п.200.5 статті 200 ПК України.

Оскільки такого факту, як видно з матеріалів справи та акту перевірки, відповідач не встановив, тому, відповідно, ППР №0008741501 від 20.11.2013р. було прийнято ним безпідставно.

Так, згідно зі змісту спірного акту перевірки, ДПІ встановила лише факт перевищення заявленої Товариством суми бюджетного відшкодування (215389 грн.) над сумою, визначеною податковим органом за результатами перевірки (204245 грн.), тому була вправі прийняти податкове повідомлення-рішення за формою «В1» (про перевищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на 11 144 грн. (5 232 грн. + 5 912 грн.)).

Як зазначено в п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п.200.4 ст.200 ПКУ).

Також, як вбачається з вказаного акту, до суми бюджетного відшкодування за серпень 2013 року (215389 грн.) позивач включив частини залишків від'ємного значення: 5232 грн. - за червень 2013 року, 13106 грн. - за липень 2013 року і 197051 грн. - за серпень 2013 року.

На думку ДПІ, залишок від'ємного значення за червень 2013 року складав 0 грн. Відповідно, загальна сума, яка могла бути заявлена до відшкодування за серпень 2013 року, - 210 157 грн. Оскільки, як вказано вище, Товариство заявило до відшкодування 215 389 грн., то відповідач дійшов висновку про відмову у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2013 року на 5232 грн. (т.б. 215 389 - 210 157).

При цьому, необхідно звернути увагу на те, що твердження ДПІ про відсутність у підприємства позивача права включити до розрахунку суми бюджетного відшкодування 5 232 грн. обґрунтовані виключно висновками акту від 18.09.2013р. №776/14-04-15-01-19/01373890 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПАТ «СЗ «Лиман» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень, липень 2013 року».

Разом з тим, згідно з уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, позивач за червень 2013 року задекларував: 1) від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) - 224 696 грн.; 2) залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21.2) - 688 627 грн.; 3) залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 22) - 913 323 грн. (224 696 + 688 627); 4) суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 23.1) - 190 788 грн.; 5) залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24) - 722 535 грн. (913 323 - 190 788).

На стор. 29-31 акту від 18.09.2013р. ДПІ вказала, що Товариство завищило суму бюджетного відшкодування (190788 грн.) на 17 080 грн., хоча, на думку відповідача, Товариство мало право заявити до відшкодування за червень 2013 року 173 708 грн.

Крім того, як видно з висновків спірного акту від 18.09.2013р., перевіряючими фактично не було встановлено порушень при відображенні ПАТ «СЗ «Лиман» у декларації за червень 2013 року від'ємного значення з ПДВ у сумі 224696 грн. та бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 173708 грн.

До того ж, слід зазначити й про те, що податковим повідомленням-рішенням від 27.09.2013р. №0006751501 ДПІ відмовила Товариству у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 17080 грн., однак в подальшому, це податкове повідомлення-рішення було визнано протиправним та скасовано постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2013р. у справі №817/4489/13-а, яка була залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014р.

Доказів же прийняття на підставі даного акту від 18.09.2013р. податкового повідомлення-рішення за формою «В4» про зменшення від'ємного значення суми ПДВ, що була задекларована Товариством за червень 2013 року, податковий орган не надав.

Отже, за таких обставин, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції обґрунтовано визнав недоведеним висновок ДПІ про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування у серпні 2013 року на 5232 грн. (т.б. частину залишку від'ємного значення за червень 2013р.) та правильно скасував спірне податкове повідомлення-рішення від 20.11.2013р. №0008741501, як протиправне.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко