Ухвала суду № 53202020, 21.10.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/456/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Вербицької Н.В., Кравця О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року по справі за адміністративним позовом виробничого кооперативу «Віра» до Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомленні-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Жовтнева об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог виробничого кооперативу «Віра» відмовити повністю.

Постановою від 08 квітня 2014 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Миколаївський окружний адміністративний суд в повному обсязі задовольнив адміністративний позов виробничого кооперативу «Віра». Визнав протиправними дії Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки виробничого кооперативу «Віра» з питань правомірності формування податкового кредиту за грудень 2011 року та червень 2012 року, результати якої оформлені актом від 30.09.2013р. №112/22-23088380; визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення відповідача №0000042200 від 23.01.2014р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 56 400 грн.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскільки перевіркою, яка проведена з додержанням вимог ПК України, достовірно встановлено порушення ВК «Віра» вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 37600 грн.

Апелянт посилається на те, що ВК «Віра» не доведено транспортування придбаного у ПП ВКФ «Універсал-Центр» дизпалива, зокрема, не надано до перевірки товарно-транспортних накладних від постачальника палива з відмітками про місце навантаження та розвантаження палива, передачу та отримання палива у контрагента, а також не надано договору-заявки на транспортування ТМЦ.

Також, апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що ВК «Віра» в податковій звітності з ПДВ за червень 2012 року відображено результати здійснення господарських операцій з ПП ВКФ «Універсал-Центр», щодо якого в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського і технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів.

Виробничий кооператив «Віра» надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що відповідно до наказу від 24.09.2013р. №107, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, 24 вересня 2013 року посадовими особами Жовтневої ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ВК «Віра» з питань правомірності формування податкового кредиту за грудень 2011 року та червень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки №112/22-23088380 від 30 вересня 2013 року.

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за червень 2012 року на 37 600 грн.

Суд першої інстанції встановив, що 23 січня 2014 року, на підставі вказаного акту перевірки, Жовтнева ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області прийняла податкове повідомлення-рішення №0000042200, яким ВК «Віра» збільшила суму грошового зобов'язання з ПДВ на 56 400 грн. (в тому числі: 37600 грн. - за основним платежем, 18800 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями). Основний платіж є сумою ПДВ, яку ВК «Віра» сплатив на користь ПП ВКФ «Універсал-Центр» і включив до податкового кредиту червня 2012 року.

В оскарженій постанові суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем наявності законних підстав для проведення позапланової перевірки позивача. Суд не взяв до уваги посилання податкового органу на ненадання ВК «Віра» відповіді на запит від 01.10.2012р. №9199/10/15-214, посилаючись на те, що у вказаному запиті відсутня інформація про виявлені факти, що свідчать про можливі порушення Кооперативом податкового законодавства.

Суд першої інстанції встановив, що підставою для надіслання запиту ОДПІ вказала пункт 73.2 статті 72 Податкового кодексу України, тоді як зазначена норма встановлює порядок надання періодичної інформації (інформації, про яку вказано у підпунктах 72.1.1.1, 72.1.1.2, 72.1.1.3, 72.1.1.4, 72.1.2.1, 72.1.2.3, 72.1.2.4, 72.1.2.5, 72.1.2.6 підпункту 72.1.2, підпункті 72.1.5 статті 72 цього Кодексу), а не інформації на окремий письмовий запит контролюючого органу. Підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 кореспондує саме пункт 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, проте запит Жовтневої ОДПІ від 01.10.2012р. №9199/10/15-214 посилань на цю норму не містить.

Згідно висновків суду першої інстанції Жовтневою ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області не надано доказів виконання нею умов, встановлених п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, щодо надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Крім цього, суд першої інстанції встановив, що податковий орган не досліджував ані регістри податкового та бухгалтерського обліку, ані первинні документи, якими фіксувалося здійснення господарських операцій ВК «Віра» з ПП ВКФ «Універсал-Центр» щодо поставки дизпалива. Суд не взяв до уваги посилання податкового органу на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП ВКФ «Універсал-Центр», зазначивши, що даний акт свідчить лише про нездійснення контролюючим органом податкового контролю і не містить інформації, що має будь-яке відношення до податкових зобов'язань позивача.

За висновками суду першої інстанції, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень, зафіксованих актом перевірки №112/22-23088380 від 30 вересня 2013 року, а тому визначення на підставі такого акту перевірки до сплати ВК «Віра» грошових зобов'язань з податку на додану вартість і нарахування штрафних (фінансових) санкцій є незаконним.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є правомірність дій Жовтневої ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області щодо проведення позапланової документальної невиїзної документальної перевірки ВК «Віра» з питань правомірності формування податкового кредиту за грудень 2011 року та червень 2012 року, результати якої оформлено актом від 30.09.2013 № 112/22-23088380, а також винесене на підставі такого акту перевірки податкове повідомлення-рішення №0000042200 від 23.01.2014р.

Підстави та порядок проведення перевірок платників податків органами державної податкової служби визначаються нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої підстави: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п.79.1 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (п.79.2 ст.79).

З аналізу викладених норм, вбачається, що обов'язковою умовою, яка надає право податковому органу на проведення позапланової невиїзної перевірки платника податків на підставі п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, є: 1) направлення обов'язкового письмового запиту для отримання пояснень щодо фактів можливих порушень норм чинного законодавства у сфері здійснення господарської діяльності, та не отримання відповіді протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту таким платником податків; 2) надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Тобто, платник податків повинен бути повідомлений податковим органом про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки та до її початку податковий орган повинен мати відповідний документ про ознайомлення платника податків з наказом про проведення перевірки.

Згідно п.73.3 ст.73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності в тому числі такої підстави: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Апеляційний суд встановив, що 24 вересня 2013 року Жовтневою ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області прийнято наказ №107 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки виробничого кооперативу «Віра» з питань правомірності формування податкового кредиту за грудень 2011 року та червень 2012 року». Підставою для призначення перевірки позивача вказано п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України.

Відповідно до пояснень представника ОДПІ, наданих в суді першої інстанції, вказану перевірку призначено у зв'язку з ненаданням ВК «Віра» пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит податкового органу від 01.10.2012р. протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Апеляційний суд встановив, що вказаний запит отримано ВК «Віра» 05.10.2012р. Тобто, десятиденний строк для надання відповіді, у відповідності до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, мав обчислюватись з 05.10.2012 року.

Натомість, Жовтнева ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, у зв'язку з ненаданням позивачем пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит, провела невиїзну позапланову перевірку ВК «Віра» 24.09.2013 року, тобто майже через рік з дня вручення відповідного запиту.

Також в матеріалах справи відсутні докази про надіслання чи вручення під розписку уповноваженому представнику ВК «Віра» копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, як це передбачено статтею 79 ПК України. В акті перевірки від 30.09.2013 №112/22-23088380 зазначено, що повідомлення №12 від 24.09.2013р. та копію наказу №107 від 24.09.2013р. відділом податкового аудиту Жовтневої ОДПІ направлено позивачу поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням про вручення, в той час як перевірку проведено в день винесення зазначених наказу та повідомлення.

Водночас, апеляційний суд зазначає, що процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки контролюючим органом не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами відповідної перевірки. Оскільки, при прийнятті оскаржуваної постанови, суд першої інстанції констатував факт, що не отримання позивачем документів про призначення спірної перевірки унеможливило надання ним документів та інших доказів на підтвердження правомірності спірних сум податкового кредиту, проте не встановив, яким чином відповідні дані могли вплинути на висновки, зроблені контролюючим органом за результатами спірної перевірки, колегія суддів, відповідно до положень ст.195 КАС України, в ході апеляційного розгляду дослідила наявні в матеріалах справи докази щодо реальності господарських операцій позивача та надає наступну правову оцінку суті порушення податкового законодавства, яке було предметом спору у справі, що розглядається, та оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню.

Апеляційний суд встановив, що податкове повідомлення-рішення №0000042200 від 23.01.2014р. прийнято на підставі акту позапланової документальної невиїзної перевірки №112/22-23088380 від 30 вересня 2013 року, в якому податковим органом зафіксовано порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при декларуванні ВК «Віра» фінансово-господарських взаємовідносин з ПП ВКФ «Універсал-Центр» у червні 2012 року.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними суб'єктами господарювання, з якими постачальник мав певні господарські відносини, порушеннями вимог законодавства щодо створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності чи певними недоліками при складанні первинних документів.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів апеляційний суд дійшов висновку, що реальність угоди позивача з ПП ВКФ «Універсал-Центр», її платність, товарність та використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності, підтверджено матеріалами справи, зокрема: договором купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів №37 від 08.06.2012р., податковими накладними №3 від 08.06.2012р., №15 від 20.06.2012р., №14 від 21.06.2012р., видатковими накладними №РН-0000024 від 08.06.2012р., №УЦ-0000025 від 20.06.2012р., №УЦ-0000026 від 21.06.2012р.

В подальшому придбаний у ПП ВКФ «Універсал-Центр» товар реалізовано позивачем ФОП ОСОБА_1 на підставі договору поставки №0016/11-20011, та ТОВ «Татьяна і К» на підставі договору поставки №41-ВК від 08.06.2012р.

Апеляційний суд встановив, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій між ВК «Віра» та ПП ВКФ «Універсал-Центр».

Апеляційний суд встановив, що ВК «Віра» доведено дотримання ним всіх умов на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару у ПП ВКФ «Універсал-Центр», до податкового кредиту: фактичності придбання товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на підтвердження придбання товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Жовтнева ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області зазначає, що ВК «Віра» не надано доказів транспортування придбаних у ПП ВКФ «Універсал-Центр» паливно-мастильних матеріалів.

Апеляційний суд відхиляє ці доводи податкового органу, оскільки ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна чи надання його неоформленого належним чином, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Посилання податкового органу на акт ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 02.11.2012р. №326/22-200/32884421 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП ВКФ «Універсал-Центр» за період з 01.06.2012р. по 30.06.2012р.» не може вважатися безумовною підставою для визнання відображених позивачем у податковій звітності господарських операцій такими, що вчинені без мети реального настання правових наслідків, адже отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або висновки про відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, так як акт податкової перевірки чи акт про неможливість проведення зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно засвідчує обставини фактичної дійсності.

Недоведеними є доводи апелянта про відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення задекларованих господарських операцій, оскільки такі висновки взято Жовтневою ОДПІ з акту ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 02.11.2012р. №326/22-200/32884421 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП ВКФ «Універсал-Центр» за період з 01.06.2012р. по 30.06.2012р.», без самостійної перевірки вказаних обставин.

Чинним законодавством України не визначені норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим висновок щодо відсутності таких умов має оціночний характер, що базується на припущенні. Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань у платника податків в залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. При укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби.

Апеляційний суд вважає, що ВК «Віра» виконано всі зобов'язання за договором з ПП ВКФ «Універсал-Центр»: отримано товар та сплачено продавцю грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи; договір укладений позивачем з метою використання придбаного товару у власній господарській діяльності. Зазначені обставини ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції відповідачем не спростовано.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази, на порушення вимог частин першої, другої ст. 71 КАС України, податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що хоча судом першої інстанції не було повно з'ясовано всі обставини, що мають значення у справі, зокрема, щодо дослідження безпосередньо господарських відносин позивача з ПП ВКФ «Універсал-Центр», по суті ухвалене у справі рішення є правильним, безвідносно до мотивів, якими воно обґрунтовано, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

На підставі ст. 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 69-71, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя Н.В.Вербицька

суддя О.О.Кравець