Ухвала суду № 53201966, 04.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

04 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 472/1136/15-а

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Кучерявенко С.С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Веселинівського районного споживчого товариства на ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 07 вересня 2015 року у справі за позовом Веселинівського районного споживчого товариства до Веселинівської селищної ради, третя особа - відділ державної виконавчої служби Веселинівського районного управління юстиції Миколаївської області, про визнання недійсним рішення Веселинівської селищної ради Миколаївської області № 67 від 30 липня 2014 року про відмову в наданні дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ :

До Веселинівського районного суду надійшов адміністративний позов Веселинівського районного споживчого товариства до Веселинівської селищної ради, третя особа - відділ державної виконавчої служби Веселинівського районного управління юстиції Миколаївської області, про визнання недійсним рішення Веселинівської селищної ради Миколаївської області №67 від 30 липня 2014 року про відмову в наданні дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна - 3/4 частини житлової квартири АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_2

Ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 07 вересня 2015 року відмовлено Веселинівському районному споживчому товариству у відкритті провадження в адміністративній справі за вищезазначеним позовом.

Веселинівське районне споживче товариство на вказану ухвалу подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нову ухвалу про відкриття провадження у справі з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Апелянт вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції порушені норми процесуального права.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що рішенням господарського суду Миколаївської області по справі № 5016/2053/2012(10/77) від 07.12.2012 року за позовом Веселинівського районного споживчого товариства до ФОП ОСОБА_2 стягнуто з відповідача неустойку в розмірі подвійної орендної плати в сумі 53 866, 20 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1609, 50 грн.

Виконавчий документ за вказаним рішенням суду пред'явлено для примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби Веселинівського районного управління юстиції, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.01.2013 року.

У межах примусового виконання вищезазначеного рішення господарського суду Миколаївської області по справі №5016/2053/2012(10/77) від 07.12.2012 року було виявлено нерухоме майно боржника, а саме квартира АДРЕСА_2.

Оскаржуваним рішенням Веселинівської селищної ради в надані дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна відмовлено.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку селищна рада, як суб'єкт владних повноважень в результаті управлінських дій при винесені рішення виконувала регуляторну (контрольну) функцію відносно громадян за відсутності в цих правовідносинах ознак підлеглості чи підпорядкування, які притаманні для адміністративних правовідносин.

На думку суду першої інстанції, по суті не є публічно-правовим спір за участю суб'єкта владних повноважень, публічного права та суб'єкта приватного права, фізичної особи, коли управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на створення, зміну або припинення її цивільних прав. Тому, як вважає суд першої інстанції, такі справи є цивільно-правовими і підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Проте, колегія суддів не може погодитися із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до вимог ст.63 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

За адресою АДРЕСА_3 боржник не проживає та місце її проживання зареєстровано за іншою адресою, що підтверджується копією будинкової книги, доданої до матеріалів адміністративного позову.

На підставі вищенаведеного, позивач просив суд визнати недійсним рішення Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області, оскільки ним порушено право стягувача на обов'язковість виконання рішення суду.

Згідно до вимог п.13 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних інтересів, що виникають із житлових правовідносин, згідно ч.1 ст.15 ЦПК України розглядаються за правилами цивільного судочинства, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства».

Колегія суддів вважає, що позов не пов'язаний із порушенням, невизнанням або оспорюванням інтересів, що виникають із житлових правовідносин, а тому підстави для звернення до суду у порядку цивільного судочинства відсутні.

Частиною 2 п.13 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» передбачено, що з огляду на положення частини другої статті 17 КАС України спори, в яких урегульовані нормативно визначеною процедурою управлінські дії суб'єкта владних повноважень, пов'язані з реалізацією житлових прав фізичних осіб (щодо обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, нагляду і контролю за забезпеченням реалізації права громадян України на житло, додержання правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків тощо), є публічно-правовими і розглядаються за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; а також адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої цієї статті.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для звернення із відповідним позовом до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Крім того, у рішенні Конституційного Суду України від 01.04.2010 року № 10- рп/2010 зазначено, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Тобто, як суб'єкти владних повноважень, органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання захисту житлових прав дітей при відчужені нерухомості.

Отже, на підставі наведеного, колегія суддів доходить до висновку про те, що спір є публічно-правовим, має розглядатись за правилами адміністративного судочинства, тому ухвала від 07.09.2015 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі постановлена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції не вірними і такими, що не відповідають вимогам КАС України та приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Оскільки оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, то відповідно до вимог ст.202 КАС України ухвала Веселинівського районного суду Миколаївської області від 07 вересня 2015 року підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової ухвали про направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 199; 202; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Веселинівського районного споживчого товариства задовольнити частково, ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 07 вересня 2015 року скасувати, прийняти у справі № 472/1136/15-а нову ухвалу, якою направити справу до Веселинівського районного суду Миколаївської області для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян

Суддя: О.І. Шляхтицький