Ухвала суду № 53201931, 20.10.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 р.Справа № 818/797/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

представника позивача - Литвиненка В.О.,

представника відповідача - Савченка В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.05.2015р. по справі № 818/797/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація"

до Сумської митниці Державної фіскальної служби України

про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

03.03.2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" (далі по тексту - ТОВ «Сумифітофармація», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просило визнати незаконним та скасувати рішення від 19.02.2015 року №805130000/2015/000005/1 про коригування митної вартості товарів - солодка оголена сухий цілий пресований корінь в кількості 2561,63 кг, заявленої позивачем - ТОВ «Сумифітофармація» згідно митної декларації за №805130000.2015.001666 від 18.02.2015 року, в результаті чого позивачем було надмірно сплачено суму податку на додану вартість в розмірі 11300, 45 грн., які перераховані до Державного бюджету України як попередня оплата за митне оформлення згідно митної декларації №805130000/2015/001724 від 19.02.2015 року.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що під час митного оформлення товару (солодка оголена сухий цілий пресований корінь в кількості 2561,63кг), який ввозився на територію України, Товариство визначило його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту) та заявило цей показник у декларації митної вартості, до якої додало документи, що її підтверджують, згідно з переліком, встановленим положеннями Митного кодексу України. Вважає, що Митниця безпідставно не погодилася із заявленою декларантом митною вартістю товару і незаконно прийняла рішення про коригування митної вартості із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості (резервного).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.05.2015 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення від 19.02.2015 р. №805130000/2015/000005/1 про коригування митної вартості товарів, заявленої в митній декларації від 18.02.2015 р. №805130000/2015/001666.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідача, ТОВ "Сумифітофармація", посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просило апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 12.01.2015 р. між Товариством "Сумифітофармаця" (Покупець) та компанією "Greenworld Business LLP" (Продавець) укладено контракт №UK-120115 (далі - контракт), за умовами якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти та оплатити лікувальну рослинну сировину відповідно до специфікацій (а.с.13-15).

Постачання товару здійснюється на умовах, визначених у специфікаціях до цього контракту. Загальна сума контракту складається із загальної суми всіх специфікацій до нього (розділ 2 Контракту).

Оплата здійснюється шляхом, зазначеним в специфікаціях до цього контракту. Валюта сировини та валюта платежу встановлюються у специфікаціях до контракту (п.4.1, п.4.2 Контракту).

18.02.2015 р. позивачем з метою митного оформлення товару - солодка оголена сухий цілий пресований корінь подано до Сумської митниці митну декларацію №805130000/2015/001666 (далі - МД).

Митна вартість позивачем визначена за ціною договору (контракту), тобто за основним (першим) методом визначення митної вартості товару, а саме - 1,4 дол. США за 1 кг на загальну суму 3586,28 дол. США. За офіційним курсом НБУ станом на 18.02.2015 року 1 долар США становив 26,3581300 грн. (а.с.73-74).

На підтвердження митної вартості товару, разом із вищезазначеною МД до Митниці Товариство надало пакет документів, що перелічені у графі 44 МД та які необхідні для розмитнення товару.

Під час здійснення митного контролю у Митниці виникли сумніви щодо митної вартості товару, у зв'язку з чим посадовою особою митного поста "Суми-центральний" 18.02.2015 р. направлено письмову вимогу декларанту про необхідність подання додаткових документів, а саме: сертифікату походження товару та пакувального листа, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціальними експертними організаціями, а також інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

19.02.2015 р. відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №805130000/2015/000005/1 за другорядним методом митної вартості - резервним методом та скориговано митну вартість до 2,2 дол. США за 1 кг. (а.с.83-84).

При визначенні митної вартості за другорядним методом зазначені у графі 33 вищезгаданого рішення відповідач послався на те, що використані декларантом відомості не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально. В результаті здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару декларантом не надано прайс-листи виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Між декларантом і митним органом проведено консультацію. Другорядні методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (а) та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (б) не застосовувалися тому, що відсутня інформація по операціях з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що і оцінювані товари. Другорядні методи визначення митної вартості: на основі віднімання вартості (в) та на основі додавання вартості (обчислена вартість) (г) не використовувались з причин відсутності необхідної інформації. Підстави для визначення митної вартості: цінова інформація щодо імпортних операцій ЄАІС Держмитслужби України: МД №805130000/2014/013452 від 30.10.2014 року.

19.02.2015 року Митниця оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №805130000/2015/00005 (а.с.35), у якій Товариству повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів та подання нової ВМД із зазначенням митної вартості відповідно до наведеного вище рішення. ( а.с. 35)

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товарів від 19.02.2015 року №805130000/2015/000005/1, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ненадання товариством всіх запитуваних Митницею документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування Митницею коригування митної вартості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України (далі - МК), а також, положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч.1 ст. 248 МК).

Згідно з ч.1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Статтею 49 цього Кодексу визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частин четвертої та п'ятої статті 58 МК визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу (ч.1 ст. 52 МК).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч.2 ст. 52 МК).

Згідно із частиною першою статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Положеннями частини другої статті 53 МК встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, з аналізу положень частин першої та другої статті 53 МК випливає, що МК містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Окрім цього, положеннями частини п'ятої статті 53 МК встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Вищезазначене кореспондується з положеннями ч.3 ст.318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи, а також, відповідає пунктам 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" (далі - Міжнародна конвенція), якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, вищенаведене узгоджується із закладеними у положеннях статті 8 МК принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частою першою статті 54 МК передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (ч.1 ст. 57 МК).

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст. 57 МК).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст. 57 МК).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст. 57 МК).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 МК (ч.2 ст. 54 МК).

Положеннями частини першої статті 58 МК встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні, б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно), в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ч.2 ст. 58 МК).

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК (ч.3 ст. 58 МК).

Положеннями частини четвертої статті 54 МК встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також, у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 МК додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості (ч.5 ст. 54 МК).

Частиною шостою статті 54 МК встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Отже, аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК надає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також, відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору наведених у статті 58 МК.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже, такі вади не дозволяють органу доходів і зборів здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, що необхідні для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи і для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині третій статті 53 МК.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції встановлено стандартне правило: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; у випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Таким чином, нормами чинного законодавства визначений виключний перелік підстав для запиту додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. До таких підстав відповідно до частини третьої статті 53 МК віднесено: 1) наявність в документах, які підтверджують митну вартість товарів, розбіжностей; 2) наявність в документах, які підтверджують митну вартість товарів, ознак підробки; 3) відсутність в документах, які підтверджують митну вартість товарів, всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Додаткові документи відповідно до частини четвертої статті 53 МК запитуються органом доходів і зборів виключно у випадку наявності у останнього підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Інших підстав для запиту додаткових документів законодавством України з питань державної митної справи не встановлено.

У випадку встановлення визначених законодавством підстав для запиту додаткових документів посадова особа органу доходів і зборів здійснює письмовий запит додаткових документів із зазначенням конкретних документів, які необхідно подати. При цьому необхідність надання окремих додаткових документів повинна визначатися посадовою особою виходячи з особливостей зовнішньоекономічної операції.

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається органом доходів і зборів виключно у випадках, якщо встановлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість, в тому числі, невірно визначено митну вартість товарів.

Перелік таких випадків є виключний та визначений частиною шостою статті 54 МК.

Згідно з частиною третьою статі 54 МК, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Положеннями частини другої статті 55 МК встановлено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Отже, право Митниці на витребування додаткових документів закон тісно пов'язує з наявністю розбіжностей чи ознак підробки в основних документах, які повинні доводитись митним органом при витребувані додаткових документів.

З матеріалів справи убачається, що під час митного оформлення товарів, за яким були прийнято оскаржуване рішення, Товариство надавало усі необхідні документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК, а саме:

- контракт №UK-120115 від 12.01.2015 року;

- специфікацію №1 від 12.01.2015 року;

- рахунок-фактуру (інвойс) №М8-2015;

- банківське платіжне доручення №4 від 29.01.2015 року.

Крім того, підприємством було подано: міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 12.02.2015 року; пакувальний лист б/н від 11.02.2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару №2730 від 12.02.2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару №2730 від 12.02.2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2730 від 12.02.2015 року; декларацію про походження товару М8-2015 від 11.02.2015 року; сертифікат якості № UK-6 -UА від 13.02.2015 року; копію митної декларації країни відправлення №15LV00020720989338; комерційну пропозицію №5- UА-15 від 13.02.2015 року.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що із поданих позивачем документів, які містяться в матеріалах справи, не вбачається наявність розбіжностей або відсутність в них відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, в п.1.4 специфікації №1 до контракту №UK -120115 від 12.01.2015 року, яка є його невід'ємною частиною та дійсна протягом усього строку дії контракту, передбачена передоплата придбаного товару. Загальна сума цієї специфікації складає 157469 дол. США (а.с.16-17).

Вартість лікарського рослинного засобу - солодка оголеної сухий цілий пресований корінь (Glycyrrhiza glabra dried whole pressed roots (licorice) згідно з п.1.1 специфікації №1 становить 1,4 дол. США за 1 кг (а.с.16).

В комерційній пропозиції №5- UА-15 від 13.02.2015 року, а також в рахунку-фактурі (інвойсі) №М8-2015 ціна цього товару зазначена " 1,4 дол. США за 1 кг" на умовах 100% передоплати (а.с.19-20,23).

Як убачається із копії митної декларації №805130000/2015/001666, ціна товару становить 3586,28 дол. США за товар (рослини, які використовуються в медицині, сушені: солодка оголеної сухий цілий пресований корінь (Glycyrrhiza glabra) вагою 2561,630кг. (а.с. 73).

Згідно з поданою ТОВ "Сумифітофармація" митною декларацією ціна товару становила 1,4 дол. США за 1 кг (3586,28:2561,630), як і було зазначено в поданих позивачем документах під час митного оформлення.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, в рішенні про коригування митної вартості товарів від 19.02.2015 року №805130000/2015/000005/1 (а.с.83-84) Митниця жодним чином не вказала на будь-які наявні розбіжності чи ознаки підробки в поданих документах, а лише витребувала додаткові документи. Відповідач не зазначив, які саме факти чи складові митної вартості потрібно підтвердити запитуваними документами, а також конкретні причини та підстави необхідності надання таких документів. В оскаржуваному рішенні не вказано розбіжностей, які б стосувалися основного переліку документів для підтвердження митної вартості товарів, визначеного у частині другій статті 53 МК.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Митницею не доведено декларанту, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Також, Митницею не надано доказів в обґрунтування того, що документи, подані товариством для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Відносно відсутності висновку експертної організації щодо якісних характеристик товару, то за правилами частини третьої статті 53 МК такі документи надаються на письмову вимогу митниці виключно у випадку їх наявності в декларанта. При цьому, Митницею не доведено, що їх відсутність не дала змогу визначити митну вартість за основним методом.

Щодо визначення митної вартості товарів за резервним методом, колегія суддів зазначає наступне.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена частиною другою статті 58 МК. Відповідно до вказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ненадання товариством всіх запитуваних Митницею документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування Митницею коригування митної вартості. Також, Митницею не надано доказів існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 МК.

Наявність розбіжності між рівнем заявленої митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути єдиною та достатньою підстав для однозначного висновку про заниження митної вартості імпортованих товарів та надання митному органу недостовірних даних.

Рішення митного органу щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару лише на підставі раніше задекларованої вар тості цього товару, імпортованого за однією зовнішньоекономічною угодою, без послідовного застосування попередніх п'яти методів, та без обґрунтування неможливості їх застосування, є проти правним.

Саме така правова позиція викладена в Постанові Верховного суду від 12.12.2011 року, реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 20533659.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем подано відповідачу повний та достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом, визначена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 Митного кодексу України; відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Митницею неправомірно відмовлено Товариству у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначивши митну вартість за другорядним методом - резервним, а прийняте Митницею оскаржуване рішення містить загальні посилання та не розкриває фактів і відомостей, не деталізує конкретних обставин та підстав, які повинні міститись у рішеннях про коригування митної вартості, що вказує на його необґрунтованість та невідповідність вимогам частини другої статті 55 МК.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 28.05.2015 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.05.2015р. по справі № 818/797/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Присяжнюк О.В. Русанова В.Б. Повний текст ухвали виготовлений 26.10.2015 р.