Ухвала суду № 53201727, 21.10.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/317/15

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Кіселик Д.С.,

за участю представника позивача Бовра Д.Ю. та представника відповідача Бачерікову Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛС ГЛОБАЛ» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛС ГЛОБАЛ» до Одеської митниці ДФС, Південної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

15.01.2015 року ТОВ «УЛС ГЛОБАЛ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС, Південної митниці Міндоходів та ГУ ДКС України в Одеській області, в якому, разом з уточненням, просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Південної митниці Міндоходів про коригування заявленої митної вартості від 04.09.2014 року №500040001/2014/410033/2;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.09.2014 року №500040001/2014/00182;

- зобов'язати ГУ ДКС України в Одеській області повернути надмірно сплачені податки по ДТ 500040001/2014/016739 (020 вид - 19189, 28 грн., 028 вид - 74992,33 грн.) загальною сумою 94 181,61 грн. на п/р 26000010033543 в АБ ПІВДЕННИЙ, м. Одеса, МФО 328209;

- зобов'язати Одеську митницю ДФС надати висновок за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів, місцевих фінансових органів та територіальних органів ДКС України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2015 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «УЛС ГЛОБАЛ» відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ТОВ «УЛС ГЛОБАЛ» 15.04.2015р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2015р. та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

18.06.2014 року між «Fuji Industries Limited» (продавець) та ТОВ «УЛС ГЛОБАЛ» (покупець) укладено контракт №18/06-СН-ULS, а 21.07.2014 року - додаткова угода до цього контракту. Згідно п.п.1.1,2.2,3.1,3.3 умов Контракту, продавець продає, а покупець купує товар згідно специфікацій чи інвойсів, що є не від'ємною частиною контракту. Кількість товару і ціна за одиницю товару встановлюється продавцем і зазначається в специфікації чи інвойсах, що є невід'ємними частинами даного Контракту. Загальна вартість контракту становить 500 000 дол. США. Відповідно до п.3.3 Контракту, покупець зобов'язується сплачувати 100% вартості отриманого товару протягом 60 банківських днів прямим банківським платежем на рахунок продавця з моменту підписання повідомлення про надходження партії вантажу і інформуванні продавця про платіж з наданням по факсу платіжного документу з штампом банку покупця.

З метою здійснення митного оформлення придбаного за вказаним Контрактом товару («тканини з 100% синтетичних волокон») ТОВ «УЛС ГЛОБАЛ» 04.09.2014р. було подано до Південної митниці митну декларацію №500040001/2014/014886, в якій декларантом визначено вартість товару (тканини) на рівні: товару №1 - 1,0667 дол. США за 1 м2, товару №2 - 3,8109 дол. США за кг, товару №3 - 3,8815 дол. США за кг, товару №4 - 0,9134 дол. США за 1 м2 та товару №5 - 1,26 дол. США за 1 м2.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації від 04.09.2014 року №500040001/2014/014886 митної вартості товарів та обраного методу її визначення позивач надав митному органу разом з декларацією наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 18.06.2014 року №18/06-СН-ULS; додаткову угоду №1 від 21.07.2014 року, рахунок - проформу (інвойс) від 05.08.2014 року №05/08-14-UKR-ULS, коносамент від 19.07.2014 року №ККLUNB5626157 та інші товаросупровідні документи.

За результатами візуальної перевірки наданих ТОВ «УЛС ГЛОБАЛ» документів декларант був повідомлений митницею, що у поданих ним до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме: відповідно до п.п.3.3 зовнішньоекономічного контракту від 18.06.2014р. №18/06-СН-ULS покупець зобов'язується сплачувати 100% вартість отриманого товару в термін 60 банківських днів прямим банківським переказом на рахунок продавця з моменту підписання повідомлення про доставку партії вантажу та інформування продавця про здійснену оплату з пред'явленням по факсу платіжного документа зі штампом банка покупця, що суперечить відомостям, зазначеним у проформі-інвойсі від 05.08.2014 року №05/08-14-UKR-ULS, відповідно до якого передбачена 90% передплата, а 10% продавець може оплатити у термін 60 днів після митної очистки.

В зв'язку з виявленням вказаних розбіжностей, митницею було повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів наступних додаткових документів: виписки з бухгалтерської документації, прейскурантів (прайс - листів) виробника товару та розрахунку ціни (калькуляцію).

Однак, декларант електронним повідомленням повідомив відповідача про неможливість надання зазначених додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

04.09.2014 року, м/п «Іллічівськ» Південної митниці Міндоходів було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500040001/2014/410033/2 за МД №500040001/2014/014886, де зазначено, що в поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме: зміст п.п.3.3 зовнішньоекономічного контракту від 18.06.2014 року № 18/06-СН-ULS покупець зобов'язується сплачувати 100% вартість отриманого товару в термін 60 банківських днів прямим банківським переказом на рахунок продавця з моменту підписання повідомлення про доставку партії вантажу та інформування продавця про здійснену оплату з пред'явленням по факсу платіжного документа зі штампом банка покупця, що протирічить відомостям, зазначеним у проформі-інвойсі від 05.08.2014 року №05/08-14-UKR-ULS, відповідно до якого передбачена 90% передплата, а 10% продавець може оплатити у термін 60 днів після митної очистки.

За результатами проведеної шляхом обміну електронними повідомленнями консультації між митним органом і декларантом, згідно п. 6 ст. 54 МКУ, декларанта було повідомлено, що заявлену ним митну вартість товару митним органом не може бути визнано внаслідок виявлених розбіжностей та не підтвердження заявленої декларантом митної вартості шляхом надання додаткових документів. Митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена митним органом згідно з положеннями ст.ст.58,59 МКУ, так як у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами; ст.60 МКУ - у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, тому що у митного органу немає документально підтвердженої інформації щодо якості товарів із заявленими торговими марками та репутації цих товарів на ринку; ст.ст.62,63 МКУ - у митного органу відсутня інформація, необхідна для обчислення вартості на основі віднімання та додавання вартості. Митний орган запропонував визначити митну вартість оцінюваних товарів шляхом застосування резервного методу визначення митної вартості з використанням способів, які є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ), згідно з положеннями ст.64 МКУ, ґрунтуючись на раніше визнаних митними органами митних вартостях товарів, митне оформлення яких вже здійснено… митним органом буде здійснено коригування заявленої декларантом митної вартості до рівня митної вартості аналогічних (застосовано обґрунтовану гнучкість в застосуванні методу) товарів, митне оформлення яких вже здійснено (МД №500040001/2014/14163 від 21.08.2014 року, 500040001/2014/13127 від 05.08.2014 року, 500040001/2014/14034 від 19.08.2014 року, 500060001/2014/14830 від 24.04.2014 року, 500040001/2014/13573 від 13.08.2014 року): 1-тов. з 1,0667 дол. США/м2 до 1,3890 дол. США/м2; 2-тов.- з 3,8109 дол.США/кг нетто до 5,0 дол. США за кг нетто; 3-тов. - з 3,8815 дол. США/кг нетто до 5,0 дол. США за кг нетто; 4-тов. - з 0,9134 дол. США/м2 до 1,1850 дол. США/м2; 5-тов. - з 1,26 дол. США/м2 до 1,6350 дол. США/м2».

Окрім того, 04.09.2014 року інспектором Південної митниці позивачу було відмовлено у митному оформленні товару та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №500040001/2014/00182. Причиною формування Картки зазначено ст.55 МК України та рішення про коригування митної вартості від 04.09.2014 року №500040001/2014/410033/2.

Проте, в подальшому, т.б. 05.09.2014 року, товари таки були випущені за МД №500040001/2014/015037 у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Далі, позивач 26.11.2014 року надіслав на адресу відповідача документи на підтвердження заявленої митної вартості з проханням винести письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості від 04.09.2014 року №500040001/2014/410033/2. Так, підприємством було надіслано копію рішення про визначення митної вартості товару від 04.09.2014 року №500040001/2014/410033/1, зовнішньоекономічний контракт від 22.07.2014 року №22/07-СН-ULS, пакувальний лист від 05.08.2014 року №№TCLU5582197, прайс-лист від 11.07.2014 року, копію митної декларації країни відправлення від 15.07.2014 року №223120140827893450, коносамент від 19.07.2014 року № ККLUNB5626157.

Однак, відповідач своїм листом від 28.11.2014 року №17143/15-70-52 за результатами опрацювання додаткових документів, наданих підприємством для підтвердження заявленої митної вартості, за відсутності підстав у визнанні заявленої митної вартості відмовив у скасуванні свого рішення про коригування заявленої митної вартості від 04.09.2014 року №500040001/2014/410033/2, зазначивши, що у наданому прайс-листі не визначено в якій саме валюті зазначені ціни на товар та відповідно до якої саме одиниці виміру зазначені рівні цін. Крім того, на думку, відповідача, наданий зовнішньоекономічний контракт від 22.07.2014 року №22/07-СН-ULS не відноситься до даної поставки.

Не погоджуюсь з зазначеними діями та рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та, відповідно з правомірності дій та спірних рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Так, правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України. До митної справи, відповідно до ст.7 МК України, відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Як визначено приписами п.п.23,24 ст.4 МК України, митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з положеннями Митного кодексу України, орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою, відповідно до ст.49 МК України, є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Проте, ч.2 ст.53 МК України, визначено перелік документів, які декларант подає органу доходів і зборів щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення.

Як вбачається зі змісту вимог ч.2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Разом з тим, ч.3 ст.53 МК України, передбачено, що у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під і час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу (ч.1-3 ст.54 МКУ).

Відповідно до вимог ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Отже, проаналізувавши зазначені приписи МК України, суд дійшов висновку, що у разі виявлення митним органом в ході здійснення контролю неправильності визначення митної вартості товарів чи неповних відомостей про митну вартість товару останнім приймається рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару, що ввозиться на митну територію України.

Так, під час розгляду справи судами обох інстанцій були досліджені усі наявні у справі письмові докази (документи), в т.ч. і про які зазначалося у спірному рішенні про коригування митної вартості, як про документи які містять розбіжності.

Як встановлено по справі та вже зазначалося вище, позивачем до митного органу було надано зовнішньоекономічний контракт від 18.06.2014р. №18/06-СН-ULS; додаткову угоду №1 від 21.07.2014р., проформу - інвойс від 05.08.2014р. №05/08-14-UKR-ULS, коносамент від 19.07.2014р. №ККLUNB5626157.

Так, п.1 вказаного вище Контракту від 18.06.2014р. №18/06-СН-ULS передбачено, що продавець продає, а покупець купує товар згідно специфікацій чи інвойсів, які є невід'ємною частиною контракту. А відповідно до п.п.3.3 цього Контракту, покупець зобов'язується сплачувати 100% вартість отриманого товару в термін 60 банківських днів прямим банківським переказом на рахунок продавця з моменту підписання повідомлення про доставку партії вантажу та інформування продавця про здійснену оплату з пред'явленням по факсу платіжного документа зі штампом банка покупця. Продавець протягом 24 годин з моменту доставки товару зобов'язується передати по факсу покупцю підписаний рахунок на відвантажену партію товару.

Проте, судом встановлено, що документи, надання яких передбачено п.3 даного контракту, у позивача були відсутні.

У відповідності до відомостей, зазначених у проформі-інвойсі від 05.08.2014 року №05/08-14-UKR-ULS, сторонами передбачена 90% передплата, а 10% продавець може оплатити у термін 60 днів після митної очистки.

Отже, судом встановлено, що в п.3 зовнішньоекономічного Контракту від 18.06.2014р. №18/06-СН-ULS обумовлені умови платежу, які, в свою чергу, відсутні в проформі - інвойсі від 05.08.2014р. №05/08-14-UKR-ULS.

Крім того, слід звернути увагу й на те, що відповідно до п.2.2 даного Контракту, кількість товару та ціна за одиницю товару визначається продавцем і зазначається у специфікаціях чи інвойсах, але до митного оформлення надано лише проформу-інвойс від 05.08.14р. №05/08-14-UKR-ULS.

Як передбачено ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

А згідно із ст.691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст.632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Таким чином, виходячи з норм цивільного законодавства та законодавства, що регулює порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, ціна зовнішньоекономічного договору є обов'язковою умовою договору, та за умови відсутності ціни товару в договорі, документ в якому вона зазначена фактично, в цьому випадку - інвойс є невід'ємною частиною договору.

З аналізу положень Митного кодексу України вбачається, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначеному ч.2 ст.53 МК України, зазначено: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).

Комерційні документи - документи, які дають вартісну, якісну та кількісну характеристику товару. Вартісна характеристика товару надається в рахунку-фактурі та у рахунку-проформі. Рахунок-фактура (інвойс) - вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар.

Інвойс - це основний документ згідно з яким оплачуються товари та послуги відповідно до вказаних у ньому умов. В комерційній практиці супровідний документ, що надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і зведення про відправника і одержувача.

Також, під «інвойсом» слід розуміти документ, який в обов'язковому порядку супроводжує товари, які переміщуються через митний кордон України.

Отже, в зв'язку з наявними вищевикладеними розбіжностями у наданих декларантом документах, які були виявлені посадовою особою митниці під час митного оформлення, у відповідача і виникли обґрунтовані підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої позивачем митної вартості товарів.

Так, приписами ч.3 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як слідує зі змісту вимог ч.4 ст.53 МК України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у ч.ч.2,3 цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

При цьому, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Отже, по справі встановлено, що саме на підставі ч.3 ст.53 МК України, митницею було повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару, розрахунок ціни (калькуляцію).

Позивач же, в свою чергу, у своїй позовній заяві теж не заперечує, що ця вимога митного органу про надання додаткових документів виконана не була. Південна митниця в подальшому теж була повідомлена про відмову від подання додаткових документів, які запитувались.

Отже, сдами обох інстанцій беззаперечно встановлено, що позивач не надав до Південної митниці Міндоходів додаткових документів, що запитувались митним постом і цей факт представником позивача не спростовано та фактично навіть не заперечувався.

Таким чином, декларант - ТОВ «УЛС ГЛОБАЛ» не скористався своїм правом на подання додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, більш того на вимогу Південної митниці Міндоходів відмовився надати додаткові документи в порушення ч. 3 ст.53 МК України, а отже, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 МК України виникли підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Відповідно до статті VII «Генеральної угоди про тарифи й торгівлю», оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Крім того, ч.1 ст.57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Відповідно до приписів ч.ч.2,3 ст.57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч.4 ст.57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст.59,60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Також, у відповідності до п.2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів» (затв. наказом МФ України 24.05.2012р. №598), у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів вказується про проведення процедури консультацій між органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів.

Частиною 9 ст.58 МК України, в свою чергу, передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

А як встановлено ч.8 ст.57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст.64 цього Кодексу.

Отже, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1,2 ст.64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість оцінюваних товарів визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

По справі також встановлено, що з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості між Південною митницею Міндоходів та декларантом (позивачем) шляхом обміну електронними повідомленнями була проведена консультація, про що наявні записи у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, за результатами якої, згідно з положеннями ч.6 ст.54 МК України, декларанта було повідомлено, що заявлену ним митну вартість товару митним органом не може бути визнано внаслідок виявлених розбіжностей та не підтвердження заявленої декларантом митної вартості шляхом надання додаткових документів, про що зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості.

Так, на думку суду, у спірному рішенні про коригування митної вартості №500040001/2014/410033/2 від 04.09.2014р. наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

На підставі аналізу наявної у митного органу Міндоходів інформації щодо митної вартості на товари, митне оформлення яких вже здійснено, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи Міністерства доходів і зборів (ЄАІС) - згідно з положеннями п.1 ст.55 МКУ - митним органом здійснено коригування заявленої декларантом митної вартості до рівня митної вартості аналогічних (застосовано обґрунтовану гнучкість в застосуванні методу) товарів, митне оформлення яких вже здійснено (МД №500040001/2014/14163 від 21.08.2014р., №500040001/2014/13127 від 05.08.2014р., №500040001/2014/14034 від 19.08.2014р., №500060001/2014/14830 від 24.04.2014р., №500040001/2014/13573 від 13.08.2014р.): 1-тов. з 1,0667 дол. США/м2 до 1,3890 дол. США/м2; 2-тов.- з 3,8109 дол.США/кг нетто до 5,0 дол. США за кг нетто; 3-тов. - з 3,8815 дол. США/кг нетто до 5,0 дол. США за кг нетто; 4-тов. - з 0,9134 дол. США/м2 до 1,1850 дол. США/м2; 5-тов. - з 1,26 дол. США/м2 до 1,6350 дол. США/м2.

Судовою колегією по справі також встановлено, що митним постом декларанту було додатково роз'яснені вимоги ст.52 МК України стосовно випуску у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч. 7 ст. 55 МКУ.

Одночасно, декларанту було роз'яснено і його право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду.

Відповідно до ч.8 ст.55 МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2014 року позивачем на адресу відповідача на підтвердження заявленої митної вартості були надіслані документи, зокрема, копію рішення про визначення митної вартості товару від 04.09.2014р. №500040001/2014/410033/1, зовнішньоекономічний контракт від 22.07.2014р. №22/07-СН-ULS, пакувальний лист від 05.08.2014р. №№TCLU5582197, прас-лист від 11.07.2014р., копію митної декларації країни відправлення від 15.07.2014р. №223120140827893450, коносамент від 19.07.2014р. №ККLUNB5626157.

Однак, як вжа зазначалося вище, відповідач своїм листом від 28.11.2014 року №17143/15-70-52, за результатами опрацювання цих додаткових документів, наданих підприємством для підтвердження заявленої митної вартості, за відсутності підстав у визнанні заявленої митної вартості, відмовив у скасуванні рішення про коригування заявленої митної вартості від 04.09.2014р. №500040001/2014/410033/2. Так, з цього листа видно, що наданий прас-лист від 11.07.2014 року не може бути врахований для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки у ньому не визначено у якій саме валюті зазначені ціни та відповідно до якої саме одиниці виміру зазначені рівні цін (т.б. вартість за м2, вартість за кг, вартість за тону, вартість за погонний метр), а також не має терміну дії зазначених в пропозиціях цін.

До переліку додаткових документів, визначених ч.3 ст.53 МКУ, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Отже, зазначеним положенням МК України визначено, що до органу доходів і зборів в якості додаткового документу для підтвердження заявленої митної вартості подаються прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару, який оцінюється.

При розгляді наданих декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару орган доходів і зборів має упевнитись, що інформацію, яка містяться в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів.

В словнику іншомовних соціокультурних термінів визначено, що прайс-лист, це систематизований збірник цін (тарифів) за групами та видами товарів і послуг (це те, що і прейскурант).

Згідно загальноприйнятої світової практики, прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Так, з дослідженого судом прас-листа «Fuji Industries Limited» від 11.07.2014 року вбачається, що в ньому відображено номер товару, фото зразок тканини, ціна, умови платежу. Проте, на думку суду, відповідачем, в даному випадку, було правомірно зазначено, що в прас-листі від 11.07.2014 року не визначено одиницю виміру товару та валюту у якій зазначена вартість товару, що унеможливлює віднести цей документ до даної партії товару.

Окрім того, зазначений документ також не містить і підпису уповноваженої особи та печатки продавця/виробника товару.

Також, як вказувалося вище, у своєму позові позивач посилався на зовнішньоекономічний контракт від 22.07.2014 року №22/07-СН-ULS, який також було додатково надано для підтвердження заявленої митної вартості.

Разом з тим, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, погоджується з позицією митного органу, що цей зовнішньоекономічний контракт від 22.07.2014 року №22/07-СН-ULS не відноситься до даної поставки та не може бути врахований для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Отже, з огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, приймаючи спірне рішення запропонував декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, провів консультацію шляхом обміну електронними повідомленнями з декларантом, а тому з урахуванням ненадання декларантом необхідних належних для підтвердження митної вартості додаткових документів, прийняв обґрунтоване рішення про визначення митної вартості за резервним методом, при цьому зазначивши у рішенні послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Слід зазначити, що аналогічна правова позиція з цього питання була висловлена і Верховним Судом України, зокрема, в постанові від 07.09.2012 року у справі за позовом ЗАТ «ВО «Конті» до Східної митниці ДМС України про визнання протиправною картки відмови.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач в своєму адміністративному позові одночасно заявив вимоги і до Одеської митниці ДФС щодо її зобов'язання подати висновок за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань.

Але, під час розгляду справи встановлено, що позивачем подавалися документи для митного оформлення товарів за МД №500060001/2014/014886 безпосередньо до Південної митниці Міндоходів, та саме Південною митницею Міндоходів прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також розглянуто лист позивача від 26.11.2014 року.

Згідно з інформацією ДП «Інформаційно-ресурсний центр», Південна митниця Міндоходів (код ЄДРПОУ 38721632), є органом державної влади, зареєстрована за адресою: 65078, Одеська область, м.Одеса, вул.Гайдара,21-а, з 24.04.2013 року, отже є юридичною особою, має адміністративну процесуальну правосуб'єктність та не є припиненою, оскільки в ЄДР відсутній запис про припинення юридичної особи.

Відповідно до наказу Одеської митниці ДФС від 09.12.2014 року №31 «Про початок діяльності Одеської митниці ДФС» розпочате виконання Одеською митницею ДФС повноважень з 00 годин 00 хвилин 10 грудня 2014 року.

Отже, з урахуванням зазначеного, суд критично ставиться до посилань позивача в уточненому адміністративному позові, що Південна митниця Міндоходів не є юридичною особою, та є такою що припинилася, оскільки дане твердження спростовано матеріалами справи.

Крім того, позивач в своєму позові, посилаючись на «Порядок взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань» (затв. Наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 30.12.2013р. №882/1188), просив зобов'язати ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області повернути йому надмірно сплачені податки по ДТ 500040001/2014/016739 (020 вид - 19189,28 грн., 028 вид - 74992,33 грн.) загальною сумою 94181,61 грн. на п/рах 26000010033543 в АБ ПІВДЕННИЙ, м. Одеса, МФО 328209.

Відповідно до «Класифікатору видів митних платежів до державного бюджету» код виду платежу: 020 - є ввізне мито, що нараховується по ВМД; 028 - є податок на додану вартість.

Приписами ч.1 вказаного вище Порядку №882/1188 передбачено, що цей Порядок регламентує взаємовідносини територіальних органів Міністерства доходів і зборів України з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань з метою належного виконання положень ст.ст.43,102 ПК України, ч.2 ст.45 та ч.2 ст.78 Бюджетного кодексу України.

Так, механізм помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів безпосередньо визначено ст301 МК України.

Процедуру ж повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами визначено в «Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами» (затв. наказом ДМС України від 20.07.2007р. №618).

Таким чином, що ж стосується повернення надмірно сплачених митних платежів, судова коелгія зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в рішенні від 17.12.2013 року (справа №21-439а13), питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Отже, порядок повернення надмірно сплачених митних платежів встановлений законодавчо, а тому, відповідно, суд вважає, що позов ТОВ «УЛС ГЛОБАЛ» про зобов'язання Одеської митниці ДФС подати висновок за формою згідно з додатком 1 до Порядку, не підлягає задоволенню, а в частині зобов'язання ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області повернути надмірно сплачені платежі по декларації МД №500060001/2014/015037 взагалі є передчасним.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що оскаржуване рішення Південної митниці Міндоходів було прийнято правомірно, в межах компетенції та у спосіб, що передбачені законодавством, яке регулює спірні правовідносини.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛС ГЛОБАЛ» - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко