Постанова № 53201540, 03.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 753/20650/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Даниленко В.В.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві Держспоживінспекції України про визнання протиправним та скасування рішень про накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся в Дарницький районний суд м. Києва з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві Держспоживінспекції України про визнання протиправними та скасувати рішення від 23.10.2014 року № 000055 та № 000056 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що листом від 11.09.2014 року за №059/07-5038 Управління з питань реклами Департаменту суспільних комунікацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомило Інспекцію про систематичне порушення вимог чинного законодавства України у сфері реклами позивачем та просило вжити дієвих заходів за порушення встановленого порядку розповсюдження та розміщення реклами.

02.10.2014 року головним спеціалістом Інспекції відносно позивача складено протокол про наявні ознаки порушень законодавства України про рекламу при розповсюдженні зовнішньої реклами у м. Києві на фасаді будинку (м. Київ, буд. Перова, 40, 1 рекламний носій), з ознаками порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», а саме - розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України

Також, головним спеціалістом Інспекції, в порядку ч.2 ст. 26 Закону України «Про рекламу», були направлені вимоги до позивача від 02.10.2014 року № 07-17-06/1751 та від 08.10.2014 року №07-17-06/1764 про надання до Інспекції відповідних письмових пояснень, свідоцтво про державну реєстрацію, дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, договір на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, документального підтвердження вартості розповсюдженої реклами (договори, акти виконаних робіт, квитанції про сплату тощо). Вище зазначені вимоги, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримані 15.10.2014 року, що підтверджується матеріалами справи.

На підставі протоколу про порушення законодавства про рекламу від 02.10.2014 року у відповідності до вимог п. 11 «Про порядок накладення штрафів за порушення законодавства України про рекламу» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693, Інспекцією винесено рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу від 23.10.2014 року.

23.10.2014 року відбувся розгляд справи стосовно позивача про порушення законодавства про рекламу та було складено відповідний протокол у якому встановлено недотримання позивачем вимог законодавства України про рекламу, а саме: неподання інформації щодо вартості розповсюдженої зовнішньої реклами магазин «База Автозвука», що підтверджує порушення вимог ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу» та відсутність дозволу на розміщення зовнішньої реклами за адресою: м. Київ, бул. Перова, 40, що підтверджує порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», а саме - розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, до надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

На підставі протоколу відповідачем винесено рішення від 23.10.2014 року № 000055 та № 000056 про накладання на позивача штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись із висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

За змістом ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. N 206 виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про рекламу» відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

За змістом ч. 4 ст. 27 Закону України «Про рекламу» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зокрема, на розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами.

У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 7 ст. 27 Закону України «Про рекламу»).

Згідно з ч. 8 ст. 27 Закону України «Про рекламу» рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Згідно Свідоцтва на знак для товарів і послуг НОМЕР_1, зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 10 лютого 2014 року, власником зображення знака «ІНФОРМАЦІЯ_1» є ОСОБА_3.

01 липня 2014 року між ОСОБА_2 (ліцензіар) та ТОВ «Моторна справа» (Ліцензіат) укладено ліцензійний договір №07/14, ліцензіар надає Ліцензіату за винагороду на термін дії цього договору невиключну ліцензію (невиключні права) на використання Торгівельної марки щодо усіх товарів і послуг, зазначених у Свідоцтві за класами МКТП. При цьому Ліцензіату надається право використання Торгівельної марки на території всього світу. Ліцензіат має право ухвалювати рішення, ґрунтуючись на власних знаннях й досвід, самостійно визначати тактику і стратегію використання Торгівельної марки, керуючись положеннями цього договору (п.4.4 договору). Ліцензіат має право вказувати у відповідних рекламних матеріалах, а також на товарах і послугах, що реалізуються або надаються під Торгівельною маркою, відомості проте, що Торгівельна марка використовується за Ліцензійним договором (п.12.1 Договору).

Цей договір укладено на 1 рік, набуває чинності з дати підписання і діє до 30 червня 2015 року (п.1.4.1 договору).

Таким чином, на момент прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, ТОВ «Моторна справа» як Ліцензіату були відповідно до вищезазначеного договору, передані невиключні права на використання Торгівельної марки «БАЗА АВТОЗВУКА» і останній мав визначені умовами договору права на використання даної торгівельної марки, у тому числі і у рекламі.

Відповідно до договору №04-14-03 від 01 лютого 2014 року, укладеного між ТОВ «Тінент» (орендодавець)та ТОВ «Моторна справа» (орендар), орендодавець передає в оренду частину нежилого приміщення площею 251,55 кв.м по бульвару Перова,40 у м. Києві. Термін оренди з 01 лютого 2014 року по 30 листопада 2015 року (п.3.1 договору оренди).

Із листа Департаменту Суспільних комунікацій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 11.09.2014 року (а.с.46) вбачається, що за результатами проведеної роботи виявлено власників рекламних засобів, які систематично порушують вимоги чинного законодавства України у сфері реклами, а саме, розміщення рекламних засобів самовільно, тобто без відповідної дозвільної документації, в.т.ч. СПД ОСОБА_3, тип реклами «Рекламна вивіска, напис на будинку (будівлі), споруді; місце розташування Дніпровський район, бул. Перова 40.

Реквізити замовника АДРЕСА_1, ОСОБА_2

Проте, як зазначено судом вище, за адресою місцерозташування реклами, як на те вказано у вищезгаданому листі та додатку до нього, знаходиться ТОВ «Моторна справа», який орендує приміщення у ТОВ «Тінент» відповідно до договору оренди приміщення.

Крім того, на приміщенні, яке орендує зазначене товариство розміщено Торгівельну марку «БАЗА АВТОЗВУКА», невиключні права на використання якої отримало ТОВ «Моторна справа» відповідно до Ліцензійного договору, укладеного з позивачем.

Зазначені обставини відповідачем перевірено у встановленому законом порядку не було.

02.10.2014 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у м. Києві складено протокол відносно ФОП ОСОБА_2 - розповсюджувача реклами про те, що порушення законодавства України про рекламу при розповсюдженні зовнішньої реклами у м. Києві на фасаді будинку (м. Київ, бул. Перова,40, 1 рекламний носій) з ознаками порушення ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу», а саме розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються КМ України.

23 жовтня 2014 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у м. Києві прийнято рішення №000056 відповідно до якого за порушення вимог законодавства про рекламу у відповідності до вимог ч.7 ст. 27 Закону України «Про рекламу» накладено штраф на позивача у розмірі 5083 грн.

Крім того, 02.10.2014 року посадовою особою Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві складено протокол про наявні ознаки порушень законодавства україни про рекламу при розповсюдженні зовнішньої реклами у м. Києві на фасаді будинку (м.Київ, бул. Перова,40, рекламний носій) з ознаками порушення вимог ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу», а саме - розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються КМ України.

23 жовтня 2014 року Інспекцією було прийнято рішення №000055 про накладення на ФОП ОСОБА_2 штрафу у розмірі 1700 грн за порушення вимог законодавства України про рекламу у відповідності до вимог ч.6 ст. 27 Закону України «Про рекламу».

Відповідно до Закону України «Про рекламу» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

-особа - фізична особа, в тому числі фізична особа - підприємець, юридична особа будь-якої форми власності, представництво нерезидента в Україні;

-розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про рекламу» визначено, що особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Згідно з частиною 2 зазначеної норми Закону, відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть: 1) рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно; 2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами; 3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Отже, з аналізу вищезазначеної норми Закону чітко вбачається, що відповідальність за порушення законодавства про рекламу може нести лише винна особа, а саме, у даному випадку, особа, яка розповсюджувала рекламу з порушенням встановлених законодавством вимог.

Доказів того, що саме позивач розповсюджував рекламу на будинку 40 по бул. Перова у м. Києві, один рекламний носій, відповідач не встановив в ході розгляду справ про порушення законодавства про рекламу та прийняв незаконні рішення про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Згідно з частиною 6 ст. 27 вищезазначеного Закону за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 7 ст. 27 Закону визначено, що у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції не було встановлено доказів вини позивача у порушення законодавства про рекламу.

Не було встановлено такої вини і в ході розгляду справ Інспекцією з питань захисту прав споживачів у м. Києві про накладення на позивача штрафів за порушення законодавства про рекламу, оскільки не проведено належної перевірки того, кому належить реклама, хто її розповсюдив, кому належить приміщення, на якому розміщена реклама а також, не було встановлено кому належить торгівельна марка, яка була розміщена на рекламі.

Крім того, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 18 КАС України, адміністративним загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Із матеріалів справи вбачається, що спір виник між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Інспекцією з питань захисту прав споживачів щодо накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Тобто даний спір не стосується питання притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки притягнуто до відповідальності було фізичну особу-підприємця за порушення законодавства про рекламу.

Пунктом 1 частини 2 статті 18 КАС України визначено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи однією із сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, обласна рада, Київська, Севастопольська міські ради, їх посадові чи службові особи, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки.

Підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача, колегія суддів не вбачає, оскільки чинний Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає такого захисту порушеного права особи як закриття провадження у справі.

Крім того, колегія суддів враховує, що у даному випадку справа відносно ФОП ОСОБА_2 про адміністративне правопорушення відсутня, а сам позивач до адміністративної відповідальності не притягувався. Притягнення до відповідальності позивача мало місце відповідно до Закону України «Про рекламу, яка передбачає відповідальність за порушення законодавства про рекламу.

Тому в цій частині позовних вимог позивачу слід відмовити.

Згідно статті 198, п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято рішення з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального законодавства, а також розглянуто справу та прийнято рішення неповноважним судом, а тому постанова Дарницького районного суду м. Києва підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_2 у повному обсязі

Керуючись ст.ст. 160,197,198,202,205,207,212,254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову наступного змісту.

Визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві Держспоживінспекції України №000055 від 23.10.2014 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 у розмірі 1700 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві Держспоживінспекції України №000056 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 23.10.2014 року на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 у розмірі 5083 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 04 листопада 2015 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.