Постанова № 53201459, 03.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/2845/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання неправомірною бездіяльності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - Відповідач) про визнання протиправною бездіяльність щодо не вчинення заходів, які передбачені під час проведення процедури адміністративного оскарження за скаргою ОСОБА_2 від 10.08.2015 року про скасування грошових зобов'язань в розмірі 25 000,00 грн, що є транспортним податком з фізичних осіб, що визначені в податковому повідомленні-рішенні ДПІ у м.Чернігові ГУ ДФС у Чернігівський області від 22.05.2015 року без номеру форми «Ф».

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача та заперечення представника Відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, податковим повідомленням-рішенням від 22.05.2015 року без номеру форми «Ф» Позивачу визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 25 000,00 грн, що є транспортним податком з фізичних осіб.

Згідно норм Податкового Кодексу України вважається, що Позивач 13.07.2015 року отримала зазначене рішення.

10.08.2015 року Позивач подала до Відповідача скаргу на податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Чернігові ГУ ДФС у Чернігівський області від 22.05.2015 року без номеру форми «Ф», яким ОСОБА_2 визначено суму транспортного податку з фізичних осіб.

Розглянувши подану скаргу, 18.08.2015 року Відповідач, посилаючись на порушення Позивачем п.п.56.1, 56.2, 56.3 ст.56 Податкового кодексу України, а саме, 10-ти денного строку для подання скарги, залишив скаргу без розгляду.

Не погоджуючись з такими діями Відповідача, Позивач звернулась з відповідним позовом до адміністративного суду.

Згідно ст.3 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

У розумінні статті 6 Кодексу податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Відповідно ст.8 Кодексу до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

До місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок (ст.10 Кодексу).

Податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю (ст.265 Кодексу).

Положеннями ст.267 Кодексу визначено платників транспортного податку, обєкта оподаткування, бази оподаткування ставки податку, порядок обчислення та сплати податку, строки сплати транспортного податку.

З аналізу перелічених норм Податкового кодексу України вбачається, що Позивачу грошове зобов'язання з транспортного податку було визначено не в зв'язку з будь-якими порушеннями з її боку норм чинного законодавства, а в зв'язку з виконанням фіскальним органом своїх функцій по визначенню грошових зобовязань з транспортному податку.

Згідно п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Кодексу контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно п.п.267.6.2 п.267.6 ст.267 Кодексу податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Положеннями статті 56 Кодексу передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів вважає, що Податковим кодексом України встановлено два строки на оскарження рішень податкового органу, а саме загальний 10-ти денний строк та спеціальний 30-ти денний строк, який застосовується у разі оскарження рішення, яким контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства.

Як убачається з матеріалів справи та зазначалось раніше, Позивачем подано скаргу до контролюючого органу вищого рівня на податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Чернігові ГУ ДФС у Чернігівський області від 22.05.2015 року без номеру форми «Ф», яким ОСОБА_2 податковим органом визначено суму транспортного податку з фізичних осіб, тобто не у зв'язку з порушенням податкового законодавства.

Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку підлягає застосуванню вимога п.56.12 ст.56 Кодексу, відповідно якої Позивач мала право на протязі 30 календарних днів оскаржити податкове повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Згідно п.58.3 ст.58 Кодексу податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Податкове повідомлення-рішення від 22.05.2015 року відправлено Позивачу поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення 11.06.2015 року.

Вказане поштове відправлення повернуто поштою 13.07.2015 року до ДПІ у м.Чернігові у звязку із закінченням терміну зберігання.

Отже, у розумінні п.58.3 ст.58 Кодексу, податкове повідомлення-рішення від 22.05.2015 року вважається врученим Позивачу 13.07.2015 року.

Таким чином, Позивач, починаючи з 14.07.2015 року на протязі 30-ти днів мала право оскаржити вказане рішення в адміністративному порядку.

Проте, дана обставина не була врахована Відповідачем, у зв'язку з чим, останнім безпідставно залишено без розгляду подану 10.08.2015 року Позивачем скаргу.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 159 КАС України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Відповідачем протиправно залишено скаргу Позивача без розгляду, оскільки згідно п.56.12 ст.56 Податкового кодексу України Позивач мала 30-ти денний строк на оскарження податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Чернігові ГУ ДФС у Чернігівський області від 22.05.2015 року без номеру форми «Ф».

Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову суду та прийняти нову постанову.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області щодо невчинення заходів, які передбачені під час проведення процедури адміністративного оскарження за скаргою ОСОБА_2 від 10.08.2015 року про скасування грошових зобов'язань.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Костюк Л.О.

Постанова складена в повному обсязі 04 листопада 2015 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Бужак Н.П.