Ухвала суду № 53201286, 04.11.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Козлов Д.О.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року справа №265/4572/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., при секретарі судового засідання - Челаховій О.О., за участю прокурора - Бакшаєвої В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 липня 2015 року у справі № 265/4572/15-а за позовом Прокурора м. Маріуполя в інтересах ОСОБА_2 до Маріупольської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради, третя особа - Соледарський професійний ліцей про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу,-

В С Т А Н О В И В:

10 липня 2015 року Прокурор м. Маріуполя звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_2 до Маріупольської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради, третя особа - Соледарський професійний ліцей про визнання неправомірною бездіяльності школи щодо невиплати випускнику ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги згідно вимог ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги згідно вимог ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» у сумі 7 673,50 грн.(а.с. 1-5).

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 липня 2015 року визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Позовні вимоги задоволені частково. Визнати дії неправомірними та зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в розмірі не менше 6 прожиткових мінімумів для дітей віком від 6 до 18 років відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» з відрахуванням проведених виплат. В задоволенні решти заявлених вимог відмовлено (а.с. 26-28).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Маріупольська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просило скасувати постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 липня 2015 року у справі № 265/4572/15-а, прийняти нову постанову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідачем зазначено, що у ОСОБА_2 не має права на отримання одноразової грошової допомоги згідно вимог ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» оскільки на момент закінчення навчального закладу йому не виповнилось 18 років, а ця допомога має виплачуватись з 18 по 23 роки (а.с. 34-36).

Прокурор в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, наполягала на тому, що рішення суду першої інстанції прийнято з додержання норм матеріального та процесуального права.

Позивач, представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином, про що свідчать поштові повідомлення.

03 листопада 2015 року від представника відповідача до канцелярії суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представник школи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з залишенням позовної заяви без розгляду, з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6), має статус дитини, позбавленої батьківського піклування на підставі рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради від 15 квітня 2009 року № 267 (зворотній бік а. с. 6).

25 травня 2011 року ОСОБА_2 зараховано до 6-го класу школи-інтернат № 1 міста Маріуполя (а.с. 7), з якої 28 серпня 2014 року його відраховано до продовження навчання до Соледарського професійного ліцею як випускника (зворотній бік а.с. 7).

На підставі наказу № 244/к від 07 серпня 2014 року «Про виплату випускної допомоги випускникам», зокрема, ОСОБА_2 виплачено випускну допомогу в сумі 42,50 грн. (зворотній бік а.с. 8).

Відповідач перерахував відповідну суду допомоги, що підтверджується платіжним дорученням № 1021 від 18 серпня 2014 року (а.с. 8).

Відповідно до відомістю школи про отримання випускної допомоги, ОСОБА_2 отримав 42,50 грн. у серпні 2014 року (а.с. 9).

Під час перевірки школи у травні 2015 року прокурором виявлено не донарахування ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у розмірі 7 673,50 грн. у відповідності до положень ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» у зв'язку з чим 10 липня 2015 року в інтересах ОСОБА_2, звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Приймаючи постанову про часткове задоволення позовних вимог (а.с. 26-28), суд першої інстанції розглянув позов по суті та визнав поважними причини пропуску строки звернення до суду з зазначеним позовом, виходячи з того, що строк звернення має відраховуватись з дня, коли прокурор дізнався про порушення прав особи, в інтересах якої він звертається до суду, а саме з часу проведення відповідної перевірки законності дій відповідача органами прокуратури, що суд апеляційної інстанції вважає недопустимим, з наступних підстав.

Згідно ч. 1, 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що адміністративний даний позов мав бути поданий у шестимісячний строк після отримання ОСОБА_2 не відповідної (на його думку) законодавству суму грошової допомоги, тобто, граничний строк подання позову сплив у лютому 2015 року.

Як вже зазначалось раніше, позивач звернувся до суду 10 липня 2015 року (а.с. 1).

Разом із цим, відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. При цьому, позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

При вирішенні питання щодо поважності/неповажності пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд виходить з того, що поважними визнаються лише такі причини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, тобто, які б об'єктивно та істотно перешкоджали його зверненню до суду та не залежали від його волевиявлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження. Наявність таких підстав має бути підтверджена прокурором шляхом надання суду відповідних доказів.

При цьому, суд зазначає, що при зверненні до суду з адміністративним позовом прокурора в інтересах громадянина позивачем у справі є громадянин, а прокурор здійснює процесуальне представництво його інтересів у суді.

Відтак, при вирішенні питання про дотримання строків звернення прокурора з позовом в інтересах громадянина суд апеляційної інстанції виходить з того, що обчислення строку звернення до суду прокурора в інтересах громадянина має бути з моменту, з якого стало відомо про порушення інтересів саме громадянину, в інтересах якого звернувся прокурор, а не з моменту виявлення прокуратурою при проведенні перевірки факту порушення державних інтересів.

Така позиція узгоджується з позицією Верховного суду України щодо обчислення строків позовної давності в разі звернення до суду прокурора в інтересах громадянина або держави. Зокрема, у постанові від 23 грудня 2014 року у справі № 3-194гс14 та у постанові від 27 травня 2014 року у справі № 3-23гс14 Верховний Суд України констатував, що строки позовної давності обчислюються не з моменту виявлення прокуратурою при проведенні перевірки факту порушення державних інтересів, а з моменту прийняття відповідного рішення або укладення відповідного договору, які, на думку прокурора, порушують державний інтерес.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.

Як вбачається з ч. 1 ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до п. 9 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, зокрема, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Як вже зазначалось вище, згідно з приписами ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

З урахуванням встановлених судом обставин, беручи до уваги приписи ст.ст. 99-100, 155, 198, 203 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та залишення позовної заяви Прокурора м. Маріуполя в інтересах ОСОБА_2 до Маріупольської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради, третя особа - Соледарський професійний ліцей про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу без розгляду, у зв'язку із пропуском строку звернення до суду без поважних причин.

Керуючись статтями 99, 100, 155, 196, 198, 203, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради - задовольнити частково.

Скасувати постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 липня 2015 року у справі № 265/4572/15-а.

Адміністративний позов Прокурора м. Маріуполя в інтересах ОСОБА_2 до Маріупольської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради, третя особа - Соледарський професійний ліцей про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу - залишити без розгляду.

Вступну та резолютивну частини ухвали прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 04 листопада 2015 року.

Повний текст ухвали виготовлено 05 листопада 2015 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі

Судді: Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

Г.М. Міронова