Постанова № 53200172, 02.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 листопада 2015 року № 826/12443/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві доДержавного підприємства "Укртрансфармація" про надання дозволу на погашення податкового боргу ,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Державна податкова інспекція у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві з позовом до Державного підприємства "Укртрансфармація", у якому, з уточненням позовних вимог, просила суд надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу Державного підприємства "Укртрансфармація" (код ЄДРПОУ 01101329) за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі згідно з Акта опису №8 від 29.05.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на наявність у відповідача податкового боргу, який не може бути погашений за рахунок грошових коштів, у зв'язку з їх відсутністю, у зв'язку з цим, позивач просить надати дозвіл на погашення боргу відповідача за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував з підстав викладених у запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Відповідач зазначив, що відповідно до Закону У країни "Про особливості створення державного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", Постанови КМУ від 25.06.2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», наказу Міністерства інфраструктури України від 09.07.2014 року № 301 «Про заходи щодо реорганізації Укрзалізниці, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування та інші заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» - ДП «Укртрансфармація» підлягає реорганізації шляхом злиття та утворення нової юридичної особи публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Представник відповідача наголосив, що позивач здійснив дії після прийняття рішення про припинення підприємства, із повним додержанням вимог ст. ст.104 - 107 ЦК України, а також Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», Постанови КМУ від 25.06.2015 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», наказу Міністерства інфраструктури України від 09.07.2014 р № 301 «Про заходи щодо реорганізації Укрзалізниці, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування та інші заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200» Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України від 14.07.2014 року № 389-Ц/од «Про заходи щодо реорганізації Укрзалізниці, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування».

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив наступне.

Державне підприємство "Укртрансфармація" (код ЄДРПОУ 01101329) зареєстровано Дарницькою районною в м. Києві державною адміністрацією від 27.12.1991 року за №10651200000000749, взято на облік як платника податків в ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 27.12.1991року за № 337-2000.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи, відповідач має податковий борг у розмірі 601 510,31 грн.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175, пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Як зазначено в позовній заяві, позивач надіслав Державному підприємству "Укртрансфармація" першу податкову вимогу від 06.05.2014 року №1/1036 на загальну суму та другу податкову вимогу від 02.07.2010 року №2/1423.

У зв'язку зі збільшенням суми заборгованості податковий орган звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва про стягнення з ДП "Укртрансфармація" податкового боргу в розмірі 642 883,38 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києві від 30 грудня 2013 року, адміністративний позов Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задоволено частково та стягнуто з ДП "Укртрансфармація" податковий борг у розмірі 174 983,38 грн. (сто сімдесят чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят три грн. 38 коп.) з наступних банківських рахунків: ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614, р/р 26004000004806; ФДАРНИЦЬКЕ ВІДДІЛ №5397 АТОЩАД М.КИЇВ, МФО 320553, р/р 260013011058, 2604130511058; АТ "Укрексімбанк", МФО 322313, р/р 26002010047906; ФГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПО АТОЩАД М.КИЇВ, МФО 322669, р/р 2600430050477, 26046305050477; АБ "Експрес-Банк", МФО 322959, р/р 26005000922; АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" У М. КИЄВІ, МФО 380805, р/р 26006702910026.

З метою погашення заборгованості та на виконання вказаного рішення суду, позивачем направлялися інкасові доручення (платіжні вимоги) до банківських установ для списання коштів в рахунок погашення податкового боргу. Втім, останні повернулися без виконання.

Враховуючи вище викладене, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковим зобов'язанням в розумінні ПК України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу «грошове зобов'язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

В силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави (абзац другий підпункту 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Органами уповноваженими здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, згідно пункту 41.5 статті 41 Податкового кодексу України, є виключно органи державної податкової служби.

Підпунктом 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Зокрема, підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

В силу пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 ПК України).

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (ч. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України).

Абзацом другим пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено право органу державної податкової служби звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику (абз. 3 п. 95.3 ст. 95 цього Кодексу).

Зі змісту наведених норм слідує, що достатньою умовою для звернення до суду, за якої можливе надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, - є наявність у платника податкового боргу та відсутність на розрахункових рахунках такого платника грошових коштів, достатніх для погашення цього боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.10.2014 №К/999138076/12.

Як вбачається з матеріалів справи, 29травня 2015 року ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт опису майна № 8.

Відповідно до вказаного акту опису, балансова вартість або вартість за експертною оцінкою майна відповідача, що знаходиться у його власності становить 1 543 756,04 грн.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що "Укртрансфармація" має відкритті рахунки в ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614, р/р 26004000004806; ФДАРНИЦЬКЕ ВІДДІЛ №5397 АТОЩАД М.КИЇВ, МФО 320553, р/р 260013011058, 2604130511058; АТ "Укрексімбанк", МФО 322313, р/р 26002010047906; ФГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПО АТОЩАД М.КИЇВ, МФО 322669, р/р 2600430050477, 26046305050477; АБ "Експрес-Банк", МФО 322959, р/р 26005000922; АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" У М. КИЄВІ, МФО 380805, р/р 26006702910026.

Окрім цього, як було зазначено вище, позивач на виконання вказаного рішення суду, направляв інкасові доручення (платіжні вимоги) до банківських установ для списання коштів в рахунок погашення податкового боргу. Вказані інкасові доручення (платіжні вимоги) було повернуто банківськими установами на адресу позивача з наступними відмітками:

- інкасове доручення № 29/25-407 від 12.01.2015 року АБ "Експрес-Банк" повернуто з відміткою про відсутність коштів на рахунку підприємства-боржника;

- інкасове доручення № 28/25-407 від 12.01.2015 року АБ "Експрес-Банк" повернуто з відміткою про відсутність коштів на рахунку підприємства-боржника;

- інкасове доручення № 30/25-407 від 12.01.2015 року АБ "Експрес-Банк" повернуто з відміткою про відсутність коштів на рахунку підприємства-боржника;

- інкасове доручення № 129/25-407 від 19.08.2014 року ФДАРНИЦЬКЕ ВІДДІЛ №5397 АТОЩАД М.КИЇВ повернуто з відміткою про часткову оплату в сумі 18 121,27 грн.;

- інкасове доручення № 130/25-407 від 19.08.2014 року ФДАРНИЦЬКЕ ВІДДІЛ №5397 АТОЩАД М.КИЇВ повернуто з відміткою про часткову оплату в сумі 18 121,27 грн.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до постанови Правління від 21 січня 2004 р. №22 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 30.03.2012р. № 122 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), згідно із пунктом 10.1. якої обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку/ах, відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком/ами за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Як вбачається з вказаних вище інкасових доручень, частина їх була повернута банком з відміткою про часткову оплату, а інші з відміткою про відсутність коштів на рахунках банку відповідача.

Інших доказів відсутності коштів на розрахункових рахунках відповідача не надано.

Отже, враховуючи вище, суд приходить до переконання, що позивачем станом на час розгляду даної справи, не надано належних та допустимих доказів відсутності коштів на розрахункових рахунках відповідача, у зв'язку із чим підстави для надання дозволу на реалізацію майна Державного підприємства "Укртрансфармація" (код ЄДРПОУ 01101329), яке перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна № 8 від 29.05.2015 року відсутні.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку із чим в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя А.С. Мазур