Постанова № 53199345, 29.10.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 жовтня 2015 р. № 820/8597/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання Ділбаря А.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Державної фінансової інспекції в Харківській області

до Харківського національного університету радіоелектроніки

про стягнення заборгованості ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державна фінансова інспекція в Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Харківського національного університету радіоелектроніки, в якому просить суд стягнути з Харківського національного університету радіоелектроніки (код ЄДРПОУ 02071197, адреса: проспект Леніна, буд. 14, м. Харків, 61166) кошти у розмірі 37996.55 грн. (тридцять сім тисяч дев'ятсот дев'яносто шість гривень 55 копійок) в дохід Державного бюджету України.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що в ході ревізії Харківського національного університету радіоелектроніки Державною фінансовою інспекцією в Харківській області встановлено ряд порушень, з метою усунення яких підконтрольній установі надіслано вимогу від 05.08.2014 року №032-25/8555, в пункті 7 якої зобовязано Харківський національний університет радіоелектроніки відшкодувати зайво використані бюджетні кошти у загальній сумі 37996,55 грн.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на доводи позовної заяви.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили в їх задоволенні відмовити, посилаючись на доводи, які викладені в письмових запереченнях. Зазначили, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в Харківській області 28.03.2014 року прийнято наказ №82 про призначення відповідальних осіб за проведення ревізії(а.с.46).

Фахівцями Державної фінансової інспекції в Харківській області на підставі направлень проведено ревізію фінансово-господарської діяльності вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації, що належать до сфери управління Міністерства освіти і науки України, в Харківському національному університеті радіоелектроніки за період з 01.01.2012 року по 31.05.2014 року.

За результатами вищевказаної ревізії Державною фінансовою інспекцією в Харківській області складено акт від 27.06.2014 року №032-11/14, який підписано з запереченнями.

В акті від 27.06.2014 року №032-11/14 вказано, що:

- документальною ревізією обґрунтованості визначення витрат на оплату праці адміністративно-управлінського персоналу, які віднесені на виконання НДР №259 у 2012 2013 роках та №268 у 2013 році встановлено, що рівень заробітної плати адміністративно управлінського персоналу перевищує фактичний рівень накладних витрат, який склався в цілому по університету;

- документальною ревізією встановлено, що співвідношення витрат на оплату праці адміністративно управлінського персоналу до витрат на оплату праці основних виконавців за НДР №259 у 2012 році склало 40% (при фактичному рівні накладних витрат по Університету у зазначеному періоді 38,9%) та за НДР №№259 та 268 у 2013 році 52% та 177% відповідно (при фактичному рівні накладних витрат по Університету у зазначеному періоді 47,5%);

- завищення фактичних видатків на оплату праці адміністративно управлінського персоналу внаслідок недотримання рівня накладних витрат, який склався в цілому по університету, та як результат, завищення фактичних видатків на сплату єдиного соціального внеску є порушенням вимог п. 37 Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, що затверджене постановою Кабінету міністрів України №830 та призвело до завищення вартості НДР №№259 та 268, виконання яких здійснювалось за рахунок загального фонду кошторису, на загальну суму 37996,55 грн., в тому числі за НДР №259 на загальну суму 5765,12 грн., в т.ч. на оплату праці 4230,17 грн. (2012 рік 2566,94 грн., 2013 рік 1663,23 грн.) та сплату єдиного соціального внеску 1535,55 грн. (2012 рік 931,80 грн., 2013 рік 603,75 грн.) та за НДР №268 на загальну суму 32230,83 грн., в т.ч. на оплату праці 23646,98 грн. (2013 рік) та сплату єдиного соціального внеску 8583,85 грн. (2013 рік).

Слід вказати, що відповідно п. 37 Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, що затверджене постановою Кабінету міністрів України №830 від 20.07.1996 року, накладні витрати включаються до калькуляції кошторисної вартості НДДКР пропорційно обсягам витрат на оплату праці основних виконавців.

Обсяги накладних витрат на рік (квартал) визначаються в цілому по організації в кошторисі накладних витрат. Підставою для складання кошторису накладних витрат організації є її організаційна структура, штатний розпис, норми використання всіх видів енергії для господарських потреб, потреба в допоміжних матеріалах для утримання і ремонту будинків, споруд тощо.

Планові розрахунки витрат, уточнені за періодами, застосовуються для контролю за проведенням НДДКР, використанням матеріальних і трудових ресурсів, для оцінки результатів роботи організації в цілому та її структурних підрозділів.

Під час планування, обліку і калькулювання собівартості НДДКР повинна забезпечуватися порівняльність планових та звітних даних щодо складу і класифікації витрат.

У звязку з виявленими порушеннями Харківського національного університету радіоелектроніки Державною фінансовою інспекцією в Харківській області складено вимогу від 05.08.2014 року №032-25/8555 про усунення виявлених ревізією порушень, яка отримана відповідачем 06.08.2014 року вх. №01/17-405(а.с.125-127).

Проаналізувавши виниклі між сторонами правовідносини, дослідивши подані до суду докази, суд звертає увагу на те, що матеріалами справи підтверджені обставини щодо фінансових порушень викладених у акті ревізії від 27.06.2014 року №032-11/14 та вимозі від 05.08.2014 року №032-25/8555 Державної фінансової інспекції в Харківській області в рамках заявленого позову.

В розумінні положень ст.71 КАС України відповідач по справі не надав жодних доказів в спростування викладених в акті ревізії порушень чинного законодавства України.

Суд зазначає, що жодних дій щодо виконання п. 7 вимоги Державної фінансової інспекції в Харківській області відповідачем вчинено не було та, відповідно, збитки у сумі 37996,55 грн. останнім не відшкодовані.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII та Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними Органами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 р. №550.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, зокрема, що орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень

Згідно пунктів 1, 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до пункту 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналогічні правові положення закріплені у п. 50 Порядку № 550.

Невиконання вимоги в повному обсязі є порушенням ч.2 ст.15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 № 2939-ХІІ, якою передбачено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Поряд з цим згідно частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відтак, суд приймає до уваги та враховує правову позицію, викладену Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 15 квітня 2014 року у справі №21-40а14 та від 13 травня 2014 року у справі 21-89а14.

Згідно позиції Верховного Суду України при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Враховуючи, що сума зайво використаних бюджетних коштів у загальній сумі 37996,55 грн. на момент розгляду справи відповідачем не сплачена, суд вважає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної фінансової інспекції в Харківській області до Харківського національного університету радіоелектроніки про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Харківського національного університету радіоелектроніки (код ЄДРПОУ 02071197, адреса: проспект Леніна, буд. 14, м. Харків, 61166) кошти у розмірі 37996.55 грн. (тридцять сім тисяч дев'ятсот дев'яносто шість гривень 55 копійок) в дохід Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 02 листопада 2015 року.

Суддя Д.В. Бездітко