Постанова № 53199241, 20.10.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, тел. 7304272, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 жовтня 2015 р. № 820/8165/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудних С.О., розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області без дати №201-14.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 11.08.2015 року він отримав податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області без дати за номером №201-14 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25000,00 грн. Із поштового штампу на конверті та відповідно до даних офіційного сайту УДП ПЗ "Укрпошта", поштове відправлення, а саме оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийнято на поштовому відправленні 06.08.2015 року. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення направлено позивачу поза межами встановленого законом строку, а тому податковий обов'язок у позивача за таким податковим повідомленням-рішенням не виникає. У зв'язку із чим просив позов задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання 20.10.2015 року представник позивача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду письмові заперечення проти позову, відповідно до яких зазначив, що ОСОБА_1 має у власності автомобіль LEXUS моделі GX, 2011 року випуску, об'єктом двигуна 4608 куб.см. Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства автомобіль позивача є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 264.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим контролюючим органом і прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №201-14. На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи, що сторони є належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, враховуючи клопотання представника позивача, потреба заслухати свідка чи експерта відсутня, перешкод для розгляду справи у судовому засіданні немає, а тому суд вважає, що справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що за позивачем зареєстровано транспортний засіб, а саме автомобіль LEXUS моделі GX, 2011 року випуску, об'єктом двигуна 4608 куб.см. (а.с. 10).

Так, матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом складено податкове повідомлення-рішення № 201-17, відповідно до якого позивачу нарахована сума грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн (а.с. 8).

Не погоджуючись із вказаним рішеннями відповідача, позивач звернувся суду із зазначеним позовом.

Пунктом 81 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28.12.2014 статтю 267 Податкового кодексу України викладено в новій редакції. Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень вказаного Закону, він набрав чинності з 01.01.2015.

Відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України (в редакції від 28.12.2014), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Згідно з пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (пп. 267.2.1. п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України).

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пп. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України).

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (п. 267.4. ст. 267 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 267.6.2. п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Як вбачається із наявної на сайті ДП "Укрпошта" інформації, в розділі "відстеження поштових відправлень" оскаржуване податкове повідомлення-рішення надіслано на адресу ОСОБА_1 06.08.2015 року, а кореспонденція здана до відділення пошти 06.08.2015 року (а.с 9).

Тобто, контролюючим органом всупереч вимогам пп. 267.6.2. п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України оскаржуване повідомлення-рішення надіслано на адресу позивача вже після 01.07.2015.

Також, із спірного податкового повідомлення-рішення також не можливо встановити і дату його прийняття, що є обов'язковим реквізитом відповідно до Порудку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 року за №1236, для податкового повідомлення-рішення.

Окрім цього, статтею 58 Податкового кодексу України та пунктом 2.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1236 від 28.11.2012, передбачено, що до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання.

Так, за універсальним принципом розгляду податкових спорів, викладеним в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №375/11/14-14 від 28.03.2014 року, окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Однак, для цього такі дефекти не повинні змінювати суті спірного рішення, а з його змісту, навіть за наявності окремих недоліків, повинна існувати можливість чітко встановити зміст цього рішення. Таким чином, при розгляді спору щодо правомірності податкового повідомлення-рішення перевага повинна надаватися змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Проте, до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення розрахунку податкового зобов'язання, яке визначене таким податковим повідомленням-рішенням, додано не було, що унеможливлює визначення податкового періоду, за який таке податкове зобов'язання було нараховане, та не дозволяє встановити підстави та коректність визначення податкового зобов'язання. Зазначений дефект оскаржуваного повідомлення-рішення не дозволяє встановити податковий період, за який податкове зобов'язання було нараховане, а отже й впливає на суть повідомлення-рішення.

Положеннями п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до п.56.21. ст.56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Остаточними рішенням від 7 жовтня 2011 року у справі "Серков проти України" (заява №39766/05) Європейським судом з прав людини порушення встановлено у зв'язку з тим, що, по- перше, відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, відповідно, невідповідало вимозі "якості" закону, що мало наслідком його суперечливе тлумачення Верховним Судом України, та, по-друге, незастосування судами, всупереч національному законодавств), підходу, який був би сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускало неоднозначне тлумачення.

В рішенні від 14 січня 2011 року у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06) Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, у суду при розгляді даної справи відсутні підстави для обмежувального тлумачення п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 та п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, а навпаки існують достатні передумови для прийняття рішення на користь платника.

Таким чином, суд дійшов висновку, що складання відповідачем оскаржуваного повідомлення-рішення не відповідає вимогам пп. 267.6.2. п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, а його зміст вимогам ст. 58 Податкового кодексу України та п. 2.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1236 від 28.11.2012, тому воно є таким, що підлягає скасуванню.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу й та статтю 58 Конституції України, відповідно до закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей принцип треба розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 9 лютого 1999 року).

Жодної прямої вказівки на надання зворотної дії статті 267 Податкового кодексу України в Законі України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28.12.2014 немає.

Крім того, як вже зазначалося вище, транспортний податок є елементом податку на майно.

Згідно з пп. 10.1.1 п. 10.1. ст.10 Податкового кодексу України, податок на майно належить до місцевих податків.

Пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України встановлено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, податкові зобов'язання по місцевому податку можуть визначатися податковим органом лише в разі, якщо міська рада своїм рішенням встановила цей місцевий податок. При цьому, визначення податкових зобов'язань з місцевого податку розпочинається не раніше, ніж настання наступного бюджетного періоду (року), що настає за періодом (роком), в якому прийняте відповідне рішення міської ради.

Аналогічні приписи містить і підпункт 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, відповідно до якого одним із принципів податкового законодавства є стабільність, коли зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Всупереч твердженням представника відповідача, транспортний податок в м. Харкові встановлено рішенням Харківської міської ради від 21.01.2015 № 1793/15.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до пп. 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові, особи контролюючих органів зобов'язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

В силу приписів частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з підстав викладених вище.

Керуючись ст.ст. 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області без дати №201-14.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.О. Чудних