Рішення № 53198187, 18.01.2010, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Ленінський районний суд м. Запоріжжя

м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 1/2, 69006, (061) 283-08-13

Справа № 2-805/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2010 року Ленінський районний суду м. Запоріжжя

у складі: головуючого-судді Лихосенко М.О.,

при секретарі Череп М.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Константа" м. Запоріжжя про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ "Константа" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди, вказавши в заяві, що з 2008 р. працював у відповідача на посаді сторожа.

Наказом №111-К від 02.07.2009 р. його було звільнено з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України.

За період з січня по червень 2009 р. відповідачем заробітна плата йому не виплачувалась. Крім того, при його звільненні з роботи 02.07.2009 р. відповідач не провів з ним повний розрахунок, не виплатив заборгованість по заробітній платі за весь час та компенсації за невикористану відпустку.

Станом на 02.07.2009 р. заборгованість відповідача перед ним становила 2118 грн. 24 коп., яка до теперішнього часу не погашена.

Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 2832 грн. 88 коп., виходячи з середньої заробітної плати 708 грн. 22 коп.

На його неодноразові вимоги про виплату заборгованості по заробітній платі відповідач не реагує, у звязку з чим він був вимушений звернутись до суду з позовом.

Крім того, посилається на те, що у звязку з невиплатою йому заробітної плати, погіршилось його матеріальне становище, що призвело до зміни звичного укладу його життя, він не міг в достатній мірі задовольняти свої матеріальні потреби та потреби своєї сім`ї, що призвело до моральних страждань, які він оцінює в 2000 грн.

Просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі та розрахунку в сумі 2118 грн. 24 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 02.07.2009 р. по 02.11.2009 р. в сумі 2832 грн. 88 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн.

В ході розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, збільшив їх, просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 02.07.2009 р. по 02.11.2009 р. в сумі 4249 грн. 32 коп. В іншій частині позовні вимоги залишив без змін.

Представник відповідача позов визнав частково, суду пояснила, що в них дійсно є заборгованість по заробітній платі перед позивачем, яка утворилась у звязку з тяжким матеріальним становищем підприємства. Не заперечує проти стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Разом з тим, посилається на те, що їхніми діями позивачу не були завдані моральні страждання. Просить в цій частині позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

У відповідності зі ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно, в строки, передбачені договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, який не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Судом встановлено, що позивач працював на підприємстві з 2008 р, що підтверджено копією трудової книжки.

Наказом №111-К від 02.07.2009 р. позивача було звільнено з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України.

Відповідач, в порушення вимог ст. 115 КЗпП України, не виплачував позивачу щомісячно заробітну плату за період з січня по червень 2009 р., що підтверджено довідкою №15/01 від 15.01.2010 р., у звязку з чим за ними утворилась заборгованість по заробітній платі перед позивачем в сумі 2118 грн. 24 коп. та підлягає стягненню на його користь.

Відповідач не оспорює вказаних обставин.

Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці №13 від 24.12.1999 р., установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після предявлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день встановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звільнений з роботи 02.07.2009 р., що підтверджено копією трудової книжки.

Разом з тим, при звільненні позивача, відповідач не провів з ним повний розрахунок, а саме не виплатив заборгованість по заробітній платі.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 02.07.2009 р. по 02.01.2010 р. становить 4249 грн. 32 коп., виходячи з середньої зарплати, вказаної позивачем, в сумі 708 грн. 22 коп.

Зазначені обставини відповідач також не оспорює.

Неправомірними діями відповідача були заподіяні моральні страждання позивачу ОСОБА_1, оскільки були порушені його трудові права, право на оплату праці, він та його сім`я знаходилися у тяжкому матеріальному становищі.

Разом з тим, заявлену суму моральної шкоди суд вважає значно завищеною, у звязку з чим вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 800грн.

Всього з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню 7167грн. 56 коп.

Оскільки позивач відповідно до ч.4 п.1 п.п. 1 Декрету КМ України Про державне мито звільняється від спати держмита, то ця сума, яка складає 72 грн. 17 коп., підлягає стягненню з відповідача в доход держави.

Відповідно до ст.81 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь держави і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ "Константа", яке розташовано за адресою: м. Запоріжжя, вул. Артема, буд. 71 (р/р 260070131719 у ВАТ "БМ Банк", МФО 380913, ЄДРПОУ 13622097) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 2118 грн. 24 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 4249 грн. 32 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 800 грн., а всього 7167 грн. 56 коп.

Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 4249 грн. 32 коп. підлягає виплаті ОСОБА_1 з урахуванням прибуткового податку та інших обов'язкових платежів, які повинні бути нараховані на підприємстві.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ТОВ "Константа" держмито в доход держави в розмірі 72 грн. 17 коп., а також витрати на ІТЗ в сумі 120 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Запорізької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя