Рішення № 53197595, 03.11.2015, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 700/3514/15-ц

провадження 2/694/682/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

03.11.2015 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої - судді Сакун Д.І.,

при секретарі - Матвієнко А.А.,

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача (в режимі відеоконференції) ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним позовом, зазначивши, що згідно вироку Лисянського районного суду Черкаської області від 16.08.2013 року та ухвали апеляційного суду Черкаської області від 02.12.2014 року відповідач ОСОБА_3 засуджений за ч.2 ст 121 КК України до 8 років позбавлення волі за те, що в стані алкогольного сп'яніння на грунті раптово виниклих неприязливих стосунків, маючи умисел наніс ОСОБА_4, який являвся рідним сином позивачки, серію ударів, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, які потягли за собою смерть потерпілого ОСОБА_4 Внаслідок злочинних дій відповідача позивачці спричинена матеріальна та моральна шкода.

Матеріальна шкода складається з наступних витрат: витрати на поховання в сумі 490 грн., витрати на обід після поховання на суму 3955 грн., витрати на встановлення пам'ятника ОСОБА_4, в сумі 3438 грн. та витрати на придбання вінків і платків в сумі 530 грн.

Окрім того, на теперішній час - з червня 2010 року витрати на поховання та на обід після поховання з врахуванням інфляції дорівнюють 8966 грн. На теперішній час з серпня 2011 року витрати з врахуванням інфляції за встановлення пам'ятника складають 5391 грн.

Таким чином, всього з врахуванням інфляції, розмір матеріальної шкоди складає 14887грн.

Крім того позивачці ОСОБА_1 спричинена велика моральна шкода. ЇЇ спричинення мотивує тим, що вона втратила близьку для себе людину - єдиного сина, який був ще зовсім молодою людиною - йому було всього 36 років. Усвідомлення того, що її сину були спричинені значні страждання перед смертю, внаслідок значної кількості ударів в різні життєво важливі частини тіла, посилюють її моральні страждання, а також значної моральної шкоди спричинила позивачці поведінка відповідача, оскільки останній в скоєному злочині не розкаявся, над нею знущався. Весь час затягував досудовий та судовий розгляд по справі. Саме тому, вирок по цій справі вступив в силу через 4 роки після скоєного ним злочину. Всього на розсуд позивачки їй спричинена моральна шкода в розмірі 300.000 грн.

Позивачка ОСОБА_1 просить суд стягнути на її користь з відповідача ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 14887 грн., а також стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 300.000 грн.. Витрати по справі просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, стягнувши з відповідача на користь ОСОБА_1 14887 грн. матеріальної шкоди та 300000 грн. моральної шкоди.

Відповідач в судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити в позові. Свої заперечення мотивував тим, що вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 16.08.2013 року та ухвала апеляційного суду Черкаської області від 02.12.2014 року, якими він засуджений за ч.2 ст 121 КК України до 8 років позбавлення волі на даний час оскаржені ним до касаційної інстанції. Крім того, вказував, що позивачка відмовилася від стягнення з нього на свою користь будь-якої шкоди при розгляді справи №1-кп/700/1/13 в апеляційному суді Черкаської області.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Вироком Лисянського районного суду Черкаської області від 16.08.2013 року ОСОБА_3 було засуджено за ч.2 ст.121 КК України до 9 років позбавлення волі за нанесення тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, які потягли за собою смерть потерпілого ОСОБА_4, який являвся сином позивача (а.с.5-17).

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 16.08.2013 року відносно ОСОБА_3 було змінено в частині призначення розміру покарання пом'якшивши його на 8 років позбавлення волі (а.с.18-26).

Як вбачається з вироку Лисянського районного суду Черкаської області від 16.08.2013 року визнана потерпілою у даній кримінальній справі була ОСОБА_2.

Відповідно до накладних та квитанцій, затрати на поховання ОСОБА_4 та організацію поминальних обідів становлять 14887 грн.,, а саме: витрати на поховання 490 грн., які складаються з наступного: труна, - 400 грн., покривало -50 грн., гірлянда,-40 грн., що підтверджується накладною № 69 від.13 липня 2010р.; обід після поховання на суму 3955 грн., що підтверджується товарним чеком б/н від 14.07.2010; встановлення пам'ятника ОСОБА_4 - 2758 грн., що підтверджується договором № 844 від 08.07.2011; витрати на придбання вінків та платків на загальну суму 530 грн. що підтверджується квитанцією № 33 від. 13.07.2010.

Вирішуючи даний спір, суд вважає необхідним керуватись наступним.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов'язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати. Тому вимоги про стягнення витрат на поховання можуть пред'являтись як особами, що мають право на відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника, так і сторонніми до потерпілого громадянами і організаціями, що фактично понесли ці витрати.

Зазначені норми вказують, що право на відшкодування витрат має саме особа, яка їх понесла. У даному випадку витрати на поховання у розмірі 490 грн., що підтверджується накладною № 69 від.13 липня 2010р. та витрати на придбання вінків та платків на загальну суму 530 грн. що підтверджується квитанцією № 33 від. 13.07.2010 були понесені не позивачкою, а ОСОБА_2, що підтверджується доданими до позовної заяви квитанціями та накладними. Щодо витрат на встановлення пам'ятника ОСОБА_4 у сумі 2758 грн., то їх здійснення належними фінансовими документами не підтверджено і сам договір № 844 від 08.07.2011 укладений також не позивачкою, а ОСОБА_2.

Відтак, вимога про стягнення матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню, а саме на суму 3955 грн. - витрат на проведення обіду після поховання, що підтверджується товарним чеком б/н від 14.07.2010.

Вимоги про проведення індексації завданої позивачці шкоди задоволенню також не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду. За заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

Як випливає зі ст. 1200 ЦК України під відшкодуванням шкоди, завданої смертю потерпілого мається на увазі відшкодування шкоди у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди, особам визначеним даною статтею. І саме ця сума підлягає індексації відповідно до ст. 1208 ЦК України.

Тобто, суми які просить стягнути позивачка (витрати на поховання, поминальні обіди, встановлення пам'ятнику) індексації на підставі ст.1208 ЦК України не підлягають, оскільки дана норма статті поширюється на періодичні триваючі платежі, а вказані позивачкою суми на відшкодування шкоди носять разовий характер.

Таким чином, вимоги про збільшення розміру відшкодування шкоди у зв'язку з підвищенням вартості життя не поширюються на збільшення розміру одноразового відшкодування шкоди, а відтак вказана вимога задоволенню не підлягає.

Стосовно вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно статті 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

НормиКонституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відшкодування моральної шкоди є одним із способів захисту права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, гарантованим Конституцією України, цивільним та кримінальним законодавством.

Відповідно статті 27 Конституції України кожна людина має невід'ємне право на життя.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.

Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Згідно статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У Постанові Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Виходячи з цього визначення, моральна шкода - це шкода немайнового характеру, тобто не виражена у грошовій формі.

Позивачка посилається на норми ЦК України, якими гарантується право на відшкодування моральної шкоди, зазначивши, в чому саме полягає моральна шкода та надавши відповідні обгрунтування щодо страждань, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача, вказуючи суму моральної шкоди у розмірі 300000,00 грн., яку, на думку позивачки, відповідач повинен їй виплатити.

У Методологічних рекомендаціях Мін'юсту щодо стягнення моральної шкоди зазначено, що при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. При цьому моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, що підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, CabalesandBalkandaliv. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Вирішуючи питання щодо розміру грошового відшкодування за завдану моральну шкоду суд виходить з такого.

Відповідно до статей 1, 3, 21, 27 Конституції України Україна як соціальна держава, зміст і спрямованість діяльності якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на життя.

Державна політика базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я.

З урахуванням конституційної значущості життя, як невідчужуваного та непорушного блага, що належить людині від народження і охороняється державою, законодавець урегулював обсяг та характер відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав і передбачив комплекс заходів, спрямованих на своєчасне та повне відшкодування моральної шкоди потерпілому і є одним із способів захисту особистих немайнових прав людини.

Встановлення Законом обов'язку відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім громадянам забезпечення прав.

Відмова позивачу у його праві на отримання грошової суми за завдану йому моральну шкоду залежно від ступеня страждань буде мати обмежувальний характер.

Як наслідок, моральна шкода, заподіяна матері смертю її сина, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя та спричинює їй моральні страждання.

Судом безумовно приймається до уваги те, що син позивачки помер у молодому віці і без нього життя позивачки вже ніколи не буде повноцінним. Усвідомлення, того, що її син перед смертю зазнав значних фізичних страждань приводить до постійного перенапруження та душевних страждань позивачки, яка розуміючи всю глибину своєї трагедії, після смерті сина, вимушена жити з таким емоційним навантаженням, страждаючи, що не має можливості виправити те, що сталося.

Судом ураховуються інші обставини, які мають істотне значення, а саме: те, що позивачка є пенсіонеркою, особою похилого віку, її матеріальний стан та стан її здоров'я.

У даному конкретному випадку факт заподіяння моральної шкоди позивачці є безсумнівним, його наслідки у вигляді душевних страждань позивачки залежать від її особливостей емоційно-розумового сприйняття трагічної смерті її сина.

При визначенні розумності та справедливості розміру моральної шкоди у даному конкретному випадку суд виходить також з характеру вчиненого відповідачем злочину, ступеня вини заподіювача шкоди, невизнання ним своєї вини, його поведінки під час вчинення злочину, кримінального провадження, судового розгляду справи, та до теперішнього часу, його ставлення до вчиненого.

Тому суд вважає, що всі ці події, які відбулись, та саме розгляд кримінальної справи, є безумовно психотравмуючими для позивачки, що вони її дійсно шокували, обурили та спричинили їй значних душевних страждань такої глибини, що назавжди погіршили її життєві, емоційні, моральні здібності та позбавили її можливості їх реалізації у повній мірі.

Суд вважає, що саме таке порушення законних прав позивачки призвели не тільки до її моральних страждань, а втрати нею нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

У той же час, враховуючи специфіку моральної шкоди та відшкодування моральної шкоди, суд бере до уваги суб'єктивну сторону спірного питання, вважаючи, що позивачка довела характер та обсяг своїх моральних та душевних страждань, виходячи також з їх тривалості.

За таких обставин суд вважає, що, враховуючи об'єм, характер, ступінь, глибину, інтенсивність і тривалість моральних, душевних страждань, яких зазнала позивачка, грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 300000,00 грн. відповідає вимогам розумності і справедливості і не може вважатися явно завищеним або надмірним.

Суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди у даному випадку цілком адекватний завданій моральній шкоді, оскільки завдану позивачу моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв грошового вираження душевного болю, спокою, честі, гідності цієї особистості, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, яких завдано позивачці смертю сина.

З урахуванням встановлених судом обставин, які не були спростовані сторонами, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди.

Посилання відповідача на оскарження ним до касаційної інстанції вироку Лисянського районного суду Черкаської області від 16.08.2013 року та ухвали апеляційного суду Черкаської області від 02.12.2014 року, суд до уваги не приймає, оскільки вказані судові рішення набрали законної сили.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно його ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних доказів. Жоден доказ для суду не має заздалегідь встановленого значення.

Згідно ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За таких обставин, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Проте, позивачкою не надано доказів здійснення судових витрат.

На підставі ст. ст. 22, 23, 1166, 1168, 1177, 1201 ЦК України та керуючись ст. 10, 11, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3955,00 (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн.. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 300000 (триста тисяч) відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 04 листопада 2015 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Черкаської області через Звенигородський районний суд.

Суддя Д.І. Сакун