Постанова № 53196917, 01.10.2015, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2015 р. Справа №818/3085/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп'яненка О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Усенко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який представники позивача підтримали в судовому засіданні та мотивують тим, що відповідачем проведено документальну виїзну планову перевірку за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року. За наслідками перевірки винесено податкові повідомлення-рішення про збільшення зобов'язання з податку на прибуток на 4678592 грн., застосування штрафних санкцій; про збільшення зобов'язання з податку на додану вартість на 6562122 грн., застосування штрафних санкцій в сумі 1640530,5 грн.; збільшення суми зобов'язання за дивідендами на частку держави у статутному капіталі на 805832 грн. та застосування штрафу в сумі 201383 грн., збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 9956 грн., застосування штрафних санкцій в сумі 2489 грн. та 510 грн.

Вважає такі рішення протиправними. В ході перевірки відповідачем не взято до уваги належним чином оформлені та подані на перевірку первинні документи, якими підтверджуються господарські відносини позивача з ТОВ Ватсон-Телеком. В зв'язку з цим відповідачем безпідставно зменшено витрати, що мають враховуватися при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток, тим самим збільшено оподатковуваний прибуток та визначено грошове зобов'язання та штрафну санкцію. При цьому відповідач не послався на будь-які докази, що спростували б надані позивачем первинні документи. Вважає такі дії відповідача протиправними.

На замовлення позивача ТОВ Ватсон-Телеком виконувались будівельні роботи по влаштуванню та ремонту заземлюючих пристроїв, тобто поліпшення об'єктів основних засобів. Вартість цих робіт не перевищувала 10% балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного періоду, а тому вартість таких робіт позивачем відносилась до складу витрат. Також по цих операціях позивачем правомірно сформовано податковий кредит.

Висновки відповідача про невідповідність кількості працівників підрядника обсягам виконаних робіт не підкріплено будь-якими доказами. Крім того, такі висновки не можуть бути підставою для зменшення витрат та податкового кредиту позивача. За договором підряду ТОВ Ватсон-Телеком виконано належний обсяг робіт. Роботи прийняті та оплачені позивачем. При цьому ПАТ Сумиобленерго будь-які відомості про кількість працівників, якими виконувались роботи, не збиралися.

Крім того, позивачем укладено договір на виконання робіт з реконструкції КЛ6кВ ПС Чеховська з ТОВ Енерджі Сервіс. Роботи також були виконані. Їх було прийнято та оплачено позивачем. Факт виконання робіт, їх вартість та розмір ПДВ, сплаченого в їх ціні підтверджується належними доказами. В зв'язку з тим, що ці витрати є витратами на поліпшення основних засобів, а їх вартість є меншою за 10% балансової вартості усіх груп основних засобів на початок звітного періоду, позивач правомірно відніс такі витрати до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Також безпідставним вважає висновки відповідача про завищення витрат та податкового кредиту по відносинах з ТОВ Запорізька механізована колона № 1. Не ставлячи під сумнів сам факт виконання робіт, їх оплату позивачем, відповідач зменшує витрати та податковий кредит позивача по цих операціях. Сам факт виконання робіт та прийняття їх позивачем, оплата робіт та сплата в їх ціні ПДВ підтверджується належними доказами, наданими на перевірку. Припускаючи вчинення порушень ТОВ Запорізька механізована колона № 1 при оформленні документів по відносинах з його контрагентами - субпідрядниками при виконанні робіт на замовлення позивача, відповідач розповсюджує негативні наслідки на позивача без будь-яких доказів вчинення ним порушень податкового законодавства.

В періоді, який перевірявся, позивачем було укладено договір підряду на виконання будівельних робіт із ЗАТ Монтажбудзв`язок. Факт виконання робіт, їх прийняття та оплата також підтверджуються належними документами. Відповідач зменшує витрати та податковий кредит позивача по відносинах з цим контрагентом також лише на підставі припущень про порушення вимог податкового законодавства субпідрядником ТОВ ОСОБА_1 Ем.Ем. Експрес з яким позивач не мав ніяких відносин, оскільки результати роботи отримав від підрядника ЗАТ Монтажбудзв'язок.

Також, в періоді, який перевірявся, позивачем укладено договір з ТОВ Електропівденатоммонтаж про виконання робіт з виготовлення проектної документації по реконструкції підстанцій ПАТ Сумиобленерго. Роботи згідно договору були виконані, прийняті та оплачені позивачем, що підтверджується належними документами, які надавались на перевірку. Висновок відповідача про завищення позивачем по вказаних операціях витрат та податкового кредиту ґрунтуються лише на висновках акту перевірки ТОВ Електропівденатоммонтаж про заниження зобов'язань в зв'язку з оформленням договорів субпідряду з підприємством ОСОБА_1 Експрес, яке має ознаки фіктивності. Навіть за умови доведення вчинення таких порушень, це не може спростувати права позивача на формування витрат та податкового кредиту, а за порушення законодавства несе відповідальність лише та особа, яка такі порушення вчинила. За виготовленими проектами були виконані ремонтні роботи. Реальність їх була досліджена податковими органами при здійсненні перевірок структурних підрозділів позивача. Ніяких порушень виявлено не було.

Відповідачем безпідставно зроблено висновок про повторне врахування у складі витрат сум, передбачених інвестиційними програмами на 2012 та 2013 роки. Відповідно до вимог ст. 154 ПК України в редакції на момент виникнення правовідносин, звільняється від оподаткування прибуток в розмірі витрат, передбачених інвестиційними програмами на будівництво (реконструкцію, модернізацію) електричних мереж. Позивач мав право користуватися зазначеною пільгою. Разом з цим, відповідно до вимог ст. 146 ПК України витрати, на поліпшення основних засобів у розмірі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів на початок року відноситься до складу витрат. Подвійного врахування витрат не відбувалось, оскільки законом в ст. 154 ПК України надавалась пільга з оподаткування прибутку та не регулювався порядок формування витрат.

Відповідачем прийнято рішення про збільшення зобов'язання позивача по податку з доходів фізичних осіб при відшкодуванні моральної шкоди. Позивачем виплати безпосередньо фізичним особам не здійснювались. На виконання судових рішень про відшкодування шкоди сплачувались кошти на депозитний рахунок відділу виконавчої служби. Крім того, вважає, що в таких правовідносинах позивач не є податковим агентом по відношенню до фізичних осіб, яким сплачуються кошти, а тому не має обов'язку сплачувати податок з сум, що стягнуті на користь цих осіб судом.

Позивач, маючи в статутному капіталі частку держави, зобов'язаний сплачувати до Державного бюджету дивіденди на частку держави. Відповідачем безпідставно зменшено витрати позивача та податковий кредит, чим безпідставно збільшено розмір прибутку, з якого мають сплачуватися дивіденди. В зв'язку з цим відповідачем додаткового визначено до сплати 805832 грн. на частку держави та застосовано штраф в розмірі 201383 грн. Позивач вважає безпідставними висновки відповідача про завищення витрат та податкового кредиту, а тому і збільшення прибутку є безпідставним. Обов'язок додатково сплачувати до бюджету кошти на частку держави не виникає. Крім того, дивіденди на частку держави в статутному фонді не відносить до податків, їх сплата регулюється окремим законом, а не Податковим кодексом України. За несплату або несвоєчасну сплату передбачено стягнення пені. Стягнення штрафу взагалі не передбачено законодавством. Незважаючи на це, відповідач застосовує штрафні санкції у вигляді штрафу на підставі норм Податкового кодексу України.

Просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 травня 2015 року про збільшення зобов'язань позивача з податку на прибуток, податку на додану вартість, за дивідендами на частку держави в статутному капіталі, з податку на доходи фізичних осіб.

Представник відповідача позов не визнав. Пояснив, що в ході перевірки встановлено завищення позивачем витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та завищення податкового кредиту. Документи про виконання робіт по операціях з ТОВ Ватсон-Телеком, ТОВ Енерджі Сервіс, ТОВ Запорізька механізована колона № 1, ЗАТ Монтажбудзв`язок, ТОВ Електропівденатоммонтаж складались без мети реального настання правових наслідків. В ході перевірки встановлено, що зазначені контрагенти позивача не мали можливості виконати наведений в актах обсяг робіт через відсутність необхідної для цього кількості працівників. Також встановлено укладення контрагентами договорів субпідряду з підприємствами, які мають ознаки фіктивності. Такі обставини підтверджуються матеріалами перевірок цих суб'єктів, використаних в ході перевірки.

В ході перевірки встановлено подвійне врахування позивачем витрат на проведення ремонтних робіт основних засобів в складі витрат та при отриманні пільги у вигляді звільнення від оподаткування прибутку на суму цих же витрат в межах передбачених інвестиційними програмами на капітальні витрати з будівництва (реконструкції, модернізації електричних мереж. Таким чином позивач двічі врахував одні і ті ж витрати при зменшенні своїх податкових зобов'язань.

В зв'язку з неправильним визначенням розміру чистого прибутку ПАТ Сумиобленерго не сплачено до Державного бюджету дивіденди на частку держави в статутному фонді товариства в загальній сумі 611786 грн. Обов'язок контролю за правильністю та повнотою сплати до Державного бюджету частини чистого прибутку покладено на органи державної фіскальної служби Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 року № 106.

В ході перевірки встановлено, що позивачем в періоді, який перевірявся, сплачувались кошти на відшкодування моральної шкоди фізичним особам без сплати з цих сум податку на доходи фізичних осіб. Відповідно до ст. 164 ПК України такі суми включаються до загального доходу фізичної особи з яких належить сплачувати податок. Позивач, як податковий агент, зобов'язаний був сплатити податок при виплаті фізичним особам коштів.

Вважає, що в ході перевірки встановлені порушення податкового законодавства позивачем, податкові повідомлення-рішення винесено правомірно. Просить в задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. Судом встановлено, що ДПІ в м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року. За наслідками перевірки 07 травня 2015 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на 4 678 592 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 169 648 грн.; № НОМЕР_2 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 6 562 122 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 640 530 грн. 50 коп.; № НОМЕР_3 про збільшення грошового зобов`язання за дивідендами на частку держави у статутному капіталі в сумі 805 832 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 201 383 грн.; № 0014781705/17718 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 9 956 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 489 грн. та 510 грн. (т. 2 а.с. 33-39). Суд вважає такі рішення протиправними.

Відповідно до ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Відповідно до ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, інших витрат, визначених в порядку передбаченому Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 198 п. п. 198.1-198.3 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що відповідачем за наслідками перевірки зроблено висновок про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні прибутку, який підлягає оподаткуванню та податкового кредиту по відносинах з ТОВ Ватсон-Телеком, ТОВ Енерджі Сервіс, ТОВ Запорізька механізована колона № 1, ЗАТ Монтажбудзв`язок, ТОВ Електропівденатоммонтаж. В зв'язку з цим прийнято рішення про зменшення витрат та податкового кредиту, збільшення в зв'язку з цим оподатковуваного доходу та збільшення зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Судом встановлено, що в періоді, який перевірявся, позивач дійсно мав господарські відносини з наведеними підприємствами.

Протягом 2012-2013 років позивачем укладено ряд договорів з ТОВ Ватсон-Телеком предметом яких є виконання робіт з улаштування та ремонту заземлюючих пристроїв. На підтвердження фактичного виконання сторонами умов договорів позивачем надано копії договорів, довідки про договірну ціну, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання-виконання будівельних робіт, банківські виписки про рух коштів по рахунку рахунки на оплату, видані ТОВ Ватсон-Телеком, податкові накладні, (т. 2 а.с. 164-241, т. 3 а.с. 1-206, т.4 а.с.1-249, т. 5 а.с. 1-224, т. 6 а.с. 1-210, т. 7 а.с. 1-217, т. 8 а.с. 1-117, т. 9 а.с. 1-232). В своїх запереченнях відповідач наводить лише розрахунки неможливості виконання зазначеного обсягу робіт працівниками ТОВ Ватсон-Телеком, які відображались ним у звітності. При цьому будь-яких доказами сам факт виконання таких робіт відповідачем не спростовується. На підтвердження своїх розрахунків відповідачем не надано будь-яких доказів, зокрема матеріалів перевірок ТОВ Ватсон-Телеком, або проведення з цим підприємством зустрічних звірок. Відповідачем не надано доказів виконання ТОВ Ватсон-Телеком робіт на замовлення позивача виключно штатними працівниками. Суд вважає, що відомості, наведені у наданих позивачем документах, відповідачем не спростовано, недовіряти цим документам у суду підстав немає. Висновки ж відповідача ґрунтуються лише на припущеннях про неможливість виконання робіт та порушення позивачем податкового законодавства.

В періоді, який перевірявся, позивачем були укладені договори підряду про виконання робіт з реконструкції електричних підстанцій з ТОВ Запорізька механізована колона № 1. На підтвердження фактичного виконання сторонами умов договорів позивачем надано копії договорів, довідки про договірну ціну, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання-виконання будівельних робіт, банківські виписки про рух коштів по рахунку, рахунки-фактури, податкові накладні, акти приймання-здачі модернізованих об'єктів (т. 10 а.с. 1-247, т. 11 а.с. 1-189). На підтвердження своїх заперечень відповідачем надано лише акт про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ Запорізький Коксохімремонт, який за твердженням відповідача залучався в якості субпідрядника для виконання робіт ТОВ Запорізька механізована колона № 1 на замовлення позивача (т. 2 а.с. 131-144). З наведеного акту вбачається, що звірка проведена не була, первинні документи не досліджувались. Будь-яких інших доказів для спростування інформації, що міститься в наданих позивачем документах та підтверджують вчинення порушень податкового законодавства відповідачем не надано. Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності висновку про вчинення ПАТ Сумиобленерго у відносинах з ТОВ Запорізька механізована колона № 1 порушень податкового законодавства. Наведений акт неможливості проведення зустрічної звірки не може слугувати таким доказом, оскільки звірка проведена не була. Крім того, позивач не перебував у будь-яких господарських відносинах з ТОВ Запорізький Коксохімремонт.

20 серпня 2012 року позивачем укладено з ЗАТ Монтажбудзв`язок договір № 2008/3 про будівництво ВОЛЗ по ПЛ 110 кВ ПС 330 кВ ПС 110 кВ, ПС 110 кВ Охтирська ТЕЦ-Охтирський РЕМ (т. 11 а.с. 190-193). На підтвердження виконання сторонами умов договору позивачем надано копії довідки про договірну ціну, локальний кошторис, виписку банку про рух коштів по рахунку, рахунок на авансовий платіж та рахунок про кінцевий розрахунок, податкові накладні, довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт (т. 11 а.с. 194-229). З наведених документів вбачається, що позивачем прийнято від виконавця роботи, проведено їх оплату, в тому числі сплачено ПДВ, введено об'єкт в експлуатацію. На підтвердження своїх заперечень відповідачем надано лише копію акту позапланової невиїзної перевірки ПАТ АК Монтажбудзв`язок (т. 2 а.с. 150-156). Відповідно до акту перевірки в ході її проведення встановлено наявність первинних документів, якими підтверджуються відносини з позивачем, в тому числі і отримання коштів в якості попередньої оплати та остаточного розрахунку, здачі виконаних робіт. Будь-якими доказами достовірність цих документів не спростовується. Висновок про порушення ПАТ АК Монтажбудзв`язок зроблено на підставі акту перевірки контрагента ПАТ АК Монтажбудзв`язок - ТзОВ Джі.Ем.Ем.Експерс та висновків про вчинення ним порушень по відносинах з контрагентами по ланцюгу. Будь-яких інших доказів, що підтверджували б вчинення позивачем порушень відповідачем не надано. Суд вважає, що висновки відповідача про безпідставне формування ПАТ Сумиобленерго витрат та податкового кредиту по відносинах з ПАТ АК Монтажбудзв`язок є безпідставними, оскільки навіть доведення факту вчинення порушень особами, з якими позивач не перебував у будь-яких господарських відносинах, не спростовує права позивача на формування витрат та податкового кредиту.

В періоді, який перевірявся, позивачем укладено ряд договорів з ТОВ Електропівденатоммонтаж на розробку проектів реконструкцій підстанцій. На підтвердження виконання умов договорів надано копії зведених кошторисів, актів приймання-передачі виконаних робіт, податкових накладних, виписок банку про рух коштів, рахунків-фактур. (т. 12. а.с. 1-107). З наведених документів вбачається отримання позивачем від ТОВ Електропівденатоммонтаж виконаних проектів та оплата робіт з їх розробки, в тому числі сплата ПДВ. На підтвердження своїх заперечень відповідачем надано копію акту про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ Електропівденатоммонтаж по відносинах з ТОВ ДЖІ.ЕМ.ЕМ. Експрес (т. 2 а.с. 145-156). З наведеного акту вбачається, що в ході перевірки були досліджені документи, яким підтверджуються відносини з виконання ТОВ Електропівденатоммонтаж робіт на замовлення ПАТ Сумиобленерго. Також встановлено відображення в складі доходів коштів, отриманих від позивача як оплата виконаних робіт. При цьому у ТОВ Електропівденатоммонтаж, як виконавця робіт мали виникнути по відносинах з ПАТ Сумиобленерго податкові зобов'язання. В акті ж перевірки відображено лише правомірність формування ТОВ Електропівденатоммонтаж податкового кредиту та витрат при придбанні товарів (робіт, послуг). Правомірність формування зобов'язань в акті перевірки не відображена. За таких обставин, суд вважає, що такий акт перевірки не є доказом вчинення порушень податкового законодавства ПАТ Сумиобленерго. Навіть за умови доведення факту вчинення порушень ТОВ Електропівденатоммонтаж та його контрагентами не позбавляє позивача права на податковий кредит та формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

07 березня 2013 року позивачем укладено договір з ТОВ Енерджі Сервіс № 59/2703/7 відповідно до якого підрядник зобов'язався на замовлення позивача виконати роботи з реконструкції розподільчих пунктів (т. 24 а.с. 2-10). На підтвердження виконання робіт за договором позивачем надано копії довідок про узгодження ціни, локального кошторису, банківських виписок, актів приймання виконаних робіт, актів введення в експлуатацію реконструйованих основних засобів, актів приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів. Роботи виконувались протягом 2013 року (т. 22 а.с. 1-250, т. 23 а.с. 1-231, т. 24 а.с. 10-44). Відповідачем зроблено висновок про те, що обсяги робіт, отримання яких задекларовано позивачем в червні 2013 року фактично в цьому періоді підрядником не були виконані, оскільки акт виконання робіт між ТОВ Енерджі Сервіс та субпідрядником ПП Енергоконструкція підписано лише у липні 2013 року. За таких обставин, відповідач вважає не підтвердженими суми витрат та податковий кредит позивача за червень 2013 року по відносинах з ТОВ Енерджі Сервіс. З наданих позивачем копій документів вбачається прийняття ним робіт від підрядна в червні 2013 року. Відповідно до копії листа ТОВ Енерджі Сервіс на адресу ППР Енергоконструкція № 124 від 03 червня 2013 року акти прийняття виконаних робіт з субпідрядником не були підписані після закінчення робіт в зв'язку з невиконанням окремих умов договору з благоустрою місця проведення робіт та усунення дрібних недоліків: вивезення залишків матеріалів, антикорозійна обробка кабелю та ін. (т. 24 а.с. 1). З наведеного листа вбачається, що вже на початок червня 2013 року не були усунуті лише окремі недоліки робіт. Позивач не є стороною договору між підрядником та субпідрядником, а тому його право на формування витрат та податкового кредиту не може залежати від виконання умов договору цими особами. Суд вважає, що відповідачем не подано доказів для спростування відомостей про отримання ПАТ Сумиобленерго результатів робіт від ТОВ Енерджі Сервіс в червні 2013 року, а висновки про безпідставність формування витрат та податкового кредиту в червні 2013 року не відповідають дослідженим доказам.

Протягом 2012-2013 років, які були предметом перевірки, був чинним п. 146.12 ст. 146 ПК України відповідно до якого сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат. Позивач в 2012-2013 роках скористався таким правом та відобразив витрати на реконструкцію, модернізацію та ремонт основних засобів в загальному розмірі 5 324 880 грн. 88 коп. в складі витрат. Ця обставина відповідачем не оспорюється.

Також у вказаному періоді був чинним п. 154.8 ст. 154 ПК України, яким передбачалась можливість звільнення від оподаткування прибутку підприємств паливно-енергетичного комплексу в межах фактичних витрат, що не перевищують загальну річну суму: передбачених інвестиційними програмами, схваленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, на капітальні вкладення з будівництва (реконструкції, модернізації) міждержавних, магістральних та розподільчих (локальних) електричних мереж, електричних станцій, теплоелектроцентралей, магістральних газопроводів, газорозподільних мереж, підземних сховищ газу та встановлення лічильників газу населенню, у тому числі сум, спрямованих на повернення кредитів, які використані для фінансування вищезазначених цілей; передбачених проектами, фінансування яких здійснюється за рахунок суб'єктів природних монополій, виробників електричної та/або теплової енергії відповідно до рішень Кабінету Міністрів України; витрат у межах інвестиційної складової, затвердженої національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, необхідної для повернення кредитів, інвестицій, погашення облігацій (боргових цінних паперів), випущених (отриманих) енергогенеруючими компаніями, з метою фінансування капітальних вкладень з будівництва (реконструкції, модернізації) обладнання електричних станцій і теплоелектроцентралей, відповідно до плану будівництва (реконструкції, модернізації), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Позивач, як підприємство паливно-енергетичного комплексу, мав затверджені постановами НКРЕ України інвестиційні програми, загальний розмір витрат за якими на 2012 рік становив 129842 тис. грн., 2013 рік 130 063 тис. грн. Скористався можливістю зменшення прибутку, що підлягає оподаткуванню, на суми витрат на реконструкцію, модернізацію та будівництво електричних мереж в 2012 році на 33 560 570 грн., в 2013 році на 48 120 329 грн., тобто в сумах, що не перевищують затверджених інвестиційними програмами. Відповідач не заперечує самого факту наявності зазначених інвестиційних програм та використання позивачем права на звільнення від оподаткування частини прибутку. Разом з тим, відповідач вважає, що позивачем здійснено подвійне врахування одних і тих же витрат, пов'язаних з будівництвом, модернізацією, реконструкцією та поліпшенням об'єктів, визначених інвестиційною програмою. Наполягає на обов'язку врахування таких витрат або для звільнення від оподаткування частини прибутку, або в складі витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування. Суд вважає, що така позиція не відповідає вимогам закону. Як було зазначено вище, право на віднесення коштів, витрачених на будівництво, реконструкцію, модернізацію основних засобів до складу витрат, що враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, на момент виникнення правовідносин передбачалось ст. 146 ПК України. Статтею 154 взагалі не було врегульовано порядок формування витрат, а передбачено право на звільнення від оподаткування частини прибутку. Таке право надано лише спеціальним суб'єктам - підприємствам паливно-енергетичного комплексу та тільки за наявності затверджених інвестиційних програм на суми, що не перевищують визначені такими програмами. Суд вважає безпідставним твердження відповідача про повторне врахування витрат на підставі ст. 154 ПК України. Збільшення в зв'язку з цим оподатковуваного прибутку позивача та визначення додаткового зобов'язання з податку на прибуток також є безпідставним.

ПАТ Сумиобленерго має в статутному капіталі частку корпоративних прав держави, що становить 25% акцій. Відповідно до ст. 11 ч.5 закону України Про управління об'єктами державної власності господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів. Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Державного бюджету України дивіденди у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, нараховані пропорційно розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних капіталах. Господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків, пропорційно розміру державної частки (акцій, паїв) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій. На суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, нараховується пеня, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу і по день сплати включно.

Відповідачем в ході перевірки зроблено висновок про завищення позивачем витрат та податкового кредиту, в зв'язку з чим збільшено оподатковуваний прибуток позивача. З суми, на яку збільшено прибуток, податковим повідомленням-рішенням відповідач визначив додаткового 805832 грн. дивідендів на частку держави в статутному капіталі позивача та застосував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 201383 грн. Суд вважає таке рішення безпідставним. В судовому засіданні представниками відповідача повідомлено, що за результатами роботи у 2012 та 2013 роках позивачем приймалось рішення про виплату дивідендів. До Державного бюджету України були перераховані дивіденди на частку держави в корпоративних правах позивача. Такі твердження відповідачем ніякими доказами не спростовані. Як було зазначено вище, суд вважає безпідставними висновки відповідача про завищення витрат та податкового кредиту позивачем по відносинах з придбання послуг. Також суд вважає безпідставним збільшення відповідачем оподатковуваного прибутку позивача в зв'язку з висновком про подвійне врахування витрат. За таких обставин, відсутні підстави для додаткової сплати дивідендів на частку держави до Державного бюджету.

В ході перевірки відповідачем встановлено, що позивачем в періоді, який перевірявся, здійснювалась виплата коштів на виконання судових рішень на користь фізичних осіб про відшкодування моральної шкоди. Вважаючи ПАТ Сумиобленерго податковим агентом по відношенню до таких осіб, відповідач збільшив зобов'язання позивача по податку з доходів фізичних осіб на 9956 грн., застосував штрафні (фінансові) санкції в сумі 2489 грн. та 510 грн. Не заперечуючи самого факту таких виплат та розміру сплачених сум, позивач вважає безпідставним збільшення податкового зобов'язання.

Відповідно до ст. 14 п. 14.1.180 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) яка незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу. Відповідно до ст. 51 п. 51.1 ПК України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Відповідно до ст. 164 п. 164.2.14 ПК України дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Представниками позивача в судовому засіданні повідомлено, та не спростовано відповідачем ніякими доказами, що суми на виконання судових рішень сплачувались не безпосередньо фізичним особам, а на рахунок відповідних відділів Державної виконавчої служби. Судом встановлено, що позивач не перебував з фізичними особами, відшкодувати моральну шкоду яким був зобов'язаний за рішенням суду, ні в яких відносинах, крім відносин пов'язаних з таким відшкодуванням. Такі відносини не регулюються Податковим кодексом України. Суд вважає, що в даному випадку позивач по відношенню до таких фізичних осіб не є податковим агентом, оскільки не здійснює нарахування та виплату доходу на їх користь. Відповідно не зобов'язаний утримувати та сплачувати податок з виплачених сум, подавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що податкові повідомлення-рішення від 07 травня 2015 року: № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на 4 678 592 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 169 648 грн.; № НОМЕР_2 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 6 562 122 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 640 530 грн. 50 коп.; № НОМЕР_3 про збільшення грошового зобов`язання за дивідендами на частку держави у статутному капіталі в сумі 805 832 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 201 383 грн.; № 0014781705/17718 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 9 956 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 489 грн. та 510 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 травня 2015 року:

№ НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на 4 678 592 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 169 648 грн.;

№ НОМЕР_2 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 6 562 122 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 640 530 грн. 50 коп.;

№ НОМЕР_3 про збільшення грошового зобов`язання за дивідендами на частку держави у статутному капіталі в сумі 805 832 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 201 383 грн.;

№ 0014781705/17718 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 9 956 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 489 грн. та 510 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.В. Соп'яненко

З оригіналом згідно

Суддя О.В. Соп'яненко