Постанова № 53196754, 29.10.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5615/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКТАН» до Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ОКТАН» (далі ТОВ «ОКТАН» ) з позовом до Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області (далі ОДПІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.06.2015 року №000032/2201/22506013 про застосування штрафних санкцій в розмірі 389 876,48 гривень.

Позивач зазначив, що рішення, яке оспорюється винесене на підставі акту № 142/15-32-22-03-22506013 від 04.06.2015 року «Про результати фактичної перевірки ТОВ «ОКТАН»», яким встановлено порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій, у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР (далі Закон України №265/95-ВР).

В Акті зазначено, що в ході перевірки встановлено порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації, а саме реалізація пального не облікованого у встановленим законом порядку на загальну суму 194938,24 грн.; пального А-92 на суму 52 490,21 грн.; пального А-95 на суму - 32 974,44 грн.; ДП – дизельне пальне на суму 10447,09 грн.

ТОВ «ОКТАН» вважає, що податкове повідомлення рішення №000032/2201/22506013 від 30.06.2015 року є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки перевіряючими було допущено грубе порушення норм чинного законодавства та не правильно застосований п.12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР, оскільки поняття не ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації було переплутано з поняттям прийому, зберіганням, відпуском, транспортуванням нафти і нафтопродуктів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ст.6 Закону України №265/95-ВР облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Статтями 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних. Підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Інформація, що міститься у первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку. Позивач стверджує, що у нього наявні всі первинні документи, на підставі яких здійснюється бухгалтерський облік, у тому числі палива на перевіряємому об’єкті, а саме видаткові, податкові, товаротранспортні накладні, якими підтверджується, що ТОВ «ОКТАН» вів облік товарних запасів у порядку, встановленому законодавством, що додатково підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку « 281».

Щодо порядку організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, то він визначений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, (далі - Інструкція), відповідно до пп.10.2.10 пункту 10.2, пп.10.4.1,10.4.3 п.10.4 розділу 10 якої на підставі товарно-транспортної накладеної та акта приймання (у разі його наявності) оператор автозаправної станції має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами, тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на автозаправну станцію за формою №13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту автозаправної станції за формою № 17-НП, в якому здійснюється також кількісний облік нафтопродуктів на автозаправній станції. Змінний звіт автозаправної станції за формою № 17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими товарно-транспортними накладними здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається на автозаправній станції.

На думку позивача не регулярне внесення оператором АЗС запису до журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС журналу за формою №13-НП, з урахуванням наявності належно оформленої бухгалтерської документації на підставі первинних документів, що відображено також у змінних звітах за формою №17-НП, не є порушенням п. 12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР, а є можливо порушенням Інструкції, що в розумінні застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно ст. 20 Закону України №265/95-ВР є абсолютно різними поняттями, оскільки згідно ст. 20 Закону України №265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач просив задовольнити позов та врахувати практику Вищого адміністративного суду України по справі №К/800/1078/13 по аналогічним спірним правовідносинам.

Представник позивача надав до суду додаткові документи та просив розглянути справу у письмовому провадженні (т.2 а.с.67-83).

Представник відповідача – суб’єкта владних повноважень в судове засідання не з’явився, був повідомлений про день, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутністю до суду не надав. Суд визнав його неявку до суду неповажною та вважав за можливе розглянути справу за його відсутності.

До суду надійшли заперечення ОДПІ на позов ТОВ «ОКТАН», в яких представник ОДПІ просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на встановлення під час перевірки реалізації не облікованого пального на АЗС, та правомірного застосування фінансової санкції відповідно до ст.20 Закону України №265/95-ВР (а.с.38-66).

Відповідно до ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що ТОВ «ОКТАН» зареєстрований 17.09.1999 року (т.2 а.с.13-19).

З 26.05.2015 року по 04.06.2015 року Головним управлінням ДФС України в Одеській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці АЗС, що розташована за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Київська, 73 та належить ТОВ «ОКТАН», за результатами якої складений Акт №142/15-32-22-03-22506013 від 04.06.2015 року, яким встановлено порушення п.12 ст.3 Закону України №265/95-ВР, а саме реалізація пального не облікованого у встановленому Законом порядку на загальну суму 194938,24грн. (т.1 а.с.14-17, т.2 а.с.42-66).

Позивач надав заперечення на акт перевірки, які згідно відповіді ОДПІ від 20.06.2015 року до уваги не прийняті (т.1 а.с.18-19).

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №000032/2201/22506013 від 30.06.2015 року, яким до ТОВ «ОКТАН», в порядку ст.20 Закону України №265/95-ВР застосовано штрафні санкції в розмірі 389 876, 48 гривень (т.1 а.с.13).

Позивач оскаржив податкове повідомлення - рішення №000032/2201/22506013 від 30.06.2015 року в адміністративному порядку до ГУ ДФС в Одеській області та ДФС України, рішеннями яких від 23.07.2015 року та від 20.08.2015 року скарги залишені без задоволення (т.1 а.с.20-26).

Правовідносини, які виникли між сторонами регламентовані Податковим кодексом України, Законом України №265/95-ВР, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Інструкцією.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПКУ контролюючі органи мають право проводити, зокрема фактичні перевірки, підстави та порядок проведення яких визначений ст.ст.80-86 ПКУ. Статтею 86 ПКУ визначено, що за результатами фактичної перевірки складається акт перевірки.

В Акті №142/15-32-22-03-22506013 від 04.06.2015 року зазначено, що в ході перевірки встановлено порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації, а саме реалізація пального не облікованого у встановленому законом порядку на загальну суму 194938,24 грн.: пального А-92 на суму 57490,71грн.; пального А-95 на суму 32974,44грн.; дизельного палива на суму 104473,09грн. (детальніше наведено в додатку), чим порушено п.12 ст.3 Закону України №265/95-ВР (т.1 а.с.16-17).

В додатку до акту перевірки зазначено, що до перевірки були надані журнал обліку надходження нафтопродуктів на автозаправну станцію за формою №13-НП, в якому останній запис про надходження нафтопродукту на АЗС вчинений 24.02.2015 року, змінні звіти АЗС за формою №17-НП, а також дані реалізації пального, облік якого ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО (т.2 а.с.42-43).

За змістом додатку до акту, що також зазначено у запереченнях на позов, згідно даних РРО була встановлена загальна кількість реалізованого пального за період з 01.03.2015 року по 26.05.2015 року станом на 10.39 год. (початку перевірки), а наявність його кількості станом на 01.03.2015 року встановлена згідно змінного звіту АСЗ за формою №17-НП від 01.03.2015 року. Оскільки за вказаний період було реалізовано пального більш ніж значилось станом на 01.03.2015 року у змінному звіті АСЗ за формою №17-НП, перевіряючі зробили висновок про реалізацію пального не облікованого на АЗС. Будь-які документи про оприбуткування на АЗС палива за даний період в Акті перевірки не зазначені.

Суд вважає висновки перевіряючих необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно п. 12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР в редакції станом на час проведення перевірки, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, та послуг, зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Відповідно до ст. 6 Закону в редакції станом на час проведення перевірки, облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.99 року (зареєстрованого в МЮУ 02.11.99 р. за №751/4044), яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності, розроблена методологія та порядок визнання та первісної оцінки запасів, оцінки запасів на дату балансу та розкриття інформації про запаси в примітках до фінансової звітності. При цьому для цілей бухгалтерського обліку даним стандартом встановлено, що запаси включають, зокрема, сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб.

Частинами 2, 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якій відповідно до ст. 2 поширюється на всіх юридичних осіб, визначено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Згідно положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Інформація, що міститься у первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що в Акті перевірки та додатках до них відсутнє дослідження первинних документів щодо оприбуткування ТОВ «ОКТАН» на АЗС палива, які є підставою для бухгалтерського обліку. Висновки перевіряючих базуються лише журналі обліку надходження нафтопродуктів на автозаправну станцію за формою №13-НП та на частині змінних звітів АЗС за формою №17-НП, а також даних реалізації пального через РРО.

Такі документи як журнал обліку надходження нафтопродуктів на автозаправну станцію за формою №13-НП та змінні звіти АЗС за формою №17-НП передбачені Інструкцією, яка згідно розділу І встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів.

Розділ 10 цієї Інструкції встановлює порядок приймання та відпуску нафтопродуктів на АЗС. Бухгалтерський облік на нафти і нафтопродуктів на підприємствах нафтопродуктозабезпечення встановлений розділом 15 Інструкції, згідно якого бухгалтерський облік господарських операцій руху нафти і нафтопродуктів ведеться згідно з чинним законодавством України з урахуванням особливостей встановлених цим розділом.

Згідно з пп.10.2.10, 10.3.1.3 на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою N 17-НП. Облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у змінному звіті АЗС за формою N 17-НП.

Відповідно до п.10.4, яким встановлений порядок приймання-передавання зміни на АЗС - на АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС N 17-НП. Під час приймання-передавання зміни оператори АЗС, крім іншого, визначають залишки нафтопродуктів на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни (цей залишок переноситься з графи "обліковий залишок попередньої зміни"), надходження нафтопродуктів за зміну, які підтверджено відповідними документами, та кількості відпущених за зміну нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників усіх ПРК, ОРК (обліковий залишок). Після завершення зміни оператором АЗС складається змінний звіт АЗС за формою N 17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими ТТН здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається на АЗС.

Аналізуючи вищезазначені положення Інструкції суд вважає обґрунтованим твердження позивача, що не регулярне внесення оператором АЗС запису до журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС журналу за формою №13-НП, з урахуванням наявності належно оформленої бухгалтерської документації на підставі первинних документах, що відображено також у змінних звітах за формою №17-НП, не є порушенням обліку нафтопродуктів, а може розцінюватися лише як порушенням Інструкції, що може свідчити про порушення бухгалтерської дисципліни, а не бухгалтерського обліку.

При цьому суд враховує, що дані, які заносяться у обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП, фактично дублюються в змінних звітах за формою №17-НП, в які вносяться не тільки дані надходження нафтопродуктів за зміну, які підтверджено відповідними документами, але і залишки нафтопродуктів на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни, та кількості відпущених за зміну нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників усіх ПРК, ОРК (обліковий залишок). Саме другий екземпляр цього змінного звітну з доданими первинними документами, а саме ТТН, здається до бухгалтерської служби.

Судом достовірно встановлено, що перевіряючі не тільки не досліджували первинні документи щодо руху палива, але не відобразили всі дані, які наявні у змінних звітах за формою №17-НП за перевіряємий період, а лише згідно додатків до акту врахували дані звітів від 01.03.2015 року та від 25.05.2015 року, що свідчить про неповноту перевірки та відповідно необґрунтованих висновків щодо наявності порушення зі сторони позивача.

Згідно п.85.4,п.85.6 ст.85 ПКУ при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про, порушення вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відсутність акту, що засвідчує факт відмови надати первинні документи (товаро-транспорні накладні, видаткові накладні, податкові накладні, змінні звіти) свідчить про неповноту та необ’єктивність перевірки здійсненої посадовими особами податкового органу, що привело до неправомірних висновків та прийняття неправомірного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем до суду надані всі первинні документа та всі змінні звіти за формою №17-НП за перевіряємий період, які підтверджують наявність обліку палива на АЗС та відсутність реалізації на АЗС не облікованого палива, тобто порушення п. 12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР .

Ведення ТОВ «ОКТАН» обліку нафтопродуктів, у тому числі товарних запасів у порядку, встановленому законодавством, підтверджується копіями видаткових накладних (т1 а.с. 27-37), податкових накладних (т.1 а.с. 38-50), товаро-транспортних накладних (т.1 а.с. 70-87), оборотно-сальдових відомостей по рахунку «281» (т.1 а.с. 51-69). Крім того, надходження пального на АЗС за наданими до суду копіями товаро-транспортних накладних зафіксовано у змінних звітах за формою №17-НП ( т.1 а.с. 88-250, т.2 а.с. 1-19). Кількість палива, зазначена в цих документах, яка надійшла та реалізована на АЗС, спростовує висновки Акту перевірки про реалізацію не облікованого палива.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1,4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.3 ст.86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених фактів, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення .

Частиною 1 ст.94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Суд вважає необхідним при розподілі судових витрат стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрати на користь позивача у сумі 5848,15 гривень

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 128,159-164 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКТАН» до Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області від 30.06.2015 року №000032/2201/22506013 про застосування штрафних санкцій в розмірі 389 876,48 гривень.

Стягнути з Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКТАН» судові витрати у сумі 5848,15грн.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання постанови у порядку ст.160,167,185-187 КАС України.

Суддя Катаєва Е.В.