Постанова № 53196402, 16.10.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2015 року 810/3575/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-С" до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

13 серпня 2015 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-С" (далі - позивач) до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень- рішень від 3 квітня 2015 р. № № 0001222201, 0001212201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно зробив висновки про нікчемність правочинів, які були укладені між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофор" (далі - ТОВ "Агрофор"). Стверджує, що укладений між позивачем та названим товариством договір був реальний та виконаний сторонами в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що правочин між позивачем та ТОВ "Агрофор" у серпні 2014 р. здійснені без мети настання реальних наслідків. Стверджує, що названий правочин є нікчемними (а.с. 43-44).

Представниками сторін були подані клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, клопотання сторін, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

12 червня 2001 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 091071 (а.с. 108).

У період з 3 по 5 березня 2015 р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Агрофор" за період з 1 по 31 серпня 2014 р., за результатами якої 13 березня 2015 р. було складено акт перевірки № 41/10-17-22-00/31522243 (далі - акт перевірки № 41/10-17-22-00/31522243) (а.с. 90-106).

У розділі "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2012 р. № 2755-VI (далі - ПК України), що призвело до завищення податковог окредиту з податку на додану вартість на загальну суму 65 805 грн 17 коп. за серпень 2014 р. (а.с. 106);

3 квітня 2015 р. на підставі висновків акту перевірки № 41/10-17-22-00/31522243 відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001222201, яким нараховано суму грошового зобов"язання 65 805 грн 17 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0001222201) (а.с. 9);

- № 0001212201, яким нараховано суму грошового зобов"язання за штрафними (фінансовими) санкціями 16 451 грн 29 коп. (а.с. 11).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України, в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин.

Згідно з вимогами п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як убачається з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Наявні матеріали справи свідчать, що відповідачем було поставлено під сумнів фінансово - господарську діяльність позивача, зокрема, реальність господарських операцій з контрагентом - ТОВ "Агрофор" та зроблено висновок, що господарські операції між ними були фіктивними правочинами.

Проте, даний висновок суд вважає помилковим з таких підстав.

3 січня 2014 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "Агрофор" (постачальник) було укладено договір № 030114 (далі - договір № 030114) (а.с. 15-18).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 названого договору постачальник зобов"язується поставити, а покупець прийняти визначений цим договором товар - запасні частини для сільськогосподарської техніки, та оплатити його на умовах, визначених цим договором (а.с. 15).

На виконання договору № 030114 позивачем суду було надано такі докази:

- видаткові накладні від 6 серпня, 11 вересня 2014 р. (а.с. 13, 19, 25);

- податкові накладні від 22 серпня 2014 р. № 17 на суму 44 691 грн 71 коп., 22 серпня 2014 р. № 18 на суму 71 870 грн 82 коп., 29 серпня 2014 р. № 33 на суму 278 268 грн 50коп., 10 вересня 2014 р. № 10 на суму 16 564 грн 28 коп. (а.с. 61-65).

- рахунки-фактури (а.с. 66-69).

Перелічені документи були підписано посадовою особою ТОВ "Агрофор" та завірені печаткою цього товариства.

Оплата позивачем за поставлений ТОВ "Агрофор" товар підтверджується випискою по рахунку, завіреною печаткою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (а.с. 127-142).

Судом також враховано, що на дату укладення та виконання договору у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ "Агрофор", зокрема, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, згідно з якиою названий контрагент зареєстрований, як юридична особа (а.с. 70-71).

У подальшому, поставлений товар (запчастини до сільськогосподарської техніки) позивачем було встановлено на комбайни, що підтверджується актами на списання отриманих запчастин і матеріалів (а.с. 81-89).

На підтвердження наявності сільськогосподарської техніки, на яку були встановлені поставлені ТОВ "Агрофор" запчастини, а саме, комбайнів, позивачем було надано суду:

- свідоцтва про реєстрацію машин (а.с. 119, 122);

- договір оренди транспортних засобів (а.с. 120);

- акт приймання-передачі (а.с. 121);

- договір відповідального зберігання майна (а.с. 123);

- акт приймання-передачі майна (а.с. 124);

- довідку (а.с. 126).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договору № 030114 дійсно мало місце та було вчинено з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем договору № 030114 призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання позивачем договору № 030114 у нього не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності ТОВ "Агрфор", що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору № 030114 між позивачем та ТОВ "Агрофор".

Водночас, судом не можуть бути взяті до уваги письмові заперечення відповідача, в яких він посилається на податкову інформацію ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Агрофор", оскільки її надано суду не було, а сама по собі така інформація жодним чином не спростовує наявні у справі докази (а.с. 43-45).

Крім того, судом також враховано, що невиконання контрагентом своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 р. у справі № 21-500во08 та від 1 червня 2010 р. у справі № 21-573во10.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, що було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, чого не було зроблено відповідачем.

Проте, відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів нікчемності господарських операцій здійснених між позивачем та ТОВ "Агрофор" у серпні 2014 р. та не надано суду доказів, які б спростовували надані позивачем документи.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 3 квітня 2015 р. №№ 0001222201, 0001212201 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 72, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 3 квітня 2015 р. №№ 0001222201, 0001212201.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.