Ухвала суду № 53196352, 05.11.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"05" листопада 2015 р. Справа № 809/4152/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

позивача ОСОБА_1,

розглянувши в відкритому судовому засіданні клопотання позивача про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»

про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

30.09.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про визнання бездільності протиправною та зобов'язання до вчинення дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.10.2015 року відкрито провадження у справі.

В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, посилаючись на те, що позивач з 05.03.20015 року по 29.03.2015 року знаходився на стаціонарному лікуванні в Українському державному медико-соціальному центрі ветеранів війни, який знаходиться в селі Циблин Переяслав-Хмельницького району Київської області, а тому отримав відповідь від уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на його звернення від 11.02.2015 року лише 30.03.2015 року з абонентської скриньки після повернення в місто Калуш.

Позивач в судовому засіданні підтримав вказане клопотання.

При розгляді вказаного клопотання позивача суд виходив з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства (надалі КАС) України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 даної статті, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячних строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що позивач оскаржує бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» щодо надання належної відповіді на його звернення від 11.02.2015 року. Відповідь на вказану заяву позивача була надана відповідачем листом від 17.03.2015 року № 15-3643.

Таким чином, з огляду на предмет позовних вимог, суд вважає, що до звернення до суду з даним позовом в цій частині позовних вимог повинен застосовуватися шестимісячний строк, встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України.

В той же час судом було враховано, що згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 8596 від 29.03.2015 року, виданої Українським державним медико-соціальним центром ветеранів війни, який знаходиться в селі Циблин Переяслав-Хмельницького району Київської області, позивач з 05.03.2015 року по 29.03.2015 року знаходився на стаціонарному лікування у вказаному медичному закладі.

Окрім цього, судом було взято до уваги пояснення позивача про те, що він отримав вказаний лист відповідача від 17.03.2015 року № 15-3643 в перший день після повернення з лікування до місця проживання в місті Калуші, а саме 30.03.2015 року, а тому не знав про порушення свої прав відповідачем, які випливають зі змісту такої відповіді.

Суд погоджується з позивачем про те, що при формальному застосуванні норми ч. 2 ст. 99 КАС України позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом в частині оскарження протиправності бездіяльності відповідача щодо надання належної відповіді на його звернення від 11.02.2015 року. Однак судом для забезпечення права позивача на доступ до правосуддя, та недопущення безпідставного обмеження цього права позивача, враховуючи правову природу спірних правовідносин, для забезпечення правової визначеності сторін в цих правовідносинах, а також враховуючи обмежену можливість встановлення судом обставин, коли позивач фактично дізнався або міг дізнатися про порушення свого права та законних інтересів, було враховано в обгрунтування поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом обставини щодо перебування позивача під час перебігу цього строку на стаціонарному лікування в медичному закладі, який знаходиться в іншій територіальній одиниці, ніж місце проживання позивача, а саме в Київській області, а також доводи позивача про те, що він до отримання відповіді відповідача від 17.03.2015 року не усвідомлював факту порушення своїх прав відповідачем.

Окрім цього, судом враховано, що відповідно до положень ст. 55 Конституції України держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 6 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Згідно висновків, викладених у п.п. 23, 25 Рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що за поданих позивачем доказів, а також відсутності доказів з боку відповідача в заперечення заявленого позивачем клопотання, залишення позовної заяви без розгляду з формальних причин пропуску позивачем строку звернення до суду, фактично позбавить його можливості захистити свої права та інтереси, право на захист яких в адміністративному суді гарантовано ст. 6 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

За таких обставин та норм права, суд дійшов висновку визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Ухвала суду окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.

Суддя /підпис/ ОСОБА_2

Ухвала в повному обсязі складена 05.11.2015 року.