Вирок № 53196045, 05.11.2015, Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

Справа № 395/698/15-к

Провадження № 1-кп/395/105/2015

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2015 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді ЩЕНЮЧЕНКА С.В.,

за участю: прокурора відділу прокуратури Кіровоградської області ДРАГОНЕНКА Р.Ю., обвинуваченої ОСОБА_2, захисника - адвоката ГАХОВА С.В., секретаря судового засідання РУДЕНКО І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42014120220000010 від 21.10.2014 р., стосовно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Новомиргорода, Кіровоградської області, українка, громадянка України, з повною вищою освітою, не працює, вдова, яка має на утриманні стару матір, 1939 р. н., зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1, раніше не судима,

до якої запобіжний захід та інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались, а 04 вересня 2015 р. було ухвалене рішення про проведення підготовчого судового засідання,

обвинуваченої у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,

В С Т А Н О В И В :

26 травня 2015 року до Новомиргородського районного суду згідно ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України 2012 р. (далі - КПК України) надійшов від старшого прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення прокуратури Кіровоградської області ДРАГОНЕНКА Р.Ю. обвинувальний акт з додатками стосовно ОСОБА_2, обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

За ухвалою підготовчого судового засідання районний суд 02 липня 2015 р. повернув обвинувальний акт у вищезазначеному кримінальному провадженні старшому прокурору відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення прокуратури Кіровоградської області ДРАГОНЕНКУ Р.Ю. як такий, що не відповідає вимогам КПК України, для усунення порушень вимог КПК України.

За ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 20 серпня 2015 р. апеляційна скарга прокурора була задоволена: ухвала Новомиргородського районного суду від 02 липня 2015 р. - скасована та призначено новий судовий розгляд обвинувального акту стосовно ОСОБА_2 у тому ж складі суду зі стадії підготовчого судового засідання.

Під час судового розгляду справи прокурор ДРАГОНЕНКО Р.Ю. повідомив суд про досягнення угоди про визнання винуватості обвинуваченою ОСОБА_2

Тому за ухвалою від 05.11.2015 р. Новомиргородський районний суд невідкладно зупинив проведення процесуальних дій і перейшов до розгляду умов та змісту вищевказаної угоди.

ОСОБА_2 обвинувачується у привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем у великих розмірах за таких обставин.

За наказом Державного агентства земельних ресурсів головного управління Держземагенства у Кіровоградській області № 18-к від 16.08.2001 р. ОСОБА_2 була призначена на посаду головного спеціаліста - бухгалтера відділу Держкомзему у Новомиргородському районі, розташованого у м. Новомиргороді, Кіровоградської області по вул. Леніна, 101.

У подальшому 05.02.2013 р. обвинувачена ОСОБА_2 за наказом Державного агентства земельних ресурсів головного управління Держземагенства у Кіровоградській області № 9-к від 31.12.2012 р. у зв'язку з реорганізацією відділу у Новомиргородському районі було призначено на посаду головного спеціаліста - бухгалтера відділу Держземагенства у Новомиргородському районі, внаслідок чого на підставі ст. ст. 2, 25 Закону України «Про державну службу» та п. 1 примітки до ст. 364 КК України була наділена організаційно-розпорядчими і адміністративно-господарськими обов'язками, тобто набула статус службової особи.

При цьому 02.01.1995 р. обвинувачена ОСОБА_2 склала присягу державного службовця та була ознайомлена із загальними правилами поведінки державного службовця й попереджена про дотримання вимог антикорупційного законодавства України.

Враховуючи вказане та відповідно до посадових інструкцій обвинувачена ОСОБА_2 повинна була: здійснювати ведення бухгалтерського обліку; нарахування заробітної плати; забезпечувати контроль за використання бюджетних коштів; розробляти штатний розпис; здійснювати банківські операції та операції, пов'язані з рухом коштів; проводити постійні інвентаризації грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей; розрахунків та платіжних зобов'язань;стежити за зберіганням бухгалтерських документів; організовувати роботу з документами у відповідності з чинним законодавством; виконувати інші доручення начальника та заступника за його відсутності, що стосується виконання завдань, покладених на відділення.

Таким чином, в силу свого службового становища обвинувачена ОСОБА_2 була наділена повноваженнями, які надавали їй реальну можливість належним чином виконувати покладені на неї обов'язки та здійснювати оперативне управління державними коштами, призначеними на виплату заробітної плати працівниками відділу Держземагенства у Новомиргородському районі Кіровоградської області.

Згідно Положенню про відділ Держземагенства у Новомиргородському районі Кіровоградської області, затвердженого наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 13.09.2012 р. № 434, вказаний відділ є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України, який підпорядкований Держземагенству України та Головному управлінню Держземагенства у Кіровоградській області. Завданням відділу є реалізація повноважень Держземагенства України на території Новомиргородського району. Відповідно до п. 12 Положення відділ утримується за рахунок державного бюджету, штатні розписи та кошториси затверджуються головою Держземагенства України.

Отже, відділ Держземагенства у Новомиргородському районі підпорядковується Головному управлінню Держземагенства у Кіровоградській області та повністю фінансується за рахунок бюджетних коштів.

Обвинувачена ОСОБА_2, перебуваючи на посаді головного спеціаліста - бухгалтера відділу Держземагенства у Новомиргородському районі та маючи доходи, які не задовольняли її матеріальні потреби, вирішила використати своє службове становище з метою власного незаконного збагачення шляхом привласнення грошових коштів, виділених на нарахування та виплату заробітної плати працівникам відділу Держземагенства у Новомиргородському районі.

З цією метою, протягом періоду з 01.01.2013 р. по 30.11.2014 р. обвинувачена ОСОБА_2, перебуваючи на посаді головного спеціаліста - бухгалтера відділу Держземагенства у Новомиргородському районі, маючи умисел на привласнення грошових коштів у великих розмірах, виділених на нарахування та виплату заробітної плати працівникам відділу Держземагенства у Новомиргородському районі, діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою власної наживи, використовуючи свою посаду всупереч вимогам ст. ст. 3, 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХIV, шляхом завищення заробітної плати нарахувала на власний картковий рахунок, відкритий в ПрАТ КБ «ПриватБанк», наступні грошові кошти: 01.02.2013 р. - 1.414,37 гривень; 04.03.2013 р. - 1.272,47 гривень; 18.03.2013 р. - 3.875,54 грн.; 29.03.2013 р. - 550,28 грн.; 17.04.2013 р. -2.357,94 грн.; 26.04.2013 р. - 2.092,83 грн.; 15.05.2013 р. - 1.429,40 грн.; 29.05.2013 р. - 698,40 грн.; 12.06.2013 р. - 1.429, 40 грн.; 25.06.2013 р. -2.759,71 грн.; 15.07.2013 р. - 3.334,99 грн.; 29.07.2013 р. - 2.759,71 грн.; 20.08.2013 р. - 3.879,15 грн.; 28.08.2013 р. - 2.515,97 грн.; 13.09.2013 р. -1.429,40 грн.; 26.09.2013 р. - 3.873,47 грн.; 31.10.2013 р. - 2.125,60 грн.; 15.11.2013 р. - 1.429,40 грн.; 28.11.2013 р. - 696,07 грн.; 17.12.2013 р. -1.429,40 грн.; 25.12.2013 р. - 760,86 грн.; 21.01.2014 р. - 1.429,40 грн.; 29.01.2014 р. - 1.088,66 грн.; 18.02.2014 р. - 2.429,00 грн.; 26.02.2014 р. -1.264, 34 грн.; 13.03.2014 р. - 1.429,40 грн.; 28.03.2014 р. - 2.397, 69 грн.; 18.04.2014 р. - 2.429,40 грн.; 29.04.2014 р. - 1.561,84 грн.; 16.05.2014 р. -2.568,29 грн.; 28.05.2014 р. - 2.644,53 грн.; 13.06.2014 р. - 2.240,00 грн.; 26.06.2014 р. - 1.644, 53 грн.; 11.07.2014 р. - 3.843.90 грн.; 25.07. 2014 р. - 3.223,91 грн.; 27.08.2014 р. - 4.634,08 грн.; 17.09.2014 р. - 2.230,13 грн.; 26.09.2014 р. - 2.909,58 грн.; 14.10.2014 р. - 1.483,80 грн.; 29.10.2014 р. -3.853,01 грн.; 17.11.2014 р. - 1.483,80 грн.; 28.11.2014 р. - 4.759,02 грн.

Таким чином, обвинувачена ОСОБА_2 нарахувала на власний картковий рахунок, відкритий в «Райфайзен Банк Аваль» протягом періоду з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р. наступні грошові кошти: 31.01.2013 р. - 10.302,69 грн.; 01.02.2013 р. - 3.456,36 грн.; 22.02.2013 р. -4.304,33 грн.; 26.03.2013 р. - 2.792,80 грн.; 29.03.2013 р. - 368,39 грн.; 17.04.2013 р. - 3.429.40 грн.; 26.04.2013 р. - 368,39 грн.; 15.05.2013 р. - 3.986,34 грн.; 29.05.2013 р. - 1.900,01 грн.; 11.06.2013 р. - 4.772,44 грн.; 25.06.2013 р. - 3.889,88 грн.; 15.07.2013 р. - 3.429,40 грн.; 30.07.2013 р. - 3.629,56 грн.; 01.08.2013 р. - 4.167,59 грн.; 27.08.2013 р. - 5.175,29 грн.; 12.09.2013 р. - 2.522,51 грн.; 25.09.2013 р. - 5.696,07 грн.; 31.10.2013 р. - 6.763,94 грн.; 14.11.2013 р. - 6.069,00 грн.; 27.11.2013 р. - 6.276,13 грн.; 12.12.2013 р. - 5.186,80 грн.; 24.12.2013 р. - 2.997,61 грн.; 21.01.2014 р. - 4.772,30 грн.; 29.01.2014 р. - 3.632,61 грн.; 12.02.2014 р. - 4.059,41 грн.; 26.02.2014 р. - 3.211,01 грн.; 12.03.2014 р. - 3.913,30 грн.; 28.03.2014 р. - 2.148,88 грн.; 18.04.2014 р. - 2.495,34 грн.; 29.04.2014 р. - 2.397,69 грн.; 16.05.2014 р. - 4.429,40 грн.; 28.05.2014 р. - 2.881,07 грн.; 04.06.2014 р. - 2.096,30 грн.; 13.06.2014 р. - 4.700,00 грн.; 26.06.2014 р. - 4.558,71 грн.; 11.07.2014 р. - 4.212,21 грн.; 25.07.2014 р. - 3.133,15 грн.; 27.08.2014 р. - 5.595,54 грн.; 16.09.2014 р. - 3.550,00 грн.; 25.09.2014 р. - 4.336,59 грн.; 14.10.2014 р. - 1.483,80 грн.; 28.10.2014 р. - 4.560,77 грн.; 28.11.2014 р. - 3.557,76 грн.

У подальшому обвинувачена ОСОБА_2 через банкоматну мережу зазначених банківських установ отримала грошові кошти, якими розпорядилася на власний розсуд.

Згідно висновку судово-економічної експертизи КВ ОНДІСЕ № 2191, 2192 від 20.03.2015 р. заробітна плата головного спеціаліста - бухгалтера відділу Держземагенства у Новомиргородському районі ОСОБА_2 у період часу з 01.01. по 31.12.2013 р. мала становити 17.472,90 грн.; у період часу з 01.01. по 30.11.2014 р. мала становити 16.434,39 грн., а всього за період часу з 01.01.2013 р. по 30.11.2014 р. мала становити 33.907,29 грн., отже під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачена ОСОБА_2 спричинила державі матеріальну шкоду на загальну суму 205.932,30 грн.

Таким чином, обвинувачена ОСОБА_2 вчинила привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем у великих розмірах, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 191 КК України.

05.11.2015 р. до суду надійшла угода між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_2 про визнання винуватості від 05 листопада 2015 року, у відповідності до якої обвинувачена ОСОБА_2 повністю визнала свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язалася беззастережно визнати обвинувачення у судовому провадженні.

Сторони погодилися на призначення обвинуваченій ОСОБА_2 основаного покарання за ч. 4 ст. 191 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, а також додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади на строк 3 (три) роки.

Окрім цього, сторони домовились застосувати до обвинуваченої ОСОБА_2 приписи ст. 75 КПК України та звільнити її від призначеного основного покарання з іспитовим строком 3 (три) роки.

Також потрібно буде відповідно до положень пп. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на обвинувачену ОСОБА_2 такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Окрім цього, обвинувачена ОСОБА_2 зобов'язалася відшкодувати протягом 5 (п'яти) років з дня ухвалення вироку, яким буде затверджена дана угода про визнання винуватості:

матеріальні збитки в розмірі 204.432 (двісті чотири тисячі чотириста тридцять дві) гривні 30 копійок шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок до Державного бюджету -

ККД - 21080500 (інші надходження)

р/р - 31116090700299

МФО - 823016

ОКПО - 37942426;

процесуальні витрати у справі, пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи у розмірі 8.288 (вісім тисяч двісті вісімдесят вісім) гривень на користь держави.

Розглядаючи питання про затвердження угоди між прокурором та обвинуваченою про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно вимогам КПК України:

п. 2 ч. 1 ст. 468 - у кримінальному провадженні можуть бути укладені угоди між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості;

ч. 2 ст. 469 - угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

ч. 4 ст. 469 - угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Оголосивши текст угоди, суд згідно з частинами 4, 5 ст. 474 КПК з'ясував в обвинуваченої, чи повністю вона розуміє: 1) права, надані їй законом; 2) наслідки укладення та затвердження угоди; 3) характер обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винуватою; 4) вид покарання й інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Суд також з'ясував у обвинуваченої, чи зможе вона реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання, зокрема відшкодувати матеріальні збитки і процесуальні витрати з огляду на їх розмір та строк відшкодування, визначені в угоді.

Шляхом вивчення витребуваних документів, проведення опитування сторін суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою (ч. 6 ст. 474 КПК України).

Виконавши вищезазначені дії, суд перевірив угоду на відповідність вимогам КПК України (зокрема, щодо змісту та порядку укладення угоди) і закону України про кримінальну відповідальність (зокрема, щодо узгодженої міри покарання).

Після перевірки угоди на відповідність чинному законодавству, за відсутності встановлених КПК України (пункти 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК України) підстав для відмови в її затвердженні, суд, з'ясувавши питання, визначені в частинах 4, 5 ст. 474 КПК України, прийшов до висновку про необхідність затвердити угоду між прокурором та обвинуваченою про визнання винуватості.

Обвинувачена ОСОБА_2 у судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, визнала повністю, просить суд затвердити угоду між прокурором та обвинуваченою про визнання винуватості та призначити їй узгоджену сторонами міру покарання.

Вона стверджує, що розуміє: умисне невиконання угоди є підставою для притягнення її до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Прокурор і захисник також просять суд затвердити укладену угоду про визнання обвинуваченою винуватості та призначити їй узгоджену сторонами міру покарання.

Суд переконався, що умови угоди:

не суперечать вимогам КПК України та/або закону, в тому числі не допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення;

відповідають інтересам суспільства;

не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Окрім цього, у суду відсутні підстави вважати, що:

укладення угоди не було добровільним;

очевидна неможливість виконання обвинуваченою взятих на себе за угодою зобов'язань;

відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Суд прийшов до висновку, що домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не виходять за межі загальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність.

Зокрема сторони при узгодженні покарання врахували:

положення пунктів 1-2 ч. 1 ст. 65 КК України та Загальної частини КК;

ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання (п. 3 ч. 1 ст. 65 КК).

Оскільки суд вважає, що узгоджене сторонами покарання за своїм видом та/або розміром відповідає характеру, тяжкості вчиненого діяння та особі винної, то потрібно визнати умови цієї угоди про визнання винуватості такими, що відповідають інтересам суспільства, і призначити обвинуваченій узгоджену сторонами міру покарання.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 373-374, 394-395, 471, 473-476 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду між прокурором відділу прокуратури Кіровоградської області ДРАГОНЕНКОМ Р.Ю. та обвинуваченою ОСОБА_2 про визнання винуватості від 05 листопада 2015 року, що укладена сторонами у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42014120220000010 від 21.10.2014 р.

ОСОБА_2 визнати винною у пред'явленому обвинуваченні у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, та призначити їй узгоджену сторонами міру покарання у виді позбавлення волі на строк 05 (п'ять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк 03 (три) роки.

Згідно ст. 75 КК України звільнити обвинувачену ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо вона протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки, та визначити іспитовий строк 03 (три) роки.

Відповідно до пп. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати обвинувачену ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, навчання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Речові докази, після набрання вироком законної сили:

1. Накази начальника відділу Держземагенства у Новомиргородському районі з основної діяльності 2013 р. (44 арк.);

2. Накази начальника відділу Держземагенства у Новомиргородському районі про дисциплінарні стягнення (13 арк.);

3. Накази начальника відділу Держземагенства у Новомиргородському районі з надання відпусток 2013 р. (13 арк.);

4. Накази начальника відділу Держземагенства у Новомиргородському районі з основної діяльності 2014 р. (9 арк.);

5. Накази начальника відділу Держземагенства у Новомиргородському районі з особового складу (прийом, переведення, звільнення, заохочення працівників) (10 арк.);

6. Накази начальника відділу Держземагенства у Новомиргородському районі з особового складу (прийом, переведення, звільнення, заохочення працівників) (23 арк.);

7. Звіт Відділу Держземагенства у Новомиргородському районі за 2013 р. (46 арк.);

8. Звіт Відділу Держземагенства у Новомиргородському районі на 01.04.2014 р. (23 арк.);

9. Звіт Відділу Держземагенства у Новомиргородському районі станом на 01.07.2013 р. (43 арк.);

10. Звіт Відділу Держземагенства у Новомиргородському районі станом на 01.10.2013 р. (35 арк.);

11. Звіт Відділу Держземагенства у Новомиргородському районі на 01.10.2014 р. (14 ар.);

12. Табель обліку робочого часу Відділу Держземагенства у Новомиргородському районі за 2014 р. (18 арк.);

13. Звіт Відділу Держземагенства у Новомиргородському районі станом на 01.04.2013 р. (43 арк.);

14. Заяви працівників відділу Держземагенства у Новомиргородському районі (заяви на відпустки, на матеріальну допомогу, зміни до особистих графіків роботи) 2014 р. (43 арк.);

15. Журнал реєстрації наказів Відділу Держземагенства у Новомиргородському районі про відпустки 2013 р. (46 арк.) ;

16. Табель робочого часу Відділу Держземагенства у Новомиргородському районі за 2013 р. (33 арк.);

17. Журнал реєстрації наказів з основної діяльності Відділу Держземагенства у Новомиргородському районі 2013 р. (46 арк.);

18. Штатний розпис Відділу Держземагенства у Новомиргородському районі на 2014 р. (7 арк);

19. Журнал реєстрації заяв про надання відпусток працівникам відділу Держземагенства у Новомиргородському районі 2014 р. (24 арк.);

20. Звіт Відділу Держземагенства у Новомиргородському районі на 01.07.2014 р. (23 арк.);

21. Звіт ліквідаційний станом на 04.03.2013 р. Відділу Держкомзему у Новомиргородському районі (28 арк.);

22. Журнал реєстрації наказів з особового складу Відділу Держземагенства у Новомиргородському районі (42 арк);

23. Кошторис 2013 р. Довідки (35 арк.);

24. Кошторис 2014 р. Довідки (21 арк.);

25. Звіт на 01.11.2013 р. (31 арк.);

26. Трудові договори (58 арк.);

27. Журнал реєстрації наказів з особового складу Відділу Держземагенства у Новомиргородському районі 2014 р. (12 арк.);

28. Журнал реєстрації наказів з основної діяльності Відділу Держземагенства у Новомиргородському районі 2014 р. (12 арк.);

29. Журнал реєстрації наказів про дисциплінарні стягнення Відділу Держземагенства у Новомиргородському районі 2014 р. (12 арк.), що знаходяться на зберіганні у Новомиргородському районному суді Кіровоградської області, - повернути до Відділу Держгеокадастру у Новомиргородському районі Кіровоградської області.

До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_2 не обирати.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана сторонами до апеляційного суду Кіровоградської області через Новомиргородський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

Роз'яснити сторонам, що у разі невиконання угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 476 КПК України).

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом (ч. 5 ст. 476 КПК України).

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Головуючий:

суддя С. В. Щенюченко

Згідно з оригіналом:

суддя С.ЩЕНЮЧЕНКО