Постанова № 53195291, 06.10.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року о 11 год. 40 хв.Справа № 808/4124/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

за участю секретаря судового засідання Панасенка О.О.

представників сторін:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кліон, м. Запоріжжя

до Київської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення та картку відмови в прийнятті митної декларації

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі суд) надійшов адміністративний позов від Товариства з обмеженою відповідальністю Кліон (далі позивач) до Київської митниці ДФС (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 03.06.2015 №125110008/2015/010067/2 про коригування митної вартості товарів; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110008/2015/00024 від 03.06.2015.

Позивач вважає протиправним рішення щодо коригування митної вартості товарів за шостим методом, та, відповідно, картку відмови у митному оформленні товару, оскільки вважає, що ним були подані всі необхідні документи для визначення митної вартості за першим методом, у звязку з чим вважає прийняті відповідачем рішення протиправними, просить їх скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до заперечень відповідач позов не визнає в повному обсязі, зазначає, що оскільки позивачем не були подані всі документи, необхідні для підтвердження митної вартості товару, відповідач дійшов висновку про неможливість визначення митної вартості за основним методом, у звязку з чим було прийняте рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом. Крім того, зазначив, що в наданих позивачем документах були виявлені суттєві розбіжності. Відмовляючи у митному оформленні товарів, митниця діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом зясовано наступне.

Судом встановлено, що 30 квітня 2015 року між Пелагос П/Ф, Фарерські острови (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Кліон (покупець) укладено контракт №188F/2015Р (а.с. 16-23), відповідно до умов якого продавець зобовязаний передати у власність покупцеві, а покупець зобовязується прийняти від продавця свіжоморожену чи охолоджену рибу різних видів та морепродукти.

На виконання умов даного контракту позивачем на митну територію України ввезено морожена скумбрія, ціла 400-600 гр. ОСОБА_3 інвойсу постачальника від 22.05.2015 №SDA140306.5 товар постачався за ціною 1,125 доларів США за кг, на загальну суму 21937,50 доларів США, на умовах FСА Клайпеда, Литва.

Для здійснення митного оформлення зазначеного товару до відповідача була надіслана електронна декларація №125110008/2015/108842, довідковий номер 9671 від 03.06.2015, згідно якої позивачем було заявлено митну вартість товару за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються у розмірі 471241,07 грн. (24,17 грн. або 1,15 доларів США за 1 кг).

Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надані контракт №188F/2015Р від 30.04.2015; інвойс №SDA140306.5 від 22.05.2015; калькуляція постачальника від 22.05.2015; прайс-лист від 20.05.2015; міжнародна товарно-транспортна накладна №199086 від 27.05.2015; довідка про транспортні витрати б/н від 28.05.2015; договір доручення №30-10/14 від 30.10.2014; дублікат ветеринарного свідоцтва від 02.06.2015 серії ЄРД-00 №203014; ветеринарний (санітарний) сертифікат від 27.05.2015 №LT0176310/L2-5447; сертифікат походження від 22.05.2015 №ВС29100; сертифікат якості №46-2015 від 22.05.2015; експортна декларація №15LTLUB000EK00С9Е9 від 27.05.2015.

За результатом обробки електронного документа та аналізу поданих документів 03.06.2015 відповідачем було надіслано електронне повідомлення про необхідність надання позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення, а саме: платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару (з реквізитами, необхідними для ідентифікації даного товару); висновкиспеціалізованоїекспертної організації про якісні та вартісні характеристики або інформація біржових організацій про вартість товару.

03.06.2015 позивачем на вимогу відповідача, для підтвердження заявленої митної вартості товару, додатково були надані документи, а саме: висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-223 від 14.05.2015, лист позивача №06/02-467 від 03.06.2015 з повідомленням про неможливість надати додаткові документи у 10- денний термін та про їх надання на протязі 80 днів з моменту митного оформлення.

03.06.2015 Київською митницею прийнято рішення №125110008/2015/010067/2 про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу відповідно до ст.64 МК України з урахуванням інформації наявної у митному органі, з розрахунку 1,84 доларів США за 1 кг (за наявним рішенням Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості МД №11200500000/2015/000090/1 від 14.05.2015 та за наявним рішенням Миколаївської митниці ДФС №504050002/2015/000007/2 від 27.05.2015).

У оформленні МД №125110008/2015/108842 від 03.06.2015 було відмовлено, складено картку відмови №125110008/2015/00024 від 03.06.2015.

Товар випущено у вільний обіг за МД №125110008/2015/108880 від 03.06.2015 під гарантію відповідно до розділу X МК України.

Позивач не погодившись з рішенням митниці щодо корегування митної вартості та з карткою відмови, звернувся з зазначеним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

ОСОБА_3 з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

ОСОБА_3 ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем з питання митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, регламентуються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК України).

Відповідно до статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

ОСОБА_3 статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

ОСОБА_3 з ч.2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

ОСОБА_3 зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

ОСОБА_3 з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, разом з митною декларацією подано повний перелік документів, визначений ч.2 ст. 53 Митного кодексу України.

Із пояснень представника відповідача зясовано, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару, Київською митницею ДФС встановлено, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме:

1.відповідно до графи 20 МД №125110008/2015/108842 від 03.06.2015 товар поставляється на умовах FСА Клайпеда (Литва). Зазначені умови поставки не передбачають включення витрат на транспортування та страхування у вартість товару. У пакеті документів були відсутні належні документи, що містять інформацію про витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України договори про надання транспортно-експедиційних послуг та рахунків на оплату таких послуг. Подана довідка про транспортні витрати б/н від 28.05.2015 за підписом знеособленої особи директора ТОВ «СМ Транс» (без зазначення ПІП) не є належним підтвердженням вартості товарно-експедиційних послуг. Не надано документів, які показують витрати на страхування товарів.

2.пунктом 1.5 зовнішньоекономічного контракту №188F/2015Р від 30.04.2015 передбачений перелік товаросупровідних документів, що надаються відправником. ОСОБА_1 поданих позивачем документів була відсутня декларація виробника, передбачена пп.1.5.6 п.1.5 зазначеного контракту.

3. за даними графи 44 МД №125110008/2015/108842 від 03.06.2015, в якій зазначаються подані документи, копія такої декларації була надана позивачем - №15LTLUB000EK00С9Е9 від 27.05.2015. У графі 44 цієї експортної декларації №15LTLUB000EK00С9Е9 від 27.05.2015 вказано інвойс на товар №SDA140306.3 від 22.05.2015, в той час як до митного оформлення позивачем в якості документа, що підтверджує заявлену митну вартість, було надано інвойс №SDA140306.5 від 22.05.2015.

Однак, як було встановлено у судовому засіданні, про всі вище перелічені розбіжності Київська митниця ДФС не повідомила позивача у письмовому вигляді. Більш того, позивач зазначає, що такий перелік розбіжностей зазначено відповідачем лише у своїх письмових запереченнях під час підготовки до розгляду цієї справи у суді.

З цього приводу представник відповідача пояснив, що митниця не може витребовувати додаткові документи, які не зазначені у ст. 53 МК України, тому Київською митницею ДФС повідомлено 03.06.2015 позивача лише про необхідність надання: платіжних або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару (з реквізитами, необхідними для ідентифікації даного товару); висновки спеціалізованої експертної організації про якісні та вартісні характеристики або інформацію біржових організацій про вартість товару.

Також, встановлено, що у подальшому відповідач у своєму рішенні під час оформлення товару за новою митною декларацією МД №125110008/2015/108880 від 03.06.2015 зазначив перелік документів за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом. Суд звертає увагу на те, що цей перелік відрізняється від переліку витребуваних додаткових документів зазначених відповідачем в повідомленні позивачу від 03.06.2015 і містить нові вимоги, а саме надати: договір з третіми особами та рахунки про сплату платежів третім особам на користь продавця; висновок експертної організації про вартість товарів та/або сировини; відповідна бухгалтерська документація.

18.06.2015 позивачем додатково надані наступні документи: експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-287 від 08.06.2015, лист позивача №06/02-554 від 18.06.2015 про договори укладені з третіми особами; договір міжнародного транспортного експедирування №2015МЄ/1Т від 02.01.2015; рахунок №614 від 04.06.2015; акт надання послуг №602 від 04.06.2015; лист постачальника від 17.06.2015 з даними бухгалтерського обліку та договори з третіми особами.

Однак, отримавши вказані додаткові документи, відповідачем не скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №12511008/2015/010067/2 від 03.06.2015.

При цьому, при випуску товару у вільний обіг за новою декларацією МД №125110008/2015/108880 від 03.06.2015 відповідач вже не витребував від позивача документи, що містять інформацію про витрати на транспортування, з цього приводу відповідачем не надано обґрунтованих пояснень.

Стосовно відсутності документів, які показують витрати на страхування товару, то за умовами контракту №188F/2015Р від 30.04.2015 поставка здійснювалась на умовах FСА, що не передбачає страхування товару.

Стосовно відсутності декларації виробника, яка передбачена пп.1.5.6 п.1.5 зазначеного контракту, із пояснень позивача зясовано, що вказана декларація є обовязковим товаросупровідним документом за вимогою Покупця, проте не є обовязковим документом, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Щодо розбіжностей у номері інвойсу у наданій позивачем експортній декларації, як пояснив представник позивача, серед наданих документів для підтвердження заявленої митної вартості декларантом, при наявності експортної декларації №15LTLUB000EK00С9Е9 від 27.05.2015 в якій зазначено номер інвойсу №SDA140306.5, помилково було надано іншу декларацію №15LTLUB000EK00С922 від 27.05.2015, в якій зазначено номер інвойсу №SDA140306.3. Проте, виявивши таку розбіжність, митний орган не повідомив проце позивача та не витребував копію такої декларації. Тоді як частиною 3 статті 53 МК України, у переліку додаткових документів, які має право витребовувати митний орган зазначена така декларація. Представником відповідача не надано обґрунтованої відповіді з цього питання.

Таким чином, митним органом не було повідомлено позивача про встановлені розбіжності в поданих до митного оформлення документах, внаслідок чого ТОВ «Кліон» було позбавлено можливості усунути такі розбіжності, більш того, додатково надані документи, на думку суду, підтверджують обґрунтованість визначення декларантом митної вартості за основним методом.

Отже, хоча розбіжності і існують в документах, що є обовязковими для подання для підтвердження митної вартості товарів, однак вони не стосуються визначення самої митної вартості.

З наданих до матеріалів справи документів судом встановлено, що документи, які надавались митному органу під час митного оформлення, містять відомості про умови поставки товару та жодним чином не перешкоджають митному органу встановити заявлену митну вартість імпортованого товару.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, у разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 59 і 60 цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 59 і 60 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не повязаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 62, або обчислена відповідно до вимог статті 63 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Так, митна вартість товару, що імпортується, визначено відповідачем із застосуванням резервного методу відповідно до ст.64 МК України з урахуванням інформації наявної у митному органі, з розрахунку 1,84 доларів США за 1 кг (за наявним рішенням Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості МД №11200500000/2015/000090/1 від 14.05.2015 та за наявним рішенням Миколаївської митниці ДФС №504050002/2015/000007/2 від 27.05.2015).

Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості митним органом у графі 33 спірного рішення, крім номеру та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зважаючи на все вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митним органом не дотримано процедуру визначення митної вартості імпортованого товару та його митного оформлення відповідно до вимог митного законодавства, при митному оформленні товару позивачем до митного органу надані всі необхідні документи для визначення митної вартості товару, у звязку з чим Рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом №125110008/2015/010067/2 від 03.06.2015 та, відповідно, Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України №125110008/2015/00024 від 03.06.2015 прийняті необґрунтовано, всупереч вимог діючого законодавства, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Кліон задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №125110008/2015/010067/2 від 03.06.2015 року Київської митниці ДФС.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110008/2015/00024 від 03.06.2015 року Київської митниці ДФС.

Судові витрати в сумі 255,78 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кліон за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя І.В.Шара