Постанова № 53195248, 31.07.2015, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 липня 2015 рокум. Ужгород№ 807/554/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.

суддів: Гебеш С.І.; Скраль Т.В.,

при секретарі Лумей В.Г.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1; ОСОБА_2,

відповідача: Державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, представник - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1; ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про визнання протиправними і скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 31 липня 2015 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 05 серпня 2015 року.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про визнання протиправними і скасування постанов про закінчення виконавчого провадження №45664664 та №45664483 від 24.12.2014 року.

Позов мотивовано тим, що Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 року (головуюча суддя Скраль Т.В.) визнано неправомірними дії Закарпатської обласної ради в безпідставній відмові позивачам в приватизації аптеки № 44 с. Ракошино, вул. Леніна, 150.

Львівським апеляційним адміністративним судом 01.10.2014 року було прийнято постанову, де уточнений позов позивачів задоволено частково, а саме визнано неправомірними дії Закарпатської обласної ради щодо неприйняття рішення за зверненням ОСОБА_1, ОСОБА_2 про приватизацію нежитлового приміщення аптеки № 44 в с. Ракошино, вул. Леніна, 150, Закарпатської області та зобов'язано розглянути дане звернення відповідно до чинного законодавства (а.с. 39-42).

В подальшому позивачі звернулися з виконавчими листами по справі №2а/0770/1756/12 від 24.11.2014 року до Державної виконавчої служби України м. Київ щодо примусового виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 року.

24.12.2014 року Державною виконавчою службою було прийнято постанови про закінчення виконавчого провадження. Не погодившись з вищевказаним рішенням позивачі оскаржили його та зазначили, що боржник у незаконний спосіб ухиляється від виконання рішення суду.

Позивач вважає, що Державною виконавчою службою були порушені вимоги ст.ст. 11, 17, 49 Закону України "Про виконавче провадження", а Постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 року не була виконана з формальних причин.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві та просила суд їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом було встановлено, що позивачі неодноразово зверталися до керівництва Закарпатської облради з приводу приватизації, оренди та узаконення вкладення коштів у ремонт будівлі. Ці питання були предметом розгляду судових справ судів різних юрисдикцій.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 року визнано неправомірними дії Закарпатської обласної ради в безпідставній відмові позивачам в приватизації аптеки № 44 с. Ракошино, вул. Леніна, 150.

Львівським апеляційним адміністративним судом 01.10.2014 року було прийнято постанову, де уточнений позов позивачів задоволено частково, а саме визнано неправомірними дії Закарпатської обласної ради щодо неприйняття рішення за зверненням ОСОБА_1, ОСОБА_2 про приватизацію нежитлового приміщення аптеки № 44 в с. Ракошино, вул. Леніна, 150, Закарпатської області та зобов'язано розглянути дане звернення відповідно до чинного законодавства.

В подальшому позивачі звернулися з виконавчими листами №2а/0770/1756/12 від 24.11.2014 року до Державної виконавчої служби України м. Київ щодо примусового виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 року.

28.11.2014 року Закарпатською обласною радою було надіслано позивачам лист №1264/01-31 (а.с.15-16), в якому зазначено, що будівля колишньої аптеки №44 за адресою: Мукачівський район, с. Ракошино, вул. Леніна, 150 передана у власність територіальної громади села Ракошино на підставі рішення обласної ради від 21.11.2014 №1123 «Про передачу будівлі колишньої аптеки зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області», на підставі наведеного обласна рада не уповноважена розпоряджатися вказаним майном, та не може розглянути питання приватизації, та запропоновано звернутися з таким питанням до Ракошинської сільської ради.

24.12.2014 року Державною виконавчою службою було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, де зазначено, що до відділу примусового виконання рішень надійшла заява боржника про закінчення виконавчого провадження разом з доданою копією листа-відповіді від 28.11.2014 року №1264/01-31, яким нібито виконано рішення суду, а саме звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розглянуто та надіслано відповідь на їхню адресу.

Позивачі, не погоджуючись із вказаними постановами, звернулися зі скаргою на неправомірні дії старшого державного виконавця (а.с.12) де просили визнати дії старшого державного виконавця незаконними та зобовязати виконати рішення суду.

На скаргу було надано відповідь № К-181/2/12, де вказано, що подана скарга не відповідає вимогам ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в скарзі не зазначено зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено. Крім того, з відповіді № К-181/2/12 вбачається, що з листа - відповіді від 28.11.2014 року № 1264/01-31, відповідачем було зроблено висновок про виконання рішення суду, а саме те, що звернення позивачів розглянуто та надіслано відповідь на їх адресу, у зв'язку з чим державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 25.12.2014 року (а.с.13).

Однак, суд не може погодитися з вищенаведеним, оскільки в подальшому Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.03.2015 року № 807/3878/14 (головуючий суддя Микуляк П.П.) визнано нечинними та скасовані рішення Ракошинської сільської ради № 1405 від 04.11.2014 року "Про звернення депутатів Ракошинської сільської ради до Закарпатської обласної ради та рішення Закарпатської обласної ради № 1123 від 21.11.2014 року "Про передачу будівлі колишньої аптеки зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області". (а.с.17).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015 року № 876/4393/15 вищевказану Постанову від 12.03.2015 року № 807/3878/14 - залишено без змін (а.с. 39-42).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для закінчення виконавчого провадження у відповідача не було, оскільки лист Закарпатської обласної ради від 28.11.2014 року № 1264/01-31 з посиланням на передачу будівлі аптеки № 44 Ракошинській сільській раді на підставі рішення облради від 21.11.2014 року № 1123 не є належним підтвердженням виконання судового рішення, що набрало законної сили. Крім того, рішення Закарпатської обласної ради від 21.11.2014 року № 1123 «Про передачу будівлі колишньої аптеки зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області» було скасоване судом.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній чи господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ч.1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Ч.2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець:

- здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

- надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

- розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання;

- заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

- роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи;

8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладені обставини та враховуючи приписи ч.2 ст.71 КАС України, в силу яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову відповідач належними та допустимими доказами не довів у суді правомірність прийнятих ним рішень.

Враховуючи вищенаведене, та беручи до уваги те, що на момент винесення оскаржуваних постанов рішення суду виконано не було, колегія суддів приходить до висновку, що постанови Державної виконавчої служби від 24.12.2014 року ВП № 45664664 та ВП № 45664483 про закінчення виконавчого провадження, з огляду на обставини справи - є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі наведеного, суд приходить до переконання про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1; ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про визнання протиправними і скасування постанов - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати постанови Державної виконавчої служби від 24.12.2014 року ВП № 45664664 та ВП № 45664483 про закінчення виконавчого провадження.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Головуючий суддя СуддіОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6