Постанова № 53195235, 27.10.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року м.Житомир справа № 806/2241/15

категорія 6.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Барібан А.І.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства "Новоград - Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації", треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Реєстраційна служба Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції в Житомирській області, ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та скасування реєстрації,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії Комунального підприємства "Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації" щодо реєстрації права власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 на підставі рішення Новоград-Волинського міського суду від 03 травня 1995 року та скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_5 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 в. Новоград-Волинському, зареєстровану в книзі № 4, реєстраційний номер 32/31 КП "Новоград - Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації". Вважає, що дії КП "Новоград - Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації" по державній реєстрації права власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_3 за ОСОБА_5 на підставі рішення Новоград-Волинського міського суду від 03 травня 1995 року суперечать встановленому порядку реєстрації об'єктів нерухомого майна, порушують законне право ОСОБА_3 на вказане майно, а відтак є протиправним. Також, зазначає, що рішення суду про залишення в користуванні одного із співвласників частини житлового приміщення, як підстава для реєстрації права власності, за будь-яких умов в Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється реєстрація житла на праві власності, не передбачено, а відтак таке рішення не може вважатись законною підставою для реєстрації права власності на передане в користування майно.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача до суду не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, подав письмове клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник Реєстраційної служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції в Житомирській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи - ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні за необґрунтованістю та безпідставністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

Встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 8 лютого 1994 року ОСОБА_3 на праві власності належала 1/3 ідеальна частина квартири АДРЕСА_4 успадкована ним після смерті його матері ОСОБА_6 (а.с18).

Співвласником цієї квартири був вітчим позивача - ОСОБА_5, якому 1/2 її частина належала згідно свідоцтва про право власності від 20 квітня 1993 року та 1/6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 лютого 1994 року.

В зв'язку з тим, що ОСОБА_3 проживає за кордоном, ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходилась у фактичному користуванні співвласника квартири ОСОБА_5

Новоград-Волинський міський суд рішенням від 03 травня 1995 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ спадкового майна вирішив залишити в користуванні ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_5 та стягнути з ОСОБА_5 грошову компенсацію за 1/3 частину квартири АДРЕСА_6 в сумі 105072000 крб. на користь ОСОБА_3 (а.с. 9-11).

Ухвалою Житомирського обласного суду від 07 червня 1995 року за касаційною скаргою ОСОБА_3 це рішення суду залишено без змін (а.с. 12-14).

В листопаді 2013 року ОСОБА_5 помер.

Після одержання інформації про смерть ОСОБА_5, з письмового повідомлення КП "Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 25 травня 2015 року, позивачу стало відомо, що відповідачем право власності на 1/3 частки квартири АДРЕСА_7 було зареєстровано 26 липня 1995 року за ОСОБА_5 в реєстрову книгу № 4 за реєстровим номером 32/31 на підставі зазначеного рішення Новоград-Волинського міського суду від 03 травня 1995 року (а.с. 8).

Позивач вважає, що ці дії відповідача суперечать встановленому порядку реєстрації об"єктів нерухомого майна, визначеному в Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української УРСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, що була чинною до 19.01.1996 року. Так, згідно цієї Інструкцію визначалося, що підставою для проведення реєстрації будинків та домоволодінь, зокрема, є рішення суду про визнання за громадянином права власності на будинок (домоволодіння). Натомість рішенням Новоград-Волинського міського суду, на підставі якого здійснено реєстрацію, було лише визначено порядок користування спірною квартирою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно ст. 86 Цивільного кодексу Української РСР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ЦК Української РСР), право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

Так, відповідно до п.4 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року (чинної на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція) реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селиш міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності.

Зокрема, п. 28 додатку № 1 Інструкції, до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР входить, зокрема, рішення суду про визнання за громадянином права власності на будинок (домоволодіння), що набуло законної сили, або виконавчий лист, на підставі цього рішення.

На думку позивача, рішення Новоград-Волинського міського суду від 03 травня 1995 року про залишення в користуванні ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_8, не є підставою для реєстрації права власності, а відтак відповідачем порушено вимоги Інструкції.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, зокрема зі змісту рішення Новоград-Волинського міського суду від 03.05.1995 року, справа № 2-66, 1995 р., суд задовольнив позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про розділ спадкового майна, залишив квартиру в користуванні позивача та стягнув з нього на користь відповідача грошову компенсацію за 1/3 частину квартири.

Із змісту матеріалів справи цивільної справи № 2-66, 1995 р., дослідженої в судовому засіданні вбачається, що суд вирішив питання про розділ майна між позивачем та відповідачем, яким спірна квартира належала на праві спільної часткової власності, виділивши квартиру позивачу ОСОБА_5, та стягнувши з нього на користь відповідача ОСОБА_3 грошову компенсацію за припинення права власності на 1/3 частину квартири.

Такий висновок підтверджується змістом матеріалів справи № 2-66, 1995 р., за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про розділ спадкового майна (а.с. 66-99).

Крім того, судом встановлено, що позивач прийняв виконання рішення Новоград- Волинського міського суду від 03.05.1995 року у справі № 2-66, 1995 р., отримавши через представника грошову компенсацію за втрату частки у праві спільної часткової власності на квартиру, що підтверджується копією розпискою від 30.09.1995 року (а.с.65), а також показами свідка ОСОБА_7, який згідно із змістом розписки був присутній при передачі грошей та засвідчив передачу грошових коштів своїм підписом у розписці.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що рішенням Новоград-Волинського міського суду від 03.05.1995 року у справі № 2-66 було визначено порядок користування спільним майном.

Як вбачається зі змісту цього рішення, зокрема у вступній частині рішення суд зазначив, що позивач звернувся до суду з позовом про розділ майна, в якому просив суд залишити квартиру йому, а відповідачу сплатити грошову компенсацію за 1/3 частину квартири. В мотивувальній частині рішення суд встановив, що встановлення порядку користування квартирою заперечують обидві сторони, пояснивши в судовому засіданні, що проживати разом не зможуть із-за вкрай неприязних стосунків. Із змісту резолютивної частини рішення суду вбачається, що суд, ухвалюючи рішення, порядок користування квартирою не визначав.

Необхідно також врахувати, що протягом судового розгляду справи № 2-66 при призначенні судом експертизи, на вирішення експерту ставилося лише питання про визначення вартості квартири, а не питання про встановлення порядку користування квартирою, тому висновки експерта не містять варіантів порядку користування спірною квартирою (а.с.96-98).

Відповідно до ч.1 ст. 562 ЦК Української РСР, поділ спадкового майна провадиться за згодою спадкоємців, що прийняли спадщину. При недосягненні згоди поділ провадиться судовим порядком відповідно до часток належних кожному з спадкоємців за законом або за заповітом.

Частиною 2 ст. 115 ЦК Української РСР визначено, що в разі якщо угоди про спосіб виділу (частки у спільному майні) не досягнуто, то за позовом будь-кого з учасників майно ділиться в натурі, коли це неможливо без нерозмірної шкоди для його господарського призначення. В противному разі власник, що виділяється, одержує грошову компенсацію.

Аналіз змісту вищенаведених норм права та матеріалів справи № 2-66, 1995 р. дає підстави для висновку, що Новоград-Волинський міський суд з дотриманням норм процесуального та матеріального права вирішив питання про поділ майна між співвласниками квартири АДРЕСА_3 шляхом виділу в натурі спірної квартири ОСОБА_5 та припинення права власності на 1/3 частину квартири ОСОБА_3, стягнувши на його користь вартість 1/3 частини квартири як компенсацію за втрату частки у праві спільної часткової власності. В той же час некоректне викладення резолютивної частини даного рішення суду не спростовує його висновків.

Також, слід відмітити, що Цивільний процесуальний кодекс України від 18.07.1963 року (чинний на момент розгляду цивільної справи № 2-66, 1995 р.) не надавав право суду самостійно змінювати позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.07.1963 року, рішення, ухвала і постанова суду або судді, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

За таких обставин, у відповідача - КП "Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації" були всі підстави виконати рішення Новоград-Волинського міського суду від 03.05.1995 року у справі № 2-66, 1995 р., а тому його дії з реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 за гр. ОСОБА_5 є законними.

На користь висновків про те, що рішення Новоград-Волинського міського суду від 03.05.1995 року у справі № 2-66 було виконано, також свідчать і ті обставини, що воно не зверталося до примусового виконання, а сторони не зверталися до суду за його розясненням, так як згідно ч. 1 ст. 215 ЦПК Української РСР подача заяви про роз'яснення рішення допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.

Згідно із ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Дослідивши всі обставини у справі, суд не знаходить підстав для визнання неправомірними дій Комунального підприємства "Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації" щодо реєстрації права власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_9 за ОСОБА_5 на підставі рішення Новоград-Волинського міського суду від 03 травня 1995 року, а відтак для скасування реєстрації права власності.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 86,94, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Комунального підприємства "Новоград - Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання дій протиправними та скасування реєстрації права власності відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 02 листопада 2015 р.