Постанова № 53195217, 29.10.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року Житомир справа № 806/2929/15

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Липи В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення 23 715,22 грн,-

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1О.) звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог просила:

- визнати протиправними дії Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - відповідач, Овруцька ОДПІ ГУ Міндоходів) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні надбавки за вислугу років;

- стягнути з Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на користь ОСОБА_1 не нараховану та невиплачену при звільненні надбавку за вислугу років в сумі 19 194,56 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 06.06.2015 по 29.10.2015 в сумі 12 340,18 грн, а всього 31 534,74 грн.

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, зобов'язавши Овруцьку ОДПІ ГУ Міндоходів в Житомирській області виконати негайно постанову, прийняту за результатами розгляду даного позову, в межах платежу за один місяць та подати звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання законної сили судоми рішенням;

- стягнути з Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на користь ОСОБА_2 105593 грн судових витрат, що пов'язані із прибуттям 25.08.2015, 16.09.2015, 30.09.2015, 07.10.2015 та 29.10.2015 до Житомирського окружного адміністративного суду для участі в судовому засіданні у адміністративній справі № 806/2929/15, як представника ОСОБА_1 за довіреністю, з яких 317,41 грн - компенсація за відрив від звичайних занять та 738,52 грн - компенсації в адміністративній справі витрат пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту (без урахування витрат на проїзд з Житомирського окружного адміністративного суду з міста Житомира до міста Овруча за 29.10.2015).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 20.09.1993 по 01.07.2013 працювала в на різних посадах у податковій інспекції (адміністрації). 01.07.2013 звільнилась з посади старшого державного податкового інспектора Народицького відділення за згодою сторін в порядку п.1 ст. 36 КЗпП України.

Однак в період з 01.08.2001 по 01.07.2013, як зазначає позивач, надбавка за вислугу років позивачу не нараховувалась на не виплачувалась.14.04.2015 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила перевірити правильність нарахування та виплати надбавки за вислугу років, здійснивши виправлення виявлених помилок, нарахування та виплату не нарахованих/недонарахованих сум. З довідки Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 02.07.2015 № 3364/06-16-05-10, яку позивачу було надіслано на заяву від 14.04.2015, вбачається, що в період з 01.08.2001 по 01.07.2013 роботи ОСОБА_1 в податковій інспекції внаслідок порушень законодавства не нараховано надбавку за вислугу років в сумі 19 194,56 грн, наслідком чого стала виплата заробітної плати не в повному обсязі.

Позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві та в заявах про збільшення позовних вимог, подав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач проти задоволення позову заперечив в повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні, з огляду на подані письмові заперечення.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 20.09.1993 по 01.07.2013 працювала на різних посадах у податковій інспекції (адміністарції), що підтверджується копією трудової книжки (а.с.7-12).

01.07.2013 відповідно наказу № 42-о, звільнилась з посади за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП (а.с. 12).

Статтею 43 Конституції України проголошено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітною платою - є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Статтями 115 КЗпП України та 24 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР, визначено строки, періодичність і місце виплати заробітної плати.

Відповідно до ч.2-7 ст.33 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, із змінами і доповненнями (далі - Закон № 3723-XII), заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків. Доплата за ранг проводиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю.

Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Проаналізувавши вимоги вказаного законодавства суд прийшов до наступного висновку.

У своїх заперечення відповідач стверджував, що надбавка за вислугу років та винагорода за вислугу років є тотожними поняттями та одним і тим самим видом доплати позивачу.

Суд не погоджується з доводами відповідача з таких підстав.

Розміри надбавки за вислугу років визначені законом, а повноваження щодо встановлення конкретних розмірів посадових окладів, запровадження інших надбавок, доплат делеговані Уряду України.

У межах своїх повноважень Кабінет Міністрів України видав Порядок №1013, яким встановлено порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання.

За змістом цього порядку до стажу роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років, включається час роботи: на посадах і в органах, визначених Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року №283 (далі Порядок №283) на підприємствах, в установах, та в організаціях на посадах бухгалтерів, економістів, фінансистів, юристів, інженерів-програмістів, інженерів, системотехніків, інженерів-електроніків, якщо ці працівники мали спеціальну освіту, працювали за фахом та перейшли на роботу до податкової адміністрації (інспекції) і зараховані на відповідну посаду.

Порядок №283 виданий на виконання постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про державну службу", якою Уряд України уповноважено до 1 березня 1994 року затвердити Положення про порядок обчислення стажу державної служби в державних органах.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що терміни "надбавка за вислугу років" та "винагорода за вислугу років", є різними за юридичним змістом, рівнем правового регулювання тощо.

Зокрема пунктами 4, 5 Порядку №283 визначено, що надбавка за вислугу років враховується у разі обчислення середнього заробітку, а обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2014 року №К/9991/15277/12.

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку, що з 1 серпня 2001 року по 07 липня 2013 року позивачу не нараховано та не виплачено надбавку за вислугу років згідно статті 33 Закону України №3723-XII в розмірі 19194,56 грн, а саме за: серпень 2001 року 33,00 грн, вересень 2001 року 8,63 грн, жовтень 2001 року 34,50 грн, листопад 2001 року 26,66 грн, грудень 2001 року 18,07, січень - червень 2002 року по 34,50 грн, липень 2002 року 15,00 грн, серпень 2002 року 31,21 грн, вересень 2002 року 24,64 грн, жовтень 2002 року 31,50 грн, листопад 2002 року 34,50 грн, грудень 2002 року 17,25 грн, січень 2003 року 34,50 грн, лютий 2003 року 27,60 грн, березень 2003 року 27,93 грн, квітень 2003 року 34,50 грн, травень 2003 року 34,50 грн, червень 2003 року 34,50 грн, липень 2003 року 34,50 грн, серпень 2003 року 10,35 грн, вересень 2003 року 39,38, жовтень 2003 року - 55,00 грн, листопад 2003 року - 55,00 грн, грудень 2003 року по 40,65 грн, січень- березень 2004 - по 60,20 грн, квітень 2004 року по 31,53 грн, травень 2004 року 60,20 грн, червень 2004 року - 40,13 грн, липень 2004 року - 41,05 грн, серпень 2004 року - 45,87 грн, вересень 2004 року - 46,52 грн, жовтень 2004 року 60,20 грн, листопад 2004 року - 72,00 грн, грудень 2004 року 72,00 грн, січень березень 2005 року - по 77,60 грн, квітень 2005 року - 33,26 грн, травень 2005 року - 53,09 грн, червень 2005 року 58,20 грн, липень 2005 року 77,60 грн, серпень - 2005 року - 52,91 грн, вересень 2005 - червень 2007 року по 00,00 грн, липень - листопад 2007 року по 162,80 грн, грудень 2007 року - 85,28 грн, січень 2008 року 162,80 грн, лютий 2008 року 186,55 грн, березень - квітень 2008 року 228,00 грн, травень 2008 року - 162,86 грн, червень 2008 року - 168,00, липень 2008 року 228,00 грн, серпень 2008 року 136,80 грн, вересень 2008 року 228,00 грн, жовтень 2008 року січень 2009 року - по 285,00 грн, лютий 2009 року - 135,72 грн, березень - червень 2009 року 285,00 грн, липень 2009 року - 61,96 грн, серпень - жовтень 2009 року - по 285,00 грн, листопад 2009 року - 149,29 грн, грудень 2009 року - 285,00грн, січень 2010 року - 210,65 грн, лютий 2010 року - 285,00 грн, березень 2010 року - 148,70 грн, квітень - червень 2010 року, липень 2010 року - 142,50 грн, серпень 2010 року - 285,00 грн, вересень 2010 року - 207,27 грн, жовтень 2010 року - 285,00 грн, листопад 2010 року - 246,14 грн, грудень 2010 року 161,09 грн, січень - березень 2011 року - по 285,00 грн, квітень 2011 року - 95,87 грн, травень - серепень 2011 року - по 285,00 грн, вересень 2011 року - 194,32 грн, жовтень -грудень 2011 року - по 285,00 грн, січень 2012 року - 290,75 грн, лютий 2012 року - 290,75 грн, березень 2012 року - 235,37 грн, квітень 2012 року - 207,20 грн, травень 2012 року - 296,00 грн, червень 2012 року - 296,00 грн, липень 2012 року - 172,23 грн, серпень 2012 року 121,91 грн, вересень 2012 року - 298,00 грн, жовтень 2012 року - 302,00 грн, листопад 2012 року - 233,36 грн, грудень 2012 року - 306,00 грн, січень 2013 року - 206,17 грн, лютий 2013 року - 293,79 грн, березень 2013 року - 309,25 грн, квітень 2013 року - 224,91 грн, травень 2013 року - 309,25 грн, червень 2013 року - 309,25 грн, липень 2013 року - 13,45 грн.

Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до частини 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 Про застосування судами законодавства про оплату праці, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні плати, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після предявлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до частини 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 Про застосування судами законодавства про оплату праці розмір середньої заробітної плати визначається згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Судом встановлено, що позивач у день звільнення 01 липня 2013 року працювала.

Відповідно до довідки Овруцької ОДПІ від 08 травня 2015 року №3176/06-16-05-10 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на день звільнення (01.07.2013) становила 122,18 грн (а.с.25).

За час затримки розрахунку, у тому числі і оспорюваної суми, за період з 06.06.2015 по 29.10.2015 (дата постановлення рішення) (кількість робочих днів за період з 06.06.2015 по 29.10.2015 згідно Кодексу законів про працю України, розрахунок наведено в листі Міністерства соціальної політики від 9 вересня 2014 року №10196/0/14-14/13) х 122,18 грн (середній заробіток за 1 робочий день згідно довідки відповідача) = 12 340 грн (середній заробіток за затримку розрахунку до дати постановлення рішення у справі, при п'ятиденному 40-годинному робочому тижні), який підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно вимог представника позивача щодо стягнення на його користь 1055,93 грн судових витрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин 2, 3 статті 91 Кодексу адміністративного судочинства України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави " від 27 квітня 2006 року №590 (далі Постанова №590) компенсація за відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.

Відповідно до статті 91 Кодексу адміністративного судочинства України ОСОБА_2 має право на відшкодування судових витрат, а саме, витрат, що пов'язані із прибуттям до суду: компенсації за відрив від звичайних занять та витрат на проїзд до суду з м. Овруча Житомирської області до м. Житомира.

Статтями 8 Законів України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16 січня 2014 року №719-VII та "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28 грудня 2014 року №80-VIII, встановлено, у 2014 році та до 1 грудня 2015 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1218 гривень.

У звязку із явкою позивача до Житомирського окружного адміністративного суду, а також розгляду справи компенсація за відрив від звичайних занять становить 317,41 грн, тобто (1218,00 грн (мінімальна заробітна плата) : 20 (робочих дні у серпні 2015 року) * 1 (кількість днів явки у судові засідання у серпні 2015 року)) + (1378,00 грн (мінімальна заробітна плата) : 22 (робочих дні у вересні 2015 року) * 2 (кількість днів явки у судові засідання у вересні 2015 року)) + (1378,00 грн (мінімальна заробітна плата) : 21 (робочих дні у жовтні 2015 року) * 2 (кількість днів явки у судові засідання у жовтні 2015 року)) = 317,41 грн.

Згідно з пунктом 5 додатку до Постанови №590 компенсація адміністративних витрат, повязаних з переїздом до іншого населеного пункту та на наймання житла стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є субєктом владних повноважень, та її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 року №98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" (далі Постанова №98) сума добових витрат на відрядження в Україні становить 30 грн 00 коп.

Представник позивача зявився до суду (25.08.2015, 19.09.2015, 30.09.2015, 07.10.2015, 29.10.2015), а тому добові витрати за становлять 150 грн (30*5=150). Витрати на проїзд до Житомирського окружного адміністративного суду (з м. Овруча, місця проживання позивача) до м. Житомира (місцезнаходження суду) становлять 618,52 грн.

Враховуючи вказане, компенсація витрат, повязаних з переїздом до іншого населеного пункту, складає 738,52 грн.

А тому розмір компенсації витрат позивача, що повязані із прибуттям у судові засідання, становить 1055,93 грн, з яких 317,41 грн компенсація за відрив від звичайних занять та 738,52 грн компенсація в адміністративній справі витрат, що повязані з переїздом до іншого населеного пункту.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин суд вважає, що середній заробіток та виплати, які обчислюються від середньої заробітної плати, мають бути перераховані та виплачені позивачу, та задовольняє адміністративний позов.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Овруцької ОДПІ ГУ Міндоходів в Житомирській області виконати негайно постанову, прийняту за результатами розгляду даного позову, в межах платежу за один місяць, суд вважає, що ця позовна вимога не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 256 КАС України визначено перелік постанов, які виконуються негайно і в даній категорії спору стосуються лише присудження виплати заробітної плати, інших періодичних платежів - у межах суми стягнення за один місяць, а також поновлення на посаді у відносинах публічної служби та припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності. Звернення до негайного виконання виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку не передбачено статтею 256 КАС України.

Що стосується позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, то відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України, це є правом, а не обов'язком суду. Крім того, у разі невиконання вказаного судового рішення позивач не позбавлений права подати до суду заяву про визнання протиправними дій чи бездіяльності на виконання такої постанови у відповідності до ч.9 ст. 267 КАС України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 71, 86, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні надбавки за вислугу років.

Стягнути з Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на користь ОСОБА_1 не нараховану та невиплачену надбавку за вислугу років в сумі 19 194,56 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 06 червня 2015 року по 29 жовтня 2015 року в сумі 12 340,18 грн.

Стягнути з Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на користь ОСОБА_2 1055,93 судових витрат.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Липа