Постанова № 53194881, 19.10.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2015 р. Справа № 804/14130/15

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2015 р. фізична особа підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (надалі - відповідач), в якому просить:

- визнати неправомірними дії Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області в частині здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 10.05.2012 р. та з питання дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 р. по 10.05.2012 р.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 04.08.2015 року № КФ-1178/85 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про сплату недоїмки в сумі 51389,63 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2015 р. відмовлено у задоволенні клопотання позивача про обєднання справ.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає дії податкового органу щодо проведення перевірки неправомірними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства. Відповідно вимога про сплату боргу (недоїмки), винесеної за наслідками такої перевірки підлягає скасуванню.

Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не зявився. Заперечень проти позову не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.

Проаналізувавши матеріали адміністративного позову та додані до нього документи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 28.12.2009 р. (запис № 2 227 000 0000 041136).

Видами діяльності позивача за КВЕД є:

-код КВЕД 77.39 «Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів. н. в. і. у.»;

-код КВЕД 95.12 «Ремонт обладнання зв'язку»;

-код КВЕД 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв'язку»;

-код КВЕД 62.02 «Консультування з питань інформатизації»;

-код КВЕД 63.99 «Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.»;

-код КВЕД 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна»;

-код КВЕД 33.13 «Ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування (основний)»;

-код КВЕД 33.19 «Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування»;

-код КВЕД 33.20 «Установлення та монтаж машин і устаткування».

Основним видом діяльності позивача за КВЕД 33.13 є «Ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування».

Позивач перебуває на податковому обліку в Криворізькій південній обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з 28.12.2009 р. за № НОМЕР_1 та зареєстрований платником єдиного внеску за № НОМЕР_1.

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, абз. 1, 4, 6 пп.75.1.2. п.75.1 ст.75, з урахуванням вимог пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.82 Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VІ, згідно наказу № 175 від 20.07.2015 р. Криворізькою південною обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у період з 24.07.2015 р. по 30.07.2015 р. була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи підприємця ОСОБА_1 з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р. та з питання дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., про що складено Акт № 114/17.01/НОМЕР_2 від 04.08.2015 р. (надалі Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки відповідачем, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VІ, у результаті чого визначено з урахуванням ч. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VІ зобовязання із єдиного внеску за 2013 р. у сумі 51389,63 грн.

В обґрунтування зазначеного порушення у Акті перевірки зазначено про те, що позивач в першому кварталі 2012 року отримував дохід внаслідок надання телекомунікаційних послуг населенню за Договором оренди використання мережі за № 621/М.

Вказаний вид діяльності згідно частини третьої та четвертої п.7 ст.42 Закону України «Про телекомунікації» підлягає ліцензуванню та відповідно, не передбачає здійснення діяльності на спрощеній системі оподаткування відповідно до абз.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст. 291 Податкового кодексу України.

Відповідач вважає, що протягом II кв.2012 р. - ІV кв.2012 р., 2013 р., 2014 р., позивач мав здійснювати діяльність на умовах сплати інших податків та зборів та подавати податкову декларацію про майновий стан та доходи за вищевказані періоди.

Вказаний висновок відповідач обґрунтовує тим, що діяльність позивача була спрямована на надання населенню телекомунікаційних послуг.

Відповідно до пп. 295.5.1 п. 295.5 ст. 295 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню).

Відповідно до п. 2 ст.7 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», фізичні особи - підприємці єдиний внесок нараховують на суму доходу (прибутку) отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сімї фізичних осіб-підприємців, які беруть участь в провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно п. 11 ст. 8 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», єдиний внесок для платників зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюються у розмірі 34,7 % визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

03.01.2012 р. між позивачем (орендарем) та ТОВ «Українські цифрові телекомунікації» (орендодавець) був укладений Договір оренди використання мережі за № 621/М.

Відповідно до умов вищезазначеного договору:

-орендодавець надає орендарю в оренду ділянку кабельної мережі, яка не містить технічних пристроїв та будь-якого обладнання для використання з метою тестування належного орендарю обладнання, а орендар зобовязується згідно умов договору здійснювати оплату за оренду мережі (п. 1.1);

-орендар не має права використовувати мережу для отримання прибутку, зокрема, з метою надання послуг третім особам (кінцевим споживачам (п. 1.2);

-мережа вважається переданою в користування орендарю з моменту підписання акту прийому-передачі мережі (п. 2.1);

-мережа вважається повернутою орендарем орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі мережі (п. 2.7).

Відповідно до актів прийому-передачі мережа була передана позивачу 03.01.2012 р., а повернена позивачем орендодавцю 27.03.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України «Про телекомунікації» діяльність у сфері телекомунікацій здійснюється за умови включення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, а у визначених законом випадках також за наявності відповідних ліцензій та/або дозволів.

Частиною 7 ст. 42 Закону України «Про телекомунікації» встановлено, що ліцензуванню підлягають такі види діяльності у сфері телекомунікацій:

1) надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку: місцевого; міжміського; міжнародного;

2) надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку: місцевого; міжміського; міжнародного;

3) надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку;

4) надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

Таким чином, діяльність позивача за Договором оренди використання мережі за № 621/М, яка здійснювана у період з 03.01.2012 р. по 27.03.2012 р. не передбачала ліцензування відповідно до вимог ст. 42 Закону України «Про телекомунікації», а тому висновок податкового органу у Акті перевірки про порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у результаті чого визначено з урахуванням ч. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VІ зобовязання із єдиного внеску за 2013р. у сумі 51389,63 грн., є необґрунтованим.

Відповідно до визначення наведених у ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - єдиним внеском на загальнообовязкове державне соціальне страхування є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообовязкового державного соціального страхування в обовязковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску, зокрема, є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За вимогами норм ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобовязаний, в тому числі, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно із п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою і в строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобовязаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Відповідно до п.6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 р. №455 (надалі - Інструкція), органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

- якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб-підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;

- якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

На підставі Акту перевірки за вищезазначене порушення було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.08.2015 р. за № Ф-1178/85 на суму 51389,63 грн., однак, у звязку із необґрунтованістю встановлених актом перевірки порушень зазначена вимога є необґрунтованою.

Крім того, відповідно до п.114.1 ст.114 Податкового кодексу України, граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Згідно п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п. 296.3 ст. 296 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла станом на 01.04.2012 р.) платники єдиного податку другої - четвертої груп подають до органу державної податкової служби податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Згідно п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Таким чином, граничним строком подання звітності є 40 днів, що спливають після закінчення першого кварталу 2012 р. - 01.04.2012 р., тобто 10.05.2012 р.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України починаючи з 10.05.2012 року 1095 день закінчується 10.05.2015 р.

Оскаржувані дії та рішення вчинене відповідачем у липні-серпні 2015 р., тобто вже після закінчення 1095 днів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України і діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених па контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушення прав і охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно із ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем у процесі судового розгляду справи не доведено правомірність оскаржуваних позивачем дій та вимоги.

На підставі викладеного позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та скасування вимоги, - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області в частині здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 10.05.2012 р. та з питання дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 р. по 10.05.2012 р.;

Визнати протиправною та скасувати вимогу Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 04.08.2015 р. № КФ-1178/85 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про сплату недоїмки в сумі 51389,63 грн.;

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн., 70 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 19.10.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_2 ОСОБА_2 ОСОБА_3