Постанова № 53194827, 02.10.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2015 р. Справа № 804/14067/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного багатопрофільного підприємства "Енерго-Імпекс" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

04 вересня 2015 року приватне багатопрофільне підприємство «Енерго-Імпекс» звернулося до суду з позовом до Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з податку на додану вартість від 22.07.2015 року №4275-25 на суму 18 163,11 гривень.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що між ним та Лівобережною обєднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було укладено договір №49 про розстрочення (відстрочення) грошових зобовязань (податкового боргу).

На виконання вказаного договору 20.07.2015 року позивачем платіжним дорученням №130 було сплачено суму у розмірі 23 000,00 грн.

Однак, 22.07.2015 року відповідач виніс податкову вимогу №4275-25 на суму 18 163,11 грн.

Позивач не погоджується з винесеною вимогою та зазначає, що 27.07.2015 року позивач повідомив відповідача, що платіжне доручення № 130 від 20.07.2015 року не виконано банком з незалежних від позивача причин та просив не застосовувати штрафні санкції.

Позивач посилається на положення п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», якими передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Таким чином, зобов'язання позивача по сплаті розстроченої (відстроченої) суми грошових зобов'язань (податкового боргу) за липень 2015 року було виконане позивачем 20.07.2015 року шляхом відправлення до Банку платіжного доручення

Направлення позивачем вказаного платіжного доручення є підтвердженням виконання останнім обов'язку покладеного на нього законодавцем та закріпленого статтею 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В судове засідання прибув представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, звернувшись до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи.

Крім того, в клопотанні зазначено, що правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем регулюються Податковим кодексом України, Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 576 «Про затвердження Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків», Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 572 «Про затвердження Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів» (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за № 1841/2437.3), відповідно до приписів яких діяв відповідач.

Відповідно до пп. 14.1.153 ст. 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до Наказу №576 - податкова вимога формується органами доходів і зборів за місцем обліку платника податків, податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.

Відповідно до інформації, яка міститься в АІС «Податковий блок» вимога №4275-25 від 22.07.2015 р. є відкликаною, проте некоректна робота інформаційної системи не дає змогу сформувати відповідну довідку про те, що вказана вимога дійсно відкликана.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевказане, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд встановив наступні обставини.

Між позивачем та Лівобережною обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 30.03.2015 року було укладено Договір №49 про розстрочення (відстрочення) грошових зобовязань (податкового боргу).

Відповідно до розділу 1 Договору розстрочена (відстрочена) сума грошового зобовязання (податкового боргу) за липень 2015 року в розмірі 18 163,11 грн. підлягала сплаті позивачем 20.07.2015 року.

Крім того згідно умов цього Договору платник має право достроково погасити розстрочену (відстрочену) суму грошового зобов'язання (податкового боргу) або її частину разом із сумою нарахованих на цю суму процентів.

Достроково розірвати договір, повністю погасивши розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) та проценти, нараховані за фактичний строк користування розстроченням (відстроченням).

Орган державної податкової служби зобов'язується:

зробити відповідні записи в автоматизованій інформаційній системі органів державної податкової служби стосовно розстрочених (відстрочених) сум та процентів за користування розстроченням (відстроченням).

Достроково розірвати договір на підставі рішення про скасування розстрочення (відстрочення) та пред'явити до сплати невнесену суму грошового зобов'язання (податкового боргу), а також процентів, нарахованих за фактичний строк користування розстроченням (відстроченням), якщо:

з'ясовано, що інформація, подана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, перекрученою або неповною;

платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів;

платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.

Від дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми грошового зобов'язання (податкового боргу), що залишились не сплаченими, нараховувати пеню та штраф у розмірах, передбачених Податковим кодексом України.

На виконання вказаного Договору 20.07.2015 р. позивачем платіжним дорученням №130 було сплачено суму в розмірі 23 000,00 грн. в якості сплати основного платежу за липень 2015 року та пені відповідно до п. 129.4 ст. 129 ПК України.

Однак, 22.07.2015 року відповідачем було винесено податкову вимогу № 4275-25 на суму 18 163, 11 гривень.

У вимозі відповідач попередив позивача, що починаючи з 21.07.2015 року на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде права власності у майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та штрафи визначені Податковим кодексом України.

Вказану вимогу позивач отримав 10.08.2015 року.

При цьому 27.07.2015 року заявою № 373 позивач повідомив відповідача, що платіжне доручення № 130 від 20.07.2015 року не виконано банком з незалежних від позивача причин та просив не застосовувати штрафні санкції.

Відповідно до п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до п. 5.3 ст. 5 Податкового кодексу України терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» № 2121-III від 07.12.2000 відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346-III від 05.04.2001 р. банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.

Згідно п. 22.4 ст. 22 ст. Закону №2346-III під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Відповідно, виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання, а отже його сплата, пов'язана з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань.

Таким чином, зобов'язання позивача по сплаті розстроченої (відстроченої) суми грошових зобов'язань (податкового боргу) за липень 2015 року було виконане позивачем 20.07.2015 року шляхом відправлення до банку платіжного доручення.

Направлення позивачем вказаного платіжного доручення є підтвердженням виконання останнім Договору №49.

Враховуючи, що оскаржувана вимога винесена відповідачем із порушенням вимог законодавства, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати з Державного бюджету України у розмірі 1218,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з податку на додану вартість від 22.07.2015 року №4275-25 на суму 18 163,11 гривень.

Присудити на користь приватного багатопрофільного підприємства "Енерго-Імпекс" з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 1 218,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 02 жовтня 2015 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_1