Постанова № 53194718, 26.08.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2015 р. Справа № 804/9330/15

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, третя особа ОСОБА_1 про скасування постанови в частині та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27.07.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (надалі позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції (надалі відповідач), третя особа ОСОБА_1 (надалі третя особа) з наступними позовними вимогами:

-скасувати постанову, якою накладено арешт на спірне нерухоме майно, а саме: арешт на підставі постанови про арешт майна боржника №32283169 від 24.05.2012 р., винесеної Тернівським ВДВС КМУЮ в частині накладення арешту на нерухоме майно: квартир, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, 84, 85;

-зобовязати Тернівський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна - предмета іпотеки. а саме: квартир, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, 84, 85, що перебувають в іпотеці ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» на підставі іпотечного договору від 28.01.2008 р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2015 р. відкрито провадження та призначення справу до судового розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2015 р. зупинено провадження у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2015 р. провадження у справі поновлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2015 р. від відповідача витребувано матеріали виконавчого провадження №32283169.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що протиправними діями відповідача порушено права ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» як іпотекодержателя, адже позивач має пріоритетне право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки перед іншими особами, а існуючий арешт майна позбавляє можливості позивача реалізувати своє право.

Позивач надав клопотання про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження.

Відповідач надав клопотання про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження та заперечення проти позову.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила, клопотань та заперечень не надала.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Частиною 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «ОСОБА_2 проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 20 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20 травня року 2013 №8, публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Отже, даний спір підвідомчий адміністративному суду.

Судом встановлено, що Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (банком), правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 (позичальником) було укладено Договір про надання споживчого кредиту від 28 січня 2008 року за №11289374000, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_1 кредитні кошти (кредит) у іноземній валюті (долар США) у сумі 44300,00 дол. США, що дорівнює еквіваленту 223715,00 гривень за курсом НБУ на день укладення договору зі сплатою 12,90 % річних та кінцевим строком повернення до 26 січня 2024 року (з урахуванням додаткової угоди №1 від 28.01.2008 р.).

У якості забезпечення зобов'язань за вищезазначеним договором між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки від 28 січня 2008 року за №112893740003, згідно із яким передано банку в іпотеку наступне нерухоме майно: трьохкімнатну квартиру, яка розташована на 2 поверсі чотирьохповерхового житлового будинку загальною площею 102,4 кв.м, житловою площею 59,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, 84, 85 та є власністю іпотекодавця ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 28.01.2008 р. приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 473 та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за №2656281, номер витягу 5353569.

У подальшому 13.02.2012 р. між ПАТ «УкрСиббанк» (клієнтом) та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» (фактором) було укладено договір факторингу за №2, відповідно до умов якого клієнт зобовязався передати у власність фактору, а фактор прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Крім того, 13.02.2012 р. між ПАТ «УкрСиббанк» (цедентом) та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» (цесіонарієм) було укладено договір відступлення права вимоги, у тому числі і права вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту від 28 січня 2008 року за №11289374000.

У відповідності до даного договору до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» перейшли усі права іпотекодержателя за Іпотечним договором.

Судом встановлено, що на виконанні в Тернівському відділі державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції перебувало виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-1174, виданого 12.05.2011 року Тернівським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» у розмірі 466571,91 грн.

Вищевказаний виконавчий документ надійшов на виконання до Тернівського ВДВС Криворізького МУЮ 20.04.2012 року.

Відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 20.04.2012 р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої були направлені сторонам виконавчого провадження.

З метою повного та своєчасного виконання вищезазначеного виконавчого документу державним виконавцем 24.05.2015 р. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження та до установ які мають право реєструвати право власності на нерухоме майно, а також накладено арешт в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна.

Відповідно до ст. 1 цього Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Стаття 5 наведеного Закону визначає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до ч.1 ст. 6 зазначеного вище Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

За змістом ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до положень ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно положень ст. 57 цього ж Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

У звязку з тим, що квартири № 83,84,85 по вул. 23 Лютого, 144, у м. Кривому Розі, є предметом іпотеки, арешт був накладений державним виконавцем для забезпечення вимог іпотекодержателя - ПАТ «Укрсиббанк», а дії державного виконавця щодо примусового стягнення на предмет іпотеки проводились для задоволення вимог лише ПАТ «Укрсиббанк».

Крім того, 01.06.2012 р. у присутності представника ПАТ «Укрсиббанк» державним виконавцем було складено акт опису й арешту майна боржника, а саме: трьохкімнатної квартири, розташованої на другому поверсі чотирьохповерхового будинку, загальною площею 102,4 кв. м., житловою площею 59,8 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. 23 Лютого, буд. 114, квартира 83,84,85.

Для визначення вартості описаного майна державним виконавцем 08.06.2012 р. було винесено постанову про призначення експерта, субєкта оціночної діяльності-субєкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (№40376217 від 09 липня 2015 року) на предмет іпотеки за договором іпотеки від 28 січня 2008 року, а саме: квартир, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, 84, 85, постановою державного виконавця Тернівського ВДВС КМУЮ ОСОБА_3 від 24.05.2012р. (ВП №32283169) накладено арешт. Зазначене обтяження було зареєстроване 21.06.2012 р. за №12646088.

Крім того, у вищезазначеній інформаційні довідці у розділі «Відомості із державного реєстру іпотек» зазначено про те, що щодо вищезазначеного майна реєстратором приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 06.08.2012р. за реєстраційним №6477449 було зареєстровано перехід з ПАТ «УкрСиббанк» до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» на підставі договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 13.02.2012 року прав іпотекодержателя.

До відділу 02.08.2012 року надійшов звіт про оцінку майна, а саме: квартири № 83,84,85 розташованої в будинку № 114 по вул. 23 Лютого у м. Кривому Розі.

Державним виконавцем 06.08.2012 року було направлено сторонам виконавчого провадження лист щодо ознайомлення з оцінкою описаного майна, а саме: квартир № 83,84,85, по вул. 23 Лютого, 144, у м. Кривому Розі.

Державним виконавцем 01.10.2012 р. (лист №29047) було передано на реалізацію арештоване вищезазначене майно, проте, оскільки торги (в тому числі і повторні) з реалізації арештованого майна не відбулися у звязку з відсутністю заявок покупців

Так, 11.01.2013 р. у відповідності до п. 6 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем було запропоновано ПАТ «Укрсиббанк» залишити за собою нереалізоване майно, а саме квартиру № 83,84,85, по вул. 23 Лютого, 144, у м. Кривому Розі.

Проте, до відділу листи із пропозицією від ПАТ «Укрсиббанк» не надходили, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення.

У звязку із викладеними обставинами, державним виконавцем 27.03.2015 р. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.3 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», копії якої було направлено стягувачу разом із виконавчим документом.

При цьому, під час перебування виконавчого документу на виконанні, а саме: у період з 20.04.2012 р. по 27.03.2013 р. до відповідача не надходило жодного документу, щодо підтвердження передачі ПАТ «Укрсиббанк» своїх прав вимоги за договором іпотеки ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ».

Крім того заслуговує на увагу той факт, що відповідно до матеріалів виконавчого провадження представник ПАТ «Укрсиббанк» був присутній при здійсненні виконавчих дій, що проводилися державним виконавцем, а також особисто отримував копії постанов та листів повідомлень від державного виконавця, проте, не зазначав про наявність такої обставини, як перехід права вимоги до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ».

Відповідно до ч.8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

За приписами ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 зазначеного Закону передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

За змістом вимог ч. 6, 7 ст. 3 наведеного Закону, у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно статті 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Крім того, право заставодержателя на звернення стягнення саме на заставлене майно регулюється статтею 20 Закону України «Про заставу».

Аналогічні положення містяться у статті 572 Цивільного кодексу України, згідно якої в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, за наявності договорів іпотеки, укладених з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань, іпотекодержатель, у даному випадку ТОВ «Кей-Колект» має право, у разі невиконання боржником своїх зобов'язань, звернути стягнення на передане в іпотеку майно, проте, судом встановлено, що державним виконавцем арешт на майно накладено 24.05.2012 р., про що внесено відповідний запис у Державний реєстр речових прав 21.06.2012 р., а запис про перехід права вимоги до ТОВ «Кей-Колект» у вищезазначений реєстр внесено 06.08.2012 р., у звязку із цією обставиною відповідач не знав та не міг знати про перехід права вимоги зі стягувача за виконавчим документом - ПАТ «Укрсиббанк» до ТОВ «Кей-Колект».

Крім того, матеріали виконавчого провадження не містять звернень позивача як правонаступника про зняття арешту зі спірного майна.

Викладена обставина позивачем не спростована.

Порядок зняття арешту з майна передбачено статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Аналогічні положення щодо звільнення майна з-під арешту визначені також і пунктом 5.15 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5.

Так, зокрема пунктом 5.15.2. Інструкції про проведення виконавчих дій передбачено, що у разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби.

У свою чергу відповідно до ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім, зокрема, повернення виконавчого документу стягувачу) арешт накладений на майно боржника знімається.

Тобто підстава закриття провадження у звязку із повернення виконавчого документу стягувачеві не є підставою для звільнення майна з-під арешту.

Таким чином, державний виконавець не має законних підстав виносити постанову про звільнення майна з-під арешту у разі повернення виконавчого документу стягувану.

Відповідно до частини першої ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до частини другої ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За приписами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, третя особа ОСОБА_1, про скасування постанови та зобовязання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 26.08.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_5 ОСОБА_5 ОСОБА_6