Постанова № 53193662, 27.10.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2015 р. Справа № 914/21/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-суддіКостів Т.С.

суддівМарко Р.І.

ОСОБА_1

при секретарі Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України, м. Львів б/н від 04.07.15 року

на рішення господарського суду Львівської області від 15.06.2015 року

у справі №914/21/15

за первісним позовом: Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м.Львів

до відповідача: Товариства військових мисливців і рибалок Західного регіону України, м. Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерства оборони України, м.Київ,

про: усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом звільнення нежитлових приміщень

та за зустрічним позовом: Товариства військових мисливців і рибалок Західного регіону України, м. Львів,

до відповідача : Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерства оборони України, м.Київ,

про : визначення права власності на нежитловий двоповерховий будинок площею 205,6 кв.м. та нежитлове приміщення гаражів площею 133,3кв.м. та 57,1 кв.м.

За участю представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_2-представник на підставі довіреності №512 від 14.07.2015 року;

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_3-представник на підставі довіреності;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_4-представник на підставі довіреності №61 від 27.10.2014 року;

від третьої особи: ОСОБА_5- представник на підставі довіреністі № 220/432-д від 03.06.2015 року;

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 15.06.2015р. у справі 914/21/15 (суддя Березяк Н.Є.), первісний позов Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до Товариства військових мисливців і рибалок Західного регіону України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерства оборони України, про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом звільнення нежитлових приміщень задоволено повністю. Зобовязано Товариство військових мисливців і рибалок Західного регіону України усунути перешкоди в користуванні нерухомими приміщеннями у м.Львові по вул. Коперника, 27, а саме: будівля №1 управління, №13 сховище для техніки та земельною ділянкою площею 0,5 га за цією ж адресою, що перебувають у власності Міністерства оборони України в особі уповноваженого органу КЕВ м. Львова шляхом звільнення нежитлових приміщень. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 15.06.2015 року у справі №914/21/15, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) товариство військових мисливців і рибалок Західного регіону України, м. Львів подав апеляційну скаргу .

Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі посилається на недоліки у складанні описової частини рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, у поданій апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що в матеріалах справи відсутнє рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 08.02.1985 року №3-С «Об установлении границ земельних городков на территории г. Львова», а у цьому рішенні взагалі не зазначено, що квартирно-експлуатаційній частині району ПрикВО (Прикарпатського військового округу) надано у користування земельну ділянку загальною площею 0,5 га у м. Львові саме по вул. Коперніка, 27; відсутні докази того, що квартирно- експлуатаційна частина району ПрикВО (Прикарпатського військового округу) на даний час є КЕВ м. Львова. Окрім зазначеного, згідно ст. 20 Земельного кодексу УРСР від 08.07.1970 року, який діяв станом на 1985 рік, право землекористування засвідчується державними актами на право користування землею. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі. Однак, таких документів у позивача не має.

Крім того, в матеріалах справи відсутній Наказ МО СРСР №230 від 21.08.1981 року «Про введення в дію статуту Військово-мисливського товариства Міністерства оборони», на який посилається суд в оскаржуваному рішенні як на підставу протизаконності отриманням ТВМР ЗРУ майна та фінансових ресурсів; в матеріалах справи відсутні докази ліквідації ОСОБА_5 Всеармійського військово-мисливського товариства, отже - відсутні підстави стверджувати про протизаконність отримання ТВМР будь-якого майна; а посилаючись на Наказ МО СРСР №230 від 21.08.1981 року, судом не вказано яке саме ВМТ ліквідовано і яке майно «протизаконно» отримало ТВМР при тому, що питання законності отримання ТВМР ЗРУ будь-якого майна не було предметом розгляду даного судового розгляду, не доводилося та не обговорювалося в судових засіданнях.

На виконання вимог ЗУ «Про підприємства, установи, організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», 24 вересня 1991 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №227 «Про заходи щодо виконання Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України». Пунктом 1 зазначеної ОСОБА_6 встановлено, що організацію роботи по переходу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, що розташовані на території України, у відання органів державного управління України покласти на Урядову комісію, створену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1991 р. №237, Фонд державного майна України та органи державного управління України, у відання яких переходять зазначені підприємства. Міністерствам і відомствам України здійснити, в основному, до 1 жовтня 1991 року прийняття у своє відання підприємств, установ та організацій згідно з додатком і повністю закінчити цю роботу до 1 грудня 1991 року.

Згідно п. 4 вказаної вище ОСОБА_6, після узгодження організаційних питань органи державного управління України видають акти про перехід у їх відання відповідних підприємств, установ та організацій, які надсилаються до Фонду державного майна, Міністерства економіки, Міністерства фінансів та Міністерства статистики України. Таким чином, за відсутності Акту про перехід у відання Міністерства оборони України спірного майна, твердження суду про таку передачу - є надуманим і безпідставним. В матеріалах справи відсутні будь-які докази передачі Міністерству оборони зазначених обєктів.

Вказівки п. 2 ОСОБА_6 КМУ №18 від 13.01.1995 року «Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР», Міністерством оборони України не виконані до цього часу, а ОСОБА_6 №18 від 13.01.1995 року КМУ вже не може бути виконаною, оскільки вказаний у її п. 2 Порядок, передбачений постановою ОСОБА_5 Міністрів УРСР від 28.04.1980 р. №285 «Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд» втратив чинність з прийняттям Положення про порядок передачі державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.1996 року N 678, яка, в свою чергу втратила чинність на підставі ОСОБА_6 Кабінету міністрів України від 21 вересня 1998 р. №1482 «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності». ОСОБА_6 затверджено Положення «Про порядок передачі об'єктів права державної власності», у відповідності до п. 1 якого цим Положенням визначається порядок безоплатної передачі об'єктів права державної власності із сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна, об'єднань підприємств, яким делеговано функції з управління майном підприємств і організацій, заснованих на державній власності (далі - органів, уповноважених управляти державним майном), Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій, що ніяким чином не стосується Товариства військових мисливців та рибалок.

На підставі Акту від 01 лютого 1980 року, ОСОБА_5 військово-мисливського товариства ПрикВО, правонаступником якої є Товариство військових мисливців та рибалок Західного регіону України, отримало на баланс нерухоме майно за адресою: м. Львів, вул. Коперніка, 27, а саме: нежитловий двоповерховий будинок площею 195,8 м2, нежитлове приміщення (гараж) площею 190 м2 та земельну ділянку площею 0,3 га, на якій воно розташовано. Відтак, скаржник володіє спірним майном на законних підставах.

Окрім того, апелянт покликається на неналежне встановлення судом першої інстанції право попередника апелянта, неврахування заяви відповідача про сплив позовної давності.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 15.06.15 р. у справі № 914/21/15 відмовивши у первісному позові та задоволити зустрічний позов.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2015р. справу № 914/21/15 призначено судді-доповідачу ОСОБА_7 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І. та Желіку М.Б..

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2015 р. поновлено пропущений строк на оскарження рішення в апеляційному порядку, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 04.08.2015 р..

Згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 року, у звязку із перебуванням судді Желіка М.Б. у відпустці, внесено зміни у склад судової колегії по справі № 914/21/15, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Костів Т.С., судді Марко Р.І. та Данко Л.С..

Ухвалою суду від 04.08.2015 року розгляд справи відкладався з підстав, викладених у ній.

Розпорядження в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 року, у звязку із зайнятістю судді Данко Л.С. у складі іншої судової колегії, внесено зміни у склад судової колегії по справі № 914/21/15, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Костів Т.С., судді Марко Р.І. та Желік М.Б..

25.08.2015 року в судовому засіданні оголошено перерву до 02.09.2015 року.

Ухвалами суду від 02.09.2015 року, від 07.10.2015 року та від 19.10.2015 року розгляд справи відкладався з підстав, викладених у них.

Представникам сторін розяснено їх права та обовязки згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 27.10.2015 року представник апелянта зявився, апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі з мотивів, наведених у ній.. Надав усні пояснення по суті спору.

Представники прокуратури, позивача за первісним позовом та третьої особи проти поданої апеляційної скарги заперечили, рішення суду першої інстанції вважають законним та обґрунтованим, просили залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство військових мисливців та рибалок Західного регіону України є правонаступником ОСОБА_5 військово-мисливського товариства ПрикВО. У відповідності до виписки з ЄДР, Товариство військових мисливців та рибалок Західного регіону України (відповідач за первісним позовом) зареєстроване за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, 79000.

Як вбачається з рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 08 лютого 1985 року №3-С Об установлении границ земельных городков на территории г.Львова квартирно-експлуатаційній частині району ПрикВО (Прикарпатського військового округу) надано у користування земельну ділянку загальною площею 0,5 га у м. Львові по вул. Коперника (Додаток №1). Таким чином, посилання суду першої інстанції на це рішення як на доказ належності Позивачу за первісним позовом земельної ділянки по вул Коперніка, 27 у м. Львові - не обгрунтовано, оскільки така інформація у вказаному рішенні відсутня. Однак з акту від 01.02.1980 року який міститься в матеріалах справи вбачається, що позивачем передавалась відповідачу земельна ділянка площею 0,3 га. за адресою м.Львів, вул.Коперніка, 27.

Відповіно до ст. ст. 16, 20 ЗК УРСР 1970 р., надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови ОСОБА_5 Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської ОСОБА_5 народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Згідно основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються ОСОБА_5 Міністрів СРСР. Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку у користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється ОСОБА_5 Міністрів Української РСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.

Враховуючи стверджувані прокурором обставини користування землею з 1985 р. по даний час, таке є довгостроковим та має підтверджуватись відповідним державним актом. Однак, такий акт є відсутнім, документи щодо відводу земельної ділянки в натурі суду не подані.

Відповідно до акту від 26 лютого 1996 року прийомки і експлуатації будинків і споруд військового містечка № 67 і військового містечка № 367/1,2,3 по вул. Коперника, 27 і стрільбища на Картумовій горі в районі вул. Варшавської за товариством військових мисливців Прикарпатського військового округу, а також опису №1 Будинків і споруд, переданих товариству в/мисливців по в/м 67 в м. Львові по вул. Коперника, 27 та в/м 368 по вул. Варшавській ур-ще Кортумова гора і опису № 2 Закріплення за товариством в/мисливців земельних ділянок в/м 76-0,3 га, в/м 368 17,3 га в м. Львові, Львівська квартирно-експлуатаційна частина району передала товариству військових мисливців ПрикВО земельну ділянку загальною площею 0,3 га військового містечка №67 разом із будинками та спорудами, що були розташовані на даній земельній ділянці. Зокрема, товариству військових мисливців було передано 2 будівлі, розташованих на території військового містечка № 67.

Також, згідно із ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР в редакції, чинній на час існування відповідних відносин, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Зі змісту вказаного документа вбачається, що жодних характеризуючих ознак приміщень, які підлягали передачі. не зазначено. На вимогу суду не були подані докази тотожності спірного майна та майна, зазначеного у вказаному акті прийомки.

У 1992 році, ради Всеармійського військово-мисливського товариства (ВМТ) військових округів вийшли із складу Всеармійського військово-мисливського товариства колишнього СРСР, яке в своїй діяльності керувалося наказом МО СРСР № 230 від 21 серпня 1981 року "Про введення в дію статуту Військово-мисливського товариства Міністерства оборони" (надалі-Наказ). Посилання суду першої інстьанції на п. 58 вказаного Наказу, а саме, що грошові кошти і матеріальні цінності, залишені після ліквідації ВМТ, в розпорядження Міністерства оборони не перейшли, не грунтується на законі, оскільки зазначений пункт передбачає передачу грошових коштів та матеріальних цінностей лише ліквідованої ради Всеармійського військово-мисливського товариства, а як вбачається з матеріалів справи (Наказу №1 від 03.01.1994 року голови ОСОБА_5 ВМТ ЗРУ, Наказу №3 від 03.02.1994 року Голови ЦР ВМТ, витягу з Наказу №8 від 25.01.1994 року Голови ЦР ТВМР України, розподільчого Акту від 03.02.1994 року, ОСОБА_6 Президії ЦРВМТ від 07.02.1994 року №6 та статуту ТВМР ЗРУ), рада ВМТ ПрикВО реорганізована, а не ліквідована. Окрім зазначеного, невиконання вимог наказу не тягне за собою недійсність чи припинення підстав володіння майном, а в силу втрати чинності зазначеним наказом на дату розгляду справи судом, такий не може бути правовою підставою для задоволення позову.

Після набуття самостійності Українською державою в 1991 році, майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, визначено державною власністю України, відповідно до ст. 1 Закону України від 10.09.91 за № 1540-XII Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України. 13 січня 1995 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 18 Про визначення органів управління майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР, згідно з якою на Міністерство оборони України покладено повноваження органу управління майном підприємств, організацій та об`єктів колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР.

Згідно з вищезазначеною постановою до управління Міністерства оборони України передані нижче наведені підприємства, організації та об'єкти колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР: виробниче мисливсько-риболовецьке об'єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу. Однак, з матеріалів справи не вбачається доказів включення майна, на яке претендує саме позивач, до вказаного переліку. Доказів цього не було надано суду.

Окрім цього, пунктом 1 зазначеної ОСОБА_6 встановлено, що організацію роботи по переходу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, що розташовані на території України, у відання органів державного управління України покласти на Урядову комісію, створену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1991 р. №237, Фонд державного майна України та органи державного управління України, у відання яких переходять зазначені підприємства. Міністерствам і відомствам України здійснити, в основному, до 1 жовтня 1991 року прийняття у своє відання підприємств, установ та організацій згідно з додатком і повністю закінчити цю роботу до 1 грудня 1991 року.

Згідно п. 4 вказаної вище ОСОБА_6, після узгодження організаційних питань органи державного управління України видають акти про перехід у їх відання відповідних підприємств, установ та організацій, які надсилаються до Фонду державного майна, Міністерства економіки, Міністерства фінансів та Міністерства статистики України. Таким чином, за відсутності Акту про перехід у відання Міністерства оборони України спірного майна, твердження суду про таку передачу - є передчасним. В матеріалах справи відсутні будь-які докази передачі Міністерству оборони зазначених обєктів.

Слід зазначити, що на момент набрання чинності зазначеною постановою КМУ, вже було створене Товариство військових мисливців та рибалок України.

Судом першої інстанції не було враховано, що на виконання вимог ЗУ «Про підприємства, установи, організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», 24 вересня 1991 року Кабінетом міністрів України прийнято постанову №227 «Про заходи щодо виконання Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України».

Пунктом 1 зазначеної ОСОБА_6 встановлено, що організацію роботи по переходу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, що розташовані на території України, у відання органів державного управління України покласти на Урядову комісію, створену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1991 р. №237, Фонд державного майна України та органи державного управління України, у відання яких переходять зазначені підприємства. Міністерствам і відомствам України здійснити, в основному, до 1 жовтня 1991 року прийняття у своє відання підприємств, установ та організацій згідно з додатком і повністю закінчити цю роботу до 1 грудня 1991 року.

Згідно п. 4 вказаної вище ОСОБА_6, після узгодження організаційних питань органи державного управління України видають акти про перехід у їх відання відповідних підприємств, установ та організацій, які надсилаються до Фонду державного майна, Міністерства економіки, Міністерства фінансів та Міністерства статистики України. Таким чином, за відсутності зазначених документів не можливо встановити факт переходу спірного майна у режим відповідного підпорядкування.

Суд першої інстанції покликається на рішення господарського суду м. Києва від 05.12.2002 р., однак, помилково трактує правові наслідки, які з нього випливають. Рішенням господарського суду м. Києва від 5 грудня 2002 року (залишеним в силі. ОСОБА_6 Верховного Суду України від 18.11.2003 року) по господарській справі № 18/375 задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України щодо зобов'язання відповідача провести інвентаризацію майна колишнього Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, оцінити вказане майно і передати Міністерству оборони України, та зобов'язано відповідача здійснити інвентаризацію та повернути на користь Міністерства оборони України майно, а саме: виробниче мисливсько-риболовецьке об'єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу, оскільки доказів проведення інвентаризації вказаного майна та включення до нього саме спірного майна, суду не подавалось.

Відтак, висновок суду про задоволення первісного позову та відмову у зустрічному позові є передчасним. Оскільки вимоги первісного та зустрічного позову ґрунтуються на належності спірного майна, його ідентифікація у документах, на які посилаються сторони, є передумовою прийняття рішення у справі. Однак, вжиті судом заходи до витребування необхідних доказів виявились безрезультатними та вичерпані. Не встановивши характер фактичних відносин сторін, суд першої інстанції завчасно застосував до них норми матеріального права. Застосовуючи норми матеріального права, зокрема, норми Закону України від 10.09.91 за № 1540-XII Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, суд першої інстанції виходив з припущення, не підтвердженого доказами, які мала б надати сторона позивача, про належність спірного майна до його власності на відповідну дату. Натомість з матеріалів справи вбачається, що Товариство військових мисливців та рибалок Західного регіону України (як правонаступник ОСОБА_5 військово-мисливського товари ства ПрикВО) користується нерухомим майном по вул Коперніка, 27 у м. Львові, а саме: нежитловим двоповерховим будинком площею 195,8 кв.м. та нежитловим приміщенням (гаражем) площею 190 кв.м. Відтак, судові рішення, на які посилається прокурор, не мають значення в силу відмінності сторін спору та в силу змісту цих рішень в межах розглядуваних позовних вимог.

Щодо посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції заяви відповідача про сплив позовної давності, колегія суддів зазначає підставним таке твердження, однак зазначає про те, що така заява не підлягає задоволенню враховуючи тривалий характер стверджуваних прокурором порушень прав держави.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, у світлі наведеного, внаслідок неподання сторонами витребуваних доказів, які необхідні для вирішення спору при тому, що такі докази повинні бути у володінні сторін, які посилались на правові наслідки відповідних юридичних фактів, суд позбавлений можливості винести рішення по суті спору.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Частиною другою статті 49 ГПК України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України, м. Львів б/н від 04.07.15 року задоволити частково.

2.Рішення господарського суду Львівської області від 15.06.2015 року у справі № 914/21/15 скасувати. Первісний позов залишити без розгляду. Зустрічний позов залишити без розгляду.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

4.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 02.11.2015 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.