Постанова № 53193605, 13.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2015 р. Справа№ 910/14610/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Новікова М.М.

Зубець Л.П.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Родич С.В., дов. № 05/15-15 від 15.05.2015р.

від відповідача: Андрощук Є.К., дов. « 1543-ЖО від 16.07.2015р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційні скарги Державного територіально-галузевого об'єднання

"ПІВДЕННО-ЗАХІДНА ЗАЛІЗНИЦЯ"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 27.07.2015 р.

у справі № 910/14610/15 (суддя Балац С.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "КИЇВСЬКИЙ

МАРГАРИНОВИЙ ЗАВОД"

до Державного територіально-галузевого об'єднання

"ПІВДЕННО ЗАХІДНА ЗАЛІЗНИЦЯ"

про стягнення 50 399,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "КИЇВСЬКИЙ МАРГАРИНОВИЙ ЗАВОД" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "ПІВДЕННО-ЗАХІДНА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення з останнього 50 399,31 грн.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що відповідачем порушено зобов'язання за укладеним між останніми договором від 03.01.2013 № 7309887, яке полягає у виконанні оплачених позивачем послуг, відповідач послуги за договором не надав, тому позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 32 304,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.07.2015р. у справі № 910/14610/15 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання "ПІВДЕННО-ЗАХІДНА ЗАЛІЗНИЦЯ" на користь публічного акціонерного товариства "КИЇВСЬКИЙ МАРГАРИНОВИЙ ЗАВОД" основну заборгованість в сумі 32.304 (тридцять дві тисячі триста чотири) грн.. 00 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Державне територіально-галузеве об'єднання "ПІВДЕННО-ЗАХІДНА ЗАЛІЗНИЦЯ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 27.07.2015р. у справі № 910/14610/15 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "ПІВДЕННО-ЗАХІДНА ЗАЛІЗНИЦЯ" у справі № 910/14610/15 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015р. у справі № 910/14610/15 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М. та призначено розгляд справи на 06.10.2015р.

В судовому засіданні 06.10.2015р. оголошено перерву до 13.10.2015р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 27.07.2015р. у справі № 910/14610/15 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просили у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "КИЇВСЬКИЙ МАРГАРИНОВИЙ ЗАВОД", як замовником, та Державним територіально-галузевим об'єднанням "ПІВДЕННО-ЗАХІДНА ЗАЛІЗНИЦЯ", як виконавцем, укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 03.01.2013 № 7309887 (далі - Договір).

Предметом Договору є надання відповідачем позивачу послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за ці послуги (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.4.1 Договору вантажовласник зобов'язаний пред'являти залізниці у визначений термін місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження/вивантаження вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу.

Пунктами 2.4.2 та 3.1 Договору встановлено, що позивач зобов'язується здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезень та вагонообігу на рахунок залізниці. Одержані кошти залізниця зараховує на особовий рахунок позивача.

У відповідності до п. 3.1 Договору позивач здійснює попередню оплату шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача.

Відповідно до п. 3.2 Договору розмір попередньої оплати визначається «Вантажовласником», тобто позивачем, виходячи із очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів.

Після перерахування передоплати позивач може в будь який момент скористатися послугами передбаченими договором.

Згідно п. 2.2.6 Договору у міру виконання перевезень та надання послуг відповідач списує відповідні суми з особового рахунку позивача на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами.

Тобто, договором не встановлено конкретної дати або конкретного терміну надання послуг. Послуги надаються протягом терміну дії договору.

Відповідно до п. 7.1 договір діє три роки, тобто до 03.01.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сам визначає, коли йому користуватися послугами та в якій мірі. Те, що позивач не користувався послугами передбаченими договором свідчить не про невиконання відповідачем умов договору, а про те, що позивач добровільно не скористався правами наданими йому договором. Разом з цим, відповідач жодним чином не перешкоджає позивачу користуватися послугами передбаченими договором.

З вищезазначеного вбачається, що наявні на рахунку позивача кошти не є оплатою послуг виконаних залізницею, а є попередньою оплатою за послуги, які будуть замовлені позивачем в подальшому. Також, позивач сам визначає, коли він буде користуватися перерахованою ним попередньою оплатою.

Пунктом 7 ст. 193 Господарського Кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст. 651 Цивільного Кодексу України (ЦК України) закріплені підстави зміни або розірвання договору, а саме визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом ( ч. 2 ст. 651 ).

Відповідачем договір № 7309887 від 03.01.2013 не порушувався. Отже, законні підстави для розірвання або зміни вищезазначеного договору відсутні.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором від 03.01.2013 № 7309887 не передбачено обов'язку залізниці повертати позивачу грошові кошти у випадках, коли їх розмір перевищує вартість наданих послуг або коли послуги не надавались протягом якогось часу, строк надання послуг договором не встановлено, а зі змісту договору випливає, що цей строк настає після надходження вантажів на адресу позивача або відправки вантажів позивачем. З матеріалів справи вбачається, що позивач певний час не замовляв послуги, тобто не відправляв та не отримував вантажі. Слід також зазначити, що оскільки договір є чинний, то позивач не позбавлений права в будь який момент скористатися послугами.

Законом не передбачено право односторонньої відмови від виконання договорів про надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів.

З позовом до суду та з вимогою до залізниці про розірвання договору або визнання його таким, що припинив дію, та повернення на цій підставі грошових коштів, що залишились на рахунку відповідача, позивач не звертався. Отже, договір є чинний і передоплата поверненню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки відповіді на претензію позивача залізницею було підтверджено наявність залишку коштів, а саме попередньої оплати, а не боргу, як це стверджує позивач.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В процесі перегляду справи судом апеляційної інстанції доводи представника відповідача, наведені в апеляційній скарзі, підтвердились, що свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державного територіально-галузевого об'єднання "ПІВДЕННО-ЗАХІДНА ЗАЛІЗНИЦЯ" є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 27.07.2015р. у справі № 910/14610/15 не відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам справи та підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, про відмову в задоволенні позову повністю.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1) Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "ПІВДЕННО-ЗАХІДНА ЗАЛІЗНИЦЯ" задовольнити.

2) Рішення Господарського суду м. Києва від 27.07.2015р. у справі № 910/14610/15 скасувати.

3) Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

4) Стягнути з Публічного акціонерного товариства "КИЇВСЬКИЙ МАРГАРИНОВИЙ ЗАВОД" (03039, м. Київ, проспект Науки, 3; ідентифікаційний код 00333581) на користь державного територіально-галузевого об'єднання "ПІВДЕННО-ЗАХІДНА ЗАЛІЗНИЦЯ" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6; ідентифікаційний код 04713033) за подачу апеляційної скарги суму судового збору в розмірі 913,50 грн.

5) Матеріали справи № 910/14610/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

6) Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді М.М. Новіков

Л.П. Зубець